Ми — покоління, яке вже не повернеться. Ті, хто йшов додому зі школи пішки з портфелем за плечима й думками лише про те, щоб швидше зробити уроки і вибігти у двір. Не до екранів, а до друзів, які чекали біля під’їзду. Ми грали в квача і хованки до темряви, майстрували літачки з аркушів зошита, будували хатки з ковдр і стільців. А скляні кульки для нас були справжніми скарбами. Нашими майданчиками були двори й вулиці, а не торгові центри. Наші спогади зберігалися в сімейних альбомах, а не в «хмарі». Ми казали «мама» і «тато», а не «старі». Ми шепотілися з братами й сестрами під ковдрою, боячись, що нас почують дорослі. Це покоління відходить — повільно, але неминуче. І залишає по собі щирість, тепло та відчуття часу, коли все було простим і справжнім. Ми знали, що таке дитинство. І головне — ми прожили його на повну.

💪 Тираж лімітований. У Києві показали марку, присвячену спецпідрозділу ГУР "Артан" Сьогодні презентували поштову марку, присвячену спецпідрозділу активних бойових ГУР "Артан". Тираж дуже лімітований - 1670 штук - і вже зараз випуск набув колекційної цінності. Кожен набір включає нумерований аркуш із 6 марок, конверт та спеціальний штемпель спецпогашення. Кожна марка в наборі присвячена окремим операціям "Артану". Придбати можна на сайті "Укрпошти". "Марка - це фіксація історичних подій. Зроблено вже багато, але ще багато належить зробити. Переконаний, що девіз "Артану" - Знаємо. Знаходимо. Знищуємо - буде реалізовано максимально і в цілому", - заявив начальник ГУР Кирило Буданов. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Художниця Яна Барабаш народилася 1978 року в Одесі. Закінчила дитячу художню школу ім. Костанді, потім ВДХУ ім. Грекова (Одеса). Під час навчання Яна познайомилася зі своїм чоловіком, теж художником, пейзажистом Святославом Барабашем. Святослав продовжив навчання у Національній академії Мистецтв (Київ), а Яна віддала перевагу вдосконаленню своєї майстерності самостійно. Вони мешкають у невеликому селі Актово Миколаївської області. За словами самої Яни, найкращий учитель для неї – це сама природа. Їхні персональні виставки багаторазово проводилися в Одесі та Києві. Роботи художників Яни та Святослава Барабаш знаходяться у приватних колекціях України, Росії, Америки, Німеччини та Греції.

#свята У народному календарі 23 червня - свято Аграфена Купальниця. У цей день варто одягти все найкраще, найчистіше, нове. Купальницею день прозвали тому, що ще в давні часи виник звичай масово купатися у водоймах. Аграфена Купальниця відзначається напередодні Івана Купала. Відсьогодні починаються іванівські ночі, які триватимуть аж до — Петрового дня, тому всі ці три святкові дні — Іван Купала, Аґрафена Купальниця і Петрів день — злилися в одне велике свято, наповнене величезним змістом і увібрало в себе як християнські традиції, так і язичницькі вірування. Це був час обрядів, прикмет, ворожінь і легенд. На Аграфену Купальницю збирали чортополох і кропиву, якими обкидали поріг і вікна для захисту будинку від нечисті і злих істот. А щоб в оселі панували здоров'я, щастя і благополуччя, клали перед порогом осикові і шипшинові гілки. У народі вважалося, що зібрані в ніч на Івана Купала трави і коріння мають особливу цілющу силу. 23 червня жінки займалися заготівлею банних віників, використовуваних протягом року. Для цього після полудня на запряжених конях відправлялися в ліс, щоб наламати молоді гілки берези. Також виготовляли вербові, липові, черемхові, вільхові, смородинові, горобинові та калинові віники. Не забували додати до них і різні трави. Це були ритуальні віники: одними з них користувалися в цей день в лазні, іншими наряжали корів, що недавно отелилися, треті перекидали через голови або кидали на дах лазні з метою дізнатися майбутнє (якщо віник впаде верхівкою до цвинтаря, то той хто кидає помре, а якщо низом, то залишиться живий). Перший віник, яким парилися на Аґрафену Купальницю, виготовляли із суміші полину, польової ромашки, м'яти, богородицької трави та іван-да-мар'ї. Вважалося, що він рятував від усіх хвороб. Також у цю дату варили обітну кашу з ячменю, заправлену олією. Зерно дівчата подрібнювали в ступці вручну і співали пісні. Стравою пригощали жебраків, а ввечері подавали для родини. Іншими обрядовими стравами в це народне свято були вареники з сиром, яєчня з салом, квас і кисіль. Також Агрипина Купальниця відома була тим, що в цей день намагалися зварити якомога більшу кількість курячих яєць. Робилося це для того, щоб кури неслися у великій кількості. Селяни домашню худобу не пасли, бо боялися, що нечиста сила в цей день буде всіляко пустувати і шкодити людині. Для того, щоб захистити свій будинок і господарство від безчинств нечистої сили селяни розміщували над дверним отвором гілки будяків, кропиви або звіробою. Увечері 23 червня починалося святкування Купали. Ніч на Івана Купала відзначалася навіть пишніше, ніж сам купальський день. Дівчата пускали вінки по воді і ворожили на суджених, а юнаки занурювалися в річку і шукали квітку папороті. Закохані пари стрибали через багаття, щоб перевірити силу кохання. Молодь цілу ніч не спала, веселилася і співала пісні. За старовинними прикметами, на Аграфену Купальницю всі повинні скупатися у водоймі. Вважалося, що той, хто цього не зробить, рік проведе в неприємностях. Не чути солов'їного співу — пора готуватися до збору ячменю. На Аґрафену вмиваються росою.

Чекаємо в Україні свіжу партію свинособак! 🤬 Історичні кадри: росія виводить війська з Сирії: авіацію та техніку евакуюють. На відео – база в аеропорту Камишли (одна з трьох), 6 км від турецького кордону. Це був стратегічно важливий пункт рф з 2019 року. https://t.me/Ukraineaboveallelse

І ВЕСЬ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ "ПСУ ПІД ХВІСТ"

Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний в ефірі Радіо «Чемпіон» поділився власним спортивним шляхом, а також розповів про ключові ініціативи Мінмолодьспорту. У розмові зачепили низку важливих питань: 🔹 Децентралізація управління спортом та діяльність спортивних федерацій. 🔹 Чи можливе розділення Міністерства або його скасування? 🔹 Чи може Україна організувати Олімпійські ігри? 🔹 Розбудова науково-спортивного кластеру. 🔹 Втрати спортивної спільноти під час війни. 🔹 Боротьба з допінгом та робота у Всесвітньому антидопінговому агентстві. 🔹 Фінансування Зимової Олімпіади-2026. Окремо Міністр пригадав старт своєї спортивної кар’єри, перший досвід у кіно, а також поділився яскравими спогадами про Олімпійські ігри в Парижі 2024 року. На завершення – традиційний бліц, книжкові рекомендації та мотиваційна промова. 🔗 Дивіться повний випуск інтерв’ю за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=haTTvM0yTmY

Ми — покоління , яке вже не повернеться. Ті , хто йшов додому зі школи пішки з портфелем за плечима й думками лише про те , щоб швидше зробити уроки і вибігти у двір. Не до екранів , а до друзів , які чекали біля під’їзду. Ми грали в квача і хованки до темряви , майстрували літачки з аркушів зошита , будували хатки з ковдр і стільців. А скляні кульки для нас були справжніми скарбами. Нашими майданчиками були двори й вулиці , а не торгові центри. Наші спогади зберігалися в сімейних альбомах , а не в ,, хмарі". Ми казали ,, мама " і ,, тато ", а не ,, старі". Ми шепотілись з братами й сестрами під ковдрою , боячись , що нас почують дорослі. Це покоління відходить — повільно , але неминуче. І залишає по собі щирість , тепло та відчуття часу , коли все було простим і справжнім. Ми знали, що таке дитинство. І головне — ми прожили його на повну.

По двері затопило автівки на гаражному кооперативі «Дружба» 🤯в Києві Вода «набігла» через пошкодження труби холодного водопостачання. Уявіть шок власників машин.