11 лютого ми відзначаємо міжнародний день жінок у науці, тож ми не могли оминути таке свято і не написати про нього нічого😉 

Всі ми знаємо про таких видатних жінок-науковиць як Марія Склодовська-Кюрі, або Геді Ламар (ну або принаймні можете загуглити, якщо до цього ви про них нічого не чули). Але сьогодні ми хочемо поговорити про  Кетрін Джонсон, адже розрахунки цієї  математикині NASA мали вирішальне значення у запуску пілотованих польотів. Що зробило пілотовані польоти в космос не науковою фантастикою, а реальністю 😉

І з нагоди такого дня, рекомендуємо вам до перегляду фільм 2016 року «Приховані фігури». У цьому фільмі розповідається про групу жінок афроамериканок, які в NASA проводили розрахунки для запуску перших пілотованих польотів. Однією з жінок і була Кетрін Джонсон. 

#sci_fi_не_нудно

ЖИВИ СЬОГОДНІ

Не оглядайся, час не повернути,
Минуле – це тінь, що розтає в імлі.
Його не змінять сльози й пересуди,
Забудь про радість, що була на землі.

Не варто журбу за нічим плекати,
Бо серце часто буде завмирати.
Наше суспільство завжди буде сумне,
Аж поки світло знову не спалахне.

Що завтра буде – тільки небо знає.
Де вічний простір, там завжди свобода.
Та не шукай тут правду для народу,
Бо все це просто клопоту займає.

Тримай спогади, пам’ятай головне:
Хто має любов – ділитися почне.
Нехай постійно буде що сказати,
Бо дія й слова дають результати.

Живи сьогодні на безмежній землі,
Дихай цим світом, забудь пересуди.
Нехай минуле не розтане в імлі.
Адже що було, колись знову буде.

Мирослав Манюк
11.02.2025

1.5 доби нічого не їла, лише пила воду. Вчора вночі розболілася через це голова, була слабкість. Сьогодні о 8:50 - УЗД черевної порожнини. Завжди думала, що відголоски дитячого запалення підшлункової маю, а сьогодні знайшли гемангіоми печінки (Гугл каже що в 2-5% людей бува🥲), поліпи жовчного та підозру на хронічний холецистит... А ще казали щось про гастрит, бо вода у шлунку, але я воду пила о 5 ранку🤨

А я ж лише прийшла з'ясувати причину хронічного закрепу...

Назад не могла нормально дійти: на вулиці -11С, я голодна втрачаю тиск (у нормі в мене й так 80/50🫠), вже втрачаю слух - закладає вуха. Боюся впасти, бо вже хребет в усіх відділах хворий. Шукаю розблюреним зором лавочки, доповзаю - сідаю. Навіть коли залишилося 100 метрів, не могла дійти, знову на лавку сіла. Прийшла, випила води з лимонним соком, не змогла їсти, впала на ліжко, проспала 2 години з таймером та будильником.

Я не знаю, як мені ще через місяць це витримати знову.