• Тримай свій чорно-білий кайф
    Тримай свій чорно-білий кайф
    95views
  • ТРАГІЧНА СМЕРТЬ ЗНАЙШЛА ГЕРОЯ ВДОМА
    (Світлій пам’яті захисника героя земляка Петра Максиміва)

    Трагічна смерть знайшла героя вдома,
    Трагічна смерть нас сколихнула всіх,
    Та наперед нам доля невідома,
    Свіча загасла, далі жить не зміг.

    Герою смерть не раз дивилась в очі,
    Не раз він йшов із ворогом на прю,
    Були страшні на фронті дні і ночі,
    Загасла свічка в рідному краю́.

    Моли́тви мама защораз молила,
    І вервицю із рук не випуска,
    Його під серцем берегла й носила,
    А сліз тепер з очей тече ріка.

    Домівкою вже стала домовина,
    Петро у хату більше не ввійде́…
    Свіча загасла ще в одного сина,
    Із болем в серці мама вже живе.

    Він добровольцем зброю взяв у ру́ки
    Й пішов на фронт усіх нас захищать,
    Та довело́сь відчути біль розлуки,
    Й Петру наза́вжди у землі́ лежать.

    Трагічна смерть, свіча його загасла,
    Та він герой для кожного із нас,
    Та тільки пам’ять наша неугасна,
    Що нагада про нього повсякчас.

    Тепер в могилі воїн спочиває,
    Земля постане пухом хай йому,
    Що захищав – ніхто не забуває.
    Та згасла свічка рано так чому́?

    15.10.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

    ТРАГІЧНА СМЕРТЬ ЗНАЙШЛА ГЕРОЯ ВДОМА (Світлій пам’яті захисника героя земляка Петра Максиміва) Трагічна смерть знайшла героя вдома, Трагічна смерть нас сколихнула всіх, Та наперед нам доля невідома, Свіча загасла, далі жить не зміг. Герою смерть не раз дивилась в очі, Не раз він йшов із ворогом на прю, Були страшні на фронті дні і ночі, Загасла свічка в рідному краю́. Моли́тви мама защораз молила, І вервицю із рук не випуска, Його під серцем берегла й носила, А сліз тепер з очей тече ріка. Домівкою вже стала домовина, Петро у хату більше не ввійде́… Свіча загасла ще в одного сина, Із болем в серці мама вже живе. Він добровольцем зброю взяв у ру́ки Й пішов на фронт усіх нас захищать, Та довело́сь відчути біль розлуки, Й Петру наза́вжди у землі́ лежать. Трагічна смерть, свіча його загасла, Та він герой для кожного із нас, Та тільки пам’ять наша неугасна, Що нагада про нього повсякчас. Тепер в могилі воїн спочиває, Земля постане пухом хай йому, Що захищав – ніхто не забуває. Та згасла свічка рано так чому́? 15.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    384views
  • СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ
    (Світлій пам’яті героя Ярослава Плахотнюка)

    Свіча вже більше не горить,
    Її потвори загасили,
    Йому було б ще жить і жить,
    Але страшні ординці вбили.

    Його чекала ще весна
    І миле слово мами вранці…
    Та смерть прислала сатана
    У чорній масці на світанці.

    Все голос матері звучить,
    Вона шукає слід у тиші,
    Її молитви – наче міст
    Між світом мертвих і живіших.

    Пізнати втрату довело́сь,
    Нема спокійних днів у мами,
    Її синок – не просто хтось,
    Він – світло, що горить сльозами.

    Йому наза́вжди двадцять сім,
    Ніко́ли більше вже не буде,
    Вбачатись буде він в усім,
    Розпукою для мами всюди.

    Осінній вітер плакав теж,
    Зривав листки, як спогад мами,
    Бо похоронний все ж кортеж
    Привіз героя аж до брами.

    Заснув наза́вжди Ярослав,
    Тепер домівка – домовина,
    Він ПЕРЕМОГУ гаптував…
    Розлука вічна мами й сина.

    07.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ (Світлій пам’яті героя Ярослава Плахотнюка) Свіча вже більше не горить, Її потвори загасили, Йому було б ще жить і жить, Але страшні ординці вбили. Його чекала ще весна І миле слово мами вранці… Та смерть прислала сатана У чорній масці на світанці. Все голос матері звучить, Вона шукає слід у тиші, Її молитви – наче міст Між світом мертвих і живіших. Пізнати втрату довело́сь, Нема спокійних днів у мами, Її синок – не просто хтось, Він – світло, що горить сльозами. Йому наза́вжди двадцять сім, Ніко́ли більше вже не буде, Вбачатись буде він в усім, Розпукою для мами всюди. Осінній вітер плакав теж, Зривав листки, як спогад мами, Бо похоронний все ж кортеж Привіз героя аж до брами. Заснув наза́вжди Ярослав, Тепер домівка – домовина, Він ПЕРЕМОГУ гаптував… Розлука вічна мами й сина. 07.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    568views
  • 72views
  • 68views
  • 79views
  • 87views
  • 1
    92views
  • 80views
  • 2
    77views