ПОЗИТИВНІ ПЕРЕКОНАННЯ. Продовження посту про розбір переконань (початок дивіться за тегом #переконання або у попередньому пості). У першій частині ми розібрали, що таке переконання, звідки вони беруться і як працювати з негативними переконаннями. Але у нас є і позитивні переконання, і це чудово! Ми намагаємося перетворювати негативні переконання на позитивні, що є важливим етапом у зміні мислення. Проте є один нюанс, про який мало хто говорить: проблема може бути в тому, що ми не завжди щиро віримо у ці позитивні переконання. А те, у що ми не віримо, не працює. Це можуть бути нав'язані установки, у які ми намагаємося повірити, бо хтось сказав, що це «правильно». Але всередині ми відчуваємо, що ці переконання не є нашими, і не довіряємо їм. У такому випадку позитивне переконання стає маскою, що прикриває приховане негативне переконання або нерозв'язане переживання. Це як заклеїти брудну рану пластирем і думати, що якщо ми її не бачимо, значить все гаразд. Але для того, щоб рана загоїлася, потрібно спочатку зняти пластир, промити її, обробити, а вже потім заклеїти. Тільки тоді можна бути впевненим, що вона загоїться правильно. Отже, як ми можемо зробити це з нашими позитивними переконаннями? 1. Запишіть свої позитивні переконання. 2. Перевірте їх — наскільки вони щирі? Наприклад, фраза: «Люди в основному добрі й готові допомагати». Прочитайте її кілька разів. Які образи виникають у вашій голові, коли ви це читаєте? Які думки одразу з'являються? Якщо у вас виникають спогади про ситуації, коли вам не допомагали, або думка: «Треба думати добре про людей», це може бути сигналом, що ви не до кінця вірите в це переконання. Запитайте себе: що стоїть за цим? Чому ви намагаєтеся переконати себе у цьому? Чому це переконання не працює для вас? І найголовніше — що вам потрібно, щоб дійсно повірити в нього? Розібратися зі своїми позитивними переконаннями так само важливо, як і з негативними. Це дає можливість побудувати справжню віру у позитив, яка дійсно підтримує вас у житті. #всенсі #усвідомленість #призначення #світловтобі #яє #переконання

Хто знає, як зберегти іконку Групи на екран телефону? Не можу второпати.

🌸 Подоляночка від Jerry Heil та alyona alyona — це не просто пісня, це справжній вибух сучасної української музики! 💥🎤 У цьому треку ви знайдете все: і народні мотиви, і сучасний ритм, і драйв, що заряджає на цілий день. Jerry Heil та alyona alyona поєднали свої таланти, щоб вдихнути нове життя в старовинну українську пісню, створивши сучасний хіт із потужним бітлом та оригінальним підходом. “Подоляночка” стала свіжим прочитанням фольклору, яке нагадує нам, що наша культура — це живий організм, який може змінюватися та адаптуватися, залишаючися актуальним. Трек наповнений енергією і магією української землі, що несе в собі дух молодості і свободи. 🔥🇺🇦 Готові поринути у світ нової музики? Слухайте "Подоляночку" і танцюйте разом із нами! 💃🕺 #Коло_Музики #НоваУкраїнськаМузика #ФольклорМожеБутиСучасним

Котики 🤩🤩🤩

Вітаю всіх любителів містики та нічних жахів! 🖤 Це Баффі, і сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка навіть мене змусила трохи похвилюватися. Так-так, буває таке навіть зі мною! Приготуйтеся до розповіді про одну з тих ночей, коли все пішло не так, як мало б... "Той, хто живе у тінях" Це сталося кілька років тому, коли я ще тільки починала свої нічні патрулювання в Саннідейлі. Ніч була звичайною, місяць висів у небі, як завжди, ховаючись за хмарами, наче боявся побачити те, що відбувається на вулицях. Я йшла старим кладовищем, шукаючи чергового вампіра, який вирішив, що вечірка почнеться без мене. 😏 В повітрі витав незрозумілий холод, навіть для осіннього вечора. Здавалося, що кожен подих був густішим, ніж звичайно. І раптом я відчула це… Хтось спостерігав за мною. Знаєте це відчуття, коли хтось дивиться на вас з-за спини, а ви розумієте, що він там, але все одно не обертаєтесь? Ось так я себе і почувала. Зробивши кілька кроків вперед, я почула, як щось прошелестіло у кущах праворуч. "Напевно, просто кішка" — подумала я, але серце почало битися швидше. Світло місяця знову виглядало з-за хмар, і я повернулася… але нікого не побачила. Просто тіні, які танцювали на землі, наче хтось спеціально грався з ними, створюючи хитромудрі фігури. Я продовжила йти, прислухаючись до кожного звуку, коли раптом почула тихий шепіт. Він був настільки слабкий, що мені довелося напружити слух, щоб зрозуміти, чи не уявляю я собі. Але ні… голос був реальним. І він, здається, кликав мене: "Баффі… Баффі…" Я зупинилася. Звідки він лунав? Здавалося, що він був всюди, наче самі дерева почали шепотіти. Мурашки побігли по шкірі. "Що ж, вирішили погратися з моїми нервами?" — подумала я, і раптом побачила його. Тінь. Це була не просто звичайна тінь. Вона була густа, як чорнило, і рухалася сама по собі, як жива істота. Вона наче "стікала" зі стіни старої каплиці й підповзала до мене. З кожним кроком вона ставала все більш реальною, поки не перетворилася на силует високого чоловіка. Його обличчя було нечітким, але очі… Очі горіли темним вогнем, наче вони були зроблені з чистого мороку. Я кинулася вперед з дерев’яним кілком, готуючись завдавати удару, але коли моя рука пройшла крізь нього, я зрозуміла, що він не був фізичним. Тінь просто розпливлася, а потім знову зібралася в одному місці, тепер вже за моєю спиною. "Це жарт?!" — сказала я вголос, але тінь почала сміятися. Сміх був хрипкий, наче з потойбічного світу, і змусив моє серце стиснутися. Тінь почала наближатися, і я зрозуміла, що це не просто якийсь вампір чи демон. Це було щось набагато гірше… щось давнє, що прийшло з темряви, з глибини ночі, де не було місця для світла. Я кинулася бігти. Тінь слідувала за мною, і здавалося, що вона ставала дедалі більшою, охоплюючи все навколо. Я бачила, як її обриси змішуються з тінями дерев, поки все кладовище не почало здаватись єдиною великою тінню. Я бігла кладовищем, відчуваючи, як тінь, наче жива темрява, наближається все ближче. Вона оточувала мене з усіх боків... Потрібен був план, і швидко. Я згадала про одну давню легенду, яку колись розповідав Джайлс. Кажуть, що є такі тіні, які харчуються страхом і темрявою, що вони стають сильнішими, коли їх бояться. Але якщо зможеш відвернути їх увагу від себе, вони втрачають силу, наче здуваються, як повітряна кулька. І от, думаючи про це, я зупинилася і подивилася на тінь просто в очі — або що там у неї було замість очей. "Що ж, — сказала я, — якщо ти така крута, то давай подивимось, хто кого!" І, перш ніж вона змогла зреагувати, я вихопила з рюкзака невелике дзеркало. Я повернула дзеркало так, щоб воно відбивало світло від місяця просто на тінь. На мить вона здригнулася, а тоді, наче відчувши загрозу, почала відступати. Я зрозуміла, що легенда говорить правду: тіні не виносять, коли їх ставлять перед фактом їхньої ж власної сутності. Я крокувала вперед, а тінь відступала, наче боялася побачити себе справжню. Я тримала дзеркало впевнено, не відводячи погляду, і продовжувала йти на неї. "Давай, — мовила я, — подивимось, хто ти насправді. Дивись на себе, не ховайся!" Тінь почала тріщати, розпадатися на маленькі шматочки темряви, які зникали, наче здувалися. З кожним кроком я бачила, як вона втрачає свою форму, стає дедалі меншою, поки не залишилася лише маленька крапка темряви, яка розсипалася на пил і зникла в нічному повітрі. Я витерла піт із чола і вдихнула глибоко. На одного монстра у світі стало менше. Можете не дякувати. Завжди ваша Баффі 🦇✨ #fan_art #супер_історія #містика

Про парубка запечєтаного🤣🤣🤣

Шмонька🤣🤣🤣