Привіт! Хочу поділитися своєю історією про те, як я вирішила навчатися на таргетолога. Це рішення стало для мене новим етапом у житті, і я була сповнена очікувань і тривог. Все почалося, коли я усвідомила, що світ реклами і маркетингу змінюється з надшвидкими темпами. Соціальні мережі стали потужним інструментом для бізнесу, і я зрозуміла, що хочу бути причетною до цього процесу. Я читала статті, переглядала вебінари, і чим більше дізнавалася про таргетовану рекламу, тим більше мене захоплювало це! Після деяких роздумів я вирішила, що навчання на таргетолога — це саме те, чого я потребую. Я знайшла курси, які обіцяли поглибити мої знання у цій сфері. Перший день навчання був сповнений хвилювання. Я познайомилася з викладачами, професіоналами з великим досвідом, та з іншими студентами, які були так само зацікавлені в цій темі. Під час курсу я вивчала різні стратегії і техніки, які допомагають досягати цільової аудиторії в соціальних мережах: від налаштування рекламних кампаній до аналізу результатів. Я отримувала безцінний досвід під час практичних занять, що давало мені можливість реалізувати свої знання на практиці. Однією з найцінніших частин навчання стала робота в групах. Ми разом створювали рекламні стратегії для різних проектів, що дало мені можливість побачити, як у команді можна досягти значно більших результатів. Навчання на таргетолога стало не лише новим досвідом, але й можливістю розвиватися, ставити нові цілі та втілювати їх у життя. Я зрозуміла, що ця професія дозволяє не лише працювати з креативом, але й використовувати аналітичні навички для досягнення результатів. Тепер, коли я закінчила курси і почала працювати у сфері таргетованої реклами, я відчуваю, що знайшла своє покликання. Це шлях, на якому я можу продовжувати вчитися, вдосконалюватися і допомагати бізнесам досягати успіху! #таргет#курс#Черкасов##навчання#

https://youtu.be/AkLuA5e9n-M?si=vgoXQEmidatEw0tl

Не любити тебе — не можна. Володіти тобою — жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в однім цілунку. Злить уста і серця свої. Тільки в хвилі нема порятунку… Плачуть вночі лишень солов’ї… Ти в хвилину чуттєвої бурі Не віддайся мені, дивись, Бачиш вечора крила похмурі? То над нами вони зійшлись. Хай нам кажуть: любити можна Тільки раз. Того разу й жаль, І щаслива хвилина кожна Випромінює нам печаль. Не ховайся в зволоженім зорі, Бо розгойдані береги Поглинаючих фантасмагорій Будуть завжди нам дорогі. Ні! Знайти і в чуттєвих бурях Не перейдену нами грань, Щоб не відати днів похмурих, Щоб не знати про гнів прощань. Не любити тебе — не можна, та й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль. Микола Вороний

Харків Незламний 🖐️

МАЛАНКА та ВАСИЛЬ або хто ЩО СВЯТКУЄ, хто на "СТАРИЙ НОВИЙ РІК", за старою звичкою, хто вже на "НОВИЙ"! 13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки, Меланки, Меланії) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись разом зі своїми подругами релігійним просвітництвом серед туземців. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланки перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланка із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланка народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюхала в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших пращурів, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Та красти без розбору і сенсу, що під руки потрапить, святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях. Про яке палке кохання, про які обнімашки-цілувашки між Василем та Маланкою взагалі може йти мова, якщо вони ані в часі, ані географічно ніколи не перетиналися і Маланка народилася через ШІСТЬ років по смерті Василя? В жодній старій українській класичній літературі образи Маланки та Василя не згадуються, тільки в новій, радянських часів. «Християнське Різдво» та «СТАРИЙ НОВИЙ РІК», почали відмічати в СРСР та у деяких країнах сателітах та холопах СРСР після Другої світової війни 7-го та 14-го січня, до цього Хр. Різдво відмічалося 25 грудня, а Старий Новий рік взагалі не існував навіть у лексиконі. Якщо згадували старі дати, то додавали - "за старим стилем". Але прийшли нові свята, бо така була вказівка з Кремля, щоб жодного церковного свята не відмічали разом з Заходом, починався новий виток напруженості. Але, з догляду на те, що радянські православні священики суттєво допомогли у мобілізації гарматного м’яса під час бойових дій (мобілізація старими більшовицькими засобами йшла дуже тяжко, кількість ухилянтів та дезертирів росла і досягла мільйонів), проведення служб було тимчасово дозволено. Потім, при Хрущові, гайки знову почали загвинчувати, а при Брежнєві боротьба з релігією досягла апогею. Вже не катували, не відправляли на Соловки та Колиму, але нагляд за церквою був ретельний, молодь за участь у церковних діях нещадно карали, за діяльністю церкви ретельно наглядали співробітники КДБ, що мали своїх довірених осіб серед «батюшків», «дияконів» та служниць. Під час значних святкових служб біля церкви обов’язково чергував оперативний комсомольський загін, стояли міліцейські авто, швендяли ментовські патрулі, серед натовпу вдавала з себе байдужість купа працівників КДБ та МВС у цивільному одягу та їхні таємні агенти. А опівночі, на якесь видатне церковне свято, обов’язково по Центральному Телебаченню показували «Мелодії та ритми зарубіжної естради», щоб відволікти молодь від згубного випадкового відвідування церкви. Дивитися особливо у тій програмі було нічого, крім остогидлій цвілі артистів соцтабору, але пару виступів справжніх вчорашніх західних зірок вихопити було можливо, на кшталт «ABBA» чи «Boney-M», що вже тоді для радянської молоді було за щастя. Сьогодні вже цю передачу ніхто б і не дивився, навіть з ностальгії. Життя продовжувалося, нічого не змінювалося, змінювалася тільки форма, але не форма життя людей, а форма діяльності церкви та наглядаючих за ними органів влади та правопорядку. © IK http://www.ik-music.net/

Великдень 2025 ...