• Усім би такі проблеми: у США хлопчик викликав поліцейських, бо... мама з'їла його морозиво

    4-річний боєць впав в істерику через таку зраду і зателефонував у 911 з вимогою «замкнути» маму. Коли поліцейські реально приїхали, стукач здав назад і зняв свої звинувачення.

    У підсумку за два дні самі поліцейські виконали мрію хлопчика - вони привезли йому морозиво.
    Усім би такі проблеми: у США хлопчик викликав поліцейських, бо... мама з'їла його морозиво 4-річний боєць впав в істерику через таку зраду і зателефонував у 911 з вимогою «замкнути» маму. Коли поліцейські реально приїхали, стукач здав назад і зняв свої звинувачення. У підсумку за два дні самі поліцейські виконали мрію хлопчика - вони привезли йому морозиво.
    421views 9Plays
  • Поселення білих Хорватів

    Поселення білих хорватів розташоване біля сіл Ілів, Дуброва та Стільсько Львівської області. Це одне з найбільших місць, яке населяли білі хорвати на території України. Городище датується IX-X століттями і являє собою комплекс із кам'яних мурів, водного каналу, рову та залишок житла, що свідчать про високий рівень інженерної майстерності та організації. Площа поселення сягає близько 250 гектарів, що робить його одним із найбільших городищ Східної Європи. Білі хорвати як частина ранньослов'янських племен залишили багату культурну спадщину, традиції та язичницькі обряди. Знайдені археологами артефакти, включно з керамікою, знаряддями праці, прикрасами та зброєю, свідчать про тісні торговельні та культурні зв'язки із сусідніми регіонами. Стільське городище слугувало не тільки адміністративним центром, а й важливим духовним місцем, в якому знаходилися святилища або жертовні вівтарі. Після включення території до складу Київської Русі городище поступово втратило своє значення, але досі залишається дивовижним місцем слов'янської історії. Сьогодні поселення білих хорватів є об'єктом культурного та історичного значення, що привертає увагу археологів, туристів і дослідників. Вони є важливим об'єктом дослідження історії слов'янських народів та їхнього заселення в Карпатському регіоні.

    Поселення білих Хорватів Поселення білих хорватів розташоване біля сіл Ілів, Дуброва та Стільсько Львівської області. Це одне з найбільших місць, яке населяли білі хорвати на території України. Городище датується IX-X століттями і являє собою комплекс із кам'яних мурів, водного каналу, рову та залишок житла, що свідчать про високий рівень інженерної майстерності та організації. Площа поселення сягає близько 250 гектарів, що робить його одним із найбільших городищ Східної Європи. Білі хорвати як частина ранньослов'янських племен залишили багату культурну спадщину, традиції та язичницькі обряди. Знайдені археологами артефакти, включно з керамікою, знаряддями праці, прикрасами та зброєю, свідчать про тісні торговельні та культурні зв'язки із сусідніми регіонами. Стільське городище слугувало не тільки адміністративним центром, а й важливим духовним місцем, в якому знаходилися святилища або жертовні вівтарі. Після включення території до складу Київської Русі городище поступово втратило своє значення, але досі залишається дивовижним місцем слов'янської історії. Сьогодні поселення білих хорватів є об'єктом культурного та історичного значення, що привертає увагу археологів, туристів і дослідників. Вони є важливим об'єктом дослідження історії слов'янських народів та їхнього заселення в Карпатському регіоні.
    3
    641views
  • #Житія_святих

    ПРП. ФЕОФАНА, СПОВІДНИКА

    Народився у Константинополі (759-818). Належав до вищої знаті.

    Малюком осиротів, виховувався в імператорському дворі. Став ченцем незабаром після одруження і розлучення. Прп. Феофан заснував монастир біля Кізікуса; побудував 3 монастирі і був ігуменом в одному з них. 787 р. брав участь у ІІ Нікейському соборі, де захищав іконопоклоніння.

    Між 810-814 рр. за порадою друга, відомого хроніста Георгія Сінкела, написав свою головну роботу - «Хронографія», серію анналів візантійської, арабської та римської історії. Твір був продовженням роботи Георгія Сінкела; охоплює період 284-813 рр. і містить короткий щорічний опис подій і хронологічні таблиці, повні неточностей. Хроніка періоду 769-813 рр. - єдиний послідовний виклад історії Візантії й сусідніх країн. Тут містяться відомості про племена аварів, гунів і слов'ян. Дуже цінним є опис подій 8 — поч. 9 ст., зроблений за власними спостереженнями Феофана Сповідника. Тут є численні згадки про слов'ян, аварів та булгар, які нападали на балканські володіння Візантії. Особливу цінність становить оповідь про болгар перед переселенням частини їх зі Степу на Балкани.

    У час правління імп. Лева знову поновилося іконоборство. За те, що Феофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на 2 роки у в'язниці. Потім заслали на о. Самофракія, де він і помер. Його мощі Бог прославив численними чудами.

    З відривного календаря «З вірою в душі» за 12 березня.
    ----------------
    275views
  • #Житія_святих

    ПРП. ФЕОФАНА, СПОВІДНИКА

    Народився у Константинополі (759-818). Належав до вищої знаті.

    Малюком осиротів, виховувався в імператорському дворі. Став ченцем незабаром після одруження і розлучення. Прп. Феофан заснував монастир біля Кізікуса; побудував 3 монастирі і був ігуменом в одному з них. 787 р. брав участь у ІІ Нікейському соборі, де захищав іконопоклоніння.

    Між 810-814 рр. за порадою друга, відомого хроніста Георгія Сінкела, написав свою головну роботу - «Хронографія», серію анналів візантійської, арабської та римської історії. Твір був продовженням роботи Георгія Сінкела; охоплює період 284-813 рр. і містить короткий щорічний опис подій і хронологічні таблиці, повні неточностей. Хроніка періоду 769-813 рр. - єдиний послідовний виклад історії Візантії й сусідніх країн. Тут містяться відомості про племена аварів, гунів і слов'ян. Дуже цінним є опис подій 8 — поч. 9 ст., зроблений за власними спостереженнями Феофана Сповідника. Тут є численні згадки про слов'ян, аварів та булгар, які нападали на балканські володіння Візантії. Особливу цінність становить оповідь про болгар перед переселенням частини їх зі Степу на Балкани.

    У час правління імп. Лева знову поновилося іконоборство. За те, що Феофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на 2 роки у в'язниці. Потім заслали на о. Самофракія, де він і помер. Його мощі Бог прославив численними чудами.

    З відривного календаря «З вірою в душі» за 12 березня.
    ----------------
    #Житія_святих ПРП. ФЕОФАНА, СПОВІДНИКА Народився у Константинополі (759-818). Належав до вищої знаті. Малюком осиротів, виховувався в імператорському дворі. Став ченцем незабаром після одруження і розлучення. Прп. Феофан заснував монастир біля Кізікуса; побудував 3 монастирі і був ігуменом в одному з них. 787 р. брав участь у ІІ Нікейському соборі, де захищав іконопоклоніння. Між 810-814 рр. за порадою друга, відомого хроніста Георгія Сінкела, написав свою головну роботу - «Хронографія», серію анналів візантійської, арабської та римської історії. Твір був продовженням роботи Георгія Сінкела; охоплює період 284-813 рр. і містить короткий щорічний опис подій і хронологічні таблиці, повні неточностей. Хроніка періоду 769-813 рр. - єдиний послідовний виклад історії Візантії й сусідніх країн. Тут містяться відомості про племена аварів, гунів і слов'ян. Дуже цінним є опис подій 8 — поч. 9 ст., зроблений за власними спостереженнями Феофана Сповідника. Тут є численні згадки про слов'ян, аварів та булгар, які нападали на балканські володіння Візантії. Особливу цінність становить оповідь про болгар перед переселенням частини їх зі Степу на Балкани. У час правління імп. Лева знову поновилося іконоборство. За те, що Феофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на 2 роки у в'язниці. Потім заслали на о. Самофракія, де він і помер. Його мощі Бог прославив численними чудами. З відривного календаря «З вірою в душі» за 12 березня. ----------------
    1Kviews
  • Червоний пляж

    Пляж один із наймальовничіших і найдивовижніших місць острова, розташований поруч із селом Акротірі. Його червоні скелі і чорний вулканічний пісок створюють дивовижний контраст з блакитними водами Егейського моря, роблячи пейзаж воістину неповторним. Цей природний феномен виник завдяки вулканічній активності острова, що залишила після себе багаті на залізо породи, які надають узбережжю його характерний відтінок. Дістатися до пляжу можна машиною до церкви святого Миколая і потім пішки пройти вузькою стежкою між скель. Незважаючи на невелику площу, пляж має велику популярність серед туристів, тому варто приїжджати раніше, щоб зайняти зручне місце. Вода тут чиста і прозора, але вхід у море кам'янистий, тому краще взяти з собою спеціальне взуття. Червоний пляж чудово підходить для сноркелінгу, завдяки багатому підводному світу. На пляжі є шезлонги з парасольками і кілька пляжних барів, де можна купити напої та закуски. Однак через популярність місця варто враховувати можливу завантаженість та обмежену інфраструктуру. Червоний пляж острова Санторіні - це дивовижне місце, яке вражає своєю красою та незвичністю. Його вулканічні краєвиди та контрастні кольори роблять його одним із найбільш фотогенічних пляжів у світі, приваблюючи сюди туристів з усього світу.

    #Пляжі #Санторіні #Греція
    Червоний пляж Пляж один із наймальовничіших і найдивовижніших місць острова, розташований поруч із селом Акротірі. Його червоні скелі і чорний вулканічний пісок створюють дивовижний контраст з блакитними водами Егейського моря, роблячи пейзаж воістину неповторним. Цей природний феномен виник завдяки вулканічній активності острова, що залишила після себе багаті на залізо породи, які надають узбережжю його характерний відтінок. Дістатися до пляжу можна машиною до церкви святого Миколая і потім пішки пройти вузькою стежкою між скель. Незважаючи на невелику площу, пляж має велику популярність серед туристів, тому варто приїжджати раніше, щоб зайняти зручне місце. Вода тут чиста і прозора, але вхід у море кам'янистий, тому краще взяти з собою спеціальне взуття. Червоний пляж чудово підходить для сноркелінгу, завдяки багатому підводному світу. На пляжі є шезлонги з парасольками і кілька пляжних барів, де можна купити напої та закуски. Однак через популярність місця варто враховувати можливу завантаженість та обмежену інфраструктуру. Червоний пляж острова Санторіні - це дивовижне місце, яке вражає своєю красою та незвичністю. Його вулканічні краєвиди та контрастні кольори роблять його одним із найбільш фотогенічних пляжів у світі, приваблюючи сюди туристів з усього світу. #Пляжі #Санторіні #Греція
    3
    2Kviews
  • 12 березня 2003 року у Мюнхені померла Ярослава Стецько (Ганна Музика), дружина Ярослава Стецька, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі ОУН, Антибільшовицького блоку народів, голова ОУН(б) у 1991-2001 роках.

    Народилася 14 травня 1920-го в селі Романівка на Тернопільщині. Закінчила Теребовлянську польську гімназію. Через багато років, в інтерв’ю Ярослава Стецько згадувала, як «одного разу вчителька ударила мене лінійкою по руці, наказавши «Мові по-польські!». Це мене страшенно образило. Я гостро відчула, що – українка. І що нас гноблять. У мені все збунтувалося». Й у 18 років долучилася до ОУН.

    Два роки вчителювала у сільській школі. Вищу освіту здобула у Львівській політехніці та Школі політичних наук у Мюнхені. Володіла сімома іноземними мовами.

    Зі створенням УПА взяла активну участь у розгортанні медичної мережі. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі ОУН.

    «Жіноцтво відіграло велику роль в часі створення УПА, в часи боїв УПА, а дуже часто жінки брали участь в боях, – згадувала Ярослава Стецько. – Навіть тоді, коли УПА відсилала відділи на захід через кілька кордонів, жінки ішли в одностроях із зброєю в руках, щоби переконати захід, що Україна не зложила зброї, що Україна воює далі проти большовизму, проти російської окупації, щоб був розголос про ту боротьбу, бо світ тоді мовчав».

    1943-го ув’язнена німцями у Львові. Після звільнення виїхала за кордон, мешкала в Мюнхені (1944-1991).

    Взяла участь у звільненні з лікарні в чеському місті Штайнгофф головного ідеолога ОУН Ярослава Стецька (1945), якого вперше побачила й закохалася у Відні за рік до того. В 1946-му вони уклали шлюб і прожили разом чотири десятиліття.

    Була вірною соратницею свого чоловіка. Редагувала журнал «Український погляд» і друкований орган Антибільшовицького блоку народів «АБН – Кореспонденція». Організовувала конференції АБН по всьому світу.

    Голова АБН (1986-1996), ОУН (б) (1991-2001), Конгресу українських націоналістів (1992-2003). Після здобуття Україною незалежності 1991-го повернулася на Батьківщину. Депутат трьох скликань Верховної Ради України. Почесна громадянка Львова. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня (2000).

    Українська «залізна леді» і «вічна революціонерка» померла 12 березня 2003-го в лікарні Мюнхена. Похована на Байковому кладовищі в Києві.
    12 березня 2003 року у Мюнхені померла Ярослава Стецько (Ганна Музика), дружина Ярослава Стецька, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі ОУН, Антибільшовицького блоку народів, голова ОУН(б) у 1991-2001 роках. Народилася 14 травня 1920-го в селі Романівка на Тернопільщині. Закінчила Теребовлянську польську гімназію. Через багато років, в інтерв’ю Ярослава Стецько згадувала, як «одного разу вчителька ударила мене лінійкою по руці, наказавши «Мові по-польські!». Це мене страшенно образило. Я гостро відчула, що – українка. І що нас гноблять. У мені все збунтувалося». Й у 18 років долучилася до ОУН. Два роки вчителювала у сільській школі. Вищу освіту здобула у Львівській політехніці та Школі політичних наук у Мюнхені. Володіла сімома іноземними мовами. Зі створенням УПА взяла активну участь у розгортанні медичної мережі. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі ОУН. «Жіноцтво відіграло велику роль в часі створення УПА, в часи боїв УПА, а дуже часто жінки брали участь в боях, – згадувала Ярослава Стецько. – Навіть тоді, коли УПА відсилала відділи на захід через кілька кордонів, жінки ішли в одностроях із зброєю в руках, щоби переконати захід, що Україна не зложила зброї, що Україна воює далі проти большовизму, проти російської окупації, щоб був розголос про ту боротьбу, бо світ тоді мовчав». 1943-го ув’язнена німцями у Львові. Після звільнення виїхала за кордон, мешкала в Мюнхені (1944-1991). Взяла участь у звільненні з лікарні в чеському місті Штайнгофф головного ідеолога ОУН Ярослава Стецька (1945), якого вперше побачила й закохалася у Відні за рік до того. В 1946-му вони уклали шлюб і прожили разом чотири десятиліття. Була вірною соратницею свого чоловіка. Редагувала журнал «Український погляд» і друкований орган Антибільшовицького блоку народів «АБН – Кореспонденція». Організовувала конференції АБН по всьому світу. Голова АБН (1986-1996), ОУН (б) (1991-2001), Конгресу українських націоналістів (1992-2003). Після здобуття Україною незалежності 1991-го повернулася на Батьківщину. Депутат трьох скликань Верховної Ради України. Почесна громадянка Львова. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня (2000). Українська «залізна леді» і «вічна революціонерка» померла 12 березня 2003-го в лікарні Мюнхена. Похована на Байковому кладовищі в Києві.
    1
    425views
  • І тоді, крізь шпарину бліду, що спочатку здавалася
    Навіть для струменя сонця насилу достатньою,
    Одкровення та полум'я ринули.

    Then through the pallid rift that seemed at first
    Hardly enough for a trickle from the suns,
    Outpoured the revelation and the flame.


    #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_16
    І тоді, крізь шпарину бліду, що спочатку здавалася Навіть для струменя сонця насилу достатньою, Одкровення та полум'я ринули. Then through the pallid rift that seemed at first Hardly enough for a trickle from the suns, Outpoured the revelation and the flame. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_16
    4Kviews
  • 414views 22Plays
  • 425views 16Plays
  • #Середа
    #Середа
    356views