#історія #події
Король повернувся: Шотландський гамбіт Карла II.
8 лютого 1649 року, поки в Англії ще не встигли відмити ешафот після страти Карла I, шотландці вирішили, що республіканські експерименти Олівера Кромвеля — це розвага не для них. У Единбурзі офіційно проголосили Карла II «Королем Великої Британії, Франції та Ірландії». Це був акт неабиякої політичної зухвалості, що перетворив Шотландію на головний осередок монархічного опору. 🏴👑
Ситуація виглядала як ідеальний шторм: англійські пуритани намагалися побудувати державу без короля, а шотландські пресвітеріани вперто трималися за династію Стюартів. Карлу II на той момент було лише 18 років, і він перебував у вигнанні. Для нього це проголошення було рятівним кругом, хоча й з дуже специфічним «присмаком». Щоб отримати реальну підтримку шотландців, йому довелося підписати Урочисту лігу та Ковенант — документ, який фактично обмежував його релігійну владу. Політика — це завжди мистецтво компромісу, навіть якщо ти принц крові. 🤝📜
Проте радість була передчасною. Кромвель не збирався терпіти під боком королівство, що відродилося. Почалася серія кривавих битв, після яких Карл II знову був змушений тікати, переховуючись у дуплах дубів (легендарний «Королівський дуб») та перевдягаючись у слугу, аби дістатися Франції. Його реальне повернення на престол — Реставрація — відбулося лише через 11 років. 🌳🏃♂️
Ця подія 8 лютого показала, наскільки глибоким був розкол у британському суспільстві XVII століття. Шотландія продемонструвала свою вірність традиціям та окремішність від Лондона, задавши тон конфліктам, відлуння яких чути й сьогодні. Монархія виявилася міцнішою за революційний запал, а Карл II увійшов в історію як «Веселий король», який вмів чекати свого часу. 🏰🥂
#історія #події
Король повернувся: Шотландський гамбіт Карла II.
8 лютого 1649 року, поки в Англії ще не встигли відмити ешафот після страти Карла I, шотландці вирішили, що республіканські експерименти Олівера Кромвеля — це розвага не для них. У Единбурзі офіційно проголосили Карла II «Королем Великої Британії, Франції та Ірландії». Це був акт неабиякої політичної зухвалості, що перетворив Шотландію на головний осередок монархічного опору. 🏴👑
Ситуація виглядала як ідеальний шторм: англійські пуритани намагалися побудувати державу без короля, а шотландські пресвітеріани вперто трималися за династію Стюартів. Карлу II на той момент було лише 18 років, і він перебував у вигнанні. Для нього це проголошення було рятівним кругом, хоча й з дуже специфічним «присмаком». Щоб отримати реальну підтримку шотландців, йому довелося підписати Урочисту лігу та Ковенант — документ, який фактично обмежував його релігійну владу. Політика — це завжди мистецтво компромісу, навіть якщо ти принц крові. 🤝📜
Проте радість була передчасною. Кромвель не збирався терпіти під боком королівство, що відродилося. Почалася серія кривавих битв, після яких Карл II знову був змушений тікати, переховуючись у дуплах дубів (легендарний «Королівський дуб») та перевдягаючись у слугу, аби дістатися Франції. Його реальне повернення на престол — Реставрація — відбулося лише через 11 років. 🌳🏃♂️
Ця подія 8 лютого показала, наскільки глибоким був розкол у британському суспільстві XVII століття. Шотландія продемонструвала свою вірність традиціям та окремішність від Лондона, задавши тон конфліктам, відлуння яких чути й сьогодні. Монархія виявилася міцнішою за революційний запал, а Карл II увійшов в історію як «Веселий король», який вмів чекати свого часу. 🏰🥂
Українська
English
