#історія #речі #харчі
Сендвіч: Кулінарний шедевр, народжений в гральному домі 🥪
Сьогодні сендвіч — це найпопулярніша швидка їжа у світі, яку можна знайти і в рюкзаку школяра, і в дорогому ресторані. Але його назва — це не просто слово, а титул англійського лорда, який дуже не любив відволікатися від хобі.
🃏 Азарт лорда Сендвіча
Джон Монтегю, 4-й граф Сендвіч, був відомим британським політиком XVIII століття, але в історію він увійшов завдяки своїй пристрасті до картярських ігор. Легенда свідчить, що під час чергового запеклого раунду, який тривав 24 години, граф зголоднів.
Він наказав слузі принести йому шматок яловичини, затиснутий між двома скибками підсмаженого хліба. Чому саме так?
Граф міг їсти однією рукою.
Хліб не давав пальцям забруднитися жиром, а отже, карти залишалися чистими.
🎩 "Те саме, що у Сендвіча!"
Друзі-аристократи, що сиділи за столом, оцінили зручність і почали замовляти офіціанту: «Мені те саме, що у Сендвіча!». Так назва титулу стала назвою страви. Перша письмова згадка про слово "сендвіч" з'явилася в щоденнику історика Едварда Гіббона у 1762 році, де він описував, як джентльмени в клубі їдять "трохи холодного м'яса або сендвіч".
🌍 Глобальна експансія
Довгий час сендвіч вважався їжею для чоловічих компаній та нічних посиденьок. У високе товариство та на жіночі чаювання він потрапив лише в XIX столітті, ставши витонченим «чайним сендвічем» з огірком та без скоринки.
Згодом кожна країна створила свій варіант:
В Італії — паніні.
У Франції — крок-месьє.
У США — легендарний клубний сендвіч та бургер (який технічно також є сендвічем).
🥪 Ефект сендвіча
Цей винахід настільки вплинув на культуру, що термін «сендвіч» почали використовувати в психології (метод критики «похвала-зауваження-похвала»), в будівництві (сендвіч-панелі) та навіть у геології.
#історія #речі #харчі
Сендвіч: Кулінарний шедевр, народжений в гральному домі 🥪
Сьогодні сендвіч — це найпопулярніша швидка їжа у світі, яку можна знайти і в рюкзаку школяра, і в дорогому ресторані. Але його назва — це не просто слово, а титул англійського лорда, який дуже не любив відволікатися від хобі.
🃏 Азарт лорда Сендвіча
Джон Монтегю, 4-й граф Сендвіч, був відомим британським політиком XVIII століття, але в історію він увійшов завдяки своїй пристрасті до картярських ігор. Легенда свідчить, що під час чергового запеклого раунду, який тривав 24 години, граф зголоднів.
Він наказав слузі принести йому шматок яловичини, затиснутий між двома скибками підсмаженого хліба. Чому саме так?
Граф міг їсти однією рукою.
Хліб не давав пальцям забруднитися жиром, а отже, карти залишалися чистими.
🎩 "Те саме, що у Сендвіча!"
Друзі-аристократи, що сиділи за столом, оцінили зручність і почали замовляти офіціанту: «Мені те саме, що у Сендвіча!». Так назва титулу стала назвою страви. Перша письмова згадка про слово "сендвіч" з'явилася в щоденнику історика Едварда Гіббона у 1762 році, де він описував, як джентльмени в клубі їдять "трохи холодного м'яса або сендвіч".
🌍 Глобальна експансія
Довгий час сендвіч вважався їжею для чоловічих компаній та нічних посиденьок. У високе товариство та на жіночі чаювання він потрапив лише в XIX столітті, ставши витонченим «чайним сендвічем» з огірком та без скоринки.
Згодом кожна країна створила свій варіант:
В Італії — паніні.
У Франції — крок-месьє.
У США — легендарний клубний сендвіч та бургер (який технічно також є сендвічем).
🥪 Ефект сендвіча
Цей винахід настільки вплинув на культуру, що термін «сендвіч» почали використовувати в психології (метод критики «похвала-зауваження-похвала»), в будівництві (сендвіч-панелі) та навіть у геології.
Українська
English
