Враження особисто від себе: це сами такі гості випуску через яких виникає бажання подивитись 20:23 Яновича!🔥🇺🇦 https://youtu.be/BEDYNFxFGoE

Я ще у ансамблі ,,Верше" Віктора Борисовича Лощінського у Нідерландах та Німеччині.

Не так зрозумів 😅😅😅

https://www.youtube.com/live/gnZeK2MkI6w?si=MwE1F0u6Qbg-Zp68

#кіноквіз Різдвяно-новорічний вайб закінчився, почався романтичний. Все тому, що на календарі лютий, а адмін мислить стереотипно) Тож у нас сьогодні суперпростий кіноквіз - вгадати романтичний фільм, з якого було взято оці три кадри. Перший, хто напише правильну назву в коментарях, отримає підарунок на сторінку. Всім удачі) #Коло_Кіно

#історія #події «Луна-9»: Як українські мізки забезпечили м’яку посадку на жорсткий місячний ґрунт. 3 лютого 1966 року людство нарешті перестало «вбивати» свої апарати об поверхню Місяця і навчилося приземлятися (чи то пак — примісячуватися) делікатно. Радянська автоматична станція «Луна-9» здійснила першу в історії м’яку посадку в Океані Бур. До цього моменту вчені серйозно побоювалися, що Місяць покритий багатометровим шаром пилу, в якому будь-який корабель потоне, наче в болоті. «Луна-9» довела: ґрунт твердий, ходити можна! 🌖🛰️ Хоча лаври перемоги збирали в москві, за лаштунками космічної програми стояла потужна українська інженерна школа. Головний конструктор Сергій Корольов (родом із Житомира) не дожив до цього тріумфу всього три тижні, але саме його впертість і бачення зробили місію можливою. Більше того, ключові системи керування та радіоелектроніку для космічних апаратів того часу розробляли та виготовляли на харківському «Хартроні» та київських підприємствах. Без українських математиків та інженерів ця залізна «куля» з пелюстками-антенами навряд чи змогла б вижити після падіння. 🧠🛠️ Сама посадка була шедевром інженерного мінімалізму. Апарат був оточений спеціальними гумовими балонами-амортизаторами (свого роду космічні «ейрбеги»), які пом’якшили удар. Коли станція зупинилася, вона розкрила чотири пелюстки, наче металева квітка, і почала передавати перші в світі панорамні знімки чужого світу. 📸🛸 Це був момент істини. Радіосигнали з Місяця ловили не лише в центрах управління, а й в обсерваторії Джодрелл-Бенк у Великій Британії. Цікавий факт: британці першими роздрукували місячні панорами, використавши звичайний апарат для приймання газетних фототелеграм, і опублікували їх раніше за радянську пресу. 📰👀 Подія 3 лютого 1966 року відкрила шлях для майбутніх пілотованих польотів. Тепер ми знали точно: Місяць — це не пилова пастка, а цілком придатний для прогулянок (і встановлення прапорів) об'єкт. І приємно усвідомлювати, що в цій «м'якій посадці» був дуже твердий український слід. 🇺🇦🚀

#Постаті ХУДОЖНИК, ЯКИЙ ПОВЕРНУВ ДЕРЖАВІ ТИСЯЧОЛІТНІЙ ГЕРБ «Московщину не люблю. Люблю Україну, і їй віддам усі сили», - казав Георгій Нарбут у 1917 році. Незважаючи на те, що митець майже 10 років прожив у Петербурзі, він палко любив свою батьківщину хутір Нарбутівку поблизу Глухова. А 1917 року Георгій Нарбут переїздить до Києва. Тут якраз утворюється Українська Центральна Рада, а згодом і УНР. Для нової республіки потрібні державні атрибути - гімн, герб. З'являється перший кредитовий білет у 100 карбованців, розроблений Нарбутом, і в куті - його знак Володимира Великого - Тризуб. А 25 лютого 1918 року Тризуб було затверджено «Гербом Української Народної Республіки». 18 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку - зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб. Свою копітку роботу над державними символами Нарбут поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок. Дуже відомими є його ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського, «Антології римської поезії» М. Зерова тощо. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 травня. -----------

https://uaserial.com/the-flash/season-1-ad