• 63переглядів
  • Настрій...кавовий
    Настрій...кавовий ☕
    168переглядів
  • Яка краса, коли пташки дарують нам свою любов на цьому прекрасному озері
    Яка краса, коли пташки дарують нам свою любов на цьому прекрасному озері ♥️😃👌
    1
    183переглядів
  • Збірка оповідань "Найкращі історії про кладовище"
    Аудіозбірка: https://youtu.be/LxvwOp2GWC4

    Оповідання, що увійшли у збірку:

    "Місяць мого життя" Катерина Скрипка
    https://arkush.net/book/300

    "Коли переносять могили" Рей Бредбері

    "(НЕ)щастя або чародійка Ванда" Діана Вінтер
    https://arkush.net/book/12923

    "У кожного свої недоліки" - Євгенія Петрікова
    https://arkush.net/book/10710

    "Щоденник міського цвинтаря" Андрій Верхола
    https://arkush.net/book/22295

    "Бажання" Рей Бредбері

    "Одного разу на цвинтарі" - Ігор Снятинчук
    https://arkush.net/book/7579
    °°°
    #рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книги
    Збірка оповідань "Найкращі історії про кладовище" Аудіозбірка: https://youtu.be/LxvwOp2GWC4 Оповідання, що увійшли у збірку: "Місяць мого життя" Катерина Скрипка https://arkush.net/book/300 "Коли переносять могили" Рей Бредбері "(НЕ)щастя або чародійка Ванда" Діана Вінтер https://arkush.net/book/12923 "У кожного свої недоліки" - Євгенія Петрікова https://arkush.net/book/10710 "Щоденник міського цвинтаря" Андрій Верхола https://arkush.net/book/22295 "Бажання" Рей Бредбері "Одного разу на цвинтарі" - Ігор Снятинчук https://arkush.net/book/7579 °°° #рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книги
    736переглядів
  • 1
    310переглядів 18Відтворень
  • 4
    523переглядів
  • У червні ворог окупував 556 кв км української території, що є найгіршим показником у 2025 році
    Динаміка травня, на жаль, збереглася у червні. Нагадаємо, що у найкритичніший для нас листопад, кацапи просунулися на 730 кв км.
    Найбільше просувань припало на Новопавлівський та Покровський відтинок — 29% та 27%, відповідно. Серед лідерів і Сумщина з показником у 18%. Тобто, три четвертих усіх просувань були у трьох місцях. Остання четверть припадає на інші ділянки фронту ледве не у рівних пропорціях (по 4-6% на відтинок).
    Просування ворога зумовлено проблемами з людьми, які критичні зараз для обох сторін. Але у кацапа, як очевидно, ще є запаси особового складу. Падіння механізації атак — це чергове підтвердження проблем ворога із технікою, яку вони намагаються замінити мотоциклами та багі. А штурмові дії  ворога силами 1 чи 3 піхотинців вже не стало дивиною. В той же час, кількість цих груп залишається значною.
    🏹 У червні ворог окупував 556 кв км української території, що є найгіршим показником у 2025 році Динаміка травня, на жаль, збереглася у червні. Нагадаємо, що у найкритичніший для нас листопад, кацапи просунулися на 730 кв км. Найбільше просувань припало на Новопавлівський та Покровський відтинок — 29% та 27%, відповідно. Серед лідерів і Сумщина з показником у 18%. Тобто, три четвертих усіх просувань були у трьох місцях. Остання четверть припадає на інші ділянки фронту ледве не у рівних пропорціях (по 4-6% на відтинок). Просування ворога зумовлено проблемами з людьми, які критичні зараз для обох сторін. Але у кацапа, як очевидно, ще є запаси особового складу. Падіння механізації атак — це чергове підтвердження проблем ворога із технікою, яку вони намагаються замінити мотоциклами та багі. А штурмові дії  ворога силами 1 чи 3 піхотинців вже не стало дивиною. В той же час, кількість цих груп залишається значною.
    284переглядів
  • 🤭
    204переглядів
  • ⚡️ ДСНС почала встановлювати генератори для аварійного електроживлення житлових будинків у Києві

    В одному з районів столиці встановили 5 генераторів, завдяки цьому вдалося забезпечити електроенергією 20 житлових будинків та поліклініку.
    ⚡️ ДСНС почала встановлювати генератори для аварійного електроживлення житлових будинків у Києві В одному з районів столиці встановили 5 генераторів, завдяки цьому вдалося забезпечити електроенергією 20 житлових будинків та поліклініку.
    100переглядів 2Відтворень
  • "... Дарма! нехай умру, та думка не умре!
    В таке безсмертя й я привикла вірить.
    Адже і в вас є сповідь перед смертю...
    Мене жде шибениця — я те знаю.
    Так слухай. Ти все згадуєш любов,
    Вона й моя наставниця єдина.
    Мене любов ненависті навчила,
    Колись і я була, як ти, лагідна, тиха
    І вірила в братерськую любов,
    Бо при мені були брати кохані,
    Родина й ніжні подруги мої.
    Образу я сльозами зустрічала
    І перед кривдою схиляла я чоло,
    Коли вона на мене наступала.
    Я матері і батькові корилась,
    Вони ж були до мене завжди добрі.
    Я думала, що лад такий можливий
    Між ворогом і бранцем... Коли се
    Розпочалося біле лихоліття
    І наше місто зайняла облога:
    Боролося воно. змагалось, як уміло,
    А потім мусило одперти браму,
    І вороги ввійшли з тріумфом в неї.
    Я бачила тоді, що хто хиливсь найнижче,
    Того найбільш топтали люди й коні.
    Мій батько й мати ворогам корились,
    А добрості не бачили ніколи.
    У мене розум наче потьмарився,
    Не знала я, де правда і де кривда,
    Я знала тільки, що мені так жаль,
    Так жаль на ворогів і жаль на подоланних.
    Сумний був час; товариші мої
    Пішли у військо, кликали й мене.
    Та я в собі не чула сили.
    Ті, що зостались, я їх одцуралась
    Або вони мене, пропала наша згода.
    Брати і сестри смутнії ходили,
    Той самий жаль гнітив їх, що й мене.
    Та що казати? В подоланнім місті
    Немає щастя і не може бути!
    Хотіла я спершу, як ти, піти в черниці,
    У сестри милосердні, та для сього
    Потрібна віра,— я її не мала...
    Отак життя минало день за днем.
    Я бачила, як гинуло найкраще,
    Як родичі мої гнили по тюрмах
    І як високе низько упадало.
    Тоді в мені спалахнула ненависть
    До тих, що нищили мою любов.
    Ненависть розгоралась більше й більше,
    Та я не знала, де її подіти.
    Так, може б, я себе вогнем спалила власним.
    Та іншеє судилося мені.
    Прийшов один товариш і промовив:
    "Ходи; ми знову на війну зібрались!
    Не ми уб'єм, то нас вони уб'ють;
    Ми мусим боронитись, поможи нам!
    Невже ти будеш осторонь сидіти
    І споглядать, як ллється братня кров?
    Ні, сором се терпіти. Наша смерть
    Научить інших, як їм треба жити.
    Ходи, з тобою, певне, й другі підуть".
    І я пішла..."
    (Грішниця. Леся Українка)
    Як добре, що в нас була Леся... Геніальна і досі надзвичайно сучасна та актуальна.
    "... Дарма! нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед смертю... Мене жде шибениця — я те знаю. Так слухай. Ти все згадуєш любов, Вона й моя наставниця єдина. Мене любов ненависті навчила, Колись і я була, як ти, лагідна, тиха І вірила в братерськую любов, Бо при мені були брати кохані, Родина й ніжні подруги мої. Образу я сльозами зустрічала І перед кривдою схиляла я чоло, Коли вона на мене наступала. Я матері і батькові корилась, Вони ж були до мене завжди добрі. Я думала, що лад такий можливий Між ворогом і бранцем... Коли се Розпочалося біле лихоліття І наше місто зайняла облога: Боролося воно. змагалось, як уміло, А потім мусило одперти браму, І вороги ввійшли з тріумфом в неї. Я бачила тоді, що хто хиливсь найнижче, Того найбільш топтали люди й коні. Мій батько й мати ворогам корились, А добрості не бачили ніколи. У мене розум наче потьмарився, Не знала я, де правда і де кривда, Я знала тільки, що мені так жаль, Так жаль на ворогів і жаль на подоланних. Сумний був час; товариші мої Пішли у військо, кликали й мене. Та я в собі не чула сили. Ті, що зостались, я їх одцуралась Або вони мене, пропала наша згода. Брати і сестри смутнії ходили, Той самий жаль гнітив їх, що й мене. Та що казати? В подоланнім місті Немає щастя і не може бути! Хотіла я спершу, як ти, піти в черниці, У сестри милосердні, та для сього Потрібна віра,— я її не мала... Отак життя минало день за днем. Я бачила, як гинуло найкраще, Як родичі мої гнили по тюрмах І як високе низько упадало. Тоді в мені спалахнула ненависть До тих, що нищили мою любов. Ненависть розгоралась більше й більше, Та я не знала, де її подіти. Так, може б, я себе вогнем спалила власним. Та іншеє судилося мені. Прийшов один товариш і промовив: "Ходи; ми знову на війну зібрались! Не ми уб'єм, то нас вони уб'ють; Ми мусим боронитись, поможи нам! Невже ти будеш осторонь сидіти І споглядать, як ллється братня кров? Ні, сором се терпіти. Наша смерть Научить інших, як їм треба жити. Ходи, з тобою, певне, й другі підуть". І я пішла..." (Грішниця. Леся Українка) Як добре, що в нас була Леся... Геніальна і досі надзвичайно сучасна та актуальна.
    6
    431переглядів