63переглядів
Каталог
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
Збірка оповідань "Найкращі історії про кладовище"
Аудіозбірка: https://youtu.be/LxvwOp2GWC4
Оповідання, що увійшли у збірку:
"Місяць мого життя" Катерина Скрипка
https://arkush.net/book/300
"Коли переносять могили" Рей Бредбері
"(НЕ)щастя або чародійка Ванда" Діана Вінтер
https://arkush.net/book/12923
"У кожного свої недоліки" - Євгенія Петрікова
https://arkush.net/book/10710
"Щоденник міського цвинтаря" Андрій Верхола
https://arkush.net/book/22295
"Бажання" Рей Бредбері
"Одного разу на цвинтарі" - Ігор Снятинчук
https://arkush.net/book/7579
°°°
#рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книгиЗбірка оповідань "Найкращі історії про кладовище" Аудіозбірка: https://youtu.be/LxvwOp2GWC4 Оповідання, що увійшли у збірку: "Місяць мого життя" Катерина Скрипка https://arkush.net/book/300 "Коли переносять могили" Рей Бредбері "(НЕ)щастя або чародійка Ванда" Діана Вінтер https://arkush.net/book/12923 "У кожного свої недоліки" - Євгенія Петрікова https://arkush.net/book/10710 "Щоденник міського цвинтаря" Андрій Верхола https://arkush.net/book/22295 "Бажання" Рей Бредбері "Одного разу на цвинтарі" - Ігор Снятинчук https://arkush.net/book/7579 °°° #рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книги
736переглядів -
У червні ворог окупував 556 кв км української території, що є найгіршим показником у 2025 році
Динаміка травня, на жаль, збереглася у червні. Нагадаємо, що у найкритичніший для нас листопад, кацапи просунулися на 730 кв км.
Найбільше просувань припало на Новопавлівський та Покровський відтинок — 29% та 27%, відповідно. Серед лідерів і Сумщина з показником у 18%. Тобто, три четвертих усіх просувань були у трьох місцях. Остання четверть припадає на інші ділянки фронту ледве не у рівних пропорціях (по 4-6% на відтинок).
Просування ворога зумовлено проблемами з людьми, які критичні зараз для обох сторін. Але у кацапа, як очевидно, ще є запаси особового складу. Падіння механізації атак — це чергове підтвердження проблем ворога із технікою, яку вони намагаються замінити мотоциклами та багі. А штурмові дії ворога силами 1 чи 3 піхотинців вже не стало дивиною. В той же час, кількість цих груп залишається значною.🏹 У червні ворог окупував 556 кв км української території, що є найгіршим показником у 2025 році Динаміка травня, на жаль, збереглася у червні. Нагадаємо, що у найкритичніший для нас листопад, кацапи просунулися на 730 кв км. Найбільше просувань припало на Новопавлівський та Покровський відтинок — 29% та 27%, відповідно. Серед лідерів і Сумщина з показником у 18%. Тобто, три четвертих усіх просувань були у трьох місцях. Остання четверть припадає на інші ділянки фронту ледве не у рівних пропорціях (по 4-6% на відтинок). Просування ворога зумовлено проблемами з людьми, які критичні зараз для обох сторін. Але у кацапа, як очевидно, ще є запаси особового складу. Падіння механізації атак — це чергове підтвердження проблем ворога із технікою, яку вони намагаються замінити мотоциклами та багі. А штурмові дії ворога силами 1 чи 3 піхотинців вже не стало дивиною. В той же час, кількість цих груп залишається значною.284переглядів -
⚡️ ДСНС почала встановлювати генератори для аварійного електроживлення житлових будинків у Києві
В одному з районів столиці встановили 5 генераторів, завдяки цьому вдалося забезпечити електроенергією 20 житлових будинків та поліклініку.⚡️ ДСНС почала встановлювати генератори для аварійного електроживлення житлових будинків у Києві В одному з районів столиці встановили 5 генераторів, завдяки цьому вдалося забезпечити електроенергією 20 житлових будинків та поліклініку.100переглядів 2Відтворень -
"... Дарма! нехай умру, та думка не умре!
В таке безсмертя й я привикла вірить.
Адже і в вас є сповідь перед смертю...
Мене жде шибениця — я те знаю.
Так слухай. Ти все згадуєш любов,
Вона й моя наставниця єдина.
Мене любов ненависті навчила,
Колись і я була, як ти, лагідна, тиха
І вірила в братерськую любов,
Бо при мені були брати кохані,
Родина й ніжні подруги мої.
Образу я сльозами зустрічала
І перед кривдою схиляла я чоло,
Коли вона на мене наступала.
Я матері і батькові корилась,
Вони ж були до мене завжди добрі.
Я думала, що лад такий можливий
Між ворогом і бранцем... Коли се
Розпочалося біле лихоліття
І наше місто зайняла облога:
Боролося воно. змагалось, як уміло,
А потім мусило одперти браму,
І вороги ввійшли з тріумфом в неї.
Я бачила тоді, що хто хиливсь найнижче,
Того найбільш топтали люди й коні.
Мій батько й мати ворогам корились,
А добрості не бачили ніколи.
У мене розум наче потьмарився,
Не знала я, де правда і де кривда,
Я знала тільки, що мені так жаль,
Так жаль на ворогів і жаль на подоланних.
Сумний був час; товариші мої
Пішли у військо, кликали й мене.
Та я в собі не чула сили.
Ті, що зостались, я їх одцуралась
Або вони мене, пропала наша згода.
Брати і сестри смутнії ходили,
Той самий жаль гнітив їх, що й мене.
Та що казати? В подоланнім місті
Немає щастя і не може бути!
Хотіла я спершу, як ти, піти в черниці,
У сестри милосердні, та для сього
Потрібна віра,— я її не мала...
Отак життя минало день за днем.
Я бачила, як гинуло найкраще,
Як родичі мої гнили по тюрмах
І як високе низько упадало.
Тоді в мені спалахнула ненависть
До тих, що нищили мою любов.
Ненависть розгоралась більше й більше,
Та я не знала, де її подіти.
Так, може б, я себе вогнем спалила власним.
Та іншеє судилося мені.
Прийшов один товариш і промовив:
"Ходи; ми знову на війну зібрались!
Не ми уб'єм, то нас вони уб'ють;
Ми мусим боронитись, поможи нам!
Невже ти будеш осторонь сидіти
І споглядать, як ллється братня кров?
Ні, сором се терпіти. Наша смерть
Научить інших, як їм треба жити.
Ходи, з тобою, певне, й другі підуть".
І я пішла..."
(Грішниця. Леся Українка)
Як добре, що в нас була Леся... Геніальна і досі надзвичайно сучасна та актуальна."... Дарма! нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед смертю... Мене жде шибениця — я те знаю. Так слухай. Ти все згадуєш любов, Вона й моя наставниця єдина. Мене любов ненависті навчила, Колись і я була, як ти, лагідна, тиха І вірила в братерськую любов, Бо при мені були брати кохані, Родина й ніжні подруги мої. Образу я сльозами зустрічала І перед кривдою схиляла я чоло, Коли вона на мене наступала. Я матері і батькові корилась, Вони ж були до мене завжди добрі. Я думала, що лад такий можливий Між ворогом і бранцем... Коли се Розпочалося біле лихоліття І наше місто зайняла облога: Боролося воно. змагалось, як уміло, А потім мусило одперти браму, І вороги ввійшли з тріумфом в неї. Я бачила тоді, що хто хиливсь найнижче, Того найбільш топтали люди й коні. Мій батько й мати ворогам корились, А добрості не бачили ніколи. У мене розум наче потьмарився, Не знала я, де правда і де кривда, Я знала тільки, що мені так жаль, Так жаль на ворогів і жаль на подоланних. Сумний був час; товариші мої Пішли у військо, кликали й мене. Та я в собі не чула сили. Ті, що зостались, я їх одцуралась Або вони мене, пропала наша згода. Брати і сестри смутнії ходили, Той самий жаль гнітив їх, що й мене. Та що казати? В подоланнім місті Немає щастя і не може бути! Хотіла я спершу, як ти, піти в черниці, У сестри милосердні, та для сього Потрібна віра,— я її не мала... Отак життя минало день за днем. Я бачила, як гинуло найкраще, Як родичі мої гнили по тюрмах І як високе низько упадало. Тоді в мені спалахнула ненависть До тих, що нищили мою любов. Ненависть розгоралась більше й більше, Та я не знала, де її подіти. Так, може б, я себе вогнем спалила власним. Та іншеє судилося мені. Прийшов один товариш і промовив: "Ходи; ми знову на війну зібрались! Не ми уб'єм, то нас вони уб'ють; Ми мусим боронитись, поможи нам! Невже ти будеш осторонь сидіти І споглядать, як ллється братня кров? Ні, сором се терпіти. Наша смерть Научить інших, як їм треба жити. Ходи, з тобою, певне, й другі підуть". І я пішла..." (Грішниця. Леся Українка) Як добре, що в нас була Леся... Геніальна і досі надзвичайно сучасна та актуальна.
6
431переглядів