НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ» )

Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна…
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов’їна.

Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.

Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп’яття.

Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп’яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.

Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ

Звільнили Бучу та Ірпінь,
Вже рік минув, як це відбу́лось.
А скільки крові і терпінь...
Вже рік минув, та не забулось.

Катівень скільки і смертей,
Могили братські, руйнування,
Дівчат зґвалтованих й дітей,
У муках із життям прощання.

Нестерпні муки від катів,
І вижити не всім вдало́ся,
Відтятих ворогом голів...
А скільки зникло й не знайшлося...

Мороз, мурахи, стине кров
Від того, що орда вчинила.
Ще час розплати не прийшов
Й земля потвор ще не накрила.

Що пережи́ли люди ті,
Які ховались у підвалах…
Це все не буде в забутті...
Руйнація, усе в завалах.

Вже рік минув, та біль не вщух,
Воно болить, бо це трагічно,
Смердить й по нині вражий дух,
Це в пам'яті тепер навічно.

31.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978765

ЧОТИРИСТА ДІБ ПЕКЛА

Чотириста, а наче сталось вчора,
Чотириста страшних запеклих днів,
Коли ввірвавсь вже сповна́ потвора,
Й тоді в нас розгорівсь страшенний гнів.

Ввірва́лися потвори в нашу хату,
До то́го – Кримом й Сходом був похід.
Ніко́ли не забудемо ту дату,
І від потвор страшний болючий слід.

Чотириста… число росте щоднини,
Чотириста – це пекло всюди в нас,
Та дев’ять років крівця наша плине,
Жалоби дзво́ни дзвонять раз у раз.

Та на число вкраїнці не зважають,
Бо ворог не дрімає і не спить,
Вкраїну-неньку мужньо захищають
Й благають Бога ворога спини́ть.

У сні страшному нам колись не снилось,
Що кров роками будем проливать,
Та наше людство в пеклі опинилось
Й взяло́сь себе й Вкраїну рятувать.

Чотириста ночей, і днів, і ранків,
Що терорист зміта з лиця землі́…
Не ли́шиться у нас від них останків,
Наві́ки згинуть кляті москалі.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978776

НЕ ВІДБОЛІЛО

( Присвячено річниці звільнення Київщини від окупантів )

Не віриться… Та рік уже минув,
Минув вже рік, як КИЇВЩИНА вільна,
Як кожен з нас цю звісточку почув,
Та рана залишилася суцільна.

Ось друге квітня… радість у сльозах,
Та рана і сьогодні кровоточить:
У пам’яті те пекло, біль і страх…
Тягнувся час, неначе поторочі.

Звільнили нас. Низький за це уклін,
І серце України уціліло…
Жалобний дзво́нить і по нині дзвін…
Вже рік минув, та нас не відболіло.

Макарів, Бородянка та Ірпінь,
Іванків і Мотижин вмиті кров’ю,
І Ворзель, і Гостомель – чан терпінь…
Четвертування…стежка в безголов’ї.

І Сто́янка, і Буча, та й Міщун…
Бої́ точились і людей вбивали,
Обірвану гору́ життєвих струн,
А інших ще й живцем десь закопали.

Був стогін, плач і… тиша навіки́,
Вже рік минув, та в пам’яті зостались,
Кровавої зостався плин ріки́,
У муках із життям вони прощались.

Тортури, вбивства, низка катувань…
А скільки ще не знайдено – не знаєм,
Повисла віха над людьми знущань…
Вже рік минув, та все ми пам’ятаєм.

02.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ЗГАСАЄ ДЕНЬ

Згасає день, згасає він щомиті,
У море вийшли вражі кораблі,
А ми любов’ю з’єднані й сповиті
До України, рідної землі.

Згасає день і вже не поверне́ться,
Йому не буде більше вороття,
А доля нам, вкраїнцям, усміхнеться
І квітами устелиться життя.

Пелю́стками троянд воно розквітне
І ворог нас не буде убивать.
А майбуття усім нам буде світле,
Вкраїна-ненька буде процвітать.

Розквітне наша ненька, забуяє,
Це молимо у Бога ми усі,
А поки що нас ворог убиває
І постріли лунають звідусіль.

В нас буде МИР і буде ПЕРЕМОГА,
Дорогу нам торує сам Госпо́дь,
Тяжкая доля, сльо́зи і тривога…
За воїнів до Бога ру́ки зводь.

Згасає день й цього́ не зупинити,
Та зупинити б кляту цю війну,
Щоб далі нам у МИРІ знову жити,
Здолати цьо́го вбивцю-сатану.

05.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979666

ВВІ СНІ

Я руки зво́дила до неба,
Благала Господа вві сні,
В ту мить просила не за себе…
Скрізь звуки бу́ли голосні.

В бою́ я бачила солдатів,
Було́ вві сні, як наяву,
Стрільба продовжила лунати,
Мішень знайшла собі живу.

Заграва ширилась усюди,
І знову вибухи гучні,
Кричали, бігли, мліли люди…
Поклажі в ко́гось з них ручні.

І знову постріли й сирени,
Здійма в повітрі всюди дим.
Це ж наші рідні всі терени
І не ходи́ть по них чужим.

І знову вибух, жах охо́пить,
На танках суне скрізь орда,
Все хоче нечесть ця захо́пить,
Все далі шириться біда.

Проснулась я, та піт холодний
Мене облив, тремтіла я.
Ми не забудем вчинок жодний
Катюги-вбивці-москаля.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 979868

РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ

Річниця. Краматорськ. Вокзал і люди,
Ракети, о́бстріл, крики і перон,
Трагедію ніхто цю не забуде,
За це потворам бу́де здих і скон.

Червоним став перон якоїсь миті,
Було́ влучання са́ме у вокзал,
Слізьми́ і кров’ю люди стали вмиті,
Смертельним був ракетний той удар.

Життя потвори людям обірвали,
Ніхто на це їм права не давав,
На потяг всі, щоб виїхать, чекали,
Але життя рашист у них забрав.

Перон, вокзал… тіла́ дітей й дорослих…
Трагедія, яку нам не забуть,
Здається, що перон той стогне й досі…
Від болю сльо́зи й нині в нас течуть.

Там іграшки, валізи і візочки,
Заповнений вокзал ущент людьми,
Не стало в когось сина, в когось – до́чки,
А сотні вмились кров’ю і слізьми́.

Річниця. Краматорськ. Одна з трагедій.
Німі тіла́…обірвані життя,
Лиш стогін й плач замість пісень й мелодій…
Таке не йде ніко́ли в забуття.

08.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979619