РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ

Звільнили Бучу та Ірпінь,
Вже рік минув, як це відбу́лось.
А скільки крові і терпінь...
Вже рік минув, та не забулось.

Катівень скільки і смертей,
Могили братські, руйнування,
Дівчат зґвалтованих й дітей,
У муках із життям прощання.

Нестерпні муки від катів,
І вижити не всім вдало́ся,
Відтятих ворогом голів...
А скільки зникло й не знайшлося...

Мороз, мурахи, стине кров
Від того, що орда вчинила.
Ще час розплати не прийшов
Й земля потвор ще не накрила.

Що пережи́ли люди ті,
Які ховались у підвалах…
Це все не буде в забутті...
Руйнація, усе в завалах.

Вже рік минув, та біль не вщух,
Воно болить, бо це трагічно,
Смердить й по нині вражий дух,
Це в пам'яті тепер навічно.

31.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978765