Хто вам заздрить і хто вам шкодить — дуже легко зрозуміти.
Ось, балеринам підсипали скло в пуанти перед вирішальним виступом; таких випадків було чимало. Так ось.
Скло в пуанти примі-балерині підсипав зовсім не гардеробник. Не освітлювач сцени й не глядач із галерки. Скло перед виступом підкладали інші балерини. Менш талановиті, менш успішні.
І доноси на відомого письменника писав не сторож із Дому письменників і не офіціант із письменницької їдальні. І не читачі, звісно; читачі читали. А менш успішні й талановиті колеги-письменники писали — доноси.
І прокляття спортсменам перед Олімпійськими іграми в Греції на свинцевих табличках-дефіксіонах теж не глядачі писали. А інші спортсмени, які точно знали — їм не перемогти чесно. Їм трохи не вистачає. Трохи «недо»…
І красуню на конкурсі краси штовхають і щипають не гримери й не організатори конкурсу, а інші, «недо»-красуні. Ті, хто недостатньо красивий і привабливий для перемоги.
Заздрісник — він завжди «недо» в тій сфері, де ви перемагаєте. Заздрісник — це «недо»-письменник, «недо»-балерина, «недо»-вчений, «недо»-красуня…
І абсолютно зрозумілий портрет нашого заздрісника: він хотів би бути нами. Він хотів би мати наш успіх. Наш талант. Нашу красу. Або що там у нас є?
Але він вічно «недо»… І він майже такий самий, як ми: схожий віком, зовнішністю, сферою діяльності, соціальним походженням; він близько — але яблука з гілки йому не дістати! Він «недо»…
І саме тому так люто ненавидить. Тож шукати того, хто шкодить, треба серед «недо», які поруч.
Утім, можна й не шукати.
Лише пуанти одягати обережніше; струни на скрипці перевіряти й не пити вино, яким пригощає «Сальєрі".
Хто вам заздрить і хто вам шкодить — дуже легко зрозуміти.
Ось, балеринам підсипали скло в пуанти перед вирішальним виступом; таких випадків було чимало. Так ось.
Скло в пуанти примі-балерині підсипав зовсім не гардеробник. Не освітлювач сцени й не глядач із галерки. Скло перед виступом підкладали інші балерини. Менш талановиті, менш успішні.
І доноси на відомого письменника писав не сторож із Дому письменників і не офіціант із письменницької їдальні. І не читачі, звісно; читачі читали. А менш успішні й талановиті колеги-письменники писали — доноси.
І прокляття спортсменам перед Олімпійськими іграми в Греції на свинцевих табличках-дефіксіонах теж не глядачі писали. А інші спортсмени, які точно знали — їм не перемогти чесно. Їм трохи не вистачає. Трохи «недо»…
І красуню на конкурсі краси штовхають і щипають не гримери й не організатори конкурсу, а інші, «недо»-красуні. Ті, хто недостатньо красивий і привабливий для перемоги.
Заздрісник — він завжди «недо» в тій сфері, де ви перемагаєте. Заздрісник — це «недо»-письменник, «недо»-балерина, «недо»-вчений, «недо»-красуня…
І абсолютно зрозумілий портрет нашого заздрісника: він хотів би бути нами. Він хотів би мати наш успіх. Наш талант. Нашу красу. Або що там у нас є?
Але він вічно «недо»… І він майже такий самий, як ми: схожий віком, зовнішністю, сферою діяльності, соціальним походженням; він близько — але яблука з гілки йому не дістати! Він «недо»…
І саме тому так люто ненавидить. Тож шукати того, хто шкодить, треба серед «недо», які поруч.
Утім, можна й не шукати.
Лише пуанти одягати обережніше; струни на скрипці перевіряти й не пити вино, яким пригощає «Сальєрі".
Українська
English
