У сучасному світі економіка і міграція — це не просто взаємопов’язані явища. Вони — як серце і кровотік глобалізації. Куди пульсує капітал — туди з часом прагнуть і люди. Але в останні десятиліття ми стали свідками двох радикально протилежних стратегій, які формують ці потоки: глобалістичного підходу демократів США і протекціоністської парадигми республіканців.

📈 Демократи і глобалізація: долар рухає світом — і стримує міграцію

Під час адміністрацій демократів (від Клінтона до Обами і Байдена) економічна стратегія США базувалась на експорті виробництва. Американські корпорації масово переносили свої фабрики до Китаю, В’єтнаму, Індії, Мексики. Це дозволяло знижувати собівартість продукції, збагачувати акціонерів і робити товари дешевшими для американських споживачів.

Але наслідки сягали далеко за межі Сполучених Штатів. Рівень життя в країнах Південної та Східної Азії виріс, середній клас укріпився, а бідність — зменшилася. Зменшився і міграційний тиск: якщо вдома є робота, немає сенсу ризикувати життям, щоб прориватись через американський кордон.

Глобалізація — це економічне роззброєння міграції.

Парадокс: Демократи “віддали” робочі місця за кордон — і зменшили потік нелегалів до себе.

🧱 Республіканці і протекціонізм: Америка першою — а решта в злиднях

Інша логіка — в адміністрації Дональда Трампа та нинішніх республіканських елітах. Вони говорять: повернемо виробництво в США, зробимо Америку знову великою, дамо роботу “своїм”. Але в геоекономічному плані це означає: витягнути капітал із Півдня. Зупинити інвестиції у країни, що розвиваються, і знову зробити їх бідними.

Це шлях до нової глобальної прірви між багатими США та злиденним “іншим світом”. А з прірви завжди тече людський потік. Люди не тікають від “демократії” — вони тікають від безнадії.

Залізна логіка міграції: чим глибший розрив у доходах — тим вищий тиск на кордон.

Резюме

Американські виборці часто не бачать зв’язку між їхнім вибором на виборах і ситуацією на південному кордоні. Протекціонізм здається патріотичним, але насправді підливає бензину у пожежу міграційної кризи.

Світ — не ізольований набір країн. Це економічна екосистема. І коли США згортають глобалізацію, вони не зупиняють глобальні потоки — вони лише перекривають легальні канали і змушують людей мігрувати нелегально.

Іронія в тому, що побудувати стіну — простіше, ніж побудувати фабрику в Ґватемалі. Але саме фабрика знижує тиск на міграцію. А стіна — ні.

Глобальна стабільність будується не парканами, а робочими місцями.