Отримуйте винагороду з реферальною програмою Fankolo
Новини |
2024-10-18 08:12:30
Мова
Українська
English
Політика
ЦИКЛ СТАТЕЙ ПРО ДЕКОЛОНІЗАЦІЮ УКРАЇНИ
В Україні активно проходить процес деколонізації щодо перейменування вулиць, населених пунктів, будівель, а також знесення пам'ятників радянським вождям, політичним радянським діячам, яких знають усі і яких ніхто не знає, зняття радянської символіки з будинків, пам'ятників, меморіалів...
Для чого радянська партія ставила так багато пам'ятників радянським вождям та партпрацівникам?
Пам'ятники були засобом контролю громадської та індивідуальної думки, щоправда з останньою то не завжди вдало виходило.
Кожний громадянин мав знаходитись під жорстким контролем влади: заборонялося не так говорити, не так думати, не так вдягатися, носити не таку зачіску. А для того, щоб забезпечити цей контроль та унеможливити порух вільної думки - з кожного кутка населеного пункту, на людину мав глипати пам'ятник якому-небудь вождю, переслідувати погляд пам'ятника місцевому начальнику, чи навіть секретарю райкому партії.
На що можна звернути увагу?
Пам'ятники вождям мають приблизно такий же самий вік як і деякі пам'ятники героям-оборонцям, але останні перебувають в значно гіршому стані, та виготовлені, як видно з конструкції з більш дешевих матеріалів, та дешевим методом - як то складані з частин, шви яких проглядаються навіть на відстані, та з часом виглядають брудними.
Таким чином, радянська влада вкладала кошти в пам'ятники партії, тоді як на пам'ятникам людям, які віддали їхні життя в обороні краю - явно економила. Навіть тут радянська влада примудрилась показати їхнє реальне зневажливе ставлення до подвигів звичайних/невисокорангових людей.
Примітно, що після зняття радянської символіки, як то радянський вінок або червона зірка, серп/молот вигляд пам'ятників настільки редукував, що зовні пам'ятник взагалі перестав нагадувати пам'ятник, а ставав схожим на казна-що, явно архітектори-творці не завжди вибирались народним голосуванням або по тендеру.
На фото знизу, опублікованими каналом Деколонізація. Україна - два пам'ятники: 1. Порохня, Хмельниччина, де було демонтовано радянську зірку.
2. Гайдаки, Хмельниччина, де було демонтовано зображення серпа та молота.
Тепер, коли "прикраси" знято, пам'ятники виглядають направду дешево і жахливо, то вони й раніше виглядали дешево і сердито, але тепер то просто шматки несформованої думки.
Що хочеться реально, якби була така можливість?
Мені би хотілося, щоб більшість цих незграбних монументів були принципово знесені, та щоб було відкрито конкурс на сучасні архітектурні творіння, які були би врешті вибрані місцевою громадою та втілені в життя.
Така думка виникає з вищезазначених причин, так як пам'ятники втрачають разом з радянською символікою - рівновагу композиції , а також частина символіки залишається все-таки на пам'ятниках у вигляді надписів про щось радянське..., і навіть коли меморіал перефарбовують в українські кольори, похмурий настрій радянського архітектора в суворому погляді "радянської людини" апелює до того, хто його придумав, що не дає зовсім вільно дихати (3. Меморіал образу радянської батьківщини - в Куньє, Харківщина, раніше був ще надпис російською: "родина помнит своих синовей" ).
Тоді як в Україні ми говоримо: українська земля пам'ятає своїх Героїв, громада пам'ятає своїх Героїв, Україна пам'ятатиме своїх Героїв, що з точки зору логіки звучить значно краще та підкреслює значимість подвигів людей, які віддали життя захищаючи рідну землю.
Матеріали взято з каналу Деколонізація.Україна, що займаються деколонізацією в Україні.
написано без застосування ШІ, 10.06.2026
