Америка перетворилася з нації мігрантів на мігрантофобів, але далі така ж доля чекатиме і на громадян Америки

Америка завжди була фабрикою з переробки «людського матеріалу». З 1820 по 1880-ті — перша велика хвиля: понад 10 мільйонів переважно німців, ірландців, британців. Потім 1880–1920-ті — друга, ще 18+ мільйонів: італійці, поляки, євреї зі Східної Європи, китайці. Кожна хвиля супроводжувалася істерикою: «вони не асимілюються», «знищують культуру», «крадуть роботу». І що? Кожна хвиля стала пальним для індустріалізації. Економіка США того часу — це ненаситний попит на робочу силу: заводи, залізниці, шахти. Країна просто «ковтала» мільйони, бо могла.

Після 1965 року (Hart-Celler Act) четверта хвиля — Латинська Америка, Азія. І знову той самий рефрен. Але дослідження (Abramitzky, Boustan та інші) показують: сьогоднішні іммігранти асимілюються культурно і економічно так само швидко або швидше, ніж сто років тому. Діти іммігрантів наздоганяють і часто перевершують дітей корінних американців у доходах і освіті. Імміграція історично — це не тягар, а двигун зростання ВВП.

А тепер — 2026 рік. Трампова адміністрація святкує «історичний» результат: за рік понад 2,5 мільйона нелегалів «пішли» (з них 675+ тисяч депортовано, решта — self-deportation). ICE-рейди, детеншн-центри, тиск на штати, навіть наймання «депортаційних суддів». Кордон «закритий», риторика про «mass deportations» трохи притишена після інцидентів на кшталт Міннеаполіса, але машина працює на повну. Прихильники Трампа радіють: «Нарешті Америка знову для американців!» Економіка, мовляв, уже не засвоює. І тут правда є: сьогоднішня Америка не та, що в 1900-му. Деіндустріалізація, автоматизація, стагнація реальних зарплат для низькокваліфікованих. Але причина не в «ордах латиносів». Причина — у структурній трансформації капіталізму.

І ось тут найгіркіший жарт для тих, хто зараз плескає в долоні. Якщо ви вірите, що «зайвими» стали лише мігранти — ви просто не дочитали сценарій до кінця. Наступні «зайві» — це ви, громадяни США. Доба ШІ та роботів уже тут. Goldman Sachs прогнозує 6–7 % робочих місць у США (близько 11 мільйонів) під загрозою за 10 років. Forrester — 10,4 мільйона до 2030-го. Oxford Economics — до 20 % за 20 років. Білий комірець, який сидить в офісі і пише код, обробляє дані, робить аналітику чи дизайни — це нова фабрична лінія. Генеративний ШІ уже «з’їдає» entry-level white-collar швидше, ніж роботи з’їли blue-collar у 1980–2000-ті.

І що робить система, коли з’являються мільйони «зайвих» громадян? Два перевірені сценарії:
1. Війна — класичний спосіб утилізувати надлишок робочої сили та молоді (див. історію XX століття).
2. Пандемія чи інша «природна» катастрофа — ефективний демографічний регулятор, особливо коли треба списати соціальні витрати.

Трампові фанати, які зараз святкують депортації, просто прискорюють момент, коли держава почне шукати «зайвих» уже серед своїх. Бо капіталізм не має національності. Він має тільки логіку прибутку. Сьогодні мігрант — це зручний цап-відбувайло. Завтра — американський вантажник, водій, програміст середньої ланки чи клерк. І ні стіна, ні ICE, ні «America First» не врятують.

Історія вчить: Америка завжди вирішувала проблему «зайвих» людей радикально. Питання лише в тому, чиї паспорти будуть у цій черзі наступного разу.