У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

Анімаційний проєкт творчої студії "СічеграД". https://youtube.com/shorts/Mk0mwtAYmF8

Хвилинний спогад про "Острів Закоханих" у Тернополі. https://youtube.com/shorts/83WlhEE_fDA

Друзі! Хочу познайомити вас із творчістю унікального запорізького колективу - Творчої лабораторії степового розспіву "Євшан-Зілля". В рамках форуму "Бандура - перезавантаження" (25. 10. 2025, ЦКП «Титан», Запоріжжя) вони виконали пісні, зібрані в селах і містах Запорізької області. Багато з них вже знищено або окуповано. Тому представлені у цьому виступі пісні є безцінними. Долучайтеся до цієї скарбнички! #творчастудіясічеград #укф #врятованіспогади #євшанзілля #гуляйпільськістарожитності #запоріжжя #запорізькийспів #фольклор #запорізькаобласть #бандураперезавантаження #українськакультура #українськатрадиція #українськийхоровийспів #степовийспів https://www.youtube.com/watch?v=oxTRkwejguE

«Перепічка назавжди!» У Києва з’явився ще один бронзовий символ — перепічка в руці, тепла на дотик! Це вже 45-та мініскульптура проєкту «Шукай!» Юлії Бевзенко — і вона присвячена легендарному стрітфуду столиці. 38 років, одна черга і незмінний смак дитинства. Сотні людей на Богдана Хмельницького, 3 — в очікуванні тієї самої сосиски в тісті. Ця мініскульптура — не просто про їжу. Вона — про Київ, який живе, гріє і смачно пахне. Проєкт «Шукай!» - це історія Києва у бронзових мініскульптурках. Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста. Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай. #short #проєктшукай #шукай #shorts #КиївськаПерепічка #перепічка #мініскульптури #кудипітикиїв https://www.youtube.com/shorts/MupkdRJCWkk

Друзі, на тлі масштабних обстрілів хочу поділитись з вами однією короткою прогулянкою дійсно чарівним місцем, побувати в якому я бажаю всім вам. Сподіваюсь, воно хоча б трішки покращить ваш настрій і поліпшить самопочуття. Запрошую вас на коротку прогулянку музейною ресторацією "Старий млин". Старий Млин - це місце, де оживають легенди. На вулиці Бродівській у Тернополі стоїть незвичайна будівля - «Старий Млин», ресторан-музей, у якому переплітаються кулінарія, історія й казка. Його фасад - мов із чарівної книжки: трохи схожий на пряниковий будиночок, трохи - на летючий корабель із дитячих снів. Стінами будинку навпроти в’ється драконячий хвіст, звідкись визирають три голови змія, а поруч із ним стоїть відважний Котигорошко з булавою. Будівлю звели у 2003 році, та в її серці живе давнина: стіни складені зі старої цегли зруйнованого під час Другої світової війни парового млина, який колись працював на цьому місці. Саме тому заклад і зветься «Старий Млин». Кожен поверх - своя історія. Перший - зустрічає гостей духом старої галицької хати: розшиті рушники, борщівські візерунки, глиняні макітри й килими з Карпат, а страви тут готують у справжньому п’єці. Другий поверх - їдальня-музей в австрійському стилі. Тут смакують автентичні галицькі наїдки. Третій - царство солодощів. Давні рецепти десертів тут поєднуються з авторськими ідеями. А на четвертому - рибні делікатеси й навіть суші-бар. У теплу пору року працює літній майданчик. «Старий Млин» - це ще й музей народного побуту, де кожна річ - зі своєю душею. На полицях - старовинні ключі, праски, глечики, посуд, яким користувались понад сто років тому. У дворі вишикувались дивовижні скульптури, зібрані з металобрухту. Автор - відомий митець Сергій Кузнєцов, який працює у стилі, що поєднує стімпанк з джанк-артом. На подвір’ї розташована «Фермерська крамниця», де продають натуральні продукти від місцевих виробників. #СтарийМлин #Тернопіль #МузейнаРесторація #Фламінго #ПрогулянкаТернополем #МузейТернопіль #СергійКузнєцов #ДжанкАрт #Стімпанк #СтімпанкДжанкАрт https://youtu.be/VFCmF6Zkfls

Друзі, а чи не прогулятися нам по Скляному мосту? У самому центрі столиці, де минуле переплітається із сучасністю, простягнувся стильний і легкий пішохідно-велосипедний міст, який кияни знають як "Скляний міст". Його три металеві прольоти проходять над Володимирським узвозом, з’єднуючи парк Володимирська гірка біля пам’ятника князю Володимиру з Хрещатим парком, де височіє Арка Свободи українського народу. Цей міст довжиною 216 метрів - не просто будівельна споруда. Ідея його створення з’явилася ще за радянських часів, але дочекалась втілення лише у 2019 році. Сучасний проєкт показали наприкінці 2017-го, а вже в грудні 2018 року почалося будівництво. Завершили його до Дня Києва - 26 травня 2019 року. Урочисте відкриття відбулося 25 травня. Відтоді міст став улюбленим маршрутом киян і туристів - символом простору, світла і свободи над містом. Металеві конструкції виготовив Миколаївський суднобудівний завод «Океан». У цьому є певна поезія: міст, мов корабель, несе людей над київськими кручами. У місцях вигину міст має оглядові майданчики зі скляною підлогою, звідки видно Київ під ногами. А біля сходів, що ведуть до пам’ятника Магдебурзькому праву, передбачено встановлення пасажирського ліфта, аби підйом на міст був доступний кожному. Скляний міст - не лише шлях між двома парками. Це шлях між поколіннями, ідеями та візіями. Він прозорий, але має вагу. Легкий, але несе на собі важливу місію - єднати. #СклянийМіст #Київ #КиївськийМіст #ПішохідноВелосипеднийМіст #ВолодимирськийУзвіз #ПаркВолодимирськаГірка #ХрещатийПарк #ПамятникМагдебурзькомуПраву #ПрогулянкаМостом #ПрогулянкаКиєвом https://www.youtube.com/watch?v=98c6PUhbFes

"Прочитано» - скульптура, що світиться надією" Дві бронзові галочки. Звичний символ у месенджерах. Але коли війна стає фоном кожного дня, вони перетворюються на щось більше - на знак життя, на подих, на відповідь без слів. Ця мініскульптура присвячена тим, хто пише - і тим, хто чекає. Військові надсилають кілька слів побратимам, діти - батькам у тимчасово окупованих містах, рідні - найріднішим, які перебувають під обстрілами. І кожен раз - чекають. На ці дві прості галочки. Довгі години. Безсонні ночі. Дні мовчання. Бо іноді «Прочитано» означає - живий. Ця скульптура - як оберіг. Натисніть кнопку - і галочки спалахнуть. Хай у ту ж мить десь там, у зонах тривог і темряви, чиїсь повідомлення теж набудуть статусу «Прочитано». І хтось, хоч на мить, видихне зі словами: «Все добре. Він бачив. Вона тут». Проєкт «Шукай!» - це історія Києва у бронзових мініскульптурках. Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста. Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай. #short #проєктшукай #шукай #shorts #прочитано #грамофон #мініскульптури #кудипітикиїв https://youtube.com/shorts/qrkoVRgJg6I

На станції метро «Тараса Шевченка» встановлений барельєф Кобзаря, створений українським скульптором Олександром Міловзоровим. Майстер з тонким почуттям гумору зобразив вуса Шевченка так, що, коли праворуч мчить поїзд, вони ніби коливаються від вітру. Так скульптор залишив усміх у камені - легкий, мов вітер, і живий, як слово Кобзаря. #вусаШевченка #станціяМетроТарасаШевченка #вуса #вусаТараса #київ #метро #жартпровусашевченка #вусаКобзаря https://youtube.com/shorts/_xTakMkvL-Q

Запрошую на прогулянку парком "Володимирська гірка". Височіючи над Дніпром, у самому серці історичного Києва, Володимирська гірка вже понад півтора століття дарує місту повітря, тишу й краєвиди, що зупиняють подих. Парк було закладено ще в середині XIX століття, і з того часу він став частиною душі столиці. Розташований на вулиці Трьохсвятительській, у самому осерді Шевченківського району, цей простір пам’ятає і старовинні бали, і перші прогулянки закоханих, і мовчазне захоплення туристів, які вперше побачили панораму Дніпра звідси. https://youtu.be/3nqoDIEtV5A