День смішного читання День смішного читання (Reading is Funny Day), що відзначається щорічно 1 квітня, слугує маяком для відродження радості читання серед молодого покоління. В епоху, коли домінують цифрові розваги, цей день нагадує про те, що книги, особливо ті, що лоскочуть почуття гумору, мають позачасовий шарм, здатний привабити навіть найнеохочіших читачів. Дата події співпадає не випадково з Днем сміху. Традиція гумору в літературі така ж давня, як і саме письмове слово, і сягає корінням давніх цивілізацій, де перші жарти викарбовували на глиняних табличках. Винахід друкарського верстата у 15 столітті сприяв широкому розповсюдженню книжок збірок анекдотів, ознаменувавши світанок друкованого гумору, яким можна було ділитися не лише в усній формі. “Філогелос”, або “Любитель сміху”, збірка 265 анекдотів з Давньої Греції, є свідченням давніх стосунків людства зі сміхом. У сучасну цифрову епоху суть Дня смішного читання переплітає давню радість розповіді з сучасною місією заохочення дітей до читання. Акцентуючи увагу на кумедних книжках, загадках, байках, гуморесках і комедіях, батьки та педагоги можуть показати, що читання – це захопливе заняття, яке не поступається жодним екранним розвагам.

Позивні рідного дому ❤️‍🩹🇺🇦 Світанок заходить у кімнату босоніж, ледь торкаючись підвіконня, де ще дрімає густа нічна прохолода. Тиша сільської хати особлива — вона дихає запахом сушеної м’яти, старої деревини та вчорашнього хліба. Але ось, десь у кутку, ледь чутно оживає старий радіоприймач. Знайоме шипіння, коротка пауза, і крізь ранковий туман пробиваються перші позивні Українського радіо. Ці звуки — наче ключ до скрині з найтеплішими спогадами. Раптом зникають роки, і ти знову та дитина, що затишно вмостилася під важкою вовняною ковдрою в бабусиному домі. За вікном уже прокинулися півні, десь скрипнули ворота, а на кухні чути тихий гомін і брязкіт горняток. Але саме цей голос із радіо — спокійний, розмірений, рідний — стає камертоном цілого дня. Любов до України тоді не була словом у підручнику. Вона була в тріщинах на старій печі, у безкрайому небі, що заглядало в сад через віття старезної яблуні, у смаку парного молока та в ранковій гіркоті полину на вигоні. Це була безумовна приналежність до цієї землі, зашита під шкіру разом із піснями, що линули з того самого динаміка. Сьогодні ці звуки — тонка нитка, що зв’язує розірвані світи. У кожному слові диктора відчувається шелест колосся і спокій українського степу. Це не просто ностальгія, це коріння, яке тримає нас, де б ми не були. Бо Україна починається не з кордонів на карті, а з того перед світання в селі, де під звуки ранкового ефіру народжувалося відчуття дому, який неможливо відібрати. Образи пам'яті: ♥️ Світло: Теплий промінь на вишитому рушнику. 🇺🇦 Звук: Гімн, що лине з репродуктора о шостій ранку. 🍃Запах: Свіжоскошена трава і роса на залізній клямці. Р.К. ✍️05.03.2026 ©️https://t.me/RuslanSpeaks

ПОДЯКА ЗА ТИШУ НІЧНУ Я дякую, Боже, за ніч, що минула, За тишу нічну, що не бу́ло біди́, Що вибухів, Боже, вночі я не чула, І ворог свої́ не зали́шив сліди. Я дякую, Боже, за тихий світанок, І сонячний промінь торкнувся мене. Зустріла я ще один, Господи, ранок. Хай ворог ніко́ли нічи́м не сягне́. Я дякую, Боже, за тишу ранкову, Незвичну таку, як у мирні часи, І маю я змогу піднятися знову Й побачить сріблясті краплини роси́. Я дякую, Боже, за сонце на небі, За те, що я чую пташині пісні́, До тебе звернутися можу в потребі, І вибухів я не почула вві сні. Я дякую, Боже, що я у домівці, І я не ховалась в страху́ в укритті, Не втратила я ні краплиноньки крівці, Бо це так важливо тепер у житті. Я дякую, Боже, за тво́ю опіку, За те, що, Всевишній, в житті бережеш, За всі твої́ ласки, яких є без ліку, Й по стежці життя ти за руку ведеш. 03.04.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1010236

ДВА РОКИ ТОМУ… ВИБУХИ Й СВІТАНОК Два ро́ки то́му в вибухах світанок, Хоч загало́м війна вже десять літ, Є незабутнім той лютневий ранок, Та очі не відкрив і досі світ. По всій країні вибухи лунали, Ракети, бомби, вражі літаки, Сміття убивче орки направляли, Біда прийшла з рашистської руки́. Здригатись стала наша вся землиця, Рікою потекла кров по землі́, В диму́ й вогні впинилася світлиця, Вбивати стали кляті москалі. Летів ворожий мотлох в Україну, Не знали куди бігти й що робить, А ворог в нас почав робить руїну, Й зробилась рана, яка всіх болить. Четверта сорок… Вибухи, атаки, По всій країні стала литись кров, Повномасштабно вдерся посіпака, Зі смертю в Україну він прийшов. Вкраїна вся у вибухах скупалась, Сирени, вирви, за́брані життя, І кожному ця мить закарбувалась, Й ніко́ли це не пі́де в забуття. 24.02.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1006692

Чотири роки, що змінили нас назавжди. Чотири роки болю, стійкості та незламної віри. Памʼятаємо кожного. Дякуємо захисникам за кожен світанок. Коли ж воно закінчиться вже???? 😭

​🎣 Рибальська спільното, маємо підтримати Свого! Можливо, ви не знали мого батька, Білоногого Олега Петровича, особисто. Але якщо ви хоч раз завмирали від щастя, бачачи світанок над річкою, — ви точно зрозуміли б один одного. ​Мій тато був воїном за духом і рибалкою в душі. Він був майстром бойових мистецтв, людиною неймовірної дисципліни та сили. Але саме на риболовлі він знаходив той самий спокій. Він завжди казав, що вода вчить чесності: перед природою і перед самим собою. ​Він не зміг залишитися вдома. Тато пішов захищати нашу землю, наші водойми та наше право на мирне життя. На жаль, він загинув, виконуючи бойове завдання. Разом з ним йде і копанка на його ділянці.. Майже висохла. Наче сама земля засумувала за своїм господарем і відмовилася жити без його рук. ​Я пишу це сюди, бо рибальська спільнота — це величезна родина. Я хочу, щоб держава визнала подвиг мого батька. Йому подано петицію на присвоєння звання Героя України (посмертно). Ви не знали його, але він воював за те, щоб кожен рибалка міг знову зустрічати світанки на вільних українських берегах. ​Будь ласка, допоможіть мені вшанувати його пам'ять: ​✅ Підпишіть петицію за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/258802 ​🔄 Зробіть репост у свої рибальські чати або групи. ​🙏 Просто залиште коментар "Підтримую", щоб цей допис побачило більше людей. ​Для вас це лише кілька кліків, а для нашої родини — це пам'ять про тата, яка житиме вічно. ​Дякую кожному, хто відгукнеться. Мирного неба та бережіть себе на березі й у житті. 🇺🇦 ​Згадайте тата добрим словом, коли наступного разу будете на риболовлі.🎣

ПОДЯКА ЗА НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ Я дякую, Боже, за ніч і світання, За те, що поміг ти здійсни́ти бажання – У тиші проснулась, не бу́ло тривоги, Хай ворог забуде до нас всі дороги. Я дякую, Боже, за нічку прожиту Й сльозу від страху́ уночі не пролиту, Що я не тремтіла, як лист тополиний, Я дякую щиро, мій Боже єдиний. Я дякую, Боже, за ніч і світанок, За те, що зустріла без вибухів ранок, За те, що вороже сміття не летіло, Кров в жилах не стила і серце не мліло. Я дякую, Боже, за ніченьку тиху, Що ти не дозволив в домівку йти ли́ху, Що мотлоху ти не дозволив летіти І ще одну нічку дозволив прожити. Я дякую, Боже, за ніч і світанок, За те, що зустріла в домівці я ранок, Ще й день поможи без тривоги прожити, І в тиші до ніченьки, Боже, дожити. Я дякую, Боже, за нічку спокійну, Я руки до тебе знов, Господи, зді́йму, Я буду молитись й в молитві благати, Аби допоміг ти ординців здолати. Я дякую, Боже, за ніч і світання, За те, що я в спо́кої бу́ла до рання, Щоб ранок і день також видався тихим, Щоб ми не пізнали від ворога ли́ха. Я дякую, Боже, за нічку спокійну, Хай пі́дуть від нас уже, Господи, ві́йни, Хай ворог до нас не вертає ніко́ли І замість могил хай ростуть матіоли. 30.12.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 1001932

ПОДЯКА Й СПОДІВАННЯ Я дякую, Боже, за тишу ранкову, За те, що світанок зустріла я знову, За те, що повітря вдихнула у груди, Хай тиша панує в нас за́вжди і всюди. А вранці хай Ангел все дотиком будить, І милість твоя́ всі діяння розсудить. Щоб кроки робилися всі без зусилля, Щоб я не відчула ніко́ли безсилля. Я дякую, Боже, що тиша лунала, За те, що страху уночі не зазнала, За те, що жива і здорова проснулась, Й любов’ю твоєю ще раз огорнулась. Я дякую, Боже, що маю нагоду Писати й творити для сво́го народу, В молитві стояти і вірити щиро, Що рідній Вкраїні розквітнути в МИРІ. Я дякую, Боже, за тво́ю опіку, За ласки і милість, яких є без ліку, За те, що надія мене не лишає, Що світле майбутнє Вкраїну чекає. Я дякую, Боже, і дякувать буду, А ще сподіваюсь, що ти зробиш чудо, І щезнуть ординці, як ро́си на сонці, Й прийде́ ПЕРЕМОГА у рідній сторонці. 24.08.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 992096

#поезія Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло одзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви. Ліна Костенко

#поезія Душа має дивну силу: вона болить — і все одно живе, втомлюється — і все одно світить, мов свічка на протязі. Вона ховає шрами під теплом, і крізь туман шукає берег давній, хоч крила б’ються об холодний лом нездійснених надій і сподівань. Нехай тремтить цей вогник ледь живий, його не згасять ні вітри, ні зливи. Бо поки світиш — ти іще живий, і в цій печалі теж буваєш вільний. Світанок прийде. Вщухне довга ніч, розтане біль у сонячній купелі. Тримай свічу. Ми серед тисячі віків несем свій світ у цім земнім готелі. Євгенія Бик