#історія #постаті Ковбой, що переміг «імперію зла»: Як Рональд Рейган змінив хід холодної війни 🦅 6 лютого 1911 року народився Рональд Рейган — людина, чиє життя було втіленням «американської мрії»: від спортивного коментатора та голлівудського актора до 40-го президента США. Його називали «Великим комунікатором», бо він умів говорити про складні речі просто, з гумором і непохитною вірою в свободу. 🇺🇸 Коли Рейган прийшов до Білого дому у 1981 році, Захід був у стагнації, а радянський блок здавався непорушним монолітом. Проте Рейган не збирався просто «співіснувати» з комунізмом. Він відкинув політику поступок і прямо назвав СРСР тим, чим він був насправді — «імперією зла». Для багатьох інтелектуалів того часу це звучало як небезпечна нетактовність, але для народів, поневолених москвою, це стало променем надії. 🗽 Його стратегія була простою, але геніальною: виснажити радянську економіку гонкою озброєнь. Програма «Зоряних війн» (СОІ) змусила радянських генсеків нервово підраховувати порожні копійки в бюджеті. Водночас «рейганоміка» (зниження податків та дерегуляція) дала поштовх американській економіці, зробивши США недосяжним лідером. 📈 Рейган був майстром символічних жестів. Його вигук біля Берлінського муру: «Пане Горбачов, знесіть цю стіну!» — став похоронним дзвоном для «залізної завіси». Він не просто виграв холодну війну, він зробив це без жодного прямого військового зіткнення між супердержавами, довівши, що ідеологія свободи та сильна економіка — найефективніша зброя. 🧱🔨 Цікаво, що навіть після замаху на його життя у 1981 році, Рейган не втратив почуття гумору. Лежачи на операційному столі, він звернувся до хірургів: «Сподіваюся, ви всі республіканці?». Його оптимізм і залізна воля зробили його одним із найвпливовіших політиків XX століття, чия спадщина досі викликає напади люті в кремлівських кабінетах. 🏛️

#історія #події Крижаний подарунок за один фунт: Як Україна отримала свій квиток до Антарктиди 🐧 6 лютого 1996 року над антарктичною станцією «Фарадей» вперше замайорів синьо-жовтий прапор. Велика Британія офіційно передала свою наукову базу Україні, перетворивши її на станцію «Академік Вернадський». Ця подія не просто розширила наші географічні горизонти, а й зробила Україну членом елітного «антарктичного клубу». 🧊 Історія передачі нагадує авантюрний роман. Після розпаду СРСР росія, оголосивши себе одноосібною спадкоємицею, зухвало відмовила Україні в частці антарктичної інфраструктури. Москва привласнила всі 12 станцій, не залишивши Києву жодного термометра в південних широтах. Проте британці, які саме збиралися консервувати «Фарадей» через будівництво нової бази, вирішили підтримати молоду державу. 🤝 Ціна питання була чисто символічною — один фунт стерлінгів. Кажуть, британський монетарист навіть пожартував, що це найдорожча нерухомість у світі, бо її обслуговування вимагає залізних нервів і специфічного почуття гумору. Український вчений Геннадій Міліневський, приймаючи зміну, дійсно передав британцям цю монету, яка й досі зберігається на станції. 🪙 Чому «Фарадей» був таким цінним? Саме тут у 1985 році британські вчені відкрили озонову дірку. Сьогодні українські полярники продовжують ці дослідження, вивчаючи магнітне поле Землі, глобальне потепління та навіть унікальні бактерії, що виживають у льодах. «Академік Вернадський» — це не просто металеві модулі серед снігу, це наш науковий форпост, який доводить: український інтелект здатен працювати навіть у найекстремальніших умовах планети. 🇦🇶 До речі, на станції працює найпівденніший у світі бар — «Фарадей». Там і досі панує дух британського пабу, але з українською гостинністю. Тож, поки ви п'єте ранкову каву, пам'ятайте: десь на краю світу наші люди рахують пінгвінів і рятують планету від екологічної катастрофи. ❄️

#історія #речі ✨ Гребінець: Від магічного артефакту до повсякденного інструменту Гребінець — це один із найдавніших предметів у людській історії. Найдавніші екземпляри, знайдені археологами, датуються епохою мезоліту (близько 10 000 років тому). Але протягом тисячоліть він був не просто засобом для розплутування волосся, а предметом культу, статусу та навіть магії. 🦴 Від кістки до сталі Перші гребінці виготовляли з риб'ячих кісток, рогів тварин або дерева. У Стародавньому Єгипті та Китаї вони стали справжніми витворами мистецтва. Багаті люди носили гребінці зі слонової кістки або панцира черепахи, інкрустовані дорогоцінним камінням. Це був чіткий маркер: якщо твій гребінець вишуканий, значить, ти маєш час і слуг, щоб доглядати за своєю зачіскою. 🔱 Магія та ритуали У багатьох культурах волосся вважалося вміщищем життєвої сили (згадайте легенду про Самсона). Тому гребінець, який торкався волосся, ставав «зарядженим» предметом. У японських самураїв гребінець вважався священним предметом, який не можна було просто викинути. У слов'янській міфології гребінець часто виступав оберегом від злих духів. Дівчата клали його під подушку, щоб побачити віщий сон. 💄 Революція пластику До середини XIX століття гребінці були дорогими. Усе змінилося в 1869 році, коли брати Хаятт винайшли целулоїд — перший вид пластику. Вони шукали заміну слоновій кістці для більярдних куль, але випадково створили матеріал, який дозволив штампувати гребінці мільйонами. Це зробив гігієну доступною для кожного, але водночас позбавило предмет його колишньої сакральності. 🧐 Критичний погляд: Чому він важливий сьогодні? Ми звикли до дешевих пластикових гребінців, але трихологи (фахівці з волосся) все частіше радять повертатися до витоків: дерев'яних або рогових виробів. Виявляється, пластик створює статичну електрику, яка пошкоджує волосся, тоді як натуральні матеріали діють м’яко. Історія зробила коло: ми знову вчимося цінувати якість і натуральність у речах, які здавалися банальними. Гребінець — це нагадування про те, що навіть найпростіша дія, як-от ранкове розчісування, колись була священним ритуалом догляду за собою та своєю енергією. 🦷 Порада від «Історії речей»: обирайте гребінець так, ніби це ваш особистий талісман. Те, чого ми торкаємося щодня, непомітно формує наш настрій та самопочуття.

Прикрі кікімероїди вперто хочуть позбавити нас тепла. Навіть попри те, що у будь-якої війни є дві сторони і нині мерзнуть також тисячі жителів болотяних міст. А щодо нас, українців, то маємо те, щотє у нас не відбере ніхто і ніколи - почуття гумору. Отож, коротенька ІСТОРІЯ ПРО ЖІНОЧЕ ТЕПЛО. Випало якось мені поспілкуватися з двома фахівцями у галузі енергозбереження. Розповідали мудрі речі, принаймні мудрі для мене, бо я в тому не дуже кумекаю. Дискутували велемудрими термінами, висували концепції, кляли владу. Робили все, що належиться фахівцям. А наприкінці диспуту дійшли висновку, що найнеобхіднішого і водночас найпростішого способу, аби в хаті тепліше було, ще ніхто не відмінив і не заперечив. На тому й застановилися, вдарили по рухах і в унісон розреготалися. Я ж, насмілюся сказати, був у повному невіданні і почував себе, як водій гівновоза під час дебатів Едісона з Теслою. «І що? Що то за спосіб»? – відкрив писок ваш покірний слуга. «Щоби жінка в тілі була. Бо коли така огрядна ходить сюди-туди по хаті, то створює додаткову енергію, а значить в квартирі тепліше», - майже в унісон відповіли добродії фахівці. Отакої! І мораль тут надпроста: у нас чоловіки завжди знають справжню ціну жінкам.

😭 Війна забрала життя українського борця Андрій Яременко був оператором безпілотних систем у 115-й окремій бригаді Сил територіальної оборони. Загинув 4 грудня 2025 року на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання. Захисник від дитинства займався греко-римською боротьбою. Був багаторазовим призером чемпіонатів і Кубків України, входив до складу національної збірної, зокрема виступав на світовій першості серед кадетів. 🙏 Висловлюємо почуття рідним і близьким Андрія! 🕯 Вічна пам'ять Герою! #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #факт Мати сиріт: Таємна самопожертва Стефанії Вілчинської 🕯️ ​В тіні легендарного імені Януша Корчака завжди стояла постать, чия роль у створенні «Дому сиріт» була не менш визначальною, але несправедливо прихованою за завісою часу. Стефанія Вілчинська — «пані Стефа», як її називали сотні вихованців, — була не просто помічницею Старого Доктора. Вона була серцем, волею та щоденним ритмом цього унікального мікросвіту. ​Поки Корчак писав свої безсмертні педагогічні праці та виступав на радіо, Стефанія займалася «непомітним» героїзмом: вона організовувала побут, здобувала кошти в найскрутніші часи та створювала атмосферу гідності там, де світ намагався її відібрати. Вона була професійною вихователькою з європейською освітою, яка свідомо відмовилася від особистого життя заради чужих дітей. ​Вибір у паризькому аеропорту Маловідомий факт: у 1939 році, за кілька тижнів до початку Другої світової війни, Вілчинська перебувала в Палестині. Вона мала всі можливості, візу та вмовляння друзів залишитися в безпеці. Але почуття обов’язку перед «своїми» дітьми було сильнішим за інстинкт самозбереження. Вона повернулася останнім потягом до Варшави, знаючи, що повертається у пекло. 🚂 ​Останній шлях у білих сукнях Коли в серпні 1942 року нацисти оточили сиротинець у Варшавському гетто, Стефанія проявила надлюдську витримку. Саме вона стежила за тим, щоб діти вийшли на свою останню прогулянку до потягів смерті чистими, в найкращому одязі, з улюбленими іграшками в руках. Вона не плакала, щоб не лякати малечу. ​На пероні Умшлагплац їй, як і Корчаку, пропонували втечу. Вона лише похитала головою. В Треблінці, біля дверей газової камери, Стефанія Вілчинська до останньої секунди тримала за руки найменших, розповідаючи їм казки про те, що за цими дверима на них чекає прекрасний сад. 🕊️ ​Її ім’я рідко зустрічається на великих пам’ятниках, але без її тихої мудрості та залізної стійкості історія Януша Корчака ніколи не стала б символом найвищої гуманності. Стефанія Вілчинська довела: справжня велич не потребує аплодисментів, вона потребує лише безмежної вірності обраному шляху.

«Ви заморожуєте людей. Ви прирікаєте їх на загибель» — із замерзаючого Києва головний рабин України Моше Асман звернувся до путінських «визволителів» Головний рабин Києва та України Моше Асман опублікував емоційне відеозвернення із зимового Києва. Розуміючи, що значна частина ізраїльської аудиторії не володіє російською мовою або просто не дивиться відео, ми зробили повну транскрипцію цього звернення і публікуємо її у нашій статті, щоб сенс і біль цих слів були почуті та зрозумілі тут, в Ізраїлі. Текст звернення Моше Асмана: «Я зараз перебуваю в центрі міста-героя Києва, в самому серці України. На вулиці сильний мороз. У багатьох будинках немає електрики, опалення і води. Люди — старенькі, маленькі діти, жінки — живуть у неопалюваних квартирах, де температура опускається до небезпечного рівня. Це страшно. Мені мимоволі згадуються розповіді мого батька. Він пройшов блокаду Ленінграда ще дитиною. Він розповідав про всі її жахи — про страшний голод, нальоти, щоденні бомбардування. Але крім цього був і лютий холод. Зима була нестерпною. Люди не могли зігрітися у своїх домівках. Вони вмирали не лише від голоду, але й від холоду. Я ніколи не думав, що ці спогади мого дитинства колись оживуть тут, у Києві — місті, яке колись вже було атаковане і окуповане німецькими фашистами. І сьогодні ті, хто прикривається лозунгами про “денацифікацію України”, насправді діють точно так само, як німецько-фашистські окупанти. Вони свідомо знищують інфраструктуру, як це робили під час блокади Ленінграда, прирікаючи людей на смерть від голоду і холоду. Сьогодні в Києві люди — бабусі й дідусі — перебувають у цих умовах. Наші волонтери бачать це своїми очима. Я сам був там, у багатоповерховому будинку без ліфта. Туди не надходить вода, там холодно. Люди не можуть вийти, не можуть купити собі їжу, не можуть зігрітися. Їм потрібні ліки. І все це відбувається тому, що російські літаки, ракети і дрони систематично атакують цивільну інфраструктуру України, свідомо вбиваючи мирних людей. Нещодавно в Києві рятувальники приїхали ремонтувати теплову станцію — по них було завдано ракетного удару. До цього медики приїхали рятувати і лікувати людей — і по них також ударили ракетами. Це злочин проти людяності. І тому я звертаюсь до тих, у кого ще залишилось почуття і здатність мислити, а не просто дивитись російське телебачення. Ви зараз чините той самий злочин, який колись чинили німецькі фашистські загарбники проти народів Радянського Союзу. Це те саме зло. Ви заморожуєте людей. Ви прирікаєте їх на загибель. Я пишаюсь тим, що знаходжусь тут, на цій стороні — з героїчним українським народом. Народом, який не готовий здатись, не готовий йти до рабства, не готовий втрачати свою культуру, свою країну і свою землю. Він бореться — і викликає захоплення. А ті, хто прийшов лише для того, щоб убивати і позбавляти людей тепла, світла і життя, знаходяться на стороні темряви. Але світло обов’язково переможе темряву. Я молюсь, щоб люди пережили цю зиму. Щоб вони не вмирали. Щоб діти не страждали і не хворіли. Щоб хворі одужали. Лікарні теж страждають, і ми допомагаємо, чим можемо. Наші волонтери будуть допомагати і далі. Світло обов’язково переможе. Добро переможе зло. А ті, хто чинить зло, розчиняться у небутті. Слава Богу і слава Україні.» 👉 Повний матеріал і контекст: 🔗 https://news.nikk.co.il/uk/vi-zamorozhuiete-ljudej-vi-pririkaiete/ #НАновини #NAnews #Ізраїль #Україна #Київ #Війна #ПраваЛюдини #ЗлочинПротиЛюдяності #Мир НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Ми жартуємо не тому, що нам властиве почуття гумору, ні, ми намагаємося не втрачати почуття гумору, тому що без нього ми пропадемо. 🌶️ Еріх Марія Ремарк

#історія #постаті Стендаль: Майстер психологічного розтину та затятий ворог нудьги ✍️🇫🇷 23 січня 1783 року народився Марі-Анрі Бейль, якого світ знає під псевдонімом Стендаль. Якщо Ви вважаєте, що реалізм у літературі — це довгі описи природи, то Стендаль з Вами б не погодився. Його цікавив інший ландшафт — людська душа, де амбіції, пристрасті та егоїзм ведуть безперервну війну. 🧠⚔️ Він був людиною парадоксів: обожнював Наполеона, брав участь у поході на москву (і, на відміну від багатьох, вижив, зберігши при цьому почуття гумору та пристойний вигляд), але все життя мріяв про Італію та мистецтво. 🏛️🇮🇹 Чому Стендаль — це не просто «класик із підручника»: Синдром Стендаля: Він був настільки чутливим до краси, що під час візиту до Флоренції ледь не знепритомнів від надлишку шедеврів. Тепер цей психосоматичний розлад офіційно називають його ім'ям. Тож, якщо Вам стане зле в Ермітажі чи Луврі — вітаю, у Вас діагноз від Стендаля. 🎨😵 «Червоне та чорне»: Його найвідоміший роман — це не просто історія Жульєна Сореля. Це хірургічно точне дослідження того, як соціальні ліфти того часу (армія — червоне, церква — чорне) ламають особистість. Стендаль першим почав писати не про зовнішні події, а про те, що персонаж думає про ці події. 🔴⚫ Скептицизм та маски: Він терпіти не міг пафос і фальш, тому все життя ховався за десятками псевдонімів. Його стиль — лаконічний, майже сухий, як протокол. Він казав, що щоранку читає цивільний кодекс Наполеона, щоб навчитися писати чітко і без зайвих «реверансів». Нам є чому в нього повчитися, чи не так? 📖🧐 Стендаль був переконаний, що його почнуть читати лише через сто років після смерті — у 1935-му. Іронічно, але він помилився: його почали цінувати значно раніше, хоча справжня глибина його психологізму стала зрозумілою лише в епоху Фройда. 🕰️🔬 Він жив для «небагатьох щасливців» (To the Happy Few — його улюблена присвята) і помер, заповівши написати на могилі: «Жив, писав, кохав». Коротко, конструктивно і без зайвого пафосу. ✨⚰️

☯️Як перестати їсти від стресу/нудьги/самотності☯️ 🔴Ви теж знаєте цей сценарій: важкий день → відкриваєш холодильник → «просто подивлюся» → через 15 хвилин з’їдено пів пачки печива, йогурт, шоколадку і ще щось, чого навіть не планувала? ⏳А потім почуття провини, сльози і думка: «Чому я не можу просто зупинитися?» 🤬Це не слабка воля. Це емоційне переїдання. 😋Найчастіше ми їмо не від голоду, а від стресу, нудьги чи самотності. І це нормально — мозок просто шукає швидкий дофамін. Але є спосіб це зупинити. ⬇️Ось що реально допомагає моїм клієнткам (і мені теж). 1️⃣Назвіть емоцію вголос Відчула, що рука тягнеться до їжі? Запитай себе: «Що я зараз відчуваю насправді?» Стрес? Сум? Самотність? Нудьга? Втома? Просто назви це. Часто вже після цього бажання їсти слабшає на 50–70%. 2️⃣Дайте собі 10-хвилинну паузу ⏳ Постав таймер на 10 хвилин і пообіцяй собі: «Якщо через 10 хвилин все одно дуже хочу — з’їм». За ці 10 хвилин зроби щось маленьке: попий води, вийди на балкон, потанцюй під улюблену пісню, напиши в нотатки все, що наболіло. Більшість разів бажання зникає саме за цей час. 3️⃣Замініть їжу на «інший дофамін» ➖5-хвилинна прогулянка на свіжому повітрі 🌳 ➖Гарячий душ або ванна з піною 🛁 ➖Подзвонити подрузі або написати голосове повідомлення ➖Послухати подкаст чи улюблену музику в навушниках 🎧 ➖Намалювати щось дурне в телефоні або порозмальовувати ➖Обійняти подушку чи кота (якщо є) 🐱 4️⃣Створіть «антистресовий набір» заздалегідь Поклади в одне місце: улюблений чай, маску для очей, крем для рук, плед, щоденник, гарні навушники. Коли «накриває» — беріть цей набір, а не йдіть на кухню. 5️⃣Дозвольте собі їсти… але свідомо Якщо все-таки дуже хочеться — сідайте за стіл, без телефону, без телевізора. Покладіть на гарну тарілку, повільно їжте, насолоджуйтеся смаком. Без провини. ‼️Парадокс: коли їсти без «автопілота», з’їдаєте набагато менше. ⚠️І найголовніше: будь ласка, не карайте себе за зриви. Кожен раз, коли ви помічаєте емоційний голод і робите щось інше — це перемога. Маленька, але справжня. З часом цих перемог стає більше, а зривів — менше. ❤️Ви не «слабка». Ви просто людина, яка вчиться піклуватися про себе не тільки через їжу. 🙃І ви точно впораєтеся. Крок за кроком. День за днем. ❤️ 💬А яка з цих порад вам зараз найближча? 💬Що найчастіше допомагає саме вам переключитися? ✉️Пишіть в коментах — будемо підтримувати одна одну ✨ #емоційнепереїдання #стрес #їжа #нудьга #самотність