МОВА, ПІСНЯ Й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ

Вишиванка і калина,
Вишивана Україна,
Колоситься всюди нива золота́,
Срібні ро́си на покосах,
Стрі́чки вплетені у ко́сах,
Покоління українців підроста.

Всюди стелиться барвінок,
Гарна врода українок,
І верба плакуча віти розпліта.
Лебідь лине до лебідки
В Україну хто́зна звідки,
Наша пісня в піднебесся все зліта.

Соловейки нам співають,
Гуртуватися скликають,
Лине мова українська у світах.
Українська наша доля,
І гетьма́нська сила й воля
Карбувалися віками у книжках.

Мальви, м’ята й біла хата,
Пісня мами й слово тата,
Чорнобривці обере́гом край воріт.
І сади квітучі всюди,
В Україні МИР хай бу́де!
Хай не гине України кращий цвіт!

Хай Вкраїна процвітає,
Бог її оберігає,
Хай простеляться усюди рушники,
Хай нам за́вжди сонце світить,
Хай ростуть щасливі діти
І до щастя хай веду́ть усіх стежки́.

Українці – гарні люди,
Наче мак, по світу всюди,
Та Вкраїну всі у серці бережуть,
І традиції й обряди,
Щоб не знать ніколи зради,
МОВА, ПІСНЯ й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ!

19.05.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974506

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ

Далекий ще тридцять дев’ятий рік,
І довго так чекали сорок п’ятий,
Час, як вода, невпинно з русла тік,
Й добіг той час до позначки – двадцятий.
День пам’яті й примирення у нас
Двадцятий рік, та інше вже століття.
Ніколи не забудемо той час…
Була війна, й тоді було жахіття.

ПРИСПІВ

День пам’яті й примирення,
День пам’яті настав,
А ті роки й страшну війну
Ніхто не забував.
День пам’яті й примирення
Живе в наших серцях,
А імена захисників
Сьогодні на вустах.

День пам’яті й примирення настав,
Та пам’ять про таке не помирає,
Бо дід і прадід крівцю проливав,
Він знав, що вдома вся рідня чекає.
Буя весна, все знову ожило,
Та пам’ять про цей день не помирала.
Не можемо забути, що було,
Бо перемогу кров’ю гаптували.

08.05.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

УКРАЇНКИ – НЕ БРЕНД ТУРИСТИЧНИЙ

Українки – НЕ БРЕНД ТУРИСТИЧНИЙ!
Україна –ПОВІЯ НЕ Є!
Україна-це край фантастичний,
Де сонце з колиски встає!

Українки-НЕ БРЕНД ТУРИСТИЧНИЙ,
І не смій ти нас так називать!
Суржик для тебе є звичний,
Тож мову берися вивчать.

Не висміюй ти нас й Україну!
Не ганьби цюю землю святу!
Вказівки давати не смію,
Та за БРЕНД я тобі не прощу!

Маєш вдома двох власних ти брендів:
Сам ти їх так охрестив.
Ти – з кагорти отих перебендів,
Хто Вкраїну паплюжив,ганьбив.

Як посмів ти нас БРЕНДОМ назвати?
Хто право на це тобі дав?
Чи так вчила тебе твоя мати?
Чи так батько тобі підказав?

Українки – не БРЕНД ТУРИСТИЧНИЙ,
І ніколи ми ним не були!
Для тебе твій сленг ,то є звичний,
Для тебе народ наш –**********…

Чорний рот свій посмів ти відкрити
І ганебно так нас називать.
Що собі дозволяєш творити?!
І ще що від тебе чекать?!

Українки – не БРЕНД для туристів,
Ми – нація в світі краси!
За мову з нас робиш нацистів…
Пробачення в нас ти проси!

Для чого ти лиєш помиї
На Вкраїну й вкраїнських жінок?
Ми є красиві і милі,
Як прекрасний вкраїнський вінок.

Жінка -НЕ БРЕНД, а й БОГИНЯ!
Й нас паплюжить не маєш ти прав!
Жінка-роду свого берегиня,
А не та,ким її ти назвав!

Для чого на Вкраїну ставиш плями?
Для чого ти їй в душу наплював?
Не маєш ти ні сорому ,ні тями,
Якщо вже жінку БРЕНДОМ ти назав.

Як посмів ти із нас насміхатись?
Глумитись над нами посмів!
Це тобі не в фонтані купатись…
Лити бруд і помиї ,як смів?!

Скільки можна вже так глузувати
І ляпать своїм язиком?
З кого приклад народ має брати?
Адже ти є… таким ватажком…

До нас ти не маєш поваги,
І культури у тебе нема.
А тим паче-немає відваги,
Та й людяність де , зокрема?

То з ТОМОСУ ти насміхався,
То МАЙДАН обплювати посмів.
А тепер за жінок уже взявся.
Як паплюжити ще нас хотів?

Українки - з віків берегині,
Порадниці мудрі в житті,
Красуні , та ще й господині,
А не БРЕНД на торгів відкритті!


Так повинен гарант називати
Найкращих у світі жінок?
Як смієш нам в душу плювати?
Наступний який в тебе крок?

Ми не БРЕНД ТУРИСТИЧНИЙ -затям це!
Не товар, який можна продать!
Ми – красиві і горді вкраїнки!
Нас леліяти треба й кохать!

Я – ЖІНКА,Я – ДОНЬКА, Я – МАМА,
А не БРЕНД, для продажів й не крам!
Не комедія це , а вже - драма,
Що жінок так паплюжить цей хам.

На Вкраїну ж бо ставиш плями,
Не раз в душі ти нам наплював.
Для БРЕНДУ ти виводиш голограми…
Хіба БРЕНД ті , хто тебе обирав…

19.06.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, РІДНА ВКРАЇНО

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, РІДНА ВКРАЇНО!
Процвітання тобі і добра
В двадцять восьмі твої роковини.
Щоб квітучою завжди була.

Над тобою щоб мирнеє небо
Нарешті назавжди було.
Щоб тебе не топтали ганебно,
Щоб слово вкраїнське жило.

Щоб ти процвітала, рідненька,
Щоб тебе поважали усі.
Для нас, українців, ти – ненька,
Ти найкраща в своїй всекрасі.

Щоб хліба колосились у полі,
Щоб барвінок стеливсь по землі,
Щоб не знала лихої більш долі,
Підіймалась на своїм крилі.

Щоб тополі росли край дороги,
Щоб калина цвіла край воріт,
Щоб не знала ти більше облоги,
Й український щоб множився рід.

Щоб твої ́зеленіли Карпати,
Й повноводними рі́ки були́.
Ти – найкраща у світі й багата
Й НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тобі здобули́.

Чорноземи щоб рясно роди́ли,
Щоб купалася ти у добрі́,
Щоб в мирі і злагоді жи́ли
На рідній вкраїнській землі.

Щоб в серцях українських жила́ ти,
Щоб тобою пишались завжди́,
Щоб єдність могла процвітати,
Й щоб не знала ніко́ли біди́.

Українське щоб слово звучало,
Й пісня вкраїнська лила́сь,
Вінком слави щоб все увінчалось,
Щоб мрія вкраїнців збула́сь.

Щоб гімн твій звучав по всім світі,
Й світився щоб волею герб,
Щоб стягом були́ оповиті,
Й щоб не зменшало в тебе ж бо верб.

Щоб гімн твій звучав на всіх мовах,
Й з українських щоб линув він вуст,
Щоб ніко́ли не була в оковах!
Дорожу я тобою й горджусь!

Щоб любов’ю була́ вишивана,
І міцністю ткана була́,
Бо ти Богом земля дарова́на,
Й українцями нас нарекла.

Процвітай, волелюбна державо!
Твердо же стій на ногах!
Честь й хвала тобі, рідна, і слава!
Ти ж бо зо́всім ще юна в роках.

З НЕЗАЛЕЖНІСТЮ, РІДНА ВКРАЇНО!
Будь квітучою ти навіки́!
Хоч на мапі ти просто краплина,
Та до тебе ведуть всі стежки́!

24.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

ІЛЬЇНСЬКО-ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Одна з головних святинь Чернігівщини. Вона була написана в 1658 році ченцем Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Геннадієм (Григорієм Дубенським). У 1662 році ікона прославилася чудом - протягом восьми днів із її очей текли сльози. Незабаром Чернігів зазнав нападу татар, які спустошили монастир. Усі святині було зруйновано, але ікона залишилася неушкодженою.

У XVIII столітті святиню перенесли до Єлецького монастиря, а пізніше повернули в Іллінську обитель. Численні копії цієї ікони розійшлися по монастирях і церквах, і деякі з них також прославилися чудотвореннями.

Після закриття монастиря в 1962 році ікона зберігалася у черниці Агнії, а згодом повернулася до Єлецької обителі. У 1996 році вона була відреставрована.

За переказами, преподобний Лаврентій Чернігівський бачив уві сні саме цю ікону, хоча ніколи її не зустрічав. Іллінська ікона відома численними зціленнями та допомогою віруючим.

Сьогодні святиня перебуває у Єлецькому монастирі, де перед нею продовжують молитися за захист, зцілення та духовне зміцнення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 16 квітня.
-----------

ІЛЬЇНСЬКО-ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Одна з головних святинь Чернігівщини. Вона була написана в 1658 році ченцем Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Геннадієм (Григорієм Дубенським). У 1662 році ікона прославилася чудом - протягом восьми днів із її очей текли сльози. Незабаром Чернігів зазнав нападу татар, які спустошили монастир. Усі святині було зруйновано, але ікона залишилася неушкодженою.

У XVIII столітті святиню перенесли до Єлецького монастиря, а пізніше повернули в Іллінську обитель. Численні копії цієї ікони розійшлися по монастирях і церквах, і деякі з них також прославилися чудотвореннями.

Після закриття монастиря в 1962 році ікона зберігалася у черниці Агнії, а згодом повернулася до Єлецької обителі. У 1996 році вона була відреставрована.

За переказами, преподобний Лаврентій Чернігівський бачив уві сні саме цю ікону, хоча ніколи її не зустрічав. Іллінська ікона відома численними зціленнями та допомогою віруючим.

Сьогодні святиня перебуває у Єлецькому монастирі, де перед нею продовжують молитися за захист, зцілення та духовне зміцнення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 16 квітня.
-----------

Можливо, ви знаєте, що керівник однієї з великих компаній вижив під час атаки 11 вересня лише тому, що вперше повів свого сина до дитячого садка.

Інший хлопець залишився живим, бо саме того дня була його черга йти за пончиками.

У третього раптово розболівся зуб, який раніше ніколи не турбував.

Одна жінка, яка дуже любить спати, запізнилася, бо її будильник не задзвонив вчасно.

Хтось запізнився, банально застрягши у звичайному заторі на автостраді Нью-Джерсі.

А комусь «не пощастило» (чи, навпаки, пощастило?) доїхати вчасно через невелику аварію.

Один щасливчик просто запізнився на автобус. На кілька секунд.

А якась жінка випадково пролила каву на одяг, і їй знадобився час, щоб перевдягнутися.

У когось ніяк не заводилася машина.

Хтось повернувся, щоб відповісти на телефонний дзвінок.

У молодої пари дитина всіляко тягнула час і не була готова вчасно.

Жінка, якій ніяк не вдавалося впіймати таксі.

Особливо вражає історія про серйозного чоловіка, який саме того ранку вирішив одягнути нові туфлі, що вже кілька місяців стояли в кутку біля шафи. Поки він дістався роботи, натер мозоль на нозі. Він зайшов до аптеки по пластир — і саме тому залишився живим.

Тепер, коли я стою в заторі, не встигаю на ліфт, повертаюся, щоб зателефонувати або відповісти на дзвінок мами… Коли трапляються всі ці дрібниці, які, звісно, дратують, я думаю: можливо, це на краще.

Можливо, я просто уникнула чогось поганого.

«Це не була «операція». Це був напад на невинних людей у їхньому сні. Сирени не припинялися. Таке враження, що вибухи ніколи не закінчаться», — посол ЄС в Україні Катаріна Матернова поділилася емоціями після ночі, яку провела в укритті.

На своїй сторінці у Facebook вона розповідає, що досі тремтять руки. А місто пахне димом після пожеж. «Ніч була жахливою», — пише Матернова».

✍🏻 «Я завжди зупиняюся, щоб подумати про те, як вранці знову встає Україна. Як міста починають пульсувати життям, а люди поспішають на роботу - змучені, налякані, знесилені. Це триває вже більше чотирьох років. Скільки це може продовжуватися?», — написала вона.

В ТВОЇХ ДОЛОНЯХ НАША ДОЛЯ

Ми жити хочемо, Всевишній,
То ж відверни від нас потвор,
Благаєм спо́кою і тиші,
Хай не повт́риться терор.

Дай сили нам пройти крізь терни,
Щоб сонце стерло попіл зла,
Хай віра в серце знов пове́рне
Ті дні, де радість розцвіла.

Омий сльозою наші рани,
Вгамуй всю лють чужих стихій,
Розбий невидимі кайдани,
Додай в життя нових надій.

Хай слово правди не згасає,
Бо в нім – і захист, і закон,
Твій щит нас в горі захищає
Від тих, хто сіє муку й скон.

Вдихни у душу міць залізну,
Щоб дух ніко́ли не змілів,
Оберігай мою́ Вітчизну
Від хижих поглядів й вогнів.

Пролий свій світ на кожну хату,
Де мати молиться в пітьмі́,
Не дай ніко́му занепасти
В холодній лютій метушні.

З’єднай серця́ в єдину волю,
Щоб дух свободи не погас,
Даруй нам кращу світлу долю
У цей важкий буремний час.

Тримай наш край в свої́й долоні,
Коли здригається земля,
Будь поруч в кожній обороні,
Де смерть чатує у полях.

Відчуй наш біль, почуй благання,
Спини нещадний плин ночей,
Хай при́йде ранок сподівання
Для втомлених від сліз очей.

Наповни миром наші груди,
Щоб страх не висушив життя,
Хай стійкість скелею прибуде
І змі́цнить наше майбуття.

Не дай зламатись під вітрами,
Тримай наш дух у чистоті,
Будь вічним світлом перед нами
На терням встеленій путі.

В Твої́х долонях наша доля
І сві́чі наших всіх життів,
На все Твоя́, Всевишній, воля…
Цілком вже ірод озвірів.

Дай сили витримать терпіння,
Де з терня виросте трава,
І Сво́їм праведним сумлінням
Почуй наш біль й усі слова́.

14.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060832

БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ

Зруйновані ущент наші міста́
І спа́лені до крихти наші се́ла,
Домівка, що вціліла – та пуста,
З лиця землі страшна війна все зме́ла.

Все знищено, зостався тільки прах,
Давно вже там ні люду, ні тварини,
Таке колись не йшло до нас і в снах –
Тепер від цьо́го кров у жилах стине.

Стікає кров'ю зранена земля,
Немає більше затишку, споко́ю,
Чорніють всюди спалені поля́…
Ми платимо ціною дорого́ю.

Здригається від вибухів земля,
І кров'ю напувається землиця,
Там затишку і радості нема.
Це в дійсності. Усе це нам не сниться.

Ридає кожна стежка і поріг,
Щоразу все навколо попеліє,
Земля не чує більше рідних ніг,
Щоразу ворог зброю в землю сіє.

Війна вкрива землицю чорним тлом,
Яка колись і квітла, й зеленіла,
Бо ворог далі суне напролом…
І чорна птаха нам на плечі сіла.

Де сад шумів – там згарища й зола,
Неначе в са́ван все це одягнули,
Та лиш у чорний, бо прийшов від зла,
Бо вороги туди уже сягнули.

Немає більше цвіту на гіллі́,
Та і дерев уже й не залиши́лось,
Вогнем писались всюди скрижалі́
І кров, немов вода, на землю ли́лась.

Ридають стіни, випалені вщент,
А доля там колись родила рясно,
Від затишку лишився лиш фрагмент,
Як спогад про життя колись тут щасне.

Пороги, що стріча колись гостей,
Від болю стогнуть, жить не мають сили,
На жаль, не чуєм добрих ми вістей,
Лиш вітер б'ється в розпачі об схили.

Там, де дитинство бігало малим –
Скелети стін під небом заніміли,
Розвіяв вітер долі, наче дим,
І спогади, що в серці там леліли.

Лиш чути стогін рідної землі
Від ран глибоких, які їй завда́ли,
Не схо́дить уже хліб у тій ріллі…
Такого ми ніко́ли не чекали.

23.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059590