#історія #постаті Владика морів та повітря: Як киянин Дмитро Григорович створив перший у світі гідролітак ✈️🌊 6 лютого 1883 року в Києві народився Дмитро Григорович — людина, яка довела, що для зльоту літаку не обов'язково потрібен бетон чи трава, якщо під крилом є безкрає море. Поки авіація лише робила перші невпевнені кроки, цей випускник Київської політехніки вже бачив майбутнє у поєднанні літака та човна. 🛠️ Його зірковий час настав у 1913 році. Григорович розробив модель М-1 — перший у світі літаючий човен. До цього конструктори просто прилаштовували незграбні поплавці до звичайних літаків, але Дмитро створив цілісний морський організм. Його апарат мав аеродинамічний корпус, який дозволяв впевнено триматися на хвилях і легко відриватися від води. Це був справжній технологічний прорив, який зацікавив флоти всього світу. ⚓ Справжньою легендою стала його модель М-5. Це був настільки вдалий гідролітак, що він залишався на озброєнні понад десять років — неймовірний термін для епохи, де авіаційні технології застарівали щомісяця. Григорович не просто будував машини, він створював нову тактику ведення бою на морі. Його літаки могли проводити розвідку, коригувати вогонь лінкорів та навіть атакувати підводні човни. 🚤💨 Проте доля генія в умовах радянської окупації була трагічною. У 1928 році його заарештували за сфабрикованою справою «Промпартії». Замість того, щоб вільно творити, Григорович опинився в одному з перших авіаційних «шарашок» — тюремному конструкторському бюро. Там, під наглядом чекістів, він разом із Миколою Полікарповим створив винищувач І-5. Згодом його звільнили, але здоров’я та дух були підірвані репресивною системою, яка вміла лише експлуатувати талант, але не цінувати його. ⛓️ Дмитро Григорович залишається одним із найвидатніших авіаконструкторів XX століття. Його ідеї лягли в основу сучасної морської авіації, а київська школа інженерії, яку він представляв, ще раз підтвердила свій статус світового інтелектуального центру. Сьогодні кожен літаючий човен у світі несе в собі часточку ДНК того самого першого київського «М-1». 🌍

#історія #музика Скрипки з попелу: Як Антоніо Страдіварі обіграв майбутнє Історія музики знає чимало інвестиційних бульбашок, але жодна з них не порівняється з чотирма грамами лаку на деревині з долини Валь-ді-Ф'ємме. Поки сучасники Антоніо Страдіварі вважали його просто надзвичайно педантичним ремісником, він створював технологічний об’єкт, який за триста років не змогли перевершити ні суперкомп’ютери, ні тривимірний друк. 🎻 Секрет «золотого періоду» майстра часто намагаються пояснити хімією: мовляв, він вимочував клен у морській воді або додавав у лак крихти вулканічного попелу. Проте найбільш елегантна теорія лежить у площині кліматології. Наприкінці XVII століття Європа переживала Малий льодовиковий період. Дерева через холод росли повільно, їхня деревина стала надзвичайно щільною та рівномірною. Страдіварі просто вчасно скористався глобальним похолоданням, перетворивши замерзлу природу на ідеальні резонатори. Але справжня іронія полягає в тому, як ці інструменти стали соціальною зброєю в руках аристократії. Скрипка Страдіварі — це не лише звук, це маніфест статусу. Коли у 2011 році одну з них продали за майже 16 мільйонів доларів, світ знову переконався: старе дерево звучить дорожче за будь-який біткоїн. При цьому сліпі тести часто показують, що сучасні солісти не завжди можуть відрізнити звук кремонського антикваріату від виробу сучасного майстра. Проте магія імені працює безвідмовно. У росії свого часу намагалися створити культ власних інструментів, але все закінчилося передбачувано — експропріацією європейських шедеврів після перевороту. Більшовики в москві збирали конфісковані скрипки італійських майстрів у «державну колекцію», наївно вважаючи, що велич можна просто вкрасти разом із футляром. Музика Страдіварі — це витончений тріумф аналогового світу над цифровим. У часи, коли алгоритми пишуть симфонії, ми все одно повертаємося до шматка клена, який пам’ятає морози трьохсотлітньої давнини. Це найкращий доказ того, що справжній геній — це не лише талант, а й вміння домовитися з кліматом і часом. 🎻

📊 Gradus — мобільний застосунок для національних опитувань Хочеш впливати на важливі рішення та отримувати бонуси? 📱✨ Gradus — це мобільний застосунок, де користувачі беруть участь у національних соціальних і споживчих опитуваннях. 👉 Реєструйся на https://graduspeople.com/store/ 🎁 Вводь промокод 85rkv8 та отримуй 5 бонусів одразу після реєстрації ✅ Зручно зі смартфона ✅ Реальні опитування ✅ Бонуси за участь ✅ Твоя думка має значення Долучайся до спільноти Gradus та впливай на майбутнє вже сьогодні 💬🚀 #заробіток #робота #роботамрії #заробітоквінтернете #заробітоконлайн #реклама #вакансія #партнерськапрограма #реферальнасистема #гроші #ЗапросиДруга #ПасивнийДохід #ЗаробітокОнлайн #Кешбек #ОнлайнРобота #ПасивнийДохід #Фріланс

🧸 Життя в окупації — це постійна загроза для фізичного й ментального здоров’я дитини. Коли безпека родини залежить від рішень окупаційної влади, а не батьків, кожен день зволікання збільшує ризики. Повернення на підконтрольну територію стає єдиним способом забезпечити дітям стабільне майбутнє та захист від пропаганди 🇺🇦 У цій інструкції роз’яснюємо ключові етапи повернення: - Чому виїзд є критично важливим саме зараз. - Як фахівці Save Ukraine готують безпечні маршрути. - Які документи необхідні та як підготувати дитину до перевірок. - На яку гуманітарну, медичну та юридичну допомогу можуть розрахувати родини після прибуття. Детальний алгоритм дій та контакти для допомоги — у каруселі 👉 Для консультацій: Гаряча лінія: 0 800 33 31 29 Telegram-бот: @SaveUkraineOfficial https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #факт НІКОЛАС ВІНТОН: ТИХА ОПЕРАЦІЯ «КІНДЕРТРАНСПОРТ» Прага, весна 1939 року. На пероні вокзалу панує задушлива суміш відчаю та надії. Молодий британський фінансовий маклер Ніколас Вінтон, замість запланованої відпустки на гірськолижному курорті, стоїть посеред натовпу, стискаючи в руках списки з іменами дітей. Він розуміє те, чого багато хто ще боїться визнати: тінь свастики вже накрила Європу, і часу на порятунок майже не залишилося. Вінтон не був дипломатом чи політиком. Він був людиною, яка просто не змогла відвести погляд. Протягом кількох місяців він розгорнув масштабну, але майже непомітну операцію прямо зі свого готельного номера в Празі. Його «офісом» став стіл, завалений фотокартками дітей та проханнями батьків. Ніколас підробляв дозволи на в’їзд, переконував британське МВС, шукав прийомні родини та збирав кошти на заставу за кожну дитину. 🚂 Вісім потягів встигли залишити вокзал, вивозячи 669 дітей у безпеку. Дев’ятий потяг — найбільший — мав вирушити 1 вересня 1939 року. Він не поїхав нікуди. Почалася війна, і майже всі діти з того списку згодом загинули в таборах. Це стало особистою раною Вінтона, про яку він мовчав пів століття. Після війни Ніколас повернувся до звичайного життя, заховавши старий альбом із фотографіями врятованих дітей та адресами їхніх нових сімей на горищі. Навіть його дружина Гретта не знала про цей подвиг, поки випадково не знайшла документи через п'ятдесят років. Він не вважав себе героєм; він просто зробив те, що вважав за потрібне, коли світ навколо божеволів. Ця тиха відвага звичайної людини стала доказом того, що навіть одна воля здатна протистояти механізму знищення, даруючи майбутнє цілим поколінням. 🕯️📜

#цитати Щоб любити людину — не потрібен дозвіл. І відстань також не має значення. Потрібна лише Душа — щоб дарувати тепло, турботу та ніжність. Тільки очі — щоб дивитися з усмішкою у минуле та з Вірою у майбутнє. І Серце — щоб обіймати на будь-якій відстані.….

ПОДЯКА Й СПОДІВАННЯ Я дякую, Боже, за тишу ранкову, За те, що світанок зустріла я знову, За те, що повітря вдихнула у груди, Хай тиша панує в нас за́вжди і всюди. А вранці хай Ангел все дотиком будить, І милість твоя́ всі діяння розсудить. Щоб кроки робилися всі без зусилля, Щоб я не відчула ніко́ли безсилля. Я дякую, Боже, що тиша лунала, За те, що страху уночі не зазнала, За те, що жива і здорова проснулась, Й любов’ю твоєю ще раз огорнулась. Я дякую, Боже, що маю нагоду Писати й творити для сво́го народу, В молитві стояти і вірити щиро, Що рідній Вкраїні розквітнути в МИРІ. Я дякую, Боже, за тво́ю опіку, За ласки і милість, яких є без ліку, За те, що надія мене не лишає, Що світле майбутнє Вкраїну чекає. Я дякую, Боже, і дякувать буду, А ще сподіваюсь, що ти зробиш чудо, І щезнуть ординці, як ро́си на сонці, Й прийде́ ПЕРЕМОГА у рідній сторонці. 24.08.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 992096

16-річний син легенди Реала підписав контракт з "королівським клубом" 😮‍💨 Нападник Енцо Алвес, син колишнього захисника "вершкових" Марсело, підписав перший професійний контракт з Реалом 🇪🇸 Юний футболіст перебуває у системі клубу з 2017 року. Наразі він виступає за команду U-18 та навіть встиг зіграти два матчі в Юнацькій лізі УЄФА ✍🏻 На відміну від батька, Енцо грає на позиції центрального нападника. Його вважають надзвичайно перспективним і клуб пов'язує з ним своє майбутнє ⚽️ #World_Football #Ukrainian_football #European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Сьогодні Україна вшановує пам’ять Героїв Крут. У 1918 році українські студенти та курсанти вийшли проти багаторазово переважаючого ворога. Вони розуміли, що сили нерівні. Але вони також розуміли головне: якщо не вони — то хто? Вони стали за свою країну. Для нас, грузинів, ця історія особливо близька. Адже лише за кілька років потому, у 1921-му, такі самі юні грузинські юнкери вийшли захищати Тбілісі від тієї ж імперської агресії. Ті самі молоді обличчя. Та сама рішучість. Та сама готовність пожертвувати собою заради свободи своєї Батьківщини. Крути для України — це те саме, що юнкери для Грузії. Це символ покоління, яке не відступило. Символ вибору — бути вільними, навіть коли ціна за це життя. Сьогодні кожен українець — Герой Крут. Сьогодні вся країна стоїть так само, як тоді стояли студенти під Крутами. А Грузинський легіон — це ті самі юнкери, які сто років тому намагалися захистити Тбілісі. Ми просто продовжуємо їхній шлях — тепер поруч з українським народом, пліч-о-пліч, проти тієї ж імперії. Минуло понад сто років, а історія знову повторюється. Сьогодні українські воїни стримують ту саму агресію. І сьогодні грузини знову поруч з Україною — не за протоколом, а за покликом совісті та спільної долі. Ми надто добре знаємо, що таке російська окупація. Ми знаємо, що свобода не дається даром. Саме тому Грузинський легіон воює за Україну — бо тут вирішується майбутнє всієї нашої частини світу. Герої Крут і грузинські юнкери довели одну просту істину: навіть невелика кількість вільних людей сильніша за будь-яку армію рабів. Вічна пам’ять полеглим. Честь живим. Перемога тим, хто сьогодні тримає лінію заради свободи. Слава Україні. Героям слава. Мамука Мамулашвілі командир Грузинського легіону.

Друзі! Зважаючи на те, скільки тисяч переглядів здобув за тиждень перший тизер вестерну про кобзаря Дармограя, з радістю ділюсь з вами другим тизером і бажаю приємного перегляду. На вулицях Роздоріжжя панує беззаконня та свавілля. Місто загрузло у гріхах і насиллі. Тут закон продають за жменю срібла, а правду топчуть важкими чоботами тих, хто називає себе владою. Корумповані чиновники п’ють за здоров’я міста, яке самі ж і вбивають. Суд мовчить. Поліція відвертає погляд. Проповідники торгують надією, як дешевим товаром. Ночами вулиці наповнює крик - не гучний, а задушений. Це крик звичайних людей, які більше не вірять, що їх хтось почує. Вони безсилі перед бандитами у краватках і хижаками в мундирах. Тут крадуть не лише гроші - тут крадуть життя, гідність і майбутнє. Здавалося, місто приречене. Здавалося, спасителя не буде. Але однієї ночі темряву розітнув промінь світла. Спершу - тремкий, мов іскра. Потім - впертий, мов постріл. А згодом він розгорівся у пожежу очищення, яка не гріє - вона спалює. Спалює страх, гниль, корупцію, лицемірство, жадобу і святенницьку брехню. Там, де з’являється цей вогонь, більше не ховаються у тіні. Там, де він проходить, гріхи кричать. Його не обирали. Його не коронували. Він прийшов сам. Ім’я йому - Кобзар Дармограй. Голос забутих. Кара для покидьків. Пісня, від якої тріскається темрява. І якщо місто ще можна врятувати, то лише ціною попелу. #shorts #КобзарДармограй #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Дармограй #Месник #Вестерн #sketch #comedyshorts #comedy #українськийвестерн #вебсеріал #анімаційнийсеріал #українськийсеріал #українськийютуб https://youtube.com/shorts/N57rTgduQMU