Цього разу в книзі "Урус-Шайтан" мова йдеться про нашого Івана Сірка, який пішов в похід на війну з турками і визволяти наших полонених і найголовніше, щоби не дати туркам з Іваном Виговським перемогти москалів і об'єднати Україну з Польщею, як він тоді це вважав. І йому це вдалося. Частина турецьких воїнів на чолі мурзи Тахтара була змушена покинути Україну, щоби прийти на допомогу туркам, щоби не дати Івану Сіркові захопити фортецю Арркеман. І тут під час вирішальної битви між Іваном Сірка і мурзою Тахтарем, мурза запитав в Сірка, чому він зрадив свого гетьмана, невже він не розуміє, що таким чином допомагає москалям окуповувати Україну? Відповідь Івана Сірка дала мені зрозуміти істинної причини його дій і вчинку. Він сказав, що для нього найголовніше, щоби Україна була вільною і не від кого не залежала, і він не за Польщу, не за Туреччину і не за Московією. Його діло, це боротися за людей які потрапили в полон і боротися за те, щоби саме українці панували на своїй землі. Усе дуже просто, Іван Сірко був просто воїном і що таке дипломатія, і як це було важливо, щоби об'єднуватися на деякий час спільно проти найбільшого ворога, він цього не розумів. Тому, ця книга саме про те, яким він був, цей Іван Сірко, і чому до його вчинків і дій - не все так просто... Ця книга саме про те, як все це відбулося, і про те, як москалям завдяки необачному вчинку Івана Сірка вдалося окупувати Україну. Звісно, в цій книзі з'являються інші герої, любовна лінія, то ж книга буде цікавою для всіх. І цю книгу також можна читати як окремо, не читаючи попередних книг. Ну це як кому, хто хоче, то може купувати й попередні книги з серії "Нескорені". Просто цю книгу можна ще читати як окрему, бо в ній є інші герої і вона саме про похід Івана Сірка до Туреччини, під час війни України проти Московії, в цей час, коли Україні була дуже потрібна підтримка Івана Сірка, який навпаки роз'єднав українців, а не об'єднав. В кінці книги вже знову з'являються герої з попередніх книг. Хто вже читав цю книгу, то знає, чим закінчилася вся ця історія з Азізою. Мені дуже сподобалося, як діяла ця розумна дівчина. Так що від чергової книги з серії "Нескорені", я знову отримала величезне задоволення, за це я дуже вдячна Вам, пане Василю!💙💛 https://folio.com.ua/authors/kras-vasil

Сьогодні я прочитала ще одну, надзвичайну, дуже корисну і цікаву книгу. Ця книга називається "Свята Божественна літургія у розумінні мирянина". В цій книзі є все про Службу Божу в церкві. З цієї книги ви можете дізнатися що означають ці чи інші дії священика, коли він відправляє Службу Божу, що означають піснопіви, про що йдеться в молитві, як треба поводитися в церкві під час службу, і в якій момент потрібно хреститися, вклонятися, коли і які слова потрібні виголошувати у відповідь священикові. Я вважаю, що ця книга повинна бути в кожній хаті і вдома на рівні з Біблією. Повірте мені, після прочитаного цієї книги Божественна літургія для багатьох людей стане набагато зрозумілою. Звісно, що не одразу стає зрозумілим, але коли час від часу повертатися перед службою чи після служби за роз'ясненням до цієї книги, то поступово, крок за кроком, все стане зрозумілим. І після цього, ви вже будете на пам'ять знати всю Службу Божу, і багатьом захочеться частіше ходити до церкви, щоби молитися, славити і співати на славу Богові, Пресвятої Богородиці і всіх православних святих!⛪️☦️🙏🕊

Книга "І знов я влізаю в танк..." Оксани Забужко дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...". 02.11.2025 року. --------- Книгу "І знову я влізаю в танк..." Оксани Забужко я з такою увагою читала, як ніколи в житті. Все, як вона думає, що бачить, постерігає за подіями в Україні та українській культури, як все це змінилося за останні роки за час російсько-української війни, викликає в мене таку співзвучніть моїм баченням і спостереженням. Читала і розумію, що ми українці унікальний народ. Нас багато віків гнобили і принижували, хотіли знищити, як народ. Але ми не здалися, ми не лягли тим, хто був сильніший за нас. Ми боролися, і не дали наступним нащадкам забути, хто ми є, звідки, і яка мова є для нас рідною. Саме завдяки цьому, ми і вистояли перед агресивної політики "рф", бо ми не хотіли повертатися туди, де ми були до 1991 року. Головне, щоби ми не забули, за що ми зараз боремося. 01.06.2026 року. P.S. Тьотю Лесю, ще раз щиро дякую Вам за цю книгу, яку Ви мені подарували ще тоді, як ще була жива моя бабуся! Я дійсно отримала від цієї книги величезне задоволення, коли я її читала. Це ніби ковток свіжого повітря, коли наші полонені вже на волі і вони повернулися додому. Ця книга остаточно вселила мені віру в те, що все буде добре, і ми обов'язково Переможемо!✌️ Слава Україні!🇺🇦 Героям Слава!💙💛

Хто насправді написав «Слово о полку Ігоревім»? Детектив довжиною в життя Леоніда Махновця Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва? Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави. Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем... До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів. Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років! Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!). Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва. Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів! Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер. Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі. Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними. Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм. Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови: «“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»

ВЕРДОКАР Під кручами храму з'явився із диму Де вдови шептали молитву безсмертя. То йшов Вердокар, зупинивши годину. Приніс він з собою три книги омерти І вголос читав замасковані клятви. У книгах палали імення подерті. На площі старій проходили обряди, Де кожен боявся останньої крапки, Бо сам Вердокар міг за погляд проклясти. Поволі під текстами згинули рамки, А в пам'яті мага лишались релікти За крок до провалля словесної драми. Він бачив протерті коліна і лікті, Так люди в молитві гортали писання, Немов на папері були їхні ліки. На честь Вердокара лунало: "Осанна!" Та потім повільно ці викрики стихли, Він чув недописане слово обману… І далі між літер чужої латині Знаходив він сенс, роздавав його даром, А люди складали цю користь в єдине. І знову співали на честь Вердокара. Мирослав Манюк 19.05.2026

В Киеве представили метрическую книгу с записью о рождении Голды Меир — ко Дню независимости Израиля — фото מה מסתתר מאחורי הדף הישן הזה? Одна старая страница. Несколько строк в метрической книге. Киев, 21 апреля 1898 года. И вдруг перед нами не просто архивный документ, а начало биографии женщины, которая спустя десятилетия будет сидеть в кабинете премьер-министра Израиля, принимать решения во время войны Судного дня и останется в памяти как одна из самых жёстких фигур израильской политики. В Киеве показали метрическую книгу с записью о рождении Голды Меир. Об этом 12 мая 2026 года рассказал Центральный государственный исторический архив Украины в Киеве. Презентация прошла ко Дню независимости Израиля и стала частью межархивного проекта «Киевский период Голды Меир». До Голды Меир была Голда Ицковна Мабович. До Иерусалима был Киев. До большой политики была семья, город, община и обычная запись в старой книге. Именно поэтому эта история цепляет сильнее, чем кажется на первый взгляд. Мы привыкли видеть Голду Меир уже готовым символом: Израиль, независимость, кабинет, сигарета, кофе, кухня, военные решения, твёрдый голос. Но архив возвращает её туда, где всё начиналось — в киевскую еврейскую жизнь конца XIX века. В будущем Голда Меир стала премьер-министром Израиля и одной из двух женщин, подписавших Декларацию независимости Государства Израиль в 1948 году. Но в этой метрической книге она ещё не политик, не символ и не историческая легенда. Она просто ребёнок из семьи Мабовичей. Архив также опубликовал скан-копии записей о рождении её брата и сестры — Аарона-Зелика Ицковича Мабовича и Ципы Мовша-Ицковны Мабович. И вот тут история становится ещё глубже: перед нами уже не один знаменитый человек, вырванный из контекста, а целая семейная линия. Проект «Киевский период Голды Меир» был реализован по инициативе главы Государственной архивной службы Украины Анатолия Хромова. Это не просто экспонат под стеклом. Это попытка показать, что украинская и израильская история связаны не только дипломатическими визитами, заявлениями и политикой последних лет. Они связаны людьми. Семьями. Городами. Памятью, которую нельзя стереть из архивной книги. Для израильтян эта страница звучит особенно лично. Государство Израиль создавали люди, чьи корни были разбросаны по всему миру: Киев, Варшава, Одесса, Марокко, Ирак, Йемен, Северная Африка, Америка, Восточная Европа и Ближний Восток. Израиль вырос не из одной биографии, а из тысяч таких дорог. А для Украины этот документ напоминает другое: еврейская история здесь не была чужой. Она жила в домах, ремёслах, синагогах, кладбищах, семейных архивах, документах и городских кварталах. Сегодня, когда Украина противостоит российской агрессии, а Израиль сам живёт под угрозой войны и террора, старая киевская метрическая книга уже не выглядит просто красивым архивным жестом ко Дню независимости. Она становится знаком. Потому что иногда одна страница говорит больше, чем длинная официальная речь. Киевская запись о рождении Голды Меир показывает: Израиль и Украина связаны не только текущей политикой. Их связывают биографии людей, память семей, еврейская история Украины и судьбы, которые прошли через разные страны, войны и поколения. ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше ..... Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации. Полностью читайте здесь: https://nikk.agency/o-rozhdenii-goldy-meir/ Если это важно — поделитесь. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #ישראל #ГолдаМеир #Киев #JewishHistory #UkraineIsrael #History בקייב הוצג ספר רישום עם תיעוד לידתה של גולדה מאיר — לרגל יום העצמאות של ישראל — תמונות

Palantir опублікувала 22 тези з книги CEO Алекса Карпа «The Technological Republic». Кремнієва долина, на думку авторів, має «моральний обов’язок» брати участь в обороні країни. Автори закликають до загальної військової служби й критикують роззброєння Німеччини та Японії. Книга посіла перше місце в списку бестселерів New York Times. https://channeltech.space/ai/palantir-technological-republic-manifesto/

#Продаю Всі книги в чудовому стані. 1). Василь Махно "Вічний календар". 120 грн. 2). Светлана Талан "Раздели мою печаль". 120 грн. 3). "Самые красивые места мира". 200 грн. ПРОДАНА. На фото зліва ілюстрована книга, справа картонна упаковка до неї. 4). "Салаты для праздника и на каждый день". 100 грн. 5). "Закусочные слоеные торти и сэндвичи". 100 грн. 6). "Блюда из микроволновой печи". 100 грн. 7). Три буклета. "Блюда в горшочках", "Праздничные салаты", "Постные блюда". Разом 150 грн 6). "Вырезаем из овощей: Садовые цветы" 50 грн. Відправлю УП/НП/Поштоматом НП. Пишіть мені в коментарі, або приват.

«Древнееврейский язык»: в Украине вышел на украинском языке учебник — культурный сигнал на фоне роста мирового антисемитизма В Украине появился учебник «Давньоєврейська мова» («Древнееврейский язык») — серьезное издание, посвященное языку Танаха и рассчитанное не на поверхностное знакомство, а на системное изучение древнееврейского текста. Автор книги — Дмитрий Цолин, доктор филологических наук, специалист по библеистике, древнееврейскому и арамейскому языкам, исследователь семитской языковой традиции. Это важно само по себе: речь идет не о случайной популяризации темы, а о работе специалиста, который профессионально занимается языком, переводом и древними текстами. 31 марта 2026 года состоялась презентация учебника, а в начале апреля 2026 книга вышла из печати. Сам учебник соединяет в себе черты справочника и полноценного учебного пособия. В нем собраны грамматика и синтаксис древнееврейского языка Танаха, практические задания, древнееврейско-украинский глоссарий для поиска слов, материалы по истории языка, сведения о заимствованиях, а также разбор одной из самых сложных тем для чтения библейского оригинала — системы акцентных знаков. Для еврейской аудитории в Израиле это важная новость не только из академической сферы. Речь идет о книге, которая показывает: язык еврейского первоисточника остается предметом уважительного и глубокого изучения и за пределами Израиля, причем именно на украинском языке — национальном языке другой страны. В этом и заключается главный смысл новости. На фоне роста антисемитизма в мире такая публикация приобретает дополнительный вес. Там, где одни все чаще сводят разговор о евреях к ненависти, конспирологии и политическому раздражению, другие вкладывают силы в изучение языка Танаха, в чтение первоисточника и в попытку понять еврейскую цивилизацию через ее собственный текстовый фундамент. Это не просто новость о новой книге. Это напоминание о том, что уважение к еврейской традиции может выражаться не в декларациях, а в серьезной работе с языком, текстом и источником. А как вы считаете: что на самом деле важнее для отношений между двумя странами — такие культурные и смысловые сигналы или очередное пустое голосование в ООН, которая давно уже ни с чем по-настоящему не справляется? Читайте статью: https://news.nikk.co.il/drevneevrejskij-yazyk/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

Всесвітній день вечірки 3 квітня кожного року відзначається позитивне і розважальне свято – Всесвітній день вечірки (World Party Day). Подія виникла в 1996 році. До створення такого дня підштовхнув роман Ванни Бонта під назвою «Політ». Річ у тім, що книга розповідає фантастичну історію зі зворотним відліком часу, згідно з якою роман завершується в 2000 році, а саме 3 квітня, коли уся планета відзначає масштабне свято задля єднання людства. Метою Дня вечірки є залучення суспільства до живого спілкування та мирних розваг, відпочинок від буденних проблем. 3 квітня не обов’язково влаштовувати гучну вечірку, достатньо гарно й весело провести час у приємному колі, насолоджуючись святковою атмосферою.