💗Доброго ранку, Найкращі! Новий день — це новий шанс. Нехай він подарує вам ясність у думках, легкість у діях і натхнення у кожній миті. Хай усе складається для вашого успіху! ✨ 🌿 Афірмація дня: "Я відкриваю цей день із впевненістю і вдячністю, і він приносить мені найкраще" #farmasi #happybirthday #8yearsago

Засновниця «Центру підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська поділилася думками, як виграти цю війну #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=45292

#гумор 🍁 Осінні сни 🍁 Ще одна осінь. Час підбере хвости, Випестить крила, випустить всіх птахів, Думка дощем злетить на пусті дахи… Кажуть, колись у вікнах там хтось світив. Кажуть, колись та десь не було війни, Час був сріблястим, може, що золотим, Вулицями повільно брели коти – Очі котів жовтішали восени. Вуха котячі знали пташиний грай, Білі граки приносили стіс новин, Довгі вітри крутили блакитний млин, З нього чимало впало униз добра… Ще одна осінь. В полі табун тополь Інохіддю гарцює окрай шосе, Синя півсутінь згаяні сни пасе, Сивий трамвай лишає нічне депо. Вересень 2025 р. Олександра Дорога

🌟 ТОП-10 цитат Юрія Іздрика "Я люблю тебе більше, ніж можна, і менше, ніж треба." — одна з найвідоміших і найцитованіших фраз про кохання. "Любов — це коли тебе є кому читати." — проста, але глибока думка про близькість і прийняття. "Найгірша самотність — та, яку не видно ззовні." "Мистецтво — це спосіб не збожеволіти." "Ми — не ті, ким хотіли бути, і навіть не ті, ким стали." "Ми не вміємо відпускати. Ми тільки втрачаємо." "Найважче — говорити просто про складне." "Ти — моя потреба бути живим." "Коли ти щасливий, ти не ставиш запитань." "Усе, що має форму — зникає. Усе, що було справжнім — залишиться."

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Частина твого світу” Еббі Хіменес Перша частина серії Видавництво Віват Через єнота Алексіс влетіла в кювет і застрягла бозна-де. Повз проїжджав гарненький молодик Деніел, який допоміг витягнути машину. Дорогою Алексіс заїхала у місцеву забігайлівку, і овва - Деніел тут. Він відвіз її до себе додому, звідки вона вранці здійснила променад ганьби. Нова зустріч, побачення, розмови телефоном… Наче все йде до стосунків, але їм заважає різниця у статусі та віці. Алексіс - лікарка з заможної родини, на яку покладають певні сподівання, але вона думками постійно повертається у Вакан до чарівного столяра. Ця книга захопила мене і не відпускала, доки не дочитаю. Тут про проблеми з батьками, життя з аб’юзером, вміння обирати себе, про складний шлях один до одного, щире кохання та дрібку магії. У книзі багато внутрішніх монологів та рефлексії, де герої описують свої почуття, і це так гарно, що я ледь не плакала. А на контрасті є купа кумедних моментів: обмін відвертими фото, імена тварин на фермі Дага, пікнік та кінотеатр. І плюс класні діалоги. Авторка створила двох різних та водночас схожих людей, яким по-різному пощастило та водночас не пощастило. Алексіс пощастило мати визначеність в житті та можливість займатися улюбленою справою без необхідності виплачувати студентський кредит. На жаль, в комплекті йшла токсична родина та стосунки. Деніелу пощастило мати ціле містечко небайдужих друзів та руки з потрібного місця. На жаль, в комплекті йшло недальновидне рішення щодо родинного будинку. Вони з різних Всесвітів, але ж така прекрасна пара. Деніел - це просто щось нереальне (і не тільки тому, що він герой книги). Від його ідеальності навіть трохи боляче) Він, звісно ж, прекрасний та відповідальний, вміє готувати та створювати меблі, підтримує Алексіс і прямо таки боготворить її. Його коментарі щодо стосунків на відстані - в саме серденько. Звісно, буде драма, але від таких книг все одно очікуєш хепіенду, і він, як правило, не розчаровує. Дефінетлі, мені треба ще книг Еббі Хіменес.

День туризму в Україні. Любов до подорожей властива людській природі — вони допомагають нам відволіктися від буденності, очистити свідомість та знайти душевний спокій. Крім того, де ще можна дізнатися стільки нового, як у мандрівках досі незнаними місцями, знайомлячись з іншими людьми та культурами? Недарма існує думка, що найкращий спосіб витратити вільний час і гроші — це поїхати в туристичну подорож. Важливу роль туризму визнають уряди країн та міжнародні організації, зокрема, ООН — під її егідою працює Всесвітня туристична організація, яка заснувала щорічне свято — Всесвітній день туризму. Його відзначають щороку 27 вересня, а українці цього дня мають ще й національне свято — День туризму в Україні.

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 20. Яма Максим не пам’ятав, скільки часу минуло з моменту бою. Його тіло боліло, як після аварії — кожен м’яз, кожен нерв, кожна думка. Очі були зав’язані шматком брудної тканини, що пахла потом і страхом. Руки — зв’язані пластиковими стяжками, які врізались у шкіру. Він сидів у кузові вантажівки, притиснутий до металевої стінки, і слухав, як поруч хтось стогне. Грім дихав важко, сипло, з хрипом. Сивий мовчав, як завжди — його мовчання було щитом, за яким ховалась втома і досвід. Коли машина зупинилась, хтось грубо смикнув Максима за плече. — Виходимо. Голови вниз. Руки за спину. Не дивитись, — пролунало російською, з акцентом, що нагадував південний. Максим спробував встати, але ноги не слухались. Його штовхнули, і він впав на коліна. Земля була мерзла, але не сніжна — волога, липка, як сама атмосфера навколо. Його підняли, поставили в шеренгу. Перед ним — люди в чорному, з кийками, з електрошокерами, з порожніми очима. — Бігом! — крикнув один. Максим побіг. І одразу — удар. По спині. По ногах. По ребрах. Електрошокер — у шию. Він впав. Його підняли. Знову — удар. І ще. І ще. Він не кричав. Не тому, що не боліло. А тому, що не хотів давати їм це — звук болю. Грім кричав. Сивий мовчав. Максим рахував удари. Один. Два. П’ять. Десять. Потім — нічого. Тіло перестало бути його. Стало просто оболонкою. Їх кинули в камеру. Бетонна підлога, волога, без світла. Два на три метри. Без ліжок. Без ковдр. Без води. Лише тиша, яка глушила більше, ніж крики. — Це тимчасово. Потім — СІЗО. Якщо доживете, — кинув охоронець, і двері зачинились. Перші дні були схожі на нескінченну ніч. Їм не давали їжі. Лише воду — раз на добу, у пластиковому стакані, який передавали через щілину. Допити — щодня. Питали про підрозділ, про командирів, про позиції. Били. Електрошокери, кулаки, дерев’яні палиці. І завжди — одна й та сама фраза: — Ти ж не герой, а? Просто м’ясо. Скажи, де сидять ваші — і поїдеш додому. Максим мовчав. Грім плював у обличчя. Сивий одного разу прошепотів: — Я вже був у полоні. У 2014-му. Тоді били менше. Тепер — хочуть зламати. Не просто дізнатись. А зламати. На третій день з’явився Іван. Місцевий. Літній чоловік, років шістдесят, з глибокими зморшками і очима, які бачили більше, ніж хотіли. Він прибирав територію біля ізолятора. Носив відра, мив коридори. Іноді — приносив воду. — Тримайтесь, хлопці. Я знаю, що ви наші. Я сам з Мелітополя. Мій син — у ЗСУ. Я не можу багато, але я тут, — шепотів він, коли охоронці не бачили. Він приносив шматки хліба, залишав їх під відром. Одного разу — передав записку. В ній було: > «Марія. Він живий. Максим. Я бачив його. Він тримається. Не здається. Молись.» Іван передав її через водія гуманітарного конвою, який мав зв’язки з партизанами. Записка дійшла. Марія отримала її через два тижні. Вона плакала. Але знала — він живий. Максим не знав, що записка дійшла. Але знав, що Іван — світло. Маленьке, але справжнє. На сьомий день Івана не стало. Його знайшли в підвалі. Зламані ребра. Сліди тортур. Офіційно — «серцевий напад». Неофіційно — «зрадник». Максим дізнався про це від іншого полоненого — «Малого», який сидів у сусідній камері. — Іван хотів передати ще одну записку. Його зловили. Били всю ніч. Потім — кинули. Він не дожив до ранку. Максим сидів у кутку. У кишені — листівка Аліни. З крилами. Він дивився на неї, коли не міг більше терпіти. Коли тіло кричало, а душа мовчала. Одного вечора — зв’язок. Несподівано. Телефон, який охоронець забув заблокувати. Максим написав: > «Маріє. Я в ямі. Нас троє. Іван — загинув. Він був світлом. Я тримаюсь. Ти — моя сила. Аліна — моє небо. Я не здамся. Навіть тут.» Він не знав, чи повідомлення дійде. Але написав. І видалив. Бо знав — якщо знайдуть, буде ще одна ніч болю. Сивий сидів поруч, спиною до стіни. Його голос був тихим, як шепіт вітру: — Ти пишеш, бо віриш. А я — просто доживаю. Максим відповів: — Я пишу, бо маю за кого жити. І він жив. У темряві. У болі. У тиші. Але з серцем, яке все ще билося. Далі буде...

#поезія «В шумі» І скільки незакінчених розмов, і розпочатих теж немало. В думках, блукаючи десь там, ми в хаосі — нас так багато. Спорідненість доступна не для всіх, для тих, хто хоче — це так важко. Дурним — легенько, навіть вже: без глибини, абияк, так абстрактно. А ми все в пошуках: де зміст і сенс — в рядках, у поглядах, у жестах. Мовчання наше — теж протест, та світ читає між контекстом. І той, хто справді хоче, — десь відчує серце, не словесно, бо віра краща за сюжет, в якому правду грають темно. Ahhfebsypeq

САМОТНІСТЬ (рондель) Тиша дарує мені глибину, Вмію читати самотності знак. Думка прозора стискає, однак Знаю: навряд чи її омину. Ніби у храмі своєму зі сну, Сяє беззвучність, неначе маяк. Тиша дарує мені глибину, Вмію читати самотності знак. З темряви кличу примхливу весну, Серед красивих осінніх відзнак, Вічно шукаю свій шлях мов хижак, Та обираю стезю мовчазну. Тиша дарує мені глибину. Автори: Мирослав Манюк Артур Курдіновський 24.09.2025

ВІЙСЬКОВИЙ ОМБУДСМАН: НОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. 20 вересня 2025 року набрав чинності Закон України “Про Військового омбудсмана” №4603-ІХ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4603-IX#n185 Військовий омбудсман є посадовою особою, через яку Президент України здійснює демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони з питань забезпечення дотримання прав військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби. ‼️Це важливий крок, оскільки Військовий омбудсман не підпорядковується Міністерству оборони чи іншим військовим структурам. 🔷Основними завданнями Військового омбудсмана є: 👉 здійснення демократичного цивільного контролю щодо забезпечення дотримання прав осіб; 👉 виявлення порушень прав осіб; 👉 напрацювання пропозицій щодо шляхів/способів мінімізації та усунення виявлених причин і умов, що призводять до порушення прав осіб, а також сприяння поновленню прав осіб; 👉 складання та направлення висновків і рекомендацій органам військового управління (та інших органів) з метою підвищення ефективності забезпечення захисту прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону. 📑ПОРЯДОК ПОДАННЯ І РОЗГЛЯДУ СКАРГ На розгляд скарг, поданих до Військового омбудсмана, вимоги Закону України "Про звернення громадян" не поширюються. ‼️Скарги подаються особисто військовослужбовцем, або представником (за довіреністю чи законними представниками відповідно до закону). 👤Скарги можуть бути індивідуальними або колективними. Скарги подаються: 🔹усно (гаряча лінія або особистий прийом) 🔹письмово 🔹інша форма (електрона пошта, фізична пошта, тощо). Вимоги до письмового звернення: 🔺 прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) скаржника; 🔺 місце перебування та/або електронна поштова адреса та/або відомості про інші технічні засоби електронних комунікацій для зв’язку із скаржником; 🔺 суть скарги; 🔺 зміст вимоги; 🔺 у разі подання скарги представником скаржника - документи, що підтверджують повноваження для представництва інтересів іншої особи, оформлені у встановленому законом порядку; 🔺 дата подачі скарги і підпис скаржника. 🕰Строк розгляду скарги не може перевищувати десяти робочих днів з дня її одержання. 🔥Коли зміст скарги дає підстави підозрювати потенційну шкоду для життя і здоров’я особи, прав якої стосується скарга - скарга розглядається протягом 3 днів. ⛔️Скарга не розглядається, якщо: 👉питання не відноситься до компетенції 👉скарга вже була розглянута з цього питання раніше 👉скарга стосується тлумачення норм законодавства 👉вимоги скарги є предметом судового провадження (будь-якого). ‼️Анонімні скарги можуть бути розглянуті за умови - стосується конкретного порушення і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені. 🔎За результатами розгляду скарги приймається одне з таких рішень: 👉 призначає перевірку (перевірка здійснюється протягом 30 днів); 👉 направляє матеріали скарги для організації розгляду за належністю - (🤔особиста думка, більшість таких скарг буде направлено до органу військового управління для розгляду та надання доповіді); 👉 визнає скаргу такою, що не підлягає розгляду, та повертає її скаржнику.