😳 ПОТОП прямо зараз в Києві у будинку на Бажана 7а, Прорвало труби опалення після того як вдалося його повернути..

❗️ Київ. Кипляча вода у підʼїздах і потоп у ТЦ «Gulliver», прориви труб у столиці досягли критичного рівня

ПОТОП у столичному БЦ «Гулівер»: у будівлі прорвало труби з гарячою водою, і окріп дійшов до мінус другого рівня паркінгу - соцмережі

#історія #події 22 січня 1919 року — дата, коли українська мрія про соборність вперше отримала юридичне оформлення, хоча й дещо запізніле. На Софійському майдані в Києві під урочисті дзвони соборів було проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР. Дві частини розірваного українського тіла, що століттями перебували під різними імперіями, нарешті спробували зростися в єдиний державний організм. 🤝🇺🇦 Геополітичне весілля у вогні Символізм події вражав: Західна Україна, щойно вирвавшись із пазурів Австро-Угорщини, та Наддніпрянщина, що намагалася оговтатися від розпаду російської імперії, потиснули одна одній руки. Проте за фасадом патріотичних промов ховалася сувора реальність. Зі сходу на Київ уже сунула більшовицька росія, а із заходу на Галичину наступали польські війська. Це був союз двох потопаючих, які замість рятувального кола мали лише високі ідеали та хронічний дефіцит набоїв. ❄️⚔️ Держава на папері чи в реальності? Будемо об’єктивними: повноцінного адміністративного об’єднання так і не відбулося. УНР та ЗО УНР (Західна область УНР) фактично зберегли окремі армії, різні органи управління та, що найгірше, кардинально протилежні зовнішньополітичні пріоритети. Для галичан головним екзистенційним ворогом була Польща, тоді як для наддніпрянців основна загроза йшла від москви. Ця політична шизофренія згодом призвела до того, що Симон Петлюра пішов на союз із Варшавою, фактично пожертвувавши інтересами Галичини, що викликало закономірну лють у лідерів ЗУНР. 📉🤨 Спадщина іронічної долі Акт Злуки у його практичному вимірі проіснував недовго — вже за кілька тижнів після проголошення Директорія УНР була змушена залишити Київ під тиском більшовиків. Проте історичний прецедент було створено. Соборність перестала бути лише темою для поетичних вечорів і стала чіткою політичною програмою. Навіть якщо ця програма була реалізована в умовах повного хаосу, вона довела, що українці з обох боків Збруча бачать себе в одному домі, навіть якщо цей дім на той момент палав з усіх чотирьох боків. 🔥🏠 Уроки для сучасників Критичний погляд на події 1919 року вчить, що декларації без єдиного військового командування та узгодженої стратегії варті не більше за папір, на якому вони надруковані. Злука була великим шансом, який розбився об внутрішні чвари та неспроможність лідерів розставити пріоритети. Проте саме цей «паперовий» акт став тим фундаментом, на якому через 71 рік українці побудували «Живий ланцюг», нагадуючи всьому світу, що єдність — це не просто слово з підручника, а єдиний спосіб виживання. 🕯️🇺🇦

#історія #речі Чайний пакетик: Велика дегустація, яку зіпсувала економія ☕ ​Якщо чайна церемонія в Японії — це високе мистецтво та медитація, то чайний пакетик — це швидке побачення в Тіндері. Він не вимагає від вас порцелянового сервізу чи знання дзен-буддизму; йому достатньо окропу та вашого бажання «вдарити по гальмах» на п'ять хвилин. Але як ми дійшли від вишуканого листя до пилу в паперовому конвертику? ​📦 Випадковість, що стала каноном Як і багато геніальних речей (пеніцилін чи ваші улюблені джинси), чайний пакетик з’явився завдяки помилці. У 1904 році (за іншими даними — у 1908-му) американський імпортер чаю Томас Салліван вирішив зекономити на тарі. Замість того, щоб розсилати клієнтам дорогі та важкі бляшанки з дегустаційними зразками, він розфасував чай у маленькі шовкові мішечки. ​Клієнти, не довго думаючи, вирішили, що це новий дизайнерський лайфгак, і почали макати мішечки прямо в чашки. Коли Салліван дізнався про це, він був шокований, але замовлення посипалися градом. Людська лінь вкотре перемогла традиції. ​🧵 Еволюція: Від шовку до туалетного паперу (майже) Шовк був дорогим задоволенням, тому незабаром його замінили на марлю, а пізніше — на спеціальний папір з волокон манільської коноплі. Під час Другої світової війни, коли метал для заварників став дефіцитом, пакетик остаточно захопив світ. Саме тоді він отримав свою класичну форму та ниточку з ярликом — щоб ви не обпікали пальці, намагаючись виловити «потопельника» ложкою. ​🔍 Міф про «чайний пил» Існує стійке переконання, що в пакетики змітають усе те, що залишилося на підлозі чайної фабрики після робочої зміни. Це міф лише частково. Насправді там використовується фаннінгс (дрібна фракція) — це справді найдрібніші частинки чайного листа. Вони заварюються миттєво і дають міцний колір, але, на жаль, швидко втрачають ефірні олії. Тож пакетик — це чайний «еспресо»: швидко, жорстко і без зайвих реверансів. ​🧘 Символ епохи Сьогодні чайний пакетик — це маніфест нашого темпу життя. Ми не маємо часу чекати, поки розкриється лист сорту «Колодязь Дракона», нам треба кофеїн тут і зараз. Пакетик став настільки звичним, що ми навіть не помічаємо, як він став найпопулярнішим предметом дизайну у світі. ​☕ Тож, коли ви наступного разу будете безжально вичавлювати пакетик ложкою об стінку чашки (що, до речі, вважається моветоном серед естетів), згадайте Томаса Саллівана. Він просто хотів зекономити пару центів, а натомість створив головний ранковий ритуал планети. ☕

#історія #факт Одинадцята заповідь капітана Рострона: Людина, яка випередила смерть Квітнева ніч 1912 року в Північній Атлантиці була настільки тихою, що капітан пароплава «Карпатія» Артур Рострон пізніше називав її «скляною». О 00:35 радист увірвався до його каюти з новиною, яка здавалася абсурдною: «Титанік» — непотоплюване диво інженерії — тоне після зіткнення з айсбергом. Рострон, людина глибокої віри та залізної дисципліни, не витратив ні секунди на сумніви. ⚓ У ту ніч він здійснив неможливе. Рострон наказав розвернути судно, що перебувало за 58 миль від місця катастрофи, і витиснути з нього швидкість, на яку «Карпатія» ніколи не була розрахована. Він наказав вимкнути опалення в каютах та гарячу воду, щоб спрямувати кожну краплю пари в двигуни. Пароплав, чия межа була 14 вузлів, летів крізь крижані поля на швидкості 17,5 вузлів. Це було самогубство, але Рострон знав: кожна хвилина — це чиєсь життя. 🧊 На палубі розгорнулася операція, що нагадувала підготовку до штурму. Капітан наказав підготувати лебідки, нафту для заспокоєння хвиль, сітки для підйому людей та гарячу каву в усіх салонах. Він перетворив вантажне судно на плавучий госпіталь ще до того, як побачив першу рятувальну шлюпку. Коли «Карпатія» увійшла в зону айсбергів, Рострон особисто став на містку, маневруючи між крижаними горами в суцільній темряві. 🕯️ О 4:00 ранку вони досягли мети. На воді гойдалися шлюпки з напівживими людьми. Рострон врятував 712 душ. Коли сонце зійшло, він побачив навколо свого судна десятки айсбергів, через які він пронісся на повній швидкості — лише диво і його професіоналізм врятували саму «Карпатію» від долі «Титаніка». Цей скромний моряк, якого пізніше нагородили Золотою медаллю Конгресу США, ніколи не вважав себе героєм. Він просто виконав свою «одинадцяту заповідь»: коли людина кличе на допомогу, закони фізики та інструкції компанії перестають існувати. Артур Рострон залишився в тіні грандіозної трагедії, але саме його рішучість довела: масштабна катастрофа — це лише декорація для величі людського духу. 🌊

В ЙОРДАНСЬКИХ ВОДАХ Хай в Йорданських водах ворог потопає, А Вкраїна-ненька хай перемагає. Хай усі потвори, як в безодню кануть, Й пред судом Господнім хай усі постануть. Хай не буде смутку більше в нас ніко́ли, Хай не гинуть наші герої-соко́ли. Хай нам додається здоров’я і сили, Щоб не виростали в нас щодня могили. Хай Йорданські во́ди негаразди змиють, А ординці кляті хай у гній зігниють, Аби ми не знали через них розпуки, Щоб не знали горя й вічної розлуки. Хай Йорданські во́ди й весь непотріб змиють І до ПЕРЕМОГИ нам шляхи відкриють. Хай ніщо не стане цьо́му на заваді, Щоби Україна не була́ у зраді. Хай Йорданські во́ди скріплять дух і волю, Аби в нас не бу́ло ні від чо́го болю, Аби ми сміялись, аби ми раділи, Літаки ворожі вовік не гуділи. Хай в Йорданських водах згинуть воріженьки, Щезне все вороже з України-неньки. Вислухай нас, Боже, ми тебе благаєм, Те, що нам поможеш, надію плекаєм. 06.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1002483

МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ Минає рік страшний, гіркий, болючий, Який приніс нам сльози, горе й страх, Коли рашист, убивця той смердючий, Ракети запускати став не в снах. Минає рік, коли ми на світанні Прокинулись від обстрілів орди, Від вибухів і ди́му огортанні, Жахіття скуштувавши і біди́. Минає рік, як орки увірвались, І вторгнення вже повне відбуло́сь, В безпеці більше ми не почувались, Вбивати нас сміття те узяло́сь. Минає рік. Ні дня без втрат і болю, Ні дня, щоб наша крівця не текла, Змінилась наша доля на недолю, Орда прокля́та шлях до нас знайшла. Минає рік. Ми всі, неначе в пеклі, Де плач і крик, і вибухи, й вогонь, Де з ворогом бої ідуть запеклі, Де ми синів втрачаємо і донь. Минає рік важкий для України, Історію він кров’ю нам писав, Який приніс нам згарища й руїни, Бо ворог-терорист на нас напав. Минає рік. В сльоза́х ми потопаєм, Бо ворог забирає в нас життя, Усі в молитві Господа благаєм, Аби позбутись нам орди-сміття́. Минає рік страждань, жахіть і болю, Навали озвірілої орди, Не вб’ють потвори нашу сильну волю, Та залишають скрізь свої́ сліди. Минає рік, який ми не забудем, Історію, що кров’ю нам писав, А ПЕРЕМОГУ ми в війні здобудем – Госпо́дь нам шлях до неї показав. 23.02.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ГОСПОДЬ СТВОРИВ, ТА ІРОД ЗНИЩИВ Госпо́дь створив і світ й красу, Щоб ми могли життю радіти, Ще й дав нам Божую росу́, Яка вмивала трави й квіти. Для нас і землю він обрав, На ній постала Україна, Госпо́дь її поцілував І зазвучала солов’їна. Джере́ла й рі́ки нам відкрив, І освятив Бог тії во́ди. Всевишній все для нас творив, Ще й дав усі дари́ природи. Над нами небо простягнув, На ньому зо́рі густо всіяв, Та й промінь сонця протягнув І вітерцем на нас повіяв. Нам хліб Госпо́дь подарував, Обси́пав ним усе колосся, І повен колос Бог вгинав. Для нас багатство це знайшло. Ще й соняхи нам посадив, Які, мов сонечка світили. І льон, як небо, простелив, Аби у злиднях ми не жи́ли. Ще й чорноземи вдарував, Зробив родючою землицю, На врожаї́ благословляв. З Вкраїни Бог робив світлицю. Нам насадив Госпо́дь лісів І звів красивії Карпати, Рукою над усім провів, Щоб нам в достатку проживати. Госпо́дь творив усе для нас, Щоб ми в красі тій потопали, Наси́пав нам усіх прикрас, Щоб ми, як квіти, розцвітали. Але в одну лютневу ніч Орда на землю цю ступила, Й по всій країні навсібіч Свої́ ракети запустила. І стали нищити усе, Почало все в вогні палати. Ординець горе скрізь несе. Що ще від не́людів чекати? Горить родючая земля, її всівають скрізь снаряди – Такі розваги москаля, Ще й мріють вбивці про паради. А землю змочує вже кров Й тече вона давно рікою. Рашист-убивця увійшов І горе нам приніс з собою. Вже стогне ненька і рида, І те́рпить звірства, біль і му́ки, В молитві ру́ки все склада, І серце рветься від розпуки. Її гаптують вороги, Гаптують кров’ю скрізь невинну, Накинуть хочуть ланцюги – Так гноблять не́люди гостинну. Ще й сіють міни на полях, Де у ріллю лягало збіжжя. Де був роздольний рідний шлях – Постало всюди бездоріжжя. Ридає ненька у вогні, Бо в пеклі рідна опинилась, Попала в ру́ки сатані, Але катам цим не вклонилась. Сади квітучі щовесни Колись ми бачили усюди, Тепер про них у нас лиш сни, Слізьми́ вмиваються в нас люди. Хрущі в садочках не гудуть, Їх через постріли не чути, Не можна цьо́го і збагну́ть Чому́ так з нами мало бути. Але Госпо́дь відро́дить все, Війну проже́не з сатаною, Нам ПЕРЕМОГУ принесе́, За неї всі життя – ціною. 05.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 947086

БЛАГОСЛОВЕННЯ НАМ НА ЦІЛИЙ РІК Благословення нам на ці́лий рік, Благословення всюди і в усьо́му, Щоразу щастю збільшувався лік. Складім подяку Господу Святому. Щоб за́вжди множились добра́ плоди, Минали негаразди і невдачі, Щоб щастя залишало скрізь сліди, Не меншало твори́ть добро́ в нас вдачі. До інших щоби щирими були́, Раділи й за чужії перемоги, Щоб все здолать у цім житті змогли, Й ніколи, щоб не знали ми тривоги. Щоб верхово́дить стало в нас добро́, Нена́висть й злоба в корені пропали, Щоб радості все більше в нас було́, І в ній щоразу й всюди потопали. Щоб болю нам ніхто не завдавав, І сльози-рі́ки плинули від щастя, Щоб світлий слід з нас кожен залишав, Сягнуть висот задуманих хай вдасться. Тому́ за все ми Господа молім, Не тратьмо віри й не губім надії, В країну щастя по́думки спішім Й плекаймо про прекрасне наші мрії. 02.01.2021 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021