#історія #особистості 🙏 14 грудня 1884: Миколай Чарнецький — Блаженний Священномученик. Сьогодні ми згадуємо день народження видатної постаті Української Греко-Католицької Церкви, свідка віри та мученика — Миколая Чарнецького. Він народився 14 грудня 1884 року на Львівщині. ⛪ Життя, присвячене Церкві Миколай Чарнецький здобув духовну освіту в Римі та після повернення в Україну став активним діячем УГКЦ. Протягом життя він обіймав важливі посади: Він був професором філософії та богослов'я у Станіславівській (Івано-Франківській) семінарії. Згодом він приєднався до монастирської спільноти редемптористів, яка активно займалася місіонерською та освітньою діяльністю на Східній Україні. У 1931 році був таємно висвячений на єпископа і призначений Апостольським візитатором для українців-католиків на Волині та Поліссі. ⛓️ Тернистий шлях і мучеництво З початком радянських репресій проти Церкви після 1945 року єпископ Миколай Чарнецький, як і багато інших діячів УГКЦ, відмовився відректися від віри та унії з Римом. У 1946 році він був заарештований. Розпочався його десятирічний шлях страждань у радянських тюрмах і таборах. Він пройшов через 30 різних пенітенціарних установ, зазнав жорстоких тортур та знущань, але не зламався. Згідно зі свідченнями, його здоров'я було підірване, а тіло мало сліди понад 60 поранень і травм від побоїв. У 1956 році він був звільнений через невиліковну хворобу та виснаження, повернувшись до Львова, де й помер у 1959 році. 🥇 Проголошення Блаженним Свідчення про його стійкість у вірі, духовну силу та витривалість під час переслідувань стали основою для його канонізації. 27 червня 2001 року під час свого візиту в Україну Папа Римський Іван Павло II проголосив єпископа Миколая Чарнецького Блаженним Священномучеником — одним із 25 новомучеників УГКЦ, які засвідчили свою вірність Церкві та своєму народові ціною власного життя. Життя Миколая Чарнецького є символом незламності духу українського народу та його віри в найважчі часи тоталітарних режимів. 🕯️🇺🇦

#історія #особистості 🎭 14 грудня 1840: День Народження Михайла Старицького — Корифея Української Сцени. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного із засновників українського професійного театру та видатного письменника — Михайла Петровича Старицького. Він народився 14 грудня 1840 року, і його творчість стала справжнім мостом між народним вертепом та європейською драматургією. 🌟 Театральна "Трійця" Михайло Старицький був не лише драматургом, а й активним культурним діячем, який разом із Марком Кропивницьким та Іваном Карпенком-Карим заклав основи знаменитого Театру корифеїв. Цей театр став феноменом, що підніс українську мову та культуру на новий, професійний рівень у другій половині XIX століття. Старицький виступав як антрепренер (організатор трупи), режисер, актор та автор репертуару, вкладаючи власні кошти і величезну енергію в справу національного відродження. ✍️ Літературний Спадщина Хоча Старицький відомий як поет і прозаїк, його найбільший внесок — це драматургія. Він майстерно поєднував соціально-побутові сюжети з романтичними та історичними мотивами. Найвідоміші твори, що й досі не сходять зі сцени: «За двома зайцями» (перероблено і адаптовано з п'єси І. Нечуя-Левицького) — неперевершена комедія, що висміює міщанське лицемірство. «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — класична музична драма на тему народних легенд. «Богдан Хмельницький» та «Оборона Буші» — історичні трагедії, що піднімали дух української нації. Його п'єси не лише розважали, а й навчали, висвітлюючи гострі соціальні проблеми та зберігаючи багатство української народної мови. 🇺🇦 Борець за мову Старицький працював в умовах жорстоких царських указів, таких як Емський акт (1876), що забороняв друкування та публічне виконання творів українською мовою. Він та його соратники шукали шляхи обходу цих заборон, часто видаючи свої твори за «малоросійські» етнографічні матеріали, щоб зберегти українську культуру. Михайло Старицький був не просто діячем культури, а справжнім патріотом, який присвятив життя боротьбі за українське слово і театр. Його внесок є неоціненним фундаментом, на якому стоїть сучасне українське мистецтво. 💐

Художник-модерніст, живописець, графік, педагог, один із лідерів покоління шістдесятників Віктор Іванович Зарецький народився 8 лютого 1925 року в м. Білопіллі Сумської області в родині з козацькими коренями — рід Зарецьких, за переказами, був серед засновників Білопілля в XVII столітті. Через політичні переслідування після 1917 року родина переїхала на Донбас, де Віктор провів дитинство в робітничих селищах Горлівки та Сталіно (нині Донецьк). У 1943 році мобілізований до Червоної армії (служив у запасній дивізії, участі в боях не брав через глухоту на одне вухо). Демобілізований у 1945 році, жив під Тулою, де приватно навчався у живописця Миколи Орехова. У 1946 році вступив до Київської художньої школи. З 1947 по 1953 рік навчався в Київському державному художньому інституті (нині НАОМА) у Костянтина Єлеви, Михайла Шаронова та Сергія Григор'єва. Був стипендіатом сталінської та репінської премій. Зарецький працював у станковому та монументальному живописі, книжковій графіці. Його спадщина — близько 1000 олійних полотен і малюнків. З 1953 по 1957 рік викладав у Київському художньому інституті. З 1963 року — голова клубу «Современник», лідер шістдесятників. У 1970-х роках співпрацював з дитячими журналами «Малятко» і «Барвінок». З 1978 року вів власну студію (понад 200 учнів, серед них: Арсен Савадов, Ада Рибачук, Ольга Кравченко, Микола Шкарапута). Розробив систему «Роздуми біля полотна» (опубліковано в 1993 році). Член Спілки радянських художників України з 1956 року. Посмертно - Лауреат Шевченківської премії (1994). Помер 23 серпня 1990 року в с. Конча-Озерна Київської області.

#історія #особистості ⚽️ Символ Незламності: Блискучий Шлях Андрія Гусіна (1972–2014). 11 грудня 1972 року народився Андрій Леонідович Гусін — легендарний український футболіст, півзахисник, чиє ім'я асоціюється з найяскравішими перемогами київського "Динамо" та успіхами національної збірної України наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років. Народження Зірки та Унікальний Шлях Гусін розпочав свою кар'єру у львівських "Карпатах", а потім, на початку 1990-х, перейшов до київського "Динамо". Його шлях у футболі був унікальним. Зміна Амплуа: Спочатку Гусін грав на позиції нападника. Однак під керівництвом легендарного тренера Валерія Лобановського він був перекваліфікований у центрального опорного півзахисника. Цей перехід став ключовим для його кар'єри. Стиль Гри: Як опорний півзахисник, Гусін вирізнявся феноменальною витривалістю, бойовими якостями, вмінням "цементувати" центр поля та, що найважливіше, несподівано підключатися до атак. Він забивав важливі голи, з'являючись у штрафному майданчику суперника в найбільш неочікуваний момент. Золота Ера "Динамо" та Збірна Андрій Гусін був невід'ємною частиною "золотої" команди "Динамо" кінця 90-х, яка досягла грандіозних успіхів на європейській арені. "Динамо" Київ: У складі київського клубу він став семиразовим чемпіоном України та чотириразовим володарем Кубка України. Ліга Чемпіонів (1999): Його найбільший клубний успіх — вихід у півфінал Ліги чемпіонів УЄФА у сезоні 1998/99 року, де "Динамо" лише трохи поступилося мюнхенській "Баварії". Збірна України: Гусін був ключовим гравцем національної збірної. Він провів за головну команду країни 71 матч та забив 9 голів. Саме його гол у матчі проти Грузії у 2005 році фактично забезпечив Україні перше в історії вихід до фінальної частини Чемпіонату світу з футболу 2006 року. Трагічний Кінець Після завершення ігрової кар'єри Гусін присвятив себе тренерській діяльності. Його життя трагічно обірвалося 17 вересня 2014 року під час мотоциклетної аварії на автодромі "Чайка" під Києвом. Андрій Гусін залишається символом вірності, працьовитості та незламного духу, які він демонстрував як на футбольному полі, так і в житті.

#історія #особистості 🕯️ Служитель Народу: Життєвий Шлях Отця Андрія Бандери (1882–1941). 11 грудня 1882 року народився Андрій Михайлович Бандера — священник Української греко-католицької церкви (УГКЦ), культурно-громадський діяч, капелан Української Галицької Армії (УГА) та, що найвідоміше, батько провідника ОУН Степана Бандери. Його життя стало трагічним символом долі української інтелігенції у ХХ столітті. Служіння і Діяльність Андрій Бандера був не просто священником, а активним будівничим національного життя на Галичині. Освіта та Рукоположення: Він закінчив теологічний факультет Львівського університету. Після рукоположення у 1906 році служив у різних парафіях на Івано-Франківщині, де поєднував душпастирську роботу з просвітницькою. Громадська Робота: Отець Андрій активно організовував у селах осередки товариств "Просвіта" і "Сільський господар", поширював українську літературу, боровся з пияцтвом та зміцнював національну свідомість селян. Капелан УГА: Під час Української революції (1918–1919) він був активним учасником державотворчих процесів та служив польовим капеланом у лавах Української Галицької Армії, супроводжуючи воїнів у боях. Батько і Вихователь Родина Бандер була надзвичайно патріотичною. Андрій та його дружина Мирослава (донька священника) виховали семеро дітей, серед яких — майбутній лідер націоналістичного руху Степан. Отець Андрій, керуючись принципами УГКЦ та національної ідеї, заклав у своїх дітей глибоке почуття обов'язку перед Україною, суворої дисципліни та високої моралі. Він був першим, хто познайомив своїх синів із національними героями та історією боротьби за незалежність. Трагічна Доля Життя Андрія Бандери обірвалося після приходу радянської влади на Західну Україну у 1939 році. Арешт: Його заарештували органи НКВС у травні 1941 року за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності". Вирок і Страта: Після жорстоких допитів, на яких священник тримався гідно, його засудили до страти. 10 липня 1941 року отця Андрія Бандеру було розстріляно в Києві, у Биківнянському лісі, або, за іншими даними, в одній із київських тюрем. Таким чином, Андрій Бандера став жертвою двох окупаційних режимів (був також ув'язнений польською владою) за свою непохитну вірність українській ідеї та церкві.

#історія #події 🔥 Переможна Ніч УНР: Як Київський Гарнізон Знешкодив Більшовицьку Загрозу 1917 року. ​11 грудня 1917 року (за новим стилем – в ніч з 11 на 12 грудня, або 29 листопада/12 грудня за старим) стало критичною датою для молодої Української Народної Республіки. Цього дня Київська влада, очолювана Центральною Радою, успішно придушила спробу організованого більшовицького заколоту, який міг би змінити хід Української революції. 🤯 ​Сценарій Загрози ​Проголошення УНР у листопаді 1917 року стало викликом для більшовицького уряду в Петрограді. У відповідь на зміцнення української державності, більшовицькі агітатори активно працювали серед російських військових частин, які ще залишалися в Києві після розвалу царської армії. Планувалося, що ці збільшовичені полки, підтримані місцевими червоногвардійцями, піднімуть повстання і захоплять владу в столиці, імітуючи "перемогу радянської влади" в Україні. ​Асиметричний Удар ​Керівництво УНР, насамперед Генеральний Секретаріат та військове командування (Київський округ), діяло швидко та рішуче. У ніч з 11 на 12 грудня українські військові частини, вірні Центральній Раді (зокрема, полк імені Богдана Хмельницького та інші "українізовані" підрозділи), оточили ключові об'єкти, де базувалися потенційні заколотники. ​Мішені: Авіапарки, артилерійські дивізіони та інші військові об'єкти, де було зосереджено багато зброї та найбільше більшовицьких прихильників. ​Метод: Замість кровопролитних боїв було обрано тактику несподіваного роззброєння. Збільшовичені солдати, розбуджені зненацька, не встигли організувати опір. ​Наслідки та Відтермінування Війни ​У результаті блискавичної операції більшовицькі частини були повністю роззброєні. Їхніх лідерів заарештували, а самих солдатів посадили в ешелони та відправили за межі України, переважно до Росії. ​Ця перемога була стратегічно важливою, оскільки вона: ​Зберегла Столицю: Центральна Рада зберегла контроль над Києвом та військовим штабом, отримавши критично важливий час для зміцнення армії. ​Викрила Агресію: Вже через кілька днів, 17 грудня 1917 року, більшовицький уряд Росії надіслав до Центральної Ради ультиматум, що став офіційним початком першої відкритої радянсько-української війни. Спроба внутрішнього перевороту провалилася, і Кремль перейшов до прямої зовнішньої агресії. ​Українським силам вдалося знешкодити "удар у спину" та відстрочити падіння Києва до січня 1918 року, що дозволило УНР протриматися довше і підписати Берестейський мирний договір.

Сніданок... Художник Олександр Данилюк (Івано-Франківськ). 🎨

Броварські шпажисти взяли участь у «Різдвяному кубку» в Києві Понад 150 шпажистів та шпажисток зібрав етап Всеукраїнських змагань Дитячої ліги пам’яті В. Миронюка «Різдвяний кубок», який проходив 6-7 грудня на доріжках столичного спорткомплексу ЦСК ЗСУ. У трьох вікових категоріях U-11, U-13, U-15 змагалися представники Києва, Закарпатської, Львівської, Хмельницької, Тернопільської, Харківської, Запорізької, Дніпропетровської, Черкаської, Івано-Франківської та Київської областей. Броварську громаду представляли вихованці тренера з фехтування ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту Броварської міської ради Дарини Заболотної. Найвагомішу колекцію зібрала Львівська область, представники якої вибороли 3🥇-1🥉. На другому місці в медальному заліку за якістю нагород лідер за їх кількістю Київ (1🥇-4🥈-6🥉). Хмельниччина, в активі якої 1🥇-1🥈-3🥉, замкнула Топ-3. Дві медалі повезли додому спортсмени з Івано-Франківщини (1🥈-1🥉), по одній нагороді в активі Закарпаття🥇 та Броварів🥉. «Бронзовим» призером змагань став Василенко Нікіта 🥉. Решті трішки не вистачило, щоб стати медалістами змагань. Вітаємо броварських спортсменів і бажаємо нових успіхів! #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport

Військово-транспортний літак Ан-22 розбився в Івановській області під час польоту після ремонту. На борту було сім членів екіпажу. Останніми словами льотчіків були - ,, Ніфігасібє отремонтіровалі !!! " Найбільший турбогвинтовий літак у світі, що експлуатується російськими військовими, розбився сьогодні (9 грудня) в Іванівській області росії, 7 членів екіпажу вважаються загиблими. Повідомляють, що транспортний літак Антонов Ан-22 виконував випробувальний політ після ремонту.

#Постаті ВОЛОДИМИР РОМАНЮК 9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України. 19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити. У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня. Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння. 14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців. З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня. -----------