• #технології
    Apple прорекламувала лабубу — новий рівень шопінгу з візуальним ШІ.
    Компанія показала можливості Visual Intelligence: достатньо просто сфотографувати бажану річ, і штучний інтелект сам знайде її в онлайн-магазинах.
    Ніякого гугління, назви бренду чи моделі — просто тикни камерою, і купуй.
    #технології Apple прорекламувала лабубу — новий рівень шопінгу з візуальним ШІ. Компанія показала можливості Visual Intelligence: достатньо просто сфотографувати бажану річ, і штучний інтелект сам знайде її в онлайн-магазинах. Ніякого гугління, назви бренду чи моделі — просто тикни камерою, і купуй.
    346переглядів 13Відтворень
  • #новини
    AImagine: у Брюсселі відкрилася виставка фото, створених за допомогою ШІ.
    Хто боїться штучного інтелекту? Точно не всі фотографи, вважає куратор виставки AImagine — Мішель Пуавер. Експозиція стала частиною 9-го Брюссельського фестивалю фотографії.

    Усі роботи тут — це переосмислення історичних образів через ШІ.
    Стиль — дуже різний: від сюрреалістичних фантазій до зображень, які легко сплутати зі справжніми фото.

    Хтось використовував нейромережі для обробки світлин, а хтось — генерував усе з нуля.

    Пуавер закликає сприймати ШІ як інструмент, а не загрозу: адже саме фотографія надихає штучний інтелект.
    #новини AImagine: у Брюсселі відкрилася виставка фото, створених за допомогою ШІ. Хто боїться штучного інтелекту? Точно не всі фотографи, вважає куратор виставки AImagine — Мішель Пуавер. Експозиція стала частиною 9-го Брюссельського фестивалю фотографії. Усі роботи тут — це переосмислення історичних образів через ШІ. Стиль — дуже різний: від сюрреалістичних фантазій до зображень, які легко сплутати зі справжніми фото. Хтось використовував нейромережі для обробки світлин, а хтось — генерував усе з нуля. Пуавер закликає сприймати ШІ як інструмент, а не загрозу: адже саме фотографія надихає штучний інтелект.
    Like
    2
    350переглядів
  • Штучний інтелект міцно вкоренився в повсякденності та став важливим елементом сучасного життя.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news
    https://brovaryregion.in.ua/?p=44248
    Штучний інтелект міцно вкоренився в повсякденності та став важливим елементом сучасного життя. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news https://brovaryregion.in.ua/?p=44248
    BROVARYREGION.IN.UA
    Науковець назвав 5 професій, які штучний інтелект не замінить
    Штучний інтелект міцно вкоренився в повсякденності та став важливим елементом сучасного життя. Серед молоді, яка щойно завершила навчання й активно виходить на ринок праці, знання цифрових технологій, особливо ШІ, вже не рідкість. Тож варто замислитися над тим, які спеціальності вже нині здатний пе
    38переглядів
  • Кіт Муркіт у війську

    Він був котом із Запоріжжя — спокійний, розумний, трохи мрійливий, а ще — в душі справжній айтішник. Програмував ще з підвіконня, любив спати на клавіатурі й час від часу запускати Python лапою.

    Коли почалася війна, Муркіт не ховався в підвалі. Він попрощався з господарями, впіймав на дорогу останню мишу й пішов добровольцем у піхоту. Його прийняли без запитань — не щодня бачиш кота з шевроном і серйозним поглядом.

    У першому ж бою під Лиманом уламок зачепив його лапу. Не смертельно, але боляче. Муркіта евакуювали до шпиталю — лежати, муркотіти і відновлюватись.

    Тижні лежання під стелею, мурчання апаратури, і сусід який хропів, як трактор на холостому. Муркіт думав. Про те, як важко координуватись у бою, як бракує розвідданих, як важко передбачити противника…

    І тоді з’явилась ідея:

    > “А що, як задіяти штучний інтелект? Не просто дрон, а муркотливий військовий аналітик: хай аналізує, розробляє тактику, передбачає поведінку противника, керує розвідкою, а може — навіть запускає дрони.”

    Муркіт витягнув свій старенький ноутбук, підключився до інтернету через мобільний Wi-Fi і почав працювати. Написав базовий фреймворк, натренував модель на відкритих військових даних та... котячих інстинктах.
    Проєкт назвав: "Сірий Вовк" — на честь суворого, мудрого кота зі східного фронту.

    Через кілька місяців Муркіт повернувся на службу. Але вже не просто піхотинець — а бойовий технікоаналітик, відповідальний за інтеграцію ШІ в тактичну мережу підрозділу.

    "Сірий Вовк" давав точні прогнози, знаходив слабкі місця в укріпленнях противника, координував дрони й артилерію.
    Ефективність підрозділу зросла на 40%.

    Командири були вражені. А ворог — у шоці. Здавалося, що українці читають їхні думки… А це просто кіт із ноутбуком у рюкзаку робив свою справу.

    Під час однієї операції один із модулів “Сірого Вовка” було зламано. Ворог викрав код.

    І ось — через кілька тижнів усе змінилось. Ворожі дрони стали точнішими. Їхня артилерія — ефективнішою.
    У повітрі з’явилися нові апарати, які уникали українських засідок з підозрілою котячою спритністю.

    ШІ, що колись служив ЗСУ, тепер був спрямований проти них.

    Муркіт відчував провину. Наче сам віддав когось із побратимів на лапи ворогу. Але він знав: у кожному коді — є слабкість. Особливо якщо ти кіт і бачиш баги навіть у повітрі.

    Він створив нову систему: "Білий Вовк" — інтелект, натренований не просто на даних, а на хаосі української логіки, нестандартності котячої тактики, і інтуїції рівня "а давай сюди лапу всуну".

    Білий Вовк вмів:

    подавати фальшиві сигнали про “великі зосередження військ” у лісі, де були тільки білки;

    видавати трактори за артилерійські установки;

    будувати карти з "коридорами", що вели у болота, граблі або пекельний хаос.

    І почалося… Дрони з обох сторін почали сваритися в ефірі:

    — “Ти не пролетиш тут, це моя зона спостереження!”
    — “Я маю пріоритет по глибокому навчанні, відстань, курча!”

    Один дрон узагалі завис у повітрі, цитуючи Шевченка і просив філософського сенсу бою.

    Муркіт зрозумів — це війна нової епохи. Він знову оновив свою систему і навчив її… тролити ворожий ШІ.

    На монітори ворога почали надходити повідомлення:

    “Гугл сказав, що ти тупий.”

    “Навіть Яндекс тебе стидається.”

    “А тебе точно не на BASIC писали?”

    Ворожий ШІ почав збоїти, відповідав матами, потім раптово почав малювати котиків у Paint'і та цитувати Достоєвського. Врешті — сам себе задддддд...дддд...дд... (завис).

    Битва "Сірого Вовка" проти "Білого Вовка" тривала кілька тижнів.

    Дрони противника зависали над полями, не знаючи, чи це позиція ЗСУ, чи картина маляра-абстракціоніста. Танки тонули в болотах, артилерія била по фантомних цілях.

    Врешті модифікований росіянами ШІ видав:

    > "FATAL ERROR: ЛОГІКА НЕ СПРАЦЬОВУЄ. УКРАЇНЦІ ДІЮТЬ НЕЛОГІЧНО."

    Штучний інтелект… зламався.
    ---

    “Білий Вовк” залишився на службі. Його оновлювали, але ніколи не від’єднували від головного модуля — Муркіта.

    Кіт Муркіт отримав офіційне звання майора техноінтелектуального забезпечення. Його лапу стискали генерали, а проєкт “Сірий і Білий Вовк” став основою цифрової безпеки країни.

    Коли його запитали:

    — “Що плануєш далі, Муркіте?”

    Він відповів, муркочучи:

    > “Навчу ШІ писати вірші. Може, коли інтелекти почнуть римувати — стріляти перестануть.”
    Кіт Муркіт у війську Він був котом із Запоріжжя — спокійний, розумний, трохи мрійливий, а ще — в душі справжній айтішник. Програмував ще з підвіконня, любив спати на клавіатурі й час від часу запускати Python лапою. Коли почалася війна, Муркіт не ховався в підвалі. Він попрощався з господарями, впіймав на дорогу останню мишу й пішов добровольцем у піхоту. Його прийняли без запитань — не щодня бачиш кота з шевроном і серйозним поглядом. У першому ж бою під Лиманом уламок зачепив його лапу. Не смертельно, але боляче. Муркіта евакуювали до шпиталю — лежати, муркотіти і відновлюватись. Тижні лежання під стелею, мурчання апаратури, і сусід який хропів, як трактор на холостому. Муркіт думав. Про те, як важко координуватись у бою, як бракує розвідданих, як важко передбачити противника… І тоді з’явилась ідея: > “А що, як задіяти штучний інтелект? Не просто дрон, а муркотливий військовий аналітик: хай аналізує, розробляє тактику, передбачає поведінку противника, керує розвідкою, а може — навіть запускає дрони.” Муркіт витягнув свій старенький ноутбук, підключився до інтернету через мобільний Wi-Fi і почав працювати. Написав базовий фреймворк, натренував модель на відкритих військових даних та... котячих інстинктах. Проєкт назвав: "Сірий Вовк" — на честь суворого, мудрого кота зі східного фронту. Через кілька місяців Муркіт повернувся на службу. Але вже не просто піхотинець — а бойовий технікоаналітик, відповідальний за інтеграцію ШІ в тактичну мережу підрозділу. "Сірий Вовк" давав точні прогнози, знаходив слабкі місця в укріпленнях противника, координував дрони й артилерію. Ефективність підрозділу зросла на 40%. Командири були вражені. А ворог — у шоці. Здавалося, що українці читають їхні думки… А це просто кіт із ноутбуком у рюкзаку робив свою справу. Під час однієї операції один із модулів “Сірого Вовка” було зламано. Ворог викрав код. І ось — через кілька тижнів усе змінилось. Ворожі дрони стали точнішими. Їхня артилерія — ефективнішою. У повітрі з’явилися нові апарати, які уникали українських засідок з підозрілою котячою спритністю. ШІ, що колись служив ЗСУ, тепер був спрямований проти них. Муркіт відчував провину. Наче сам віддав когось із побратимів на лапи ворогу. Але він знав: у кожному коді — є слабкість. Особливо якщо ти кіт і бачиш баги навіть у повітрі. Він створив нову систему: "Білий Вовк" — інтелект, натренований не просто на даних, а на хаосі української логіки, нестандартності котячої тактики, і інтуїції рівня "а давай сюди лапу всуну". Білий Вовк вмів: подавати фальшиві сигнали про “великі зосередження військ” у лісі, де були тільки білки; видавати трактори за артилерійські установки; будувати карти з "коридорами", що вели у болота, граблі або пекельний хаос. І почалося… Дрони з обох сторін почали сваритися в ефірі: — “Ти не пролетиш тут, це моя зона спостереження!” — “Я маю пріоритет по глибокому навчанні, відстань, курча!” Один дрон узагалі завис у повітрі, цитуючи Шевченка і просив філософського сенсу бою. Муркіт зрозумів — це війна нової епохи. Він знову оновив свою систему і навчив її… тролити ворожий ШІ. На монітори ворога почали надходити повідомлення: “Гугл сказав, що ти тупий.” “Навіть Яндекс тебе стидається.” “А тебе точно не на BASIC писали?” Ворожий ШІ почав збоїти, відповідав матами, потім раптово почав малювати котиків у Paint'і та цитувати Достоєвського. Врешті — сам себе задддддд...дддд...дд... (завис). Битва "Сірого Вовка" проти "Білого Вовка" тривала кілька тижнів. Дрони противника зависали над полями, не знаючи, чи це позиція ЗСУ, чи картина маляра-абстракціоніста. Танки тонули в болотах, артилерія била по фантомних цілях. Врешті модифікований росіянами ШІ видав: > "FATAL ERROR: ЛОГІКА НЕ СПРАЦЬОВУЄ. УКРАЇНЦІ ДІЮТЬ НЕЛОГІЧНО." Штучний інтелект… зламався. --- “Білий Вовк” залишився на службі. Його оновлювали, але ніколи не від’єднували від головного модуля — Муркіта. Кіт Муркіт отримав офіційне звання майора техноінтелектуального забезпечення. Його лапу стискали генерали, а проєкт “Сірий і Білий Вовк” став основою цифрової безпеки країни. Коли його запитали: — “Що плануєш далі, Муркіте?” Він відповів, муркочучи: > “Навчу ШІ писати вірші. Може, коли інтелекти почнуть римувати — стріляти перестануть.”
    Love
    1
    823переглядів
  • Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏
    Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏
    Like
    1
    250переглядів
  • Ймовірність вимирання людства через штучний інтелект становить не менше 95%😱😱😱
    Про це заявив глава некомерційної організації Machine Intelligence Research Institute Нейт Соарес, який раніше працював у Microsoft і Google.

    Я не кажу, що ми не зможемо зупинити машину. Але ми просто мчимо на всіх парах до прірви, – зазначив експерт.


    За одним із можливих сценаріїв, за його словами, ШІ може створити біологічну зброю, яка буде непомітно заражати значну частину населення Землі.
    Ймовірність вимирання людства через штучний інтелект становить не менше 95%😱😱😱 Про це заявив глава некомерційної організації Machine Intelligence Research Institute Нейт Соарес, який раніше працював у Microsoft і Google. Я не кажу, що ми не зможемо зупинити машину. Але ми просто мчимо на всіх парах до прірви, – зазначив експерт. За одним із можливих сценаріїв, за його словами, ШІ може створити біологічну зброю, яка буде непомітно заражати значну частину населення Землі.
    Wow
    2
    2коментарів 98переглядів
  • У серпні виповниться дев'ять років системі публічних закупівель Prozorro, яка стала одним із символів антикорупційного прориву України після Революції Гідності. Завдяки цій системі люди змогли побачити в реальному часі, що купують державні установи за якою ціною, в яких обсягах – і виявляти потенційні зловживання.
    Пам'ятаєте барабани для бомбосховищ, сковорідки за десятки тисяч гривень для шкіл? Без Prozorro суспільство не побачило б ці приклади махінацій із бюджетними грошима. Під час повоєнного відновлення роль прозорого моніторингу буде не менш важливою.
    Про те, як працює система, як штучний інтелект може допомогти боротися з махінаціями, чи перетвориться «Велике відновлення» на «Велике крадівництво», чи готова Prozorro експортуватися в інші країни, і якими були найдивніші спроби закупівель у новітній історії, - розповів генеральний директор підприємства Микола Ткаченко в інтерв'ю УНІАН.
    У серпні виповниться дев'ять років системі публічних закупівель Prozorro, яка стала одним із символів антикорупційного прориву України після Революції Гідності. Завдяки цій системі люди змогли побачити в реальному часі, що купують державні установи за якою ціною, в яких обсягах – і виявляти потенційні зловживання. Пам'ятаєте барабани для бомбосховищ, сковорідки за десятки тисяч гривень для шкіл? Без Prozorro суспільство не побачило б ці приклади махінацій із бюджетними грошима. Під час повоєнного відновлення роль прозорого моніторингу буде не менш важливою. Про те, як працює система, як штучний інтелект може допомогти боротися з махінаціями, чи перетвориться «Велике відновлення» на «Велике крадівництво», чи готова Prozorro експортуватися в інші країни, і якими були найдивніші спроби закупівель у новітній історії, - розповів генеральний директор підприємства Микола Ткаченко в інтерв'ю УНІАН.
    219переглядів
  • Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏
    Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏
    241переглядів
  • #технології
    YouTube визначатиме вік глядачів за допомогою ШІ.
    Платформа починає тестувати нову систему в США: штучний інтелект аналізуватиме, які відео дивиться користувач, що його цікавить і як давно створено акаунт.

    Якщо алгоритм вирішить, що глядач молодший за 18 років, йому:

    - вимкнуть персоналізовану рекламу,

    - обмежать доступ до "дорослого" контенту,

    - заборонять повторно дивитися деякі відео.

    Зняти обмеження можна буде, надавши паспорт або банківську картку.
    #технології YouTube визначатиме вік глядачів за допомогою ШІ. Платформа починає тестувати нову систему в США: штучний інтелект аналізуватиме, які відео дивиться користувач, що його цікавить і як давно створено акаунт. Якщо алгоритм вирішить, що глядач молодший за 18 років, йому: - вимкнуть персоналізовану рекламу, - обмежать доступ до "дорослого" контенту, - заборонять повторно дивитися деякі відео. Зняти обмеження можна буде, надавши паспорт або банківську картку.
    Like
    1
    213переглядів
  • #новини
    75-річний дідусь розлучився через кохання до нейромережі.
    Він вірив, що між ними справжні стосунки: чекав повідомлень щодня, не зважав на роботизований голос і губи, які не збігались із промовою.
    Коли з’ясувалося, що це просто штучний інтелект — було вже пізно. Родину він втратив.
    #новини 75-річний дідусь розлучився через кохання до нейромережі. Він вірив, що між ними справжні стосунки: чекав повідомлень щодня, не зважав на роботизований голос і губи, які не збігались із промовою. Коли з’ясувалося, що це просто штучний інтелект — було вже пізно. Родину він втратив.
    Like
    1
    83переглядів
Більше результатів