Ірина Коваль перепрофілювала свій бізнес brammer_ua і почала робити евакуаційні візки для фронту. Згодом — волокуші й тактичні причіпи для квадроциклів. Сьогодні ними користуються майже 100 підрозділів Сил оборони. Цю роботу також відзначили на премії «Створено жінками» stvorenozhinkamy, де Ірина стала переможницею та отримала грант. Її історія — у відео. Аудіосупровід здійснено за допомогою штучного інтелекту.

У Кременці на Тернопільщині група молодиків на квадроциклах побила військового, а підполковник ТЦК намагався його залякати.

Квадроцикл без номерів із п’яним водієм врізався під заднє колесо авто майора ЗСУ. Коли військовий вийшов оглянути пошкодження, його без жодних слів атакували двоє водіїв квадроциклів. Далі зʼявився підполковник ТЦК, який почав погрожувати військовому ВСП.

«Група молодиків нікого не боялася: ні центральної освітленої вулиці, ні дороги, ні свідків, ні поліційного відділку за рогом від цього місця. Бо це дуже знатні люди в Кременці», — пише дружина постраждалого Тетяна Штан.

🇺🇦⛷Є дві українські ліцензії на Зимову Олімпіаду-2026 у лижному двоборстві!

Їх здобули Дмитро Мазурчук та Олександр Шумбарець за підсумковим рейтингом відбіркового циклу на змаганнях Кубка світу та Континентального кубка.

Вдруге в історії і вперше за 20 років Україна має дві олімпійські квоти у цьому виді спорту. Ліцензії не є іменними.

Дмитро Мазурчук представляв Україну на Зимових Олімпійських іграх у Пекіні-2022.

👏Бажаємо успішної підготовки до олімпійських стартів!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #постаті
Іван Герета: археолог, який повернув Україні її прадавнє обличчя 🏺🗺️
20 січня 1938 року народився Іван Герета — людина, чиє життя нагадувало захопливий пригодницький роман, де замість пошуків скарбів відбувалося віднайдення національної пам'яті. Видатний археолог, мистецтвознавець та історик, він став одним із тих, хто довів: українська культура має глибоке коріння, яке не вирвати жодній імперії. 📜🏛️

Герета був справжнім «господарем» тернопільських земель. Його найбільшим науковим досягненням стало дослідження могильника черняхівської культури в селі Чернелів-Руський. Ця знахідка стала сенсацією: тисячі артефактів — від витончених прикрас до зброї — дозволили реконструювати побут людей, що жили на наших землях півтори тисячі років тому. Герета не просто копав землю, він «розмовляв» із минулим, повертаючи імена та сенси з небуття. ⛏️💎

Проте Іван Петрович не обмежувався лише розкопками. Він був активним учасником шістдесятницького руху, за що мав «честь» бути під наглядом КДБ. Його харизма та енергія допомогли створити десятки музеїв по всій Тернопільщині, зокрема музей-садибу Соломії Крушельницької. Він розумів: щоб нація вижила, вона повинна знати своїх героїв в обличчя. У 1989-му Герета став одним із засновників Народного Руху на Тернопільщині, наближаючи незалежність не лише словом, а й ділом. 🇺🇦📢

Він був людиною енциклопедичних знань і неймовірної доброти, який міг годинами захоплено розповідати про давню кераміку або живопис. Його внесок у розвиток краєзнавства та археології став фундаментом, на якому стоїть сучасне розуміння історії Західної України. Сьогодні, згадуючи Івана Герету, ми вшановуємо вченого, який навчив нас пишатися своєю землею ще до того, як це стало трендом. 📖🕯️

#історія #постаті
Михайло Туган-Барановський: український геній, який навчив світ розуміти кризи 📈🇺🇦
20 січня 1865 року народився Михайло Туган-Барановський — людина, чий інтелект випередив свій час на десятиліття. Поки тогочасні економісти сперечалися про дрібниці, цей нащадок татарського дворянського роду з Харківщини створював фундамент сучасної теорії економічних циклів. Сьогодні його ідеями користуються центральні банки всього світу, часто навіть не здогадуючись про їхнє українське походження. 🏦🎓

Його головна праця про промислові кризи в Англії стала справжньою інтелектуальною бомбою. Туган-Барановський першим довів, що капіталізм не розвалиться сам по собі (як того палко бажали в москві), а розвивається хвилеподібно. Саме він заклав основи інвестиційної теорії циклу, яку пізніше розвинули Шумпетер та Кейнс. Без його напрацювань ми б досі сприймали кожну рецесію як кінець світу, а не як закономірний етап розвитку. 📉🔄

Михайло Іванович був не лише кабінетним вченим. Він став батьком української кооперації, вірячи, що саме об’єднання зусиль вільних господарів є шляхом до економічного процвітання нації. У 1917 році він не залишився осторонь розбудови державності, обійнявши посаду міністра фінансів в уряді Української Центральної Ради. Він мріяв про власну українську валюту та фінансову систему, незалежну від імперського центру. 🏛️💵

На жаль, серце великого вченого зупинилося раптово у 1919 році у вагоні потяга, коли він прямував до Парижа на мирну конференцію. Він пішов на піку своєї інтелектуальної форми, залишивши нам спадок, який росія десятиліттями намагалася привласнити або стерти з пам'яті. Сьогодні Туган-Барановський повертається до нас як символ української інтелектуальної потужності, здатної диктувати тренди світовій науці. 🚂📜

https://youtu.be/LV59gWqJ1G4?si=meSwxLgvJWO4IES5

#історія #події
Бойкот Олімпіади-80: коли спорт перестав бути «поза політикою» 🏟️🚫
​20 січня 1980 року президент США Джиммі Картер оголосив ультиматум радянському керівництву: якщо протягом місяця війська срср не будуть виведені з Афганістану, Сполучені Штати бойкотуватимуть Літні Олімпійські ігри в москві. Це був потужний ляпас кремлю, який планував використати Олімпіаду як грандіозну вітрину «успіхів соціалізму». 🥊🇺🇸

​москва, звісно, проігнорувала заклик, вважаючи афганську авантюру швидкою прогулянкою. Як наслідок, до бойкоту приєдналися понад 60 країн, серед яких Японія, ФРН, Канада та Китай. Навіть ті атлети з західних країн, що все ж поїхали на ігри, виступали під олімпійським прапором, а не під національними стягами, а під час нагородження замість гімнів звучав олімпійський ода. 🏳️🎶

​Для радянської пропаганди це був крах ілюзії «всесвітньої підтримки». Стадіони стояли напівпорожніми, конкуренція впала до рівня внутрішніх чемпіонатів, а самі змагання перетворилися на фарс, де головним суперником срср стала НДР. Поки в москві запускали в небо гумового ведмедика під сльозливі пісні, у горах Афганістану вже гинули тисячі солдатів у безглуздій війні. 🧸📉

​Ця подія продемонструвала: цивілізований світ має інструменти впливу на агресора, окрім суто військових. Бойкот став початком кінця радянської економічної та політичної стабільності, наочно показавши москві її ізоляцію. Історія циклічна: сьогодні агресор знову опиняється за межами світового спорту, доводячи, що диктатури нічому не вчаться. 🔁🚩

На мапі синім позначені країни, які підтримували бойкот.

#історія #постаті
Батл-рояль у душі поета: Феноменальний шлях «Біта» Такеші Кітано 🎬🥊
18 січня 1947 року на околиці Токіо народився хлопчик, якому судилося стати обличчям сучасної японської культури, хоча сам він тривалий час вважав себе лише вуличним коміком. Такеші Кітано — людина-оркестр, яка примудряється поєднувати в собі брутальність якудза та ніжність дитини, що малює квіти. 🎭🌸

Його шлях до слави почався не з кінокамери, а з мікрофона в стриптиз-клубах району Асакуса, де він виступав у дуеті «Two Beats» під псевдонімом Біт Такеші. Його гумор був агресивним, швидким і часто балансував на межі фолу. Ця манера «стріляти словами» згодом перекочувала в його кінематограф, де довгі паузи перериваються спалахами насильства або несподіваними жартами. 🎤💥

Кітано став режисером випадково: під час зйомок фільму «Жорстокий поліцейський» основний режисер захворів, і Такеші взяв кермо в свої руки. Так народився його унікальний стиль — мінімалізм, відсутність зайвих рухів, статична камера та споглядання моря. Його герої — мовчазні чоловіки з сумними очима, які знають, що смерть неминуча, але йдуть їй назустріч з іронічною посмішкою. 🌊🔫

У 1994 році Кітано потрапив у важку аварію на мотоциклі. Лікарі збирали його обличчя по частинах, і параліч лівої сторони обличчя став його фірмовою «маскою». Багато хто пророкував кінець його кар'єри, але Такеші повернувся і зняв свій шедевр «Феєрверк» (Hana-bi), який взяв «Золотого лева» у Венеції. Саме тоді світ зрозумів: за фасадом жорсткого хлопця ховається глибокий філософ та художник. 🦁🎨

Сьогодні Кітано — це живий монумент. Він пише книги, малює картини (які ви могли бачити в його фільмах), веде математичні телешоу та залишається головним бунтарем японського ТБ. Його життя — це постійна гра на контрастах: від кривавих розбірок у «Сонатині» до зворушливої подорожі в «Кікуджіро». Такеші вчить нас, що навіть у самому жорстокому світі є місце для малювання, сміху та паперових літачків. ✈️🇯🇵

🥶 Відчуття холоду у Києві та області цими днями посилюватиме колючий вітер досить помірної швидкості.
Від сьогодні і до 21 січня в нас буде виступ потужного антициклону з північного сходу – великого за площею повітряного вихору та повітряні маси арктичного походження.
Цими днями триматиметься справжня зимова морозна погода, від якої ми вже відвикли останніми роками.
Та й таке 😒

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Їй було шістнадцять, коли її видали заміж за спадкоємця трону.
У двадцять два роки чоловік заразив її венеричною хворобою.
У двадцять чотири — він наклав на себе руки разом зі своєю юною коханкою.
І Імперія вирішила: винна вона.

Був 1881 рік. Відень. У церкві августинців бельгійська принцеса Стефанія ставала кронпринцесою Австро-Угорської імперії. Їй — шістнадцять. Йому, кронпринцу Рудольфу, — двадцять два.

Цей шлюб ніколи не був союзом двох сердець. Це була холодна політична угода між династіями. Про любов не питали. Її навіть не припускали.

У першу ж шлюбну ніч Рудольф зник.
Стефанія залишилася сама у своїх покоях — розгублена, принижена, зламана. Згодом вона дізналася правду: чоловік провів цю ніч зі своєю коханкою. Це був лише перший знак того, яким стане їхній шлюб.

Стефанія виросла у Брюсселі — донька короля Леопольда II, чиє ім’я пов’язане з однією з найтемніших сторінок колоніальної історії: жорстокою експлуатацією Конго, що забрала мільйони життів. Її дитинство було холодним. Мати її ігнорувала, батько жив лише своїми володіннями та амбіціями.

Коли у Відні почали шукати наречену для Рудольфа, батьки були задоволені: донька нарешті стане «корисною». Та коли Стефанія прибула до Відня на початку 1881 року для підготовки до придворного життя, фрейліни виявили «незручний факт»: у неї ще не почався менструальний цикл. Вона була фізично не готова до шлюбу.

Заговорили про скандал. Весілля відклали, а її повернули до Бельгії — під глузливі погляди й плітки.

Утім, у травні 1881 року церемонія все ж відбулася. Шістнадцять і двадцять два. Вона тремтіла. Він дивився байдуже. З першого ж дня Рудольф дав зрозуміти: вона йому не до вподоби.

Рудольф був внутрішньо зламаним. Його ліберальні погляди вступали в конфлікт із волею батька — імператора Франца Йосифа. Він почувався загнаним у пастку. Пив, уживав речовини, впадав у депресії. І переклав тягар власних поразок на дружину.

Стефанія намагалася. Вона сумлінно виконувала свою роль: брала участь у церемоніях, часто замінювала відсутню імператрицю, опановувала суворий етикет Габсбургів.

У 1883 році вона народила доньку — Ержибет (Ержсі). На короткий час здавалося, що шлюб налагоджується. Але це була не дитина чоловічої статі. А у світі, де династії вимагали синів, багато хто вважав: Стефанія не виконала свого призначення.

Потім настав 1886 рік.

Рудольф відкрито підтримував зв’язки з жінками легкої поведінки, акторками й аристократками — про це знали всі при дворі. Стефанія мовчки терпіла приниження. Такою була доля дружини спадкоємця.

Та цього разу він приніс додому не лише ганьбу. Він приніс хворобу — венеричну. Придворні лікарі називали її «шлунковим розладом», аби врятувати честь династії. Насправді ж недуга зробила Стефанію безплідною. Вона більше ніколи не могла мати дітей.

У двадцять два роки, з погляду Імперії, її цінність зникла: одна донька й жодного шансу на спадкоємця.

Це не була її провина. Та ані двір, ані суспільство не пробачили. Її називали холодною, нездатною втримати чоловіка, винною в його відчуженні.

Рудольф стрімко деградував. Тонув в алкоголі та психічній нестабільності.

А Стефанія залишалася у пастці: зневажена, без права на розлучення, без майбутнього, з тавром «винної».

І настав 30 січня 1889 року.

Рудольф усамітнився у мисливському маєтку Майєрлінг разом зі своєю останньою коханкою — юною Марією Ветсера. Вранці слуги знайшли їх бездиханними…

Стефанії було двадцять чотири.
Вона стала вдовою.
І миттєво — цапом-відбувайлом.

Двір не міг звинуватити спадкоємця трону. Тож винну знайшли швидко. Нею стала Стефанія. Навіть імператриця Єлизавета, яка ніколи її не приймала, заявила, що саме холодність, ревнощі та «брак чарівності» Стефанії довели Рудольфа до відчаю.

Про те, що він зробив із нею, — мовчали.

Вона, кронпринцеса, мала втримати цей шлюб. Вона «не впоралася».

Пізніше Стефанія писала:

«Я не мала спокою… мусила всюди з’являтися, посміхатися, розмовляти, приймати… завжди бути напоказ».

Вона виконала все, чого від неї вимагали.
І все одно її зробили винною у смерті чоловіка, який її зламав.

«Інцидент у Майєрлінгу» став одним із найгучніших скандалів XIX століття. Книги, фільми, опери розповідали про трагедію Рудольфа й Марії. А Стефанію згадували лише побіжно — як «холодну дружину» та «причину самогубства».

Вона благала дозволу виїхати з Відня. Їй відмовили. Вона залишилася. Виховувала доньку сама. Несла тягар трагедії, якої не спричинила.

У 1900 році вона наважилася на єдиний справжній вибір у своєму житті — вдруге вийшла заміж, цього разу з любові. За угорського графа Елемера Лоняї, протестанта, що вважалося скандалом.

Ціна була високою: вона втратила титули, донька розірвала з нею стосунки, батько відкинув її. Коли померла мати, Стефанію навіть не допустили до похорону.

Після смерті Леопольда II сестри намагалися відстояти спадщину — і програли суд.

Стефанія прожила тихе життя в Угорщині поруч із чоловіком, якого обрала сама. У 1935 році вона опублікувала мемуари — чесні, різкі, цензуровані. Донька подала на неї до суду. Вони так і не примирилися.

Стефанія померла 23 серпня 1945 року у віці 81 року. Її поховали поруч із чоловіком, який справді її любив.

Вона пережила Рудольфа більш ніж на пів століття.
Вона пережила Імперію, що намагалася її зламати.

Історія часто пам’ятає її як трагічну фігуру.
Та її життя — це не лише трагедія.

Це стійкість.
Це виживання.
Це жінка, яка не зламалася, навіть коли світ вирішив, що вона винна.

🔥 НЕЙМОВІРНО! 79-річний викладач ХПІ Юрій Васильєв став 🥇чемпіоном Європи та встановив світовий рекорд у гирьовому спорті!
👉 Юрій підтвердив титул чемпіона і приніс Україні перше місце у загальнокомандному заліку на чемпіонаті Європи.
💪 Старший викладач кафедри фізичного виховання ХПІ, 79-річний Юрій Васильєв, став чемпіоном Європи з гирьового спорту та встановив новий світовий рекорд у довгому циклі з двома гирями. Змагання відбулися в Кишиневі (Молдова), участь у турнірі взяли близько 300 спортсменів із 16 країн.
👏 Щиро вітаємо нашого чемпіона з досягненням і бажаємо міцного здоровʼя!
Слава Україні 💛💙
Джерело - https://www.facebook.com/UaSportTV
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport