• #природа #світ
    Рейнський водоспад: перлина Швейцарії.
    Рейнський водоспад (Rheinfall) – це один із найбільших і найвеличніших водоспадів Європи, розташований у північній частині Швейцарії, поблизу міста Шаффгаузен. Цей природний феномен приваблює тисячі туристів з усього світу завдяки своїй вражаючій красі та потужності.

    Характеристики водоспаду
    Рейнський водоспад утворився близько 15 000 років тому внаслідок геологічних змін у руслі річки Рейн. Його ширина становить приблизно 150 метрів, а висота – 23 метри. Хоча він не найвищий, його потужність вражає: влітку через водоспад щосекунди протікає до 600 кубічних метрів води. Бурхливі потоки створюють гучний шум і хмари водяного пилу, що додають цьому місцю особливої магії.

    Туристичні можливості
    Відвідувачі можуть насолоджуватися водоспадом із кількох оглядових майданчиків, розташованих на обох берегах річки. Найпопулярнішим є замок Лауфен (Schloss Laufen) на південному березі, звідки відкривається панорамний вид. Для тих, хто хоче відчути міць водоспаду зблизька, доступні човнові екскурсії, які підвозять туристів до скелі посеред річки, де можна буквально торкнутися водяних потоків.

    У літні місяці проводяться вечірні шоу з ілюмінацією, що підсвічує водоспад яскравими кольорами, створюючи незабутнє видовище. Поруч із водоспадом є ресторани, сувенірні магазини та пішохідні маршрути для любителів природи.

    Історичне значення
    Рейнський водоспад не лише природна пам’ятка, але й місце з багатою історією. У Середньовіччі він був важливим торговельним шляхом, а навколишні землі належали впливовим родинам. Замок Лауфен, розташований поруч, слугував оборонною спорудою та резиденцією місцевої знаті.

    Як дістатися
    Рейнський водоспад розташований за 45 хвилин їзди від Цюриха. До нього легко дістатися поїздом або автомобілем. Найближча залізнична станція – Neuhausen Rheinfall або Schloss Laufen am Rheinfall, звідки до водоспаду кілька хвилин пішки.

    Чому варто відвідати?
    Рейнський водоспад – це ідеальне місце для тих, хто шукає поєднання природної краси, активного відпочинку та історичних пам’яток. Його велич і доступність роблять його must-visit пунктом у Швейцарії. Незалежно від пори року, водоспад залишає незабутні враження, даруючи відвідувачам відчуття гармонії з природою.

    Заплануйте свою подорож до Рейнського водоспаду – і ви побачите одне з найчудовіших природних див Європи!
    #природа #світ Рейнський водоспад: перлина Швейцарії. Рейнський водоспад (Rheinfall) – це один із найбільших і найвеличніших водоспадів Європи, розташований у північній частині Швейцарії, поблизу міста Шаффгаузен. Цей природний феномен приваблює тисячі туристів з усього світу завдяки своїй вражаючій красі та потужності. Характеристики водоспаду Рейнський водоспад утворився близько 15 000 років тому внаслідок геологічних змін у руслі річки Рейн. Його ширина становить приблизно 150 метрів, а висота – 23 метри. Хоча він не найвищий, його потужність вражає: влітку через водоспад щосекунди протікає до 600 кубічних метрів води. Бурхливі потоки створюють гучний шум і хмари водяного пилу, що додають цьому місцю особливої магії. Туристичні можливості Відвідувачі можуть насолоджуватися водоспадом із кількох оглядових майданчиків, розташованих на обох берегах річки. Найпопулярнішим є замок Лауфен (Schloss Laufen) на південному березі, звідки відкривається панорамний вид. Для тих, хто хоче відчути міць водоспаду зблизька, доступні човнові екскурсії, які підвозять туристів до скелі посеред річки, де можна буквально торкнутися водяних потоків. У літні місяці проводяться вечірні шоу з ілюмінацією, що підсвічує водоспад яскравими кольорами, створюючи незабутнє видовище. Поруч із водоспадом є ресторани, сувенірні магазини та пішохідні маршрути для любителів природи. Історичне значення Рейнський водоспад не лише природна пам’ятка, але й місце з багатою історією. У Середньовіччі він був важливим торговельним шляхом, а навколишні землі належали впливовим родинам. Замок Лауфен, розташований поруч, слугував оборонною спорудою та резиденцією місцевої знаті. Як дістатися Рейнський водоспад розташований за 45 хвилин їзди від Цюриха. До нього легко дістатися поїздом або автомобілем. Найближча залізнична станція – Neuhausen Rheinfall або Schloss Laufen am Rheinfall, звідки до водоспаду кілька хвилин пішки. Чому варто відвідати? Рейнський водоспад – це ідеальне місце для тих, хто шукає поєднання природної краси, активного відпочинку та історичних пам’яток. Його велич і доступність роблять його must-visit пунктом у Швейцарії. Незалежно від пори року, водоспад залишає незабутні враження, даруючи відвідувачам відчуття гармонії з природою. Заплануйте свою подорож до Рейнського водоспаду – і ви побачите одне з найчудовіших природних див Європи!
    Love
    2
    281переглядів 13Відтворень
  • #подорожі
    Буцький каньйон. Черкаська область.
    Посеред зелених просторів Черкащини заховано місце, де камені пам'ятають інше небо. Село Буки. Тихе, наче забуте кимось із великих творців світу. Але воно відоме своїм унікальним природним ландшафтом мальовниче місце на річці Гірський Тікич, яке називають Буцьким каньйоном.
    Скелі каньйону сягають 20-30 метрів у висоту, і їхній вигляд справді вражає: масивні брили граніту, звивиста річка, водоспади і вузькі ущелини створюють неймовірну картину.
    Цей каньйон — ніби шрам на землі, такий древній, що його доторк ще досі відлунює у воді. А вчені підтверджують: його камені пам’ятають світ, якого ми не уявляємо: їм понад 2 мільярди років. Коли ще не було ні квітів, ні птахів, ні зірок у тому вигляді, як ми їх знаємо, ці скелі вже стояли. Це український кристалічний щит — одна з найдавніших частин земної кори Європи, яка вийшла на поверхню ще в докембрійську еру.
    Ось кілька легенд і цікавих фактів про Буки та Букський каньйон
    🔹 "Кам’яний млин": Історики стверджують, що наприкінці XIX століття тут була одна з перших малих гідроелектростанцій на території України. Руїни старовинного млина і частини греблі досі стоять серед скель, надаючи місцю загадковості.
    🔹 Каньйон і козаки: За іншою легендою, в Букському каньйоні переховувалися козаки, які будували тут схованки й використовували скелі для оборони. Нібито деякі вузькі проходи й печерки в скелях залишилися ще з тих часів.
    🔹 "Спів скель": У вітряну погоду кам’яні стіни каньйону видають особливі звуки, які місцеві називають "співом скель". Кажуть, що це духи древніх велетнів нагадують про себе.
    🔹 Дивна вода Тікича: У водах річки Гірський Тікич іноді можна побачити цікаві міні-водоверті й течії навіть у спокійну погоду. Місцеві вірять, що це "сховані підводні ворота", через які вода тече не тільки поверхнею, а й під землею.
    🔹 Феномен трьох річок: Місце злиття Гірського Тікича, Гнилого Тікича й Вільшанки відоме як "Місце поєднання трьох вод" — один із небагатьох таких природних феноменів в Україні.
    #подорожі Буцький каньйон. Черкаська область. Посеред зелених просторів Черкащини заховано місце, де камені пам'ятають інше небо. Село Буки. Тихе, наче забуте кимось із великих творців світу. Але воно відоме своїм унікальним природним ландшафтом мальовниче місце на річці Гірський Тікич, яке називають Буцьким каньйоном. Скелі каньйону сягають 20-30 метрів у висоту, і їхній вигляд справді вражає: масивні брили граніту, звивиста річка, водоспади і вузькі ущелини створюють неймовірну картину. Цей каньйон — ніби шрам на землі, такий древній, що його доторк ще досі відлунює у воді. А вчені підтверджують: його камені пам’ятають світ, якого ми не уявляємо: їм понад 2 мільярди років. Коли ще не було ні квітів, ні птахів, ні зірок у тому вигляді, як ми їх знаємо, ці скелі вже стояли. Це український кристалічний щит — одна з найдавніших частин земної кори Європи, яка вийшла на поверхню ще в докембрійську еру. Ось кілька легенд і цікавих фактів про Буки та Букський каньйон 🔹 "Кам’яний млин": Історики стверджують, що наприкінці XIX століття тут була одна з перших малих гідроелектростанцій на території України. Руїни старовинного млина і частини греблі досі стоять серед скель, надаючи місцю загадковості. 🔹 Каньйон і козаки: За іншою легендою, в Букському каньйоні переховувалися козаки, які будували тут схованки й використовували скелі для оборони. Нібито деякі вузькі проходи й печерки в скелях залишилися ще з тих часів. 🔹 "Спів скель": У вітряну погоду кам’яні стіни каньйону видають особливі звуки, які місцеві називають "співом скель". Кажуть, що це духи древніх велетнів нагадують про себе. 🔹 Дивна вода Тікича: У водах річки Гірський Тікич іноді можна побачити цікаві міні-водоверті й течії навіть у спокійну погоду. Місцеві вірять, що це "сховані підводні ворота", через які вода тече не тільки поверхнею, а й під землею. 🔹 Феномен трьох річок: Місце злиття Гірського Тікича, Гнилого Тікича й Вільшанки відоме як "Місце поєднання трьох вод" — один із небагатьох таких природних феноменів в Україні.
    Like
    Love
    4
    210переглядів
  • Книга "Схід сонця на жнивах" (Sunrise on the Reaping) від Сюзанни Коллінз — новий приквел до всесвітньо відомої серії "Голодні ігри".

    LIGA.Life зібрала усе, що відомо про феномен книг, рекордні продажі нової частини, а також фінансовий успіх екранізацій франшизи.

    https://life.liga.net/rozvagy/article/skhid-sontsia-na-zhnyvakh-novy-...
    Книга "Схід сонця на жнивах" (Sunrise on the Reaping) від Сюзанни Коллінз — новий приквел до всесвітньо відомої серії "Голодні ігри". LIGA.Life зібрала усе, що відомо про феномен книг, рекордні продажі нової частини, а також фінансовий успіх екранізацій франшизи. https://life.liga.net/rozvagy/article/skhid-sontsia-na-zhnyvakh-novy-khit-vid-siuzanny-kollinz-avtorky-holodnykh-ihor-bie-rekordy-prodazhiv
    LIFE.LIGA.NET
    "Схід сонця на жнивах" — новий хіт від Сюзанни Коллінз б'є рекорди продажів
    П’ять книг серії "Голодних ігор" були продані десятками мільйонів примірників. LIGA.Life пояснює феномен цієї антиутопії
    Like
    1
    563переглядів
  • Голова Lionsgate Адам Фогельсон повідомив про розробку «Джон Вік 5» і підтвердив, що Кіану Рівз повернеться до головної ролі.

    Багаторічний режисер франшизи Чад Стахелські повернеться до роботи, разом із продюсерами Безілом Іваником та Ерікою Лі.

    "Кіану, Чед, Безіл і Еріка не повернулися б, якби їм не було чого сказати цими героями — справді феноменального та свіжого, — заявив Фогельсон. - З нетерпінням чекаємо, коли глядачі побачать, куди нас приведе наша подорож".

    #Коло_Кіно #Новини_кіно
    Голова Lionsgate Адам Фогельсон повідомив про розробку «Джон Вік 5» і підтвердив, що Кіану Рівз повернеться до головної ролі. Багаторічний режисер франшизи Чад Стахелські повернеться до роботи, разом із продюсерами Безілом Іваником та Ерікою Лі. "Кіану, Чед, Безіл і Еріка не повернулися б, якби їм не було чого сказати цими героями — справді феноменального та свіжого, — заявив Фогельсон. - З нетерпінням чекаємо, коли глядачі побачать, куди нас приведе наша подорож". #Коло_Кіно #Новини_кіно
    ITC.UA
    Офіційно: Кіану Рівз зіграє у «Джон Вік 5», а Чад Стахелські повернеться до режисури
    Голова Lionsgate Адам Фогельсон офіційно оголосив про розробку «Джон Вік 5» на CinemaCon і підтвердив повернення Кіану Рівза до головної ролі — попри, здавалось би, загибель персонажа в попередньому фільмі.
    Love
    3
    315переглядів
  • УКРАЇНА БУЛА ! Є І БУДЕ !

    ТРИПІЛЬЦІ...

    Феноменальність Української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. І це тісно пов’язано з нинішніми реаліями становлення Незалежної України, формування її матеріальних, духовних, моральних цінностей. Географічний, історичний та мовний чинники – найдавніші в історії людства, ще з доісторичних епох, з часів унікальної трипільської цивілізації.

    У пізньої трипільський період значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волині, сточища річок Случі й Горині, обидва береги Київського Придніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур. Просування степовиків у Побужжя спричинило відділення софіївських пам'яток в окрему після трипільську так звану «Софіївську культуру» що згодом частково поширилася на Волинь.

    В період Пізньої трипільського поселення трипільці винайшли ткацький верстат. І це після винаходу колеса, гончарного колеса та виробів з міді залишило відчутний слід у подальшому розвитку краян-аріїв.На відміну від арктичних і північно-східних сусідів (предків сучасних угрофінських народів), котрі як одяг використовували шкури тварин, трипільці-арії одягалися у чудове домоткане вбрання. Одяг був красивим і різноманітним. Жінки носили різної довжини приталені сукні, спідниці, сорочки. Усе це було прикрашене вишивкою.

    На шию одягали прикраси, виготовлені з міді, кістки, бронзи, срібла чи золота: ланцюжки, намиста, пекторалі, підвіски. Використовували кілька видів зачісок. Часто волосся заплітали в одну або дві коси. Користувались дзеркальцями, виготовленими з полірованої до блиску бронзи чи срібла. Загалом, зовнішній вигляд оріянок нагадував нинішніх українок чи білорусок, одягнених у їхній національний одяг.

    Чоловіки носили полотняні штани, вишиті сорочки, підперезані довгим і широким паском, прикрашеним вишивкою. Одягали шкіряні чоботи. Споконвіку серед чоловіків оріян був поширений звичай голити бороди і носити вуса, що пізніше стане традицією українців. А вояки, крім того, ще залишали на голеній голові довге пасмо волосся – “оселедець”. Така мода багато тисячоліть була візитною карткою Українських Воїнів та знатних людей…

    За періоду пізньої трипільського поселення, на думку деяких фахівців, зберігався патріархальний лад. Проте ставлення чоловіків до жінок було особливим, чим трипільці і відрізнялися від інших землеробних та кочових племен.

    Розвивалося гончарне мистецтво та урізноманітнились вироби з кераміки. Так, на трипільській кераміці періоду пізньої трипільських поселень відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато візерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини».Як вважають археологи, «більшість з них має землеробський зміст.»Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.

    Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.

    Трипільці досягли чималих успіхів завдяки власній праці, розуму та ресурсам дуже багатої землі, яку нині називають Україною.

    В Україні Трипільська культура збереглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністю Пра-України. [Інформацію взято з мережі інтернет]

    А якщо вам цікаво поринути в світ Пра-України та пройтись "ДОРОГАМИ ЧАСУ" епохи трипільської цивілізації, запрошую до аудіобіліотеки авторського телеграм_каналу UA🇺🇦«УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ» посилання ось тут 👇 тисни:

    https://t.me/RuslanSpeaks.
    УКРАЇНА БУЛА ! Є І БУДЕ ! ТРИПІЛЬЦІ... Феноменальність Української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. І це тісно пов’язано з нинішніми реаліями становлення Незалежної України, формування її матеріальних, духовних, моральних цінностей. Географічний, історичний та мовний чинники – найдавніші в історії людства, ще з доісторичних епох, з часів унікальної трипільської цивілізації. У пізньої трипільський період значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волині, сточища річок Случі й Горині, обидва береги Київського Придніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур. Просування степовиків у Побужжя спричинило відділення софіївських пам'яток в окрему після трипільську так звану «Софіївську культуру» що згодом частково поширилася на Волинь. В період Пізньої трипільського поселення трипільці винайшли ткацький верстат. І це після винаходу колеса, гончарного колеса та виробів з міді залишило відчутний слід у подальшому розвитку краян-аріїв.На відміну від арктичних і північно-східних сусідів (предків сучасних угрофінських народів), котрі як одяг використовували шкури тварин, трипільці-арії одягалися у чудове домоткане вбрання. Одяг був красивим і різноманітним. Жінки носили різної довжини приталені сукні, спідниці, сорочки. Усе це було прикрашене вишивкою. На шию одягали прикраси, виготовлені з міді, кістки, бронзи, срібла чи золота: ланцюжки, намиста, пекторалі, підвіски. Використовували кілька видів зачісок. Часто волосся заплітали в одну або дві коси. Користувались дзеркальцями, виготовленими з полірованої до блиску бронзи чи срібла. Загалом, зовнішній вигляд оріянок нагадував нинішніх українок чи білорусок, одягнених у їхній національний одяг. Чоловіки носили полотняні штани, вишиті сорочки, підперезані довгим і широким паском, прикрашеним вишивкою. Одягали шкіряні чоботи. Споконвіку серед чоловіків оріян був поширений звичай голити бороди і носити вуса, що пізніше стане традицією українців. А вояки, крім того, ще залишали на голеній голові довге пасмо волосся – “оселедець”. Така мода багато тисячоліть була візитною карткою Українських Воїнів та знатних людей… За періоду пізньої трипільського поселення, на думку деяких фахівців, зберігався патріархальний лад. Проте ставлення чоловіків до жінок було особливим, чим трипільці і відрізнялися від інших землеробних та кочових племен. Розвивалося гончарне мистецтво та урізноманітнились вироби з кераміки. Так, на трипільській кераміці періоду пізньої трипільських поселень відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато візерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини».Як вважають археологи, «більшість з них має землеробський зміст.»Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало. Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях. Трипільці досягли чималих успіхів завдяки власній праці, розуму та ресурсам дуже багатої землі, яку нині називають Україною. В Україні Трипільська культура збереглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністю Пра-України. [Інформацію взято з мережі інтернет] А якщо вам цікаво поринути в світ Пра-України та пройтись "ДОРОГАМИ ЧАСУ" епохи трипільської цивілізації, запрошую до аудіобіліотеки авторського телеграм_каналу UA🇺🇦«УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ» посилання ось тут 👇 тисни: https://t.me/RuslanSpeaks.
    Like
    1
    499переглядів
  • Остап Вишня – не просто класик, а справжній феномен української літератури. Його гумор любили мільйони, а сам він ледве не загинув у радянських таборах.

    Однак життя цього геніального сатирика було далеко не таким веселим, як його твори. 24 Канал зібрав 5 маловідомих фактів про Остапа Вишню, які відкриють його з несподіваного боку.


    https://24tv.ua/trends24/ostap-vishni-tsikavi-fakti-pro-pismennika-ya...
    Остап Вишня – не просто класик, а справжній феномен української літератури. Його гумор любили мільйони, а сам він ледве не загинув у радянських таборах. Однак життя цього геніального сатирика було далеко не таким веселим, як його твори. 24 Канал зібрав 5 маловідомих фактів про Остапа Вишню, які відкриють його з несподіваного боку. https://24tv.ua/trends24/ostap-vishni-tsikavi-fakti-pro-pismennika-yak-vin-vryatuvavsya_n2802190
    24TV.UA
    Уникнув розстрілу і був другим за популярністю після Шевченка: 5 цікавих фактів про Остапа Вишню
    Остап Вишня – не просто класик, а справжній феномен української літератури. Його гумор любили мільйони, а сам він ледве не загинув у радянських таборах.
    Like
    1
    188переглядів
  • Качалка на Гідропарку: легенда київського фітнесу під відкритим небом.

    Справжній феномен київської історії — тренажерна зала просто неба, яка вже понад пів століття працює у Гідропарку. Її засновник — Юрій Кук, син останнього головнокомандувача УПА Василя Кука. Так, саме так: нащадок повстанського генерала створив одне з найбрутальніших місць для тренувань у столиці.

    Усе почалось 59 років тому з одного турніка, закріпленого між деревами. Дерева зросли, а турнік — досі на місці. Згодом Юрій почав зварювати тренажери з рельсів, тракторних деталей, батарей і каміння. Робив усе власноруч, за свої кошти, у вільний час.

    Зараз тут понад 150 саморобних тренажерів, 10 000 м² простору, штанги, гантелі, боксерський ринг і навіть "груші". І все це — безкоштовно, як і замислював автор. Атмосфера дружня, повітря свіже, а після тренування — можна й у Дніпро.

    У 2012 році качалкою зацікавились світові медіа. Німецький "Шпіґель" іронізував про «радянський спорт», а от американські журналісти відзначили демократичність місця: сюди приходять усі — незалежно від статусу чи гаманця. Тут тренувався навіть Ронні Коулмен, легенда бодібілдингу!

    Попри спроби захопити територію або зробити тут бізнес, "качки" дали зрозуміти: це святе місце. І сьогодні Гідропарк — не просто зелена зона, а символ стійкості, сили й самовідданості.

    📷 Клуб корінного киянина
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Качалка на Гідропарку: легенда київського фітнесу під відкритим небом. Справжній феномен київської історії — тренажерна зала просто неба, яка вже понад пів століття працює у Гідропарку. Її засновник — Юрій Кук, син останнього головнокомандувача УПА Василя Кука. Так, саме так: нащадок повстанського генерала створив одне з найбрутальніших місць для тренувань у столиці. Усе почалось 59 років тому з одного турніка, закріпленого між деревами. Дерева зросли, а турнік — досі на місці. Згодом Юрій почав зварювати тренажери з рельсів, тракторних деталей, батарей і каміння. Робив усе власноруч, за свої кошти, у вільний час. Зараз тут понад 150 саморобних тренажерів, 10 000 м² простору, штанги, гантелі, боксерський ринг і навіть "груші". І все це — безкоштовно, як і замислював автор. Атмосфера дружня, повітря свіже, а після тренування — можна й у Дніпро. У 2012 році качалкою зацікавились світові медіа. Німецький "Шпіґель" іронізував про «радянський спорт», а от американські журналісти відзначили демократичність місця: сюди приходять усі — незалежно від статусу чи гаманця. Тут тренувався навіть Ронні Коулмен, легенда бодібілдингу! Попри спроби захопити територію або зробити тут бізнес, "качки" дали зрозуміти: це святе місце. І сьогодні Гідропарк — не просто зелена зона, а символ стійкості, сили й самовідданості. 📷 Клуб корінного киянина #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    162переглядів
  • НАновини‼️: Євреї з України: Історія «Іудейського куреня» в складі Української Галицької Армії 1919 року

    «Іудейський курень» (офіційна назва — «Ударний курінь I корпусу Галицької армії») в складі Української Галицької Армії (УГА) став символом мужності та солідарності двох народів — українського та єврейського, у боротьбі за незалежність України. Створення «Іудейського куреня» тісно переплітається з історією Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), яка була сформована в 1918 році в Галичині.

    Курінь був створений у червні 1919 року за підтримки Єврейської національної ради Тернополя. Командувач Соломон Ляйнберг запропонував створити єврейське підрозділ у складі Галицької армії. Курінь налічував близько 1200 бійців, серед яких були як євреї, так і українці.

    Це підрозділ активно брав участь у боях з польськими військами та більшовиками, захищаючи території ЗУНР та УНР. Однак в кінці 1919 року, після епідемій і втрат, курінь був розформований. Частина бійців емігрувала в Палестину, інші залишились у Радянській Україні, а деякі повернулись в Галичину, яка була під контролем Польщі.

    Соломон Ляйнберг, по одній з версій, після розформування залишився в Радянській Україні, став членом Компартії, служив у Червоній армії, а потім переїхав до Москви. Він був арештований двічі і в 1938 році був розстріляний у Ленінграді під час сталінських репресій.

    В честь Ляйнберга була названа вулиця у Львові, а в 2013 році було запропоновано встановити пам'ятник «Іудейському куреню» в Тернополі, однак проєкт був призупинений через війну на Донбасі.

    Феномен «Іудейського куреня» можна порівняти з Єврейським легіоном, який воював у складі британської армії проти турків у Палестині, з тією різницею, що єврейські бійці куреня боролись не за майбутній Ізраїль, а за незалежність України.

    Докладніше про створення та бойовий шлях «Іудейського куреня» читайте в статті.

    https://nikk.ua/uk/istoriya-judejskogo-kurenya/

    #НАновини #NAnews #Україна #Ізраїль #ЄврейськаІсторія #ЄвреїЗУкраїни #Історія #ІудейськийКурінь #ГалицькаАрмія #ЗУНР #СоломонЛяйнберг #Незалежність #Пам'ять
    НАновини‼️: Євреї з України: Історія «Іудейського куреня» в складі Української Галицької Армії 1919 року «Іудейський курень» (офіційна назва — «Ударний курінь I корпусу Галицької армії») в складі Української Галицької Армії (УГА) став символом мужності та солідарності двох народів — українського та єврейського, у боротьбі за незалежність України. Створення «Іудейського куреня» тісно переплітається з історією Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), яка була сформована в 1918 році в Галичині. Курінь був створений у червні 1919 року за підтримки Єврейської національної ради Тернополя. Командувач Соломон Ляйнберг запропонував створити єврейське підрозділ у складі Галицької армії. Курінь налічував близько 1200 бійців, серед яких були як євреї, так і українці. Це підрозділ активно брав участь у боях з польськими військами та більшовиками, захищаючи території ЗУНР та УНР. Однак в кінці 1919 року, після епідемій і втрат, курінь був розформований. Частина бійців емігрувала в Палестину, інші залишились у Радянській Україні, а деякі повернулись в Галичину, яка була під контролем Польщі. Соломон Ляйнберг, по одній з версій, після розформування залишився в Радянській Україні, став членом Компартії, служив у Червоній армії, а потім переїхав до Москви. Він був арештований двічі і в 1938 році був розстріляний у Ленінграді під час сталінських репресій. В честь Ляйнберга була названа вулиця у Львові, а в 2013 році було запропоновано встановити пам'ятник «Іудейському куреню» в Тернополі, однак проєкт був призупинений через війну на Донбасі. Феномен «Іудейського куреня» можна порівняти з Єврейським легіоном, який воював у складі британської армії проти турків у Палестині, з тією різницею, що єврейські бійці куреня боролись не за майбутній Ізраїль, а за незалежність України. Докладніше про створення та бойовий шлях «Іудейського куреня» читайте в статті. https://nikk.ua/uk/istoriya-judejskogo-kurenya/ #НАновини #NAnews #Україна #Ізраїль #ЄврейськаІсторія #ЄвреїЗУкраїни #Історія #ІудейськийКурінь #ГалицькаАрмія #ЗУНР #СоломонЛяйнберг #Незалежність #Пам'ять
    NIKK.UA
    Євреї з України: Історія "Юдейського куреня" у складі Української Галицької Армії 1919 року - Новости Израиля НАновости
    Історія "Юдейського куреня", підрозділу у складі Української Галицької Армії, який відіграв важливу роль у боротьбі за незалежність України у 1919 році. - НАНовини Новини Ізраїлю
    697переглядів
  • ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ СТРИБОК
    ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ СТРИБОК
    123переглядів 9Відтворень
  • #природа
    Кам'яний ліс Суобуя (Shuobuya Stone Forest) — унікальне природне утворення, розташоване в провінції Сіньцзян, Китай. Цей геологічний феномен є частиною пустельних ландшафтів регіону і вражає своєю незвичайною красою та химерними формами. Формування кам'яного лісу відбувалося протягом мільйонів років під впливом ерозії, вітру та піщаних бур, які вирізьбили з пісковика та інших порід фантастичні скульптури, що нагадують дерева, вежі та різноманітні фігури.

    Геологічне походження

    Кам'яний ліс Суобуя сформувався внаслідок тривалих природних процесів, що почалися ще в мезозойську еру. Основними чинниками його утворення стали:

    Ерозія: Постійний вплив вітру та піску стирали м'які шари порід, залишаючи твердіші структури.

    Кліматичні зміни: Коливання між посушливими та вологими періодами сприяли руйнуванню порід і формуванню унікальних структур.

    Тектонічна активність: Підняття земної кори в регіоні створило умови для утворення високих скельних форм.

    Характеристики

    Кам'яний ліс займає площу кількох квадратних кілометрів і складається з численних скельних утворень, що досягають висоти від кількох метрів до десятків метрів. Деякі з них мають настільки химерні форми, що нагадують скам'янілі дерева, звідки й походить назва "кам'яний ліс". Колір порід варіюється від червонувато-коричневого до сірого, що створює мальовничий контраст із навколишньою пустелею.

    Туристична привабливість

    Кам'яний ліс Суобуя є популярним туристичним об'єктом, який приваблює мандрівників з усього світу. Відвідувачі можуть:

    Пройтися спеціально облаштованими стежками, що дозволяють безпечно оглянути найцікавіші утворення.

    Сфотографувати унікальні пейзажі, особливо на світанку чи заході сонця, коли скелі набувають драматичних відтінків.

    Дізнатися про геологічну історію регіону в місцевих інформаційних центрах.

    Екологічне значення

    Кам'яний ліс Суобуя є не лише геологічною пам'яткою, але й частиною екосистеми пустелі, де мешкають рідкісні види рослин і тварин, адаптовані до суворих умов. Для збереження цього природного дива місцева влада запровадила заходи з обмеження впливу туризму, зокрема контроль кількості відвідувачів і заборону на пошкодження скель.

    Висновок

    Кам'яний ліс Суобуя — це природне диво, яке поєднує в собі геологічну унікальність і естетичну красу. Він є прикладом того, як природа може створювати справжні шедеври протягом тисячоліть. Відвідування цього місця дозволяє не лише насолодитися вражаючими пейзажами, але й глибше зрозуміти складні процеси, що формують нашу планету.
    #природа Кам'яний ліс Суобуя (Shuobuya Stone Forest) — унікальне природне утворення, розташоване в провінції Сіньцзян, Китай. Цей геологічний феномен є частиною пустельних ландшафтів регіону і вражає своєю незвичайною красою та химерними формами. Формування кам'яного лісу відбувалося протягом мільйонів років під впливом ерозії, вітру та піщаних бур, які вирізьбили з пісковика та інших порід фантастичні скульптури, що нагадують дерева, вежі та різноманітні фігури. Геологічне походження Кам'яний ліс Суобуя сформувався внаслідок тривалих природних процесів, що почалися ще в мезозойську еру. Основними чинниками його утворення стали: Ерозія: Постійний вплив вітру та піску стирали м'які шари порід, залишаючи твердіші структури. Кліматичні зміни: Коливання між посушливими та вологими періодами сприяли руйнуванню порід і формуванню унікальних структур. Тектонічна активність: Підняття земної кори в регіоні створило умови для утворення високих скельних форм. Характеристики Кам'яний ліс займає площу кількох квадратних кілометрів і складається з численних скельних утворень, що досягають висоти від кількох метрів до десятків метрів. Деякі з них мають настільки химерні форми, що нагадують скам'янілі дерева, звідки й походить назва "кам'яний ліс". Колір порід варіюється від червонувато-коричневого до сірого, що створює мальовничий контраст із навколишньою пустелею. Туристична привабливість Кам'яний ліс Суобуя є популярним туристичним об'єктом, який приваблює мандрівників з усього світу. Відвідувачі можуть: Пройтися спеціально облаштованими стежками, що дозволяють безпечно оглянути найцікавіші утворення. Сфотографувати унікальні пейзажі, особливо на світанку чи заході сонця, коли скелі набувають драматичних відтінків. Дізнатися про геологічну історію регіону в місцевих інформаційних центрах. Екологічне значення Кам'яний ліс Суобуя є не лише геологічною пам'яткою, але й частиною екосистеми пустелі, де мешкають рідкісні види рослин і тварин, адаптовані до суворих умов. Для збереження цього природного дива місцева влада запровадила заходи з обмеження впливу туризму, зокрема контроль кількості відвідувачів і заборону на пошкодження скель. Висновок Кам'яний ліс Суобуя — це природне диво, яке поєднує в собі геологічну унікальність і естетичну красу. Він є прикладом того, як природа може створювати справжні шедеври протягом тисячоліть. Відвідування цього місця дозволяє не лише насолодитися вражаючими пейзажами, але й глибше зрозуміти складні процеси, що формують нашу планету.
    Love
    Haha
    Wow
    3
    404переглядів 21Відтворень
Більше результатів