Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу (псевдо "Химера") Автор (ініціатор): Бондарук Володимир Володимирович Дата оприлюднення: 18 липня 2025 Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) хороброму воїну, патріоту та почесному громадянину м. Тернопіль – молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу, псевдо "Химера" 25.01.1989 - 06.04.2024 рр. Молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас Петрович (псевдо «Химера»), народився 25 січня 1989 р. у м. Тернопіль. Українець, громадянин України, справжній патріот, вірний побратим, люблячий чоловік, батько. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 21. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). З юних років займався національно-патріотичним вихованням молоді рідного міста та області. Проводив вишколи разом із Добровольчим Українським корпусом «Правий сектор» (далі ДУК), а також в громадській організації «Сокіл». Ще у далекому 2009 році створив свою групу, на той час простих юнаків, які готувались гідно дати бій будь-якому ворогу. Пізніше, завдяки вмінню адаптуватись до різних задач та бути всебічно розвинутими, ця група отримала назву «Хамелеон» та розпочала свій бойовий шлях в рядах Добровольчого Українського корпусу разом з Тарасом “Химерою”. У 2021 році підтримав ініціативу Героя України (посмертно) Сергія Коновала «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Все своє життя Тарас був лідером, який впевнено вів за собою друзів та побратимів. Працював на керівних посадах у відомих компаніях. Бойових шлях воїна розпочався ще у 2018 році і тривав цілих 6 років. Маючи важке захворювання – цукровий діабет 1 типу, добровольцем пішов на фронт в лавах ДУК «Правий Сектор». З першого дня повномасштабного вторгнення разом з ДУК вирушив на Київщину та Чернігівщину захищати суверенітет України, у складні 6 резервної сотні ДУК. 08 квітня 2022 року мобілізувався у лави Збройних Сил України, а саме у 7-й ОЦ ССО, який потім став 67 окремою механізованою бригадою, в якій і служив до своєї загибелі. За свій бойовий шлях ПЕТРИШИН Тарас Петрович проходив службу на різних посадах, починаючи від командира групи та закінчуючи заступником командира 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Куп’янському та Лиманському напрямку. В серпні 2022 під час евакуації поранених побратимів в районі населеного пункту Кодема Донецької області отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою МОУ медаллю «За поранення». З травня по грудень 2023 року в складі підрозділу стримував ворога в Серебрянському лісі в районі населеного пункту Діброва Луганської області. З березня 2024-го виконував завдання на напрямку міста Часів Яр. Як заступник командира роти постійно чергував на командно-спостережному пункті на лінії бойового зіткнення, вміло управляв боєм, підтримув морально-психологічний стан особового складу на позиціях, що дозволяло відбивати не один штурм противника та завдавати йому важких втрат. 6 квітня 2024 року молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас загинув поблизу м. Часів Яр на Донеччині разом зі своїм побратимом - Героєм України (посмертно) лейтенантом КОНОВАЛОМ Сергієм Сергійовичем, перебуваючи на бойовому посту внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя. Указом Президента України №743/2024 від 31.10.2024 молодший лейтенант Тарас ПЕТРИШИН нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагороджувався відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», є почесним громадянином м. Тернопіль (посмертно) та почесним громадянином Тернопільської області (посмертно). Для визнання заслуг перед українською нацією та Україною, просимо Вас присвоїти молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу звання Героя України (посмертно). З повагою, побратими та сім’я. https://petition.president.gov.ua/petition/250094?fbclid=PAQ0xDSwMHNJhleHRuA2FlbQIxMQABp3rQ-xCf0YZt29nrnCNBpwTtIiwqKyUtoyFoXTnt1JKsgeFtbPB3x8EEtb-C_aem_9TO3Yy_0oUwjXEVUAZqpVQ

Ранок", 1954.🌞 Художниця Тетяна Яблонська (1917-2005)🎨 Величезну популярність мала картина Яблонської «Ранок», написана в 1954 році. Тиражована у журналах, календарях, листівках, вона навіть увійшла до шкільної програми і учні 6-х класів писали твори за цією картиною. Художниця зобразила свою 13-річну доньку Олену, яка робить ранкову зарядку у новій квартирі Яблонської на розі вулиць Великої Васильківської і Саксаганського. Художниця, яка на той час вже була депутатом Верховної Ради, якраз отримала дві кімнати у комунальній квартирі. Батьком дівчинки був художник Сергій Отрощенко, з яким Яблонська уклала шлюб 1940 року, але з часом сім’я розпалася. Існує зворушлива історія, як простий хлопець Арсен з Казахстану, який мріяв малювати, одного разу побачив репродукцію «Ранку» в журналі «Крестьянка». Вона вразила хлопчика, який закохався у струнку дівчинку з картини. Арсен виріс, пішов у художню школу, а потім вступив до Московського художнього інституту. Олена Отрощенко теж стала студенткою факультету прикладних мистецтв того ж вузу. Випадково зустрівшись на лекціях, молоді люди познайомилися, полюбили одне одного. Вже 1962 року у них народився син Зангар. Олена Сергіївна Бейсембінова вже дуже давно живе і працює в Алмати, виховує внуків і правнуків Тетяни Яблонської.

🇺🇦 Ізюм — місто, яке встояло. Стіна, пошарпана війною, перетворена на полотно свободи. Кожен мазок, кожна фраза — це голос народу, що не скорився. 💙💛 “Україна — то мій дім. Українці — то моя сім’я. Воля — то моя мета.” Навіть серед руїн ми творимо життя, мистецтво й майбутнє. Слава Україні! ✊

Кіт-президент Одного теплого ранку в київській квартирі на третьому поверсі звичайної панельки кіт на ім’я Барсик прокинувся від того, що хтось на кухні відкрив холодильник без його дозволу. — Га?! — обурено підняв голову Барсик і швидко згадав: він — президент. Це рішення до нього прийшло у сні, коли він сидів на троні з подушок, а навколо ходили люди й приносили йому рибу в золотих мисках. Прокинувшись, Барсик твердо вирішив: досить терпіти безлад і анархію! — Мяу! — голосно оголосив він на ранковій нараді у вітальні (тобто просто встав посеред кімнати і дивився на родину, не моргаючи). Мама, тато і двоє дітей — Саша і Марічка — спершу не звернули уваги. Але Барсик був наполегливий. Він заліз на стіл, сів рівно, як справжній лідер, і урочисто заявив: — Мяяяяу! (Це означало: "Від сьогодні я президент цієї сім’ї. Приймаю обов’язки. Затверджую Конституцію!") Відтоді порядок змінився: 1. Сніданок президента — перш за все. Якщо Барсик не отримав паштету до 8:00 — вся родина слухала його гнівне "громадянське обурення" у вигляді безперервного мявчання та падіння речей зі столів. 2. Указ про денний спокій. Барсик запровадив "тишу з 12:00 до 15:00", бо це його офіційна дрімота. Порушників очікувало покарання — лапа по обличчю або надгризений кабель зарядки. 3. Контроль над територією. Ліжко тепер належало президенту. Людям дозволялось лежати лише з дозволу або якщо він сам дозволить, ліниво потягуючись між подушками. 4. Податок у вигляді ковбаси. Кожен, хто заходить на кухню, мусив віддати президенту хоча б шматочок ковбаси. Інакше — подряпані ноги. Перші кілька днів родина намагалась опиратись. — Барсику, злізь з ноутбука! — казала мама. Але Барсик дивився на неї як справжній політик: зневажливо і мовчки. — Та це просто кіт! — обурювався тато. Але коли він тричі прокинувся з мокрою шерстю в обличчі та відсутністю шкарпеток (Барсик виніс їх у ванну), він здався. Діти були єдиними, хто радів. Вони навіть зробили йому маленький картонний кабінет з табличкою "Президент Барсик" і ловили мишок (іграшкових) під його наглядом. Одного дня Барсик зібрав родину і, сидячи на подушці як на престолі, виголосив: — Мяу. (Що означало: "Мир. Злагода. І більше курки.") Сім’я звикла. Барсик керував справедливо, хоч і суворо. Він мав власну охорону (робот-пилосос), власний народ (хом’як на балконі) і навіть вів вечірні звернення до нації — сидячи на тумбочці і пильно дивлячись у порожнечу. І знаєте, з того часу в домі справді стало спокійніше. Бо що може бути краще за президента, який муркоче під вухо, коли тобі сумно?

⁉️Які пільги може мати УБД який має статус ВПО для отримання житла? ✅ Є варіанти отримання наступних пільг: Державне/комунальне житло (за чергою) Компенсацію за оренду житла Грошову компенсацію на придбання житла Участь у програмах: «єОселя», «Житло для ВПО та ветеранів», місцеві програми 🔹 Підстави для права на житло: Згідно з: ЗУ «Про забезпечення прав і свобод ВПО» Постанова КМУ № 280 від 26.03.2022 Постанова КМУ № 719 від 16.09.2022 ЗУ «Про статус ветеранів війни» 🔸 УБД має право на: Взяття на соціальний квартирний облік (як ВПО без житла) Включення до пільгової черги на житло як сім’я УБД Отримання компенсації на купівлю житла (залежно від бюджету і програми) 📝 Що потрібно зробити: 1. Стати на квартирний облік (як ВПО або як УБД) Подати заяву до органу місцевого самоврядування (міська рада, ВЦА) Додати документи: паспорти, ІПН довідка ВПО посвідчення УБД документи, що підтверджують відсутність житла склад сім’ї (довідка або декларація) 2. Подати заяву на участь у програмі «єОселя» або місцевій Програма єОселя: під 0% річних для військових та ВПО Можна подати онлайн через Дію, Ощадбанк, Укргазбанк тощо 3. Подати на грошову компенсацію (за Постанова № 719, якщо житло зруйноване) 🗂 Куди звертатись: Місцева рада / ВЦА за місцем фактичного проживання ЦНАП Управління соцзахисту — для перевірки участі у програмі Відділення банків — учасників програми «єОселя» ❗ Важливо: ВПО, які не мають житла ані на підконтрольній, ані на окупованій території, мають переважне право. Якщо ви живете в комунальному житлі або у родичів — це не власне житло ➝ право зберігається. Наявність УБД у чоловіка — підстава для пільг (наприклад, пільгового кредиту або безкоштовної оренди). ⁉️Залишились питання, пишіть👇👇👇 Скористайтесь функцією 👩‍💻“Персональний онлайн юрист”🧑‍💻    🙋‍♀️Як звернутися за консультацією?           Обирайте зручну для вас платформу: ⏩🔗 Наші посилання: 👉Сайт: https://chatbot.r2p.org.ua/                                     👉Viber:  https://tinyurl.com/ym7t7xpb                                                                                                                                      👉Telegram: https://t.me/IDP_advisor_bot                                                                                                                                          👉Facebook (Messenger): https://pipe.bot/facebook/11877                                               🔥🔥🔥Інструкція:🔥🔥🔥 1. У чат-боті поруч із кнопками «Попереднє меню» та «Головне меню» натисніть кнопку «Зворотній звʼязок», а потім — «Звʼязок з юристом». 2. Натисніть кнопку ✅ 3. Напишіть своє питання та надішліть його. ⏰ Ваше питання буде прийнято в роботу юристом і опрацьоване якнайшвидше.

🫠Крипта, хутро і квартира в Іспанії: скромні одеські депутати Найбагатші в Україні депутати – це, як правило ті, хто засідає у Верховній Раді. Але і місцеві не відстають – наприклад, в Одесі. Депутати оприлюднили свої декларації за минулий рік, і журналісти знайшли багато цікавого. ✨Олег Кутателадзе задекларував 328 мільйонів гривень родинного доходу. З цієї суми 316,2 мільйона становив особистий дохід депутата, ще 11,8 мільйона гривень – дохід його дружини. ✨Олександр Іваницький (депутат облради від «Батьківщини») — має квартиру в Іспанії, оформлену на матір. А також декларує хутро, готівку в доларах, квартири і машину. ✨Андрій Іванчук, депутат міськради від «Довіряй ділам» задекларував 1,2 млн грн у крипті. ✨Геннадій Чекіта – колишній нардеп, а нині – депутат облради. Його сім’я володіє фірмою з 19 об’єктами нерухомості. Все, по класиці, оформлено на дружину. Поки одесити збирають на дрони, дехто ділить між родичами гектари, біткоїни й Валенсію. Як вам таке? #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

#кіно #рекомендація «Новий рік у сімейному колі» (2017) реж. Максим Наконечний Жанр: драма Хронометраж: 13 хв. 💭 Про що фільм: Сім’я вперше змушена святкувати Новий рік на новому місці. Попри всі намагання, звичного святкового настрою немає й усе сходить на пси. Майже все. Дивитися тут : https://takflix.com/uk/films/novyy-rik-u-simeynomu-koli

У 1978 році до відділу Pontiac автомобільного гіганта General Motors надійшов лист: «Ви, мабуть, вважатимете мене божевільним, але запевняю — це не так. Наша сім’я дуже любить морозиво, тож увечері діти обирають, яке саме хочуть, і я їду за ним. І ось я придбав ваш новий Pontiac. І чесне слово — коли я купую ванільне морозиво, автомобіль відмовляється заводитися! Якщо ж купую полуничне, шоколадне чи будь-яке інше — жодних проблем. Я розумію, що це звучить безглуздо, але щось у цій машині реагує саме на ванільне морозиво». У службі підтримки спочатку посміялися з листа, але згідно з регламентом, були зобов’язані надіслати інженера на перевірку. Власником машини виявився цілком адекватний, вихований і освічений чоловік. Це дуже здивувало інженера. Вони поїхали разом до магазину, купили ванільне морозиво — і справді, Pontiac не заводиться! Експеримент тривав кілька днів, і результати були вражаючі: шоколадне — заводиться, полуничне — заводиться, ванільне — ні. Інженер був розумною людиною і не хотів вірити, що у машини алергія на ваніль. Він простежив усі деталі: час, паливо, заправку, навіть погоду. І з’ясувалося: справа не у ванілі й не в морозиві, а в розташуванні товару в магазині. Ванільне, як найпопулярніше, викладали у холодильнику біля самого входу, а решту — в глибині залу. Купити ванільне можна було набагато швидше, ніж інше… То чому ж тоді машина не заводиться, якщо власник повертається швидше? Відповідь була знайдена: двигун не встигав охолонути, і в карбюраторі залишалися повітряні пробки, викликані інтенсивним випаровуванням бензину. Так у General Motors дізналися про конструкційний недолік автомобіля, відгукнувшись на, здавалося б, божевільного листа. 📷 Pontiac Bonneville Tri-Power Coupe 1959 року 🖍️З мережі

‼ЗА ФАКТОМ ЗНИКНЕННЯ БЕЗВІСТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СЛУЖБОВІ РОЗСЛІДУВАННЯ БІЛЬШЕ НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ Командир військової частини видає наказ про обставини події без проведення службового розслідування Уповноваженою Президента з питань захисту прав військовослужбовців Ольгою Решетиловою повідомлено про внесення Міністерством оборони України змін до Наказу № 280, які спрощують з’ясування обставин випадків загибелі або зникнення безвісти військовослужбовців. 🔹Що змінилося для родин зниклих безвісти: Розширено зміст сповіщення командира військової частини.Тепер воно має містити не лише основні дані про військовослужбовця, але й: - дату, місце та обставини зникнення; - інформацію про відбір біологічного матеріалу; - відомості про останній зв’язок з військовослужбовцем; - наявність фото- чи відеоматеріалів з місця події; - дані про свідків та заходи з евакуації; контактні дані підрозділу та відповідальних осіб для комунікації з родиною. 🔹Введено новий обов’язковий документ — наказ командира військової частини про обставини зникнення безвісти (або загибелі, потрапляння в полон) Цей наказ є офіційною підставою для: - внесення даних до обліку як зниклого безвісти за особливих обставин; звернення до суду про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою; - відкриття кримінального провадження та оголошення розшуку. 🔹Чітко визначено порядок повернення особистих речей. Тепер він стосується не лише загиблих, але й зниклих безвісти та полонених. Передача речей оформлюється актом, який надсилається родині разом із повідомленням. 🔹Окремі форми сповіщень для різних випадків. Родини загиблих та зниклих безвісти отримуватимуть різні форми повідомлень, що дозволяє врахувати специфіку кожної ситуації. 🔹Строки повідомлення залишаються чіткими — не пізніше 7 днів з моменту отримання сповіщення від військової частини відповідний ТЦК та СП зобов’язаний вручити його сім’ї, надати роз’яснення щодо пільг та виплат. 📌Посилена комунікація з сім’ями У кожному випадку визначається конкретна посадова особа або підрозділ, який підтримує зв'язок з родиною та допомагає у вирішенні питань. Ці зміни спрямовані на підвищення прозорості, швидкості та повноти інформування родин, щоб вони оперативно отримували підтверджену інформацію та могли скористатися передбаченими законом правами і гарантіями. ❤️ Підписатися|Facebook

Молодший сержант 🇺🇦Олексій Селютін🇺🇦, позивний SOX, серце зупинилося у лікарні в Дніпрі 12 липня 2022 року внаслідок отриманих поранень у бою біля села Покровське на Донеччині. Воїну було 40 років. Народився в Німеччині. Згодом сім’я повернулась до України. З 1989 по 1996 рік навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №160 міста Києва. Вдома на Олексія чекали дружина, донька, батьки і брат. Вічна пам'ять та Шана Герою України навіки віків Назавжди #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни