#тільки_ти_і_я
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.
Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
Її обличчя – то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти – ранок мій, ти – південь мій і вечір.
Ти – ніч моя… Хоч все на світі – втеча!

(Микола Вінграновський)

ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ ПРП. ІОВА ПОЧАЇВСЬКОГО

Іоан Залізо, майбутній ігумен та чудотворець Почаївський, народився бл. 1551 р. на Покутті у Галичині (Коломийщина) у заможній шляхетській сім'ї. У 10 р. став послушником Угорницького Спаського монастиря з ім'ям Іов. У 30 р. преподобний прийняв схиму.

На межі 16-17 ст. братія обрала прп. Іова ігуменом Почаївського монастиря, і на цій посаді він пробув бл. 50 р., до своєї смерті. За часів ігуменства прп. Іова слава про монастир, де перебували чудотворна ікона Божої Матері та відбиток її святої стопи, поширилася по всьому православному світу.

Упокоївся прп. Іов 28 жовтня 1651 р., коли йому виповнилося 100 р. Мощі його були віднайдені 28 серпня 1659 р. київським митр. Діонісієм.

1675 р. турки оточили Почаївський монастир. На 3-ій день облоги, під час читання акафіста, над монастирем з'явилася Сама Цариця Небесна, перед Якою на колінах молився прп. Іов. Турки відступили. Святиню було врятовано.

1721 р. Почаївським монастирем заволоділи уніати. Чудотворну ікону Божої Матері вони шанували, але доступ прочан до мощей преподобного припинили. Проте за 20 р. чудеса прп. Іова змусили уніатів допустити віруючих до святині.

1831 р. уніати Волині були возз'єднані з православною Церквою. Мощі преподобного знову були урочисто відкриті для поклоніння, а Почаївський монастир було проголошено Лаврою.

1992 р. Лаврою заволоділа РПЦвУ і вона перебуває у її віданні донині.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 серпня.
-----------

ТРЕБА ТАК БАГАТО МАТИ СИЛИ

Треба так багато мати сили,
Щоб не потонути в морі зла.
Де б мені узяти віри крила?
Я би полетів - прощай Земля! (2 р.)

В Небо полетів би я до Бога,
Залишився там би назавжди.
Знаю до Спасителя дорогу,
Серцем лину я не раз туди. (2 р.)

Любий мій Спасителю, Ісусе,
Дай моїй душі все більше сил
Побороти всі гріхи, спокуси
Та піднятись в небо і без крил. (2 р.)

Дай мені в молитві пробувати,
Серцем завжди линуть в небеса,
Щоб там вічне щастя, радість мати.
Де нетління Боже, де краса. (2 р.)

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

ПЕРЕНЕСЕННЯ НЕРУКОТВОРНОГО ОБРАЗА ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА

Найперший образ був зроблений не живописцями, а Самим Спасителем. Правитель Едеси Авгар хворів на проказу. Він почув про чудеса, творені Господом. У відчаї Авгар увірував у Спасителя і написав листа про порятунок. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя.

В Єрусалимі Ананій знайшов Господа, але Він був оточений юрбою і ніяк не міг підійти до Нього. Тоді він став на камені і спробував здалека написати образ Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Тут Спаситель обернувся і покликав Ананія, щоб передати відповідь Авгару. У листі Він обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Побачивши незакінчений образ, який Ананій ніяк не міг написати, Господь попросив принести Йому воду і убрус (рушник). Спаситель умився, втерся убрусом, і на ньому з'явився Його Божественний Лик.

3 благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був ап. Фадей, який охрестив правителя і всіх жителів Едеси. Нерукотворний Образ встановили в ніші над міською брамою. Багато років жителі поклонялися Нерукотворному Образу, коли проходили в ворота.

Перенесення Нерукотворного Образа сталося 944 р. імп. Костянтином Багрянородним. З почестями Нерукотворний Образ Спасителя і лист, який Він написав Авгару, були перенесені до Константинополя. 16 серпня Образ Спасителя був поставлений у Фароській церкві Пресвятої Богородиці.

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 серпня.
----------

ТРЕБА ТАК БАГАТО МАТИ СИЛИ

Треба так багато мати сили,
Щоб не потонути в морі зла.
Де б мені узяти віри крила?
Я би полетів - прощай Земля! (2 р.)

В Небо полетів би я до Бога,
Залишився там би назавжди.
Знаю до Спасителя дорогу,
Серцем лину я не раз туди. (2 р.)

Любий мій Спасителю, Ісусе,
Дай моїй душі все більше сил
Побороти всі гріхи, спокуси
Та піднятись в небо і без крил. (2 р.)

Дай мені в молитві пробувати,
Серцем завжди линуть в небеса,
Щоб там вічне щастя, радість мати.
Де нетління Боже, де краса. (2 р.)

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Він передбачив пришестя Месії і хрестив Господа Ісуса Христа у водах р. Йордан. «Немає долі більш величної і більш трагічної», - писав митр. Сурозький Антоній про Іоана.

Проповідь Іоана Предтечі була нетривалою. Приготувавши людей до прийняття Спасителя, він закінчив своє життя мученицькою смертю. Незабаром після хрещення Господнього Іоана було ув'язнено галілейським царем Іродом. Цей Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тис. вифлеємських немовлят.

Іоан викривав царя Ірода в тому, що він, за життя свого брата Пилипа, одружився з його дружиною Іродіадою. Та озлобилася і просила Ірода, щоб він убив його. Ірод не погоджувався, тому що вважав Іоана за великого пророка і бо-явся народу, але на догоду дружині кинув його у в'язницю.

Минув майже рік. Ірод святкував свій день народження. На бенкет увійшла дочка Іродіади Соломія, стала танцювати і догодила Іродові, Той дозволив їй просити усе, що вона хоче. Вона запитала у матері, чого їй просити. Іродіада відповіла: «Голову Іоана Хрестителя». Соломія так і зробила.

Ірод засмутився, але не міг при гостях порушити клятву; і він послав воїна у в'язницю відсікти голову Іоанові. Воїн, виконавши наказ царя, приніс на тарілі голову Іоана Хрестителя і віддав Соломії, а Соломія віднесла її матері Іродіаді.

Ученики Іоанові, почувши про смерть Гоана Хрестителя, прийшли, взяли тіло його і поховали (Мф. 14, 1-12; Мк. 6, 14-29; Лк. 9, 7-9).

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 серпня.
-----------

ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ ПРП. ІОВА ПОЧАЇВСЬКОГО

Іоан Залізо, майбутній ігумен та чудотворець Почаївський, народився бл. 1551 р. на Покутті у Галичині (Коломийщина) у заможній шляхетській сім'ї. У 10 р. став послушником Угорницького Спаського монастиря з ім'ям Іов. У 30 р. преподобний прийняв схиму.

На межі 16-17 ст. братія обрала прп. Іова ігуменом Почаївського монастиря, і на цій посаді він пробув бл. 50 р., до своєї смерті. За часів ігуменства прп. Іова слава про монастир, де перебували чудотворна ікона Божої Матері та відбиток її святої стопи, поширилася по всьому православному світу.

Упокоївся прп. Іов 28 жовтня 1651 р., коли йому виповнилося 100 р. Мощі його були віднайдені 28 серпня 1659 р. київським митр. Діонісієм.

1675 р. турки оточили Почаївський монастир. На 3-ій день облоги, під час читання акафіста, над монастирем з'явилася Сама Цариця Небесна, перед Якою на колінах молився прп. Іов. Турки відступили. Святиню було врятовано.

1721 р. Почаївським монастирем заволоділи уніати. Чудотворну ікону Божої Матері вони шанували, але доступ прочан до мощей преподобного припинили. Проте за 20 р. чудеса прп. Іова змусили уніатів допустити віруючих до святині.

1831 р. уніати Волині були возз'єднані з православною Церквою. Мощі преподобного знову були урочисто відкриті для поклоніння, а Почаївський монастир було проголошено Лаврою.

1992 р. Лаврою заволоділа РПЦвУ і вона перебуває у її віданні донині.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 серпня.
-----------

#поезія
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.

Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.

Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
ЇЇ обличчя — то обличчя муки…

Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:

Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти — ранок мій, ти — південь мій і вечір,
Ти — ніч моя…
Хоч все на світі — втеча!

✍️ Микола Вінграновський

УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Він передбачив пришестя Месії і хрестив Господа Ісуса Христа у водах р. Йордан. «Немає долі більш величної і більш трагічної», - писав митр. Сурозький Антоній про Іоана.

Проповідь Іоана Предтечі була нетривалою. Приготувавши людей до прийняття Спасителя, він закінчив своє життя мученицькою смертю. Незабаром після хрещення Господнього Іоана було ув'язнено галілейським царем Іродом. Цей Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тис. вифлеємських немовлят.

Іоан викривав царя Ірода в тому, що він, за життя свого брата Пилипа, одружився з його дружиною Іродіадою. Та озлобилася і просила Ірода, щоб він убив його. Ірод не погоджувався, тому що вважав Іоана за великого пророка і бо-явся народу, але на догоду дружині кинув його у в'язницю.

Минув майже рік. Ірод святкував свій день народження. На бенкет увійшла дочка Іродіади Соломія, стала танцювати і догодила Іродові, Той дозволив їй просити усе, що вона хоче. Вона запитала у матері, чого їй просити. Іродіада відповіла: «Голову Іоана Хрестителя». Соломія так і зробила.

Ірод засмутився, але не міг при гостях порушити клятву; і він послав воїна у в'язницю відсікти голову Іоанові. Воїн, виконавши наказ царя, приніс на тарілі голову Іоана Хрестителя і віддав Соломії, а Соломія віднесла її матері Іродіаді.

Ученики Іоанові, почувши про смерть Гоана Хрестителя, прийшли, взяли тіло його і поховали (Мф. 14, 1-12; Мк. 6, 14-29; Лк. 9, 7-9).

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 серпня.
-----------

ПЕРЕНЕСЕННЯ НЕРУКОТВОРНОГО ОБРАЗА ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА

Найперший образ був зроблений не живописцями, а Самим Спасителем. Правитель Едеси Авгар хворів на проказу. Він почув про чудеса, творені Господом. У відчаї Авгар увірував у Спасителя і написав листа про порятунок. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя.

В Єрусалимі Ананій знайшов Господа, але Він був оточений юрбою і ніяк не міг підійти до Нього. Тоді він став на камені і спробував здалека написати образ Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Тут Спаситель обернувся і покликав Ана-нія, щоб передати відповідь Авгару. У листі Він обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Побачивши незакінчений образ, який Ананій ніяк не міг написати, Господь попросив принести Йому воду і убрус (рушник). Спаситель умився, втерся убрусом, і на ньому з'явився Його Божественний Лик.

3 благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був ап. Фадей, який охрестив правителя і всіх жителів Едеси. Нерукотворний Образ встановили в ніші над міською брамою. Багато років жителі поклонялися Нерукотворному Образу, коли проходили в ворота.

Перенесення Нерукотворного Образа сталося 944 р. імп. Костянтином Багрянородним. З почестями Нерукотворний Образ Спасителя і лист, який Він написав Авгару, були перенесені до Константинополя. 16 серпня Образ Спасителя був поставлений у Фароській церкві Пресвятої Богородиці.

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 серпня.
----------