ПЕРЕД ВІЧНІСТЮ

Коли ви станете цілком старою, ввечері, можливо,
Сидітимете у каміна з пряжею, немов мадонна,
І скажете, співаючи мої вірші беззаборонно:
«Ронсар оспівував мене в той час, як я була вродлива».

Тоді вже не буде у вас служниці, що у вас робила,
Яка, чуть стомлена від праці і, як завжди, напівсонна,
На звук мого імення не прокинулася б церемонно,
Благословляючи ваше ім'я хвалою в напівсили.

Тоді я буду під землею, без кісток і тільки тінню,
Серед бездушних всіх примар знайду свій спокій дуже цінний.
А ви там у каміна будете плекати свою старість,

Шкодуючи про це кохання, хоч воно того й не варте.
Живіть, повірте лиш мені, не відкладайте все на завтра:
Зривайте ті троянди від свого життя, які зостались.


П’єр де Ронсар, «Сонети до Гелени», 1578

Переклад: Мирослав Манюк
12.09.2026
#переклад

Серед шумних доріг і тривожних століть, Де летять у нікуди зорі й хмари у світ, Я знайшов те єдине, що серце трима, Без чого і сонце — не сонце, зима — не зима.

Твої очі — як тиха і зоряна ніч, Де зникають тривоги і геть зникає біч. Усміх твій — наче спалах у темній путі, Найрідніша людина на цій висоті.

Таня, сонце моє, моя вічна весна, Ти у серці одна, лиш для мене одна. Серед тисяч облич і мінливих доріг Я тебе віднайти на планеті зумів.

Ти найкраща у світі, у кожній хвилині, У твоїй доброті і у кожній думці нині. Навіть якщо навколо бушує гроза, Я торкнуся рукою, щоб зникла сльоза.

Я кохаю тебе — і у тиші ночній, І у кожній важкій та нездійсненній мрії. Ти — мій якір у бурі, мій світ і причал, Все, що доля дала і що Бог дарував.

Хай летять роки й вічно горить та земля, Де звучить твоє ім'я і моя сторінка жива. Ти — найкраща, єдина, моя половина, Моя вічна любов, моя світла дівчина.

Життя — це не коротка мить, Не спалах зірки на хвилину, Це довга стежка у блакить, Де кожна мить — свята і дивна. Воно тече, як тихий плин Між берегами днів і ночей, Від перших кроків серед див До мудрості у глибині очей. Спочатку — ранок золотий, Сміх безтурботний і надії, Світ неповторний і простий, Де крила виростають з мрії. А потім — бурі і дощі, Злети круті і довгі ночі, Коли шукаєш у тиші Відповідь ту, що серце хоче. Ми зводим замки з піску, І руйнуємо їх власноруч, Зціловуємо тугу гірку, Шукаєм вихід з темних туч. Любов приходить і веде Крізь вихори і перешкоди, І кожне серце жде і жде Своєї сонячної погоди. Минають роки, мов димок, І сивина торкроне скроні, За кроком крок, за кроком крок — Життя тримаєм на долоні. І озираючись назад, Ми бачимо не просто роки, А цілий світ — і біль, і сад, І вірні, хоч тяжкі, дороги. Бо довге щастя — це не шлях Без сліз, тривог і перепон. Це віра, що живе в серцях, І долі нашої закон.

ГЛИБИНА КРАСИ

Щоб постійно хід мій був прямий,
Я шукаю промінь у пітьмі,
Тут проляжуть сонячні шляхи.

Не згасають сили у мені,
Холод вкриє випалений тил,
Проростають квіти на землі.

З чимось гарним я тепер на "ти",
Змиє дощ тривогу та печаль,
Ще розквітнуть квіти та сади.

Тайну криє затишна весна.
Тільки той, хто бачить глибину,
В холод відчуває мить тепла.

Я пройду крізь тугу цю лиху,
Щоб зустріти диво у житті,
Зупиню зневіру і вину.

Чистий блиск палає в вишині,
Світло сяє в краплі від дощу.
Гарне все, якщо усі живі.

Знову дні розкрили свій кожух
І красою сповнена Земля,
Кожна хвиля знає цю пору.

Гарне все, якщо це не брехня.

Мирослав Манюк
07.09.2026

BLUETTI анонсувала нові енергетичні рішення для дому, роботи та мобільного використання. Pioneer 5000 E-Generator отримав потужність 5 кВт і батарею на 5120 Вт·год із можливістю розширення. Система Balco 500 поєднує балконну сонячну електростанцію та накопичувач енергії. Компанія також представила компактні електростанції Elite mini та ШІ-систему BlueBot для керування енергоспоживанням. https://channeltech.space/devices/bluetti-energy-solutions-ifa-2026/

ОДНУ Я ЛЮБИВ ЗА ВЕСЕЛІСТЬ

Одну я любив за веселість,
Другу я за вроду кохав,
А третій за сонячний усміх
Квітками дорогу встилав.

Ти зовсім була не вродлива
І завжди, як вечір, смутна...
Чого ж ти з усіх моїх милих
У серці осталась одна?!

(1906) Олександр Олесь

🏆 Олімпійська чемпіонка та світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх опублікувала в Instagram нову серію фотографій.

👖 Для прогулянки українська спортсменка обрала стильний повсякденний образ: темний топ, широкі блакитні джинси, білі кросівки, маленьку сумку та вузькі сонцезахисні окуляри.

😍 На знімках Магучіх позує на затишних європейських вуличках. Образ підкреслив струнку фігуру та природну красу 24-річної спортсменки, а самі кадри вийшли з уже помітним осіннім вайбом.

🍂 «Вересень, ласкаво просимо. Перше вересня завжди має свій неповторний шарм – це межа між яскравим літнім драйвом і глибоким, красивим осіннім затишком», – написала Ярослава.

❤️ Публікація за кілька годин зібрала понад 7,6 тисячі лайків і більше 120 коментарів.
#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Ти — тиша в залі, де гурчить натовп, Ти — спалах світла серед сірих днів. Яблуневий цвіт упав на твій капелюх, А я від тебе втратив шлях і дім. Я знаю кожен порух твоїх вій, І подих твій у соннім мареві ночей. Ти — мій найбільший і найсвітліший бій, І найглибша безодня твоїх очей. Коли ти поруч, зупиняється час, І розчиняються стіни, кордони, міста. Всесвіт ніби завмер спеціально для нас, І замовкають зайві слова й уста. Я б віддав тобі з неба останню зорю, І вистелив стежку терновим цвітом. Я тихо і несамовито люблю, Усім своїм зламаним, чистим світом. Навіть якщо навколо палає світ, І бурі ламають столітні дерева, Я триматиму твій тендітний слід, Як рятівну молитву, святу й єдину.

На сільській алеї героїв сьогодні прощалися з черговим героєм, який віддав своє життя за Україну…
За кожного з українців…
За свою матусю, в якої був один…
За мене…

Дорога в квітах…
Односельці на колінах…
Старі, малі…

Й так це скорботно й боляче…

Чужа дитина, яку я не знала особисто…
А так болить…

Сонячний, теплий вересневий день.
Квіти цвітуть.
А на душі - морок…
Й лякаєшся сама себе…
Рівня своєї ненависті лякаєшся…