Ти — тиша в залі, де гурчить натовп, Ти — спалах світла серед сірих днів. Яблуневий цвіт упав на твій капелюх, А я від тебе втратив шлях і дім. Я знаю кожен порух твоїх вій, І подих твій у соннім мареві ночей. Ти — мій найбільший і найсвітліший бій, І найглибша безодня твоїх очей. Коли ти поруч, зупиняється час, І розчиняються стіни, кордони, міста. Всесвіт ніби завмер спеціально для нас, І замовкають зайві слова й уста. Я б віддав тобі з неба останню зорю, І вистелив стежку терновим цвітом. Я тихо і несамовито люблю, Усім своїм зламаним, чистим світом. Навіть якщо навколо палає світ, І бурі ламають столітні дерева, Я триматиму твій тендітний слід, Як рятівну молитву, святу й єдину.
Ти — тиша в залі, де гурчить натовп, Ти — спалах світла серед сірих днів. Яблуневий цвіт упав на твій капелюх, А я від тебе втратив шлях і дім. Я знаю кожен порух твоїх вій, І подих твій у соннім мареві ночей. Ти — мій найбільший і найсвітліший бій, І найглибша безодня твоїх очей. Коли ти поруч, зупиняється час, І розчиняються стіни, кордони, міста. Всесвіт ніби завмер спеціально для нас, І замовкають зайві слова й уста. Я б віддав тобі з неба останню зорю, І вистелив стежку терновим цвітом. Я тихо і несамовито люблю, Усім своїм зламаним, чистим світом. Навіть якщо навколо палає світ, І бурі ламають столітні дерева, Я триматиму твій тендітний слід, Як рятівну молитву, святу й єдину.
15переглядів