#тварини Такахе південний: птах, який повернувся з того світу, щоб усіх здивувати. Уявіть собі птаха, який виглядає так, ніби його створив дизайнер із надто бурхливою фантазією: яскраво-синє пір’я, червоний дзьоб, що кричить "я тут головний", і розмір, який натякає, що він явно не пропускав сніданки. Знайомтесь – такахе південний (*Porphyrio hochstetteri*), житель Нової Зеландії, який вирішив, що вимирати – це не його стиль. Такахе – це справжній птах-фенікс. У 19 столітті люди подумали, що він зник назавжди, і вже почали писати сльозливі некрологи про те, як природа втратила ще одну зірку. Але у 1948 році такахе сказав: "Та годі вам, я просто ховався!" – і з’явився знову, мов герой мелодрами на останніх хвилинах серіалу. Виявилося, що він тихенько жив собі в горах Південного острова, уникаючи людських очей і, можливо, пліткуючи з місцевими ківі про те, які ці двоногі нахаби. Цей птах – не просто красень, а й трохи комедіант. Ходить він повільно, з такою поважною поставою, ніби щойно отримав титул "Сер Такахе" від королеви. Літає? Ні, дякую, він обрав життя джентльмена, який не ганяється за автобусами, а чекає, поки світ сам до нього прийде. Їсть переважно траву і листя, тож, можливо, він ще й веган за переконанням – хто знає? Сьогодні такахе південний – це символ того, що природа вміє жартувати не гірше за нас. Завдяки зусиллям захисників природи, його популяція потроху зростає, хоча й досі під загрозою. Тож якщо колись опинитеся в Новій Зеландії, шукайте цього синього аристократа – він точно вартий того, щоб сказати йому "привіт" і, можливо, пригостити салатом.

#поезія Французи жартують: «Жінка з нічого може зробити три речі: скандал, салат і капелюшок». Про жінок складають оди, Пишуть вІрші та романи. Судять побут, статус й вроду Їх прихильники й гурмани... Кажуть, що жінки сучасні Вміють в цьому світі жити, Мають смак і погляд власний Й мотивацію творити, Бо не вірять в Попелюшок Й зліплять просто із нічого І скандал і капелюшок І салатик... Тільки й того? Їм рости до українки!... Лиш тому, що наша жінка "Із нічого" зробить все : Й борщик зварить " із нічого", Й щось " з нічого" припасе. Заспіває "Черемшину..." Жар триматиме в руках, Хвацько сяде у машину Й пробіжить на каблуках. Українка серцем любить Й за кохання все віддасть. Всіх душею приголубить, Сміх розділить та напасть. Губи трішки підфарбує - ( має вроду від Творця!) Їй спідничка так пасує Й вишиванка до лиця! Зробить все і встигне всюди Й день вчорашній віднайде ... Тож милуйтесь, добрі люди, - Україночка іде! Надія Козлова

Тільки півдня пройшло, а я вже мммммертва?:) За зиму звикла інтимним місцем оббивати груші ж?:) А весна прийшла! Сьогодні знов сапала бурʼяни на тих ділянках, де передглядався посів! Більш за все наросло грициків звичайних! Й то - не найгірший варіант! Понасіяла шпінатів, салатів та три кілометри гороху!:) Й усе!:) Ззззздулася!!! Синоптики знов морозом лякають? А я така ділова ж? Саме з цього приводу так пізно посевний сезон й почала! Щоб не перейматися про ті приморозки! Тюльпани відквітають… Нарциси взагалі цьогоріч невдалі якісь були. Та нехай це буде найбільшою з наших проблем! Намилася, нажерлася, вирушатиму на канапу! Вильожуватимуся та сумуватиму… Згадуватиму, як тридцять вісім років тому в мене зʼявився синочок Антон… Світла йому памʼять… РЙ. Тут нічого нового. Ви там як?

#тварини Панда: Майстер Ледачого Шарму🙂 Панда – це не просто тварина, це справжня рок-зірка світу природи, яка завоювала серця мільйонів своїм незграбним шармом і вмінням виглядати мило навіть у найнезручніших ситуаціях. Ці пухнасті бамбукові гурмани настільки унікальні, що здається, ніби природа створила їх для того, щоб ми всі разом розчулювалися і знімали вірусні відео. Життя в стилі "Чілл" Панди проводять більшу частину дня, жуючи бамбук – і це не тому, що вони такі голодні, а тому, що бамбук, м’яко кажучи, не найкалорійніша їжа. Уявіть собі: ви їсте салат 12 годин на день, а потім спите, бо втомилися від хрумтіння. Оце пандяче життя! Вони настільки ліниві, що навіть їхні акробатичні трюки – це зазвичай випадкові перекиди з гілки чи невдала спроба встати. Але навіть падаючи, панда виглядає так, ніби знімається в комедії. Модники від природи Чорні круги навколо очей? У панд це не ознака безсонної ночі, а вроджений стиль. Їхнє хутро – це ідеальний баланс мінімалізму і гламуру. Біле з чорним? Класика, яка ніколи не виходить з моди! До того ж, ці "окуляри" роблять їх вираз обличчя настільки комічним, що здається, ніби панда завжди трохи здивована або щойно почула невдалий жарт. Панди і технології У світі, де всі прагнуть слави в соцмережах, панди – природжені інфлюенсери. Їхні відео, де вони котяться з гірки чи намагаються втримати бамбукову паличку, набирають мільйони переглядів. І найсмішніше – панди навіть не стараються! Вони просто живуть своїм життям, а ми не можемо відвести очей від їхньої незграбної харизми. Чому ми їх любимо? Панди нагадують нам, що іноді можна бути трохи лінивим, трохи незграбним, але все одно залишатися улюбленцем усіх. Їхнє вміння насолоджуватися моментом і не перейматися дрібницями – це справжній урок для нас, вічно заклопотаних людей. Тож наступного разу, коли ви захочете зробити перерву, просто уявіть панду, яка жує бамбук і всім своїм виглядом каже: "Релакс, усе буде ок!" Панда – це доказ того, що природа має почуття гумору. І ми за це їй безмежно вдячні!

#тварини Чорна оранда: елегантна красуня акваріумів. Carassius auratus – це одна з найвишуканіших порід аквариумних золотих рибок, яка приваблює увагу своїм незвичайним виглядом і спокійним характером. Ця риба є різновидом оранди, що походить із Китаю, але набула популярності по всьому світу завдяки своїй унікальній зовнішності та пестрій палітрі кольорів, серед яких чорний варіант вважається особливо ефектним. Зовнішній вигляд Чорна оранда вирізняється коротким, яйцеподібним тілом, довжина якого зазвичай становить 18–26 см. Головною особливістю цієї породи є характерний жировий наріст на голові, який називають «вен» або «шапочка». У чорної оранди цей наріст контрастує з глибоким, оксамитовим чорним кольором тіла, що надає рибі величного вигляду. Хвостовий плавець роздвоєний, з округлими лопатями, а всі плавці мають витончену, прозору структуру. Іноді чорний колір може поєднуватися з металевими або матовими відтінками, що робить кожну особину унікальною. Умови утримання Чорна оранда – досить делікатна риба, яка потребує просторого акваріума (від 50 літрів на одну особину, але краще 200 літрів для невеликої групи). Температура води має бути в межах 16–24°C, оскільки перегрів може бути згубним. Оптимальна кислотність (pH) – близько 7.0, а жорсткість води – від 5 до 20 dGH. Важливо забезпечити потужну аерацію та фільтрацію, оскільки оранди чутливі до рівня кисню та накопичення органічних відходів. Щотижневі підміни води (до 25% об’єму) допоможуть підтримувати чистоту. Харчування Чорна оранда невибаглива в їжі, але схильна до переїдання, що може призвести до проблем зі здоров’ям. Її раціон має включати спеціалізовані сухі корми для золотих рибок, рослинну їжу (наприклад, листя салату чи шпинату), а також живий або заморожений корм. Важливо годувати рибу невеликими порціями 1–2 рази на день, щоб уникнути ожиріння. Характер і сумісність Ця риба має миролюбний і дещо повільний характер, тому не варто селити її з активними чи агресивними видами, які можуть її турбувати. Чорна оранда добре уживається з іншими золотими рибками, наприклад, вуалехвостами, а також із мирними сомами, які допомагають очищати акваріум. Через любов до перекопування ґрунту краще використовувати крупний пісок або гальку та уникати ніжних рослин. Цікаві факти - Чорна оранда отримала назву від японського терміну «оранда сиси-гасира», що означає «голландська левова голова», хоча порода має китайське походження. - При належному догляді ці рибки можуть жити до 15–20 років, а іноді й довше. - Наріст на голові може зникати, якщо риба зазнає стресу чи живе в неналежних умовах. Висновок Чорна оранда – це справжня прикраса будь-якого акваріума, яка поєднує в собі грацію, красу та спокій. Однак її утримання вимагає уваги до деталей, особливо щодо якості води та збалансованого харчування. Для досвідчених акваріумістів ця риба стане справжньою гордістю, а для новачків – чудовим викликом, що навчить тонкощам догляду за акваріумними улюбленцями.

Рецепт українського салату, завдяки якому можна бути здоровим, тверезим, адекватним, розумним, звісно втомленим, але швидко відновлюваним. Використовувати щоденно в тилу) Інгредієнти: 1. Дістаємо з морозильної камери чітке усвідомлення того, що всі оточуючі нас люди дбають про свої власні інтереси. Навіть найближчі друзі. Тому розраховувати можна тільки на себе. Цей перший та найважливіший інгредієнт, без якого не готується жодна страва. Цю думку потрібно розморозити в спеціальному контейнері, оцінити її консистенцію, а потім готувати далі. 2. Поки пункт перший розморожується, потрібно зрозуміти, що будь-яка людина повинна мати впевненість хоч в чомусь, що так складно у нинішні часи. Тому пропоную вам навики з тактичної медицини, що може опанувати кожен. Домогосподарка, водій тролейбуса, вчитель, айтишнік, підліток, тощо. Ці навички будуть корисні і під час війни, і в мирний час. Ба більше, опанувавши навики з тактичної медицини (тобто з можливості зберегти життя будь-кому на догоспітальному етапі), ви завжди будете почувати себе впевненим у будь якій ситуації, й ця впевненість буде урівноважувати тривожність. 3. Дістаємо з великої банки донати. Розсипаємо їх на рушник й вивчаємо. Можна окремо донатити людям, яким довіряєш. Можна створити власну групу в будинковому чаті, шкільному чаті, особливо, коли є рідні й знайомі на фронті; можна підтримувати родини захисників, які живуть поруч, наприклад оплачувати комунальні послуги (так роблять деякі мої знайомі, тихо й непомітно), Тобто, донатити можна по-різному. І звісно, якщо комусь подобається донатити на міфічну «ядерку», замість автівки, яка вивозить поранених, то далі можете не читати, бо наступний інгредієнт… 4. Розум. Бачите, цей важливий інгредієнт я поставила на четверте місце. Чому? Тому що, щоб мати розум, потрібно довго й наполегливо вчитися, мати самосвідомість та базові знання з багатьох спеціальностей. Розум — це елітний інгредієнт, який не у всіх є вдома, його потрібно шукати, помиляючись й роблячи висновки зі своїх помилок. Але розум обовʼязково знайдеться, коли ви почнете розраховувати тільки на себе, чомусь вчитися, віддавати свої гроші на добрі справи. Тоді вам буде не вистачати знань. І тоді ви почнете читати. Бо людина — це те, що вона читає. І тоді стане образливо читати тільки соцмережі. І буде смішно й трохи сумно, коли прийде розуміння, що якщо комусь потрібно, щоб ви віддали всі свої кошти на якусь маячню, то вам або створять жахливу картинку в соцмережах, або скористаються поточною ситуацією, що й відбувається досить часто. Мені іноді здається, що всі соцмережі створені для того, щоб максимально розхитати внутрішнє «я» та знищити рівновагу. Адже навіть на дитячих гойдалках можна втратити свідомість, якщо довго гойдатися. 5. І любов. Її не потрібно шукати в шухлядах, шафках й баночках. Вона повинна бути всюди. Ще більше любові, дотиків, поглядів, підбадьорювань, емпатії й добра, як для своїх близьких, так і для незнайомих людей. Любов і добро — це те, чого не буває забагато, це те, за що можна зачепитися самому й витягнути інших. Ну і приправи для салату. Пропоную дві. Приправа Рузвельта — більш мʼяка, корисна і дієва: «Роби те, що можеш, із тим, що маєш, там, де ти є». І гостра, радикальна приправа Черчилля: «Якщо йдеш скрізь пекло — не зупиняйся». Бо дійсно, якщо зупинитися в пеклі, то можна там і залишитися. А тепер ретельно перемішуйте салат) Смачного! Переможемо 🇺🇦 https://t.me/Yarem_chuk

#тварини У еквадорському місті Гуаякіль є парк у центрі, де цих тварин дуже багато. Ігуана - це за популярністю аналог білок в українських парках. У світі тварин є багато яскравих зірок, але ігуана — це, безперечно, та, що вміє поєднувати стиль, лінь і талант до драми. Ця зелена красуня виглядає так, ніби щойно вийшла з салону краси для рептилій: луска блищить, хвіст — як модний аксесуар, а погляд — ніби вона знає всі твої секрети, але їй просто ліньки їх розповідати. Ігуани — справжні королеви дивана. Якщо ви думаєте, що ваш кіт лінивий, то ви ще не бачили, як ігуана годинами "медитує" на гілці чи під лампою, імітуючи статую. Вона не просто відпочиває — вона демонструє світу, що відпочинок може бути мистецтвом. Її девіз: "Навіщо бігати, якщо можна сидіти з виглядом філософа?" А ще ігуани — майстри маскування. Поставте її на фон зеленого килима чи серед кімнатних рослин, і вуаля — вона зникає, як ніндзя в джунглях. Тільки хвіст, що випадково стирчить, може видати її секретну місію: "Я не тут, я — частина декору!" Та не думайте, що ігуана — лише декоративний елемент. Вона має характер! Якщо їй щось не подобається (наприклад, коли ви забуваєте подати її улюблений салат), вона може кинути на вас погляд, від якого навіть кактус засоромиться. А її хвіст? Це не просто прикраса — це зброя, якою вона вміє махати, як диригент оркестром. Отже, якщо ви мрієте про домашнього улюбленця, який поєднує в собі гламур, лінь і трохи сарказму, ігуана — ваш ідеальний вибір. Тільки не забудьте купити їй лампу для засмаги — інакше вона влаштує страйк, достойний голлівудських зірок! 🙂

Цікаво… То вже несамовито волають ознаки віку?:) Чи просто якась магнітна буря та зміна погоди дається взнаки?:) Старанно наліпенюю собі на порізаний палець пластир. Суну руку в рукавичку! Гребуся в квітнику. Й якось відчуваю, що щось йде не за планом? Вчора той же ж різаний палець в рукавичці не болів? А з чого ж він сьогодні болить? Разів три влаштовувала собі перерви. Водички пийнути, цигарку цмульнути, на ослінчику сіднути!:) Коооооожен раз рукавичку знімала!:) Аж коли роздивилася!:))) Що пластирем заліплений взагалі не середній палець!:))) А великий!!!:) Йййййййоооооййй, ййййииииааа - вівцяяяя!:) Сама себе заспокоюю!:) Що не одна я така!:) Наприклад, Ірина Олександрова моя нещодавно чаю схотіла!:) Окропу набульбенила не в горнятко, а в цукорницю!:) Також бурхливо обурювалася!:) Я її заспокоювала!:) Та чесно зізнавалася!:) Як мене кумася Іринка за руку хапала!:) Коли я вже майже прилаштувалася лийнути окропу в банку з розчинною кавою!:) Ну а чом би й ні?:) Чи є сенс розмінюватися на дрібниці?:))) Так дива витворяємо не тільки ми!:) Курки наші вже який день поспіль несуть таааааке копирошне яєчечко!:) Тільки по горобцям з рогатки пуляти!:))) Іринка вчора яєць на салат наварила!:) Й ті маленькі також!:) Вирішили ми їх на пʼяту за один день вечерю зʼїсти!:) Зʼїли!:) Білкове харчування якесь!:) В тих яєчечках жовток геть був відсутній!:) Між всіма оточуючими дивами, сиренами, вввввійною, йбнрсньою, дошкребла лівий кут великого квітника. Я б й далі посунулася! По під парканом до ладу все приводити? Та не так сталося, як гадалося! Дощ мене загнав! То вимушена відпочивати!:) Коли є сили, час, хист та натхнення здійснювати щось життєствердне!:) Ви там як?

#тварини Деревна жаба: зелений комік австралійських джунглів. Якщо ви коли-небудь задумувалися, хто в природі виглядає так, ніби щойно з’їв цілу миску лаймового желе і при цьому зберіг ідеальну посмішку, познайомтеся з деревною жабою (*Litoria caerulea*), відомою також як австралійська зелена деревна жаба. Ця амфібія — справжня зірка джунглів, і не лише через свій яскравий колір, а й через уміння жити так, ніби кожен день — це п’ятниця перед вихідними. Зовнішність: коли ти зелений, але це круто Деревна жаба — це амфібія з характером. Її шкіра — наче новенький листок салату, який щойно вийняли з холодильника: яскраво-зелена, гладенька і трохи липка. Розмір? Десь від 7 до 11 сантиметрів — достатньо, щоб бути помітною, але не настільки, щоб лякати сусідів. А ще в неї очі — великі, круглі, золотисті, ніби вона щойно побачила знижку на комах у супермаркеті. Ці очі, до речі, додають їй виразу “я знаю щось, чого ти не знаєш”, що робить її схожою на мудреця джунглів... або на жабу, яка просто переїла мух. Де живе ця зелена красуня? Родом вона з Австралії та Нової Гвінеї, де обирає собі житло в тропічних лісах, болотах чи навіть у вашій ванній, якщо ви залишите вікно відчиненим. Так, деревна жаба — не з тих, хто соромиться заскочити в гості. Її липкі лапки з присосками дозволяють лазити по деревах, склу і навіть по стелі — уявіть собі, як вона сидить над вами, поки ви чистите зуби, і тихо хихикає. Їжа: коли ти лінивий гурман Деревна жаба — невибагливий хижак. Її меню включає комах, павуків і навіть дрібних родичів, якщо ті не встигли втекти. Але не думайте, що вона ганяється за здобиччю, як якийсь жаб’ячий ніндзя. Ні, ця пані вважає за краще сидіти й чекати, поки вечеря сама приповзе до неї. Її стратегія: “Якщо я виглядаю достатньо мило, їжа прийде сама”. І, знаєте, це працює! Характер: спокій, тільки спокій Ця жаба — втілення дзену. Вона не квакає без потреби, не метушиться і взагалі поводиться так, ніби щойно повернулася з курсу медитації. Навіть коли її беруть у руки, вона не панікує, а просто сидить із виглядом: “Ну добре, погладь мене, смертний”. Завдяки цьому деревна жаба стала популярним домашнім улюбленцем — адже хто не хоче друга, який не вимагає вигулу і не гризе тапочки? Цікавий факт: майстер маскування... чи не дуже? Хоч вона й зелена, як тропічний ліс, іноді деревна жаба змінює колір — стає темнішою чи світлішою залежно від настрою, температури чи просто тому, що їй набридло бути одноманітною. Але не чекайте від неї камуфляжу рівня хамелеона — це більше схоже на “Ой, я сьогодні в блакитному настрої, дивіться!” Висновок: жаба, яка всіх обійшла Деревна жаба (*Litoria caerulea*) — це не просто амфібія, а справжній символ того, як можна бути милим, лінивим і успішним одночасно. Вона не поспішає, не нервує і живе собі в задоволення, чіпляючись за життя (і за дерева) своїми липкими лапками. Тож наступного разу, коли вам захочеться розслабитися, згадайте цю зелену красуню — можливо, вона й не дасть вам життєвих порад, але точно нагадає, що іноді досить просто сидіти й чекати, поки муха сама прилетить.

#цікаве Сьогодні — Всесвітній день диско-супу. Ні, це не вечірка в супниці 😄. Disco Soup — це глобальний рух, що перетворює боротьбу з харчовими відходами на яскраве свято з музикою, танцями й супом. Ідея проста: беремо продукти, які мали би потрапити у смітник, готуємо з них смачні страви й нагадуємо світу — їжа не має зникати дарма! Щороку людство викидає понад 1/3 усієї їжі — це понад 1 млрд тонн! Перша диско-суп вечірка відбулась у Парижі у 2012 році — з того часу її провели вже в десятках країн. Disco Soup — це не лише суп, а й джеми, смузі, салати, створені з овочів і фруктів, які магазини не захотіли продавати через «некрасивий вигляд».