#історія #події 📜 14 грудня 1918: Останній підпис Гетьмана та реванш Республіки. ​Цей день в історії України назавжди закарбувався як фінал амбітного, але суперечливого проекту Української Держави ("Другого Гетьманату"). Рівно 107 років тому в Києві відбулася подія, що кардинально змінила вектор визвольних змагань — Павло Скоропадський зрікся булави. ​🏛️ Контекст: Пастка геополітики До середини грудня 1918 року влада гетьмана тріщала по швах. Підтримка німецьких військ, на багнетах яких тримався режим, зникла після завершення Першої світової війни та революції в Німеччині. Намагаючись знайти нових союзників (Антанту), Скоропадський зробив фатальну політичну помилку — 14 листопада видав грамоту про федерацію з "небільшовицькою Росією". Це стало сірником, що підпалив діжку з порохом. Українські національні сили, об'єднані в Директорію, підняли повстання. ​⚔️ Облога Києва Війська Директорії, ударною силою яких були Січові Стрільці під командуванням Євгена Коновальця, стиснули кільце навколо столиці. У Скоропадського майже не залишилося лояльних частин, окрім офіцерських дружин та невеликих загонів сердюків. Київ жив у напрузі вуличних боїв. ​✍️ Момент істини 14 грудня ситуація стала безнадійною. У своїй резиденції на вулиці Інститутській, 40, розуміючи невідворотність поразки та бажаючи уникнути зайвого кровопролиття в місті, Павло Скоропадський підписав акт зречення від влади. ​"Я, Гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил впоратися із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади" — йшлося в документі. ​🛤️ Наслідки Вже наступного дня війська Директорії тріумфально увійшли до Києва, відновивши Українську Народну Республіку (УНР). Влада перейшла до Володимира Винниченка та Симона Петлюри. Сам колишній гетьман був змушений таємно тікати з Києва до Німеччини, за легендою — у формі пораненого німецького офіцера. ​Це був день краху консервативної монархічної ідеї та повернення до соціалістично-республіканського курсу, який, на жаль, теж не зміг встояти перед навалою більшовиків у майбутньому. Але урок 14 грудня залишається актуальним: жодна влада не втримається без опори на власне суспільство, а внутрішні чвари перед обличчям зовнішнього ворога завжди ведуть до втрати державності. 🇺🇦💔

ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ Старший солдат Микола Клименко на псевдо Пересвіт поліг 15 березня 2022 року в Маріуполі. Він зазнав смертельного осколкового поранення. Воїну було 26 років. Микола народився 20 березня 1995 року в селищі Іванків на Київщині. Навчався в школі №1, займався карате та посідав призові місця на змаганнях різного рівня. «Ніколи не сидів на місці. Постійно шукав себе, пробував нове, легко знаходив спільну мову з людьми. Любив спорт: карате, академічну греблю, біг. Цікавився біографіями героїв і намагався брати з них приклад», – розповіла мати Світлана. Після 8 класу він вступив до Броварського вищого училища фізичної культури за спеціальністю «академічна гребля», незабаром став КМС. Опанував у Київському фаховому коледжі зв’язку фах кабельника, а в університеті імені Бориса Грінченка – професію вчителя фізкультури. У студентські роки захопився бігом на довгі дистанції та триатлоном, долав напівмарафони. Не завершивши третій курс, долучився до полку «Азов», де став стрільцем-гранатометником. «З початком війни у 2014 році син вирішив піти захищати Україну. На нього вплинуло й бажання наслідувати історичних діячів, які боролися за державність», – сказала Світлана. Пересвіт був товариським, багато жартував, його знали в усьому «Азові». Миколу нагородили медаллю «Захиснику Маріуполя» та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». «У грудні 2021 року, коли був у відпустці, сказав, що буде війна. Ми злякалися, а він відповів, що пожартував», – поділилася мати. У 2022-му в Маріуполі ходив у рейди, знешкоджував техніку противника, що заходила в місто, та брав полонених. «1 квітня, у перший день деокупації Іванкова, я дізналася про загибель сина. Про це повідомила тітка, якій вдалося додзвонитися до родичів. Я здала ДНК, і згодом підтвердили збіг, – сказала Світлана. «Я завжди пам’ятатиму його з усмішкою. Він був життєрадісним, привітним і завжди готовим допомогти», – додала мати. У березні 2023 року Миколу поховали на «Новому кладовищі» в Іванкові. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У Іванкові вулицю Розважівську перейменували на його честь. У воїна залишилися мати та брат. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

#історія #особистості 🕯️ Совість Нації та Апостол Шістдесятників: Життя Євгена Сверстюка. Сьогодні, 13 грудня 1928 року, народився Євген Олександрович Сверстюк — видатний український літературний критик, есеїст, поет, філософ, активний учасник руху шістдесятників і один із найстійкіших політв'язнів радянського режиму, якого часто називали «совістю нації». Сходження на Арені Шістдесятництва 🧠 Отримавши освіту психолога та літературознавця, Сверстюк швидко став однією з ключових постатей у середовищі української інтелігенції 1960-х років. Він працював редактором у журналі «Український ботанічний журнал», але його справжнім покликанням була боротьба за національну свідомість і культуру. Його есеїстична проза, що поширювалася переважно у самвидаві, була гострою, філософськи глибокою і присвячена моральному відродженню нації та критиці радянської системи. Серед його найвідоміших праць — «Собор у риштуванні» (присвячений роману Олеся Гончара), «Іван Котляревський сміється» та «Блудні сини України». Ключові теми творчості: Сверстюк акцентував на необхідності збереження високих моральних і християнських цінностей, культурної спадщини та подолання «духу провінціалізму» і рабства. Довгий Шлях на Зону ⛓️ Сверстюк був одним із перших, хто підняв голос проти масових арештів української інтелігенції у 1965 році. Його активна громадянська позиція призвела до постійних звільнень з роботи та переслідувань. У січні 1972 року (під час другої хвилі масових арештів шістдесятників) Євгена Сверстюка було заарештовано. Його звинуватили у «антирадянській агітації та пропаганді» за його есе. Вирок: 7 років таборів суворого режиму (Перм-36) та 5 років заслання (Бурятія). Стійкість: Сверстюк провів у неволі 12 років, зберігши при цьому свою гідність та інтелектуальну активність, залишаючись прикладом незламності для інших в'язнів. Спадщина Незалежної України 🇺🇦 Після повернення із заслання у 1983 році та відновлення України, Євген Сверстюк продовжував залишатися моральним камертоном суспільства. Він не пішов у велику політику, зосередившись на культурній та освітній діяльності: Публіцистика: Видавав журнал «Наша віра». Наука: Очолював Український ПЕН-клуб (між 1993 та 2010 роками). Визнання: У 1995 році був нагороджений Державною премією України імені Тараса Шевченка. Євген Сверстюк до останніх днів свого життя (помер у 2014 році) був живим свідченням того, як сила духу однієї людини може протистояти тоталітарній системі, та залишається однією з найважливіших постатей у пантеоні борців за незалежну Україну

⚡⚡⚡МАКСИМАЛЬНИЙ РОЗГОЛОС!!! ⚠️  Увага! рф залучати літніх людей для встановлення БпЛА-ретрансляторів на приватних будинках в Україні, – радіозв’язківець Сергій «Флеш». Попередьте батьків та сусідів про підозрілі прохання сторонніх, наприклад: поставити у дворі невелику коробку з підключенням до розетки та, можливо, до Інтернету. Інформація наразі  потребує підтвердження. https://t.me/Ukraineaboveallelse

🔥💯 Знайомтеся, унікальний спортивний клуб України та всієї Європи – Чайка-ВМСУ (https://www.instagram.com/chaika_basketball_club?igsh=NGFuZ3JibXlkM3Ji)!🫡 🪖🏀 Це команда з реальних військових, які працюють на лінії бойового зіткнення, а коли дозволяє служба – грають у баскетбол у Першій українській лізі. 🎯 Наприклад, Віктор Бондаренко – навідник гармати артилерійського дивізіону 39-ої Бригади (https://www.instagram.com/39_brigade?igsh=Y3hieTFza2NlcjV0), а у вільний час – центровий БК Чайка-ВМСУ! 💣 Денис Рижий – навідник гармати і він же атакувальний захисник. 🎮 Олександр Волков – оператор БПЛА, а на майданчику грає на тій же позиції, що і Денис. 💪 Загалом 8 з 12 людей у заявці команди – чинні військовослужбовці! Це не історії з радянським часом, коли футболісти Динамо лише формально служили. ‼️🤯 Хлопці ж з Чайки вже видали серію з 8 (!) перемог поспіль! Попри те, що вони рідко тренуються, а іноді й пропускають матчі, адже головна задача – тримати фронт. 🙌 Поширюйте цю унікальну історію, щоб про них дізналося більше людей! І пишіть у коментарях, як вам ідея з таким клубом! 💰P.S. До речі, Чайка-ВМСУ існує не на бюджетні кошти і постійно перебуває в пошуках спонсорів. Зокрема, завдяки цьому ролику, Інтерспорт, який активно розвиває баскетбол, передасть команді нові мʼячі! 💵Зараз бюджет клубу складає всього 20 тисяч доларів на рік. Баскетболісти не отримують зарплат, а грають за ідею. 🫂 Приєднатись до команди може кожен військовослужбовець! #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

З найкращими побажаннями в День Сухопутних військ! Слава Україні та вам! Бажаємо вам сил і терпіння, невичерпного запасу енергії та віри у свою справу. Щоб ви завжди були на вершині успіху, а ваша доблесть служила прикладом для наступних поколінь. Нехай кожен ваш день буде наповнений гордістю за величезний внесок у безпеку нашої країни. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Свято невисловлених думок Свято невисловлених думок (Festival of Unmentionable Thoughts), який відзначається щороку 12 грудня, — це унікальна подія, яка заохочує людей визнати та поділитися своїми найпотаємнішими думками. Цей свято є нагадуванням про те, що у кожного є думки, які він може вважати занадто ризикованими або недоречними, щоб висловити їх відкрито, але ці думки є природною частиною людського досвіду. Суть думок, про які не можна говорити Небажані думки можуть варіюватися від цікавих роздумів, наприклад, як виглядає людина оголеною, до темних, зловісних ідей або бажання помститися. Вони можуть бути сором’язливими, наповненими ненормативною лексикою або просто занадто особистими, щоб ними ділитися. Ці думки часто тримаються в таємниці через страх осуду чи нерозуміння. Такі думки виникають у кожної людини, що робить їх універсальним аспектом людської психіки. Визнання цих думок може бути важливим для психічного здоров’я, оскільки дозволяє зрозуміти й прийняти свій внутрішній світ без почуття провини чи сорому. Відзначення Свята невисловлених думок Пропонується записати свої думки, які не хотілось озвучувати, і поміркувати над ними пізніше. Можна анонімно писати свої думки на аркушах паперу і ділитися ними з друзями або в групі. Читання творів мислителів та авторів, які заглиблюються у сферу невисловлених думок, може бути просвітницьким. Поширення невисловлених думок у соціальних мережах з хештегом #FestivalOfUnmentionableThoughts може стати визвольним досвідом. Значення Свята невисловлених думок Особистісний ріст і свобода. Самоприйняття — подія сприяє самоприйняттю, нормалізуючи всі типи думок. Підтримка ментального здоровʼя — висловлення своїх думок, сприяє вираженню та вербалізації почуттів (як допомога їх безпечному проживанню). Демократичні права — підкреслює важливість свободи думки як демократичного права. Обмін досвідом — усвідомлюючи, що інші мають схожі думки, люди можуть відчувати себе менш ізольованими та більш пов’язаними з іншими. Заохочення відкритості — свято сприяє формуванню почуття спільноти, де люди можуть об’єднуватися, обмінюючись думками та поглядами. Свято невисловлених думок нагадує про те, що наші найпотаємніші думки, навіть якщо вони не підлягають обговоренню, є частиною того, ким ми є. Ця подія заохочує до здорового сприйняття наших ментальних процесів і сприяє відчуттю єдності у спільному людському досвіді. Відзначаючи це свято, ми приймаємо наші думки з відкритістю і цікавістю, розуміючи, що вони є природною і невіддільною частиною нашого буття.

#дати #свята 🙏 Чудотворець і Захисник: День Святителя Спиридона Тримифунтського. Сьогодні, 12 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарем), православні християни, зокрема Православна Церква України (ПЦУ) та Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), вшановують пам'ять Святителя Спиридона Тримифунтського (близько 270–348 рр.). Цей святий є одним із найшанованіших у східній традиції, його часто ставлять в один ряд із Миколаєм Чудотворцем. Ключові факти про Святителя Спиридона: 1. Пастир і Захисник Віри: Спиридон жив на острові Кіпр, у місті Тримифунт, де був єпископом. До прийняття сану він був простим, але дуже доброчесним пастухом. Саме тому його часто зображують у скромному одязі або пастушій шапці. Цей факт підкреслює його близькість до простого народу. 2. Чудеса та Допомога Бідним: Святитель Спиридон прославився як великий чудотворець. Згідно з переказами, він міг зупиняти посуху, зцілювати хворих і навіть воскрешати мертвих. Він особливо опікувався бідними та нужденними, вважаючись їхнім покровителем. За це його глибоко шанували ще за життя. 3. Учасник Нікейського Собору: У 325 році Спиридон брав участь у Першому Вселенському (Нікейському) Соборі. Під час суперечок про природу Ісуса Христа він, будучи простим і неграмотним, на відміну від багатьох учених богословів, здійснив диво: він узяв у руки цеглину і стиснув її. Зверху з'явився вогонь (символ Святого Духа), знизу потекла вода (символ Отця), а в руках залишилася земля (символ Сина). Цим наочним прикладом він пояснив єдність і нероздільність Пресвятої Трійці. 🔥💧 4. Покровитель Подорожуючих та Фінансів: Завдяки своєму доброму серцю та чудесам, пов'язаним із допомогою бідним, Святителя Спиридона вважають покровителем подорожуючих, а також тим, хто забезпечує матеріальний добробут і захищає від фінансових труднощів. Мощі Святителя Спиридона зберігаються на грецькому острові Корфу (Керкіра) і є однією з головних святинь Греції.

#історія #особистості 🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві. 1. Коріння та Школа: Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант. 2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив: Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟 3. Оспівувачка Селянської Праці: Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею. 4. Трагедія та Еміграція: Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу. Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

Вітаємо команду ВК «Калинівка» (Броварський район) із успішним завершенням кваліфікаційного етапу Чемпіонату України Другої ліги та здобуттям 3-го місця у групі «Схід»! Новачки турніру впевнено проявили себе в усіх трьох турах, здобувши низку яскравих перемог і довівши свою майстерність, характер та згуртованість. Дякуємо тренеру й усій команді за емоції, гідну гру та чудовий приклад для молоді громади. Уже в січні 2026 року Калинівка вперше прийматиме тур Чемпіонату України у рідному залі — підтримаймо наших спортсменів! Пишаємося вами! Успіхів і нових перемог! 🏐💛💙 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #спорт #спорт_sports @sports #Brovarysport #Броварський_спорт @Brovarysport