• Психологиня, яка щойно повернулася з Таїті дає поради, як правильно жити. Що ж, це варто почитати...
    Психологиня, яка щойно повернулася з Таїті дає поради, як правильно жити. Що ж, це варто почитати...
    PRESS.ZP.UA
    Як правильно жити: психологиня дала дієві поради
    Маркіяна Лінгамська розповіла, як в умовах війни допомогти своїй нервовій системі знаходити час для відновлення.
    1
    1comments 60views
  • Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча.
    Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити".
    За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.
    Тоді Він створив першого українця.
    Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:
    — Добре, звісно... Але город де?
    Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".

    Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:
    — Гарно... Але хата крива.
    У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.

    Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".
    — Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.

    Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».
    Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали:
    Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан";
    Що саме сусід закопав у кутку городу;
    І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").

    Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».
    Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:
    — Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?
    — Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.

    Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.
    Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".
    Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".

    З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.
    А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".

    На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.
    — Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!
    Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".

    Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.
    Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.
    — Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.
    Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.
    Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.
    — Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?
    Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:
    — Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.

    Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.
    Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.
    Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:
    — Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?
    Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.
    — Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.
    І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.

    І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?".
    І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.
    Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча. Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити". За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.Тоді Він створив першого українця.Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:— Добре, звісно... Але город де?Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:— Гарно... Але хата крива.У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".— Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали: Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан"; Що саме сусід закопав у кутку городу; І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:— Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?— Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.— Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.— Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.— Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:— Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:— Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.— Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?". І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.
    1
    1Kviews
  • Досить слухати чужі поради! 🛑 Час довіряти власним відчуттям і брати повну відповідальність за свої рішення.

    Найчастіше ми гальмуємо через страх: «А що скажуть інші?», «А що, як моє рішення не схвалять?». Але правда в тому, що судження інших — це їхні проблеми, а не ваші.
    Робіть так, як відчуваєте ви. Це ваше життя, і ви маєте повне право проживати його по-своєму!
    Досить слухати чужі поради! 🛑 Час довіряти власним відчуттям і брати повну відповідальність за свої рішення.Найчастіше ми гальмуємо через страх: «А що скажуть інші?», «А що, як моє рішення не схвалять?». Але правда в тому, що судження інших — це їхні проблеми, а не ваші.Робіть так, як відчуваєте ви. Це ваше життя, і ви маєте повне право проживати його по-своєму!
    146views
  • ОТАМАН


    На камені видно характер козацький,
    Він з тої землі, де виблискують плавні.
    В скульптурі помітна суть реалізацій.


    В житті отаман величезну мав славу,
    А погляд й тепер виглядає природним.
    Він знав наперед свої цілі державні.


    Його не лякали імперські народи,
    Він мову тримав, як і руку на шаблі,
    З якої в боях здобувалась свобода.


    Він вів за собою не тільки для слави,
    Аби не зламати козацької ланки
    Й не дати для відступу ворогу шансів.


    Він слухав поради ще з давніх курганів
    І радився з тими, що в битвах бували.
    Бо воля без мудрості — це не змагання.


    Герой Гордієнко гнав кожну навалу,
    Бо з твердим характером був по натурі
    І слава його з кожним разом зростала.


    Сьогодні ми бачимо це у скульптурах,
    В картинах, піснях, у віршах, де так просто
    Показано все в українській культурі.


    Допоки є пам'ять — жива буде й постать.


    Мирослав Манюк
    24.06.2026
    ОТАМАН На камені видно характер козацький, Він з тої землі, де виблискують плавні. В скульптурі помітна суть реалізацій. В житті отаман величезну мав славу, А погляд й тепер виглядає природним. Він знав наперед свої цілі державні. Його не лякали імперські народи, Він мову тримав, як і руку на шаблі, З якої в боях здобувалась свобода. Він вів за собою не тільки для слави, Аби не зламати козацької ланки Й не дати для відступу ворогу шансів. Він слухав поради ще з давніх курганів І радився з тими, що в битвах бували. Бо воля без мудрості — це не змагання. Герой Гордієнко гнав кожну навалу, Бо з твердим характером був по натурі І слава його з кожним разом зростала. Сьогодні ми бачимо це у скульптурах, В картинах, піснях, у віршах, де так просто Показано все в українській культурі. Допоки є пам'ять — жива буде й постать. Мирослав Манюк 24.06.2026
    1
    809views
  • Не раджу роздавати поради. Особливо, коли вас про це ніхто не просив...

    Не раджу роздавати поради. Особливо, коли вас про це ніхто не просив...
    140views
  • ❗️Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав громадян росії, які незаконно перебувають на території тимчасово окупованого Криму, негайно покинути півострів.


    За його словами, вже понад три тижні ЗСУ завдають точних ударів по військових об'єктах на півострові, і інтенсивність цих ударів буде тільки зростати.


    ⚡️Голова Меджлісу порадив росіянам покинути Крим поки функціонує Керченський міст. Адже, каже, скоро такої можливості не буде.


    «Не відкладайте на завтра свій від'їзд з Криму. Збирайте речі та повертайтеся на свою батьківщину. Зараз. Потім буде пізно», - заявив у відеозверненні Рефат Чубаров.
    ❗️Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав громадян росії, які незаконно перебувають на території тимчасово окупованого Криму, негайно покинути півострів. За його словами, вже понад три тижні ЗСУ завдають точних ударів по військових об'єктах на півострові, і інтенсивність цих ударів буде тільки зростати. ⚡️Голова Меджлісу порадив росіянам покинути Крим поки функціонує Керченський міст. Адже, каже, скоро такої можливості не буде. «Не відкладайте на завтра свій від'їзд з Криму. Збирайте речі та повертайтеся на свою батьківщину. Зараз. Потім буде пізно», - заявив у відеозверненні Рефат Чубаров.
    287views
  • ❗️Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав громадян росії, які незаконно перебувають на території тимчасово окупованого Криму, негайно покинути півострів.


    За його словами, вже понад три тижні ЗСУ завдають точних ударів по військових об'єктах на півострові, і інтенсивність цих ударів буде тільки зростати.


    ⚡️Голова Меджлісу порадив росіянам покинути Крим поки функціонує Керченський міст. Адже, каже, скоро такої можливості не буде.


    «Не відкладайте на завтра свій від'їзд з Криму. Збирайте речі та повертайтеся на свою батьківщину. Зараз. Потім буде пізно», - заявив у відеозверненні Рефат Чубаров.
    ❗️Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав громадян росії, які незаконно перебувають на території тимчасово окупованого Криму, негайно покинути півострів. За його словами, вже понад три тижні ЗСУ завдають точних ударів по військових об'єктах на півострові, і інтенсивність цих ударів буде тільки зростати. ⚡️Голова Меджлісу порадив росіянам покинути Крим поки функціонує Керченський міст. Адже, каже, скоро такої можливості не буде. «Не відкладайте на завтра свій від'їзд з Криму. Збирайте речі та повертайтеся на свою батьківщину. Зараз. Потім буде пізно», - заявив у відеозверненні Рефат Чубаров.
    291views
  • Резонансна ДТП на Караваєвих дачах: петицію батьків загиблого 12-річного підлітка відхилили в Офісі президента й порадили звернутися до Кабміну 


    Про це повідомив батько загиблого - Олексій Глушич. В ОП аргументували це неправильною адресацією. Мета петиції - зупинити системну смертність внаслідок ДТП в Україні та зробити покарання суворішим.


    Втім, батьки шукатимуть інші інструменти, аби голос їхньої родини та пам’ять про сина допомогли врятувати життя інших дітей.
    Резонансна ДТП на Караваєвих дачах: петицію батьків загиблого 12-річного підлітка відхилили в Офісі президента й порадили звернутися до Кабміну  Про це повідомив батько загиблого - Олексій Глушич. В ОП аргументували це неправильною адресацією. Мета петиції - зупинити системну смертність внаслідок ДТП в Україні та зробити покарання суворішим. Втім, батьки шукатимуть інші інструменти, аби голос їхньої родини та пам’ять про сина допомогли врятувати життя інших дітей.
    403views 6Plays
  • Чи знаєте ви, що перші трактування Таро у Європі були... віршованими?
    У XVI–XVIII століттях у Франції та Італії існувала дивовижна світська гра — Tarocchi Appropriati (Привласнені Таро).


    Аристократи та поети збиралися в залах, витягували карти Старших Арканів і прямо на ходу складали віршовані алегорії. Через поезію вони описували характер людини, її таємниці, долю та давали магічні поради.


    Поетичне слово налаштовує наше Его набагато глибше, ніж сухі лекції. Воно розмовляє напряму з підсвідомістю.


    Я повертаю цю давню традицію.
    Кожен мій допис у цьому блозі буде не просто розбором карти, а віршем-кодом, який я дістаю з потоку Марсельської системи.


    Ці рядки не про майбутнє «колись-потім». Вони працюють як маніфест і захист «тут і зараз».


    Починаю з Аркана XIX — Сонце (Le Soleil).



    У Марсельській традиції це карта абсолютного миру, чистої радості та безпеки, де двоє дітей граються під захистом міцного муру.


    Ловіть цей ритм. Впустіть його в себе:


    Аркан XIX. Сонце (Le Soleil)


    Світло торкається м’яко очей і плечей,
    День розгортає свій золотий сувій.
    Час залишає у минулому тіні ночей,
    Ми повертаємось до ковчегу мрій.


    Дивись на карту двох малих дітей,
    Радість тримай у серці ідей,
    Сонце є початком втілення мрій,
    Мир пульсує у крові надій.


    Будуємо мур — цеглинка до цеглинки,
    Простір Світла від падаючого зла,
    Марсельський малюнок спрямовує вись,
    Світло панує у наших краях.


    Нехай цей перший вірш-код стане вашим особистим щитом від будь-якого зла та увімкне внутрішнє світло.


    До зустрічі біля ковчегу мрій.
    Підписуйтесь, попереду ще 21 таємничий Аркан.


    Напишіть у коментарях, як вам такий формат? І яка карта Марсельського Таро ваша улюблена?
    Чи знаєте ви, що перші трактування Таро у Європі були... віршованими? У XVI–XVIII століттях у Франції та Італії існувала дивовижна світська гра — Tarocchi Appropriati (Привласнені Таро). Аристократи та поети збиралися в залах, витягували карти Старших Арканів і прямо на ходу складали віршовані алегорії. Через поезію вони описували характер людини, її таємниці, долю та давали магічні поради. Поетичне слово налаштовує наше Его набагато глибше, ніж сухі лекції. Воно розмовляє напряму з підсвідомістю. Я повертаю цю давню традицію. Кожен мій допис у цьому блозі буде не просто розбором карти, а віршем-кодом, який я дістаю з потоку Марсельської системи. Ці рядки не про майбутнє «колись-потім». Вони працюють як маніфест і захист «тут і зараз». Починаю з Аркана XIX — Сонце (Le Soleil). У Марсельській традиції це карта абсолютного миру, чистої радості та безпеки, де двоє дітей граються під захистом міцного муру. Ловіть цей ритм. Впустіть його в себе: Аркан XIX. Сонце (Le Soleil) Світло торкається м’яко очей і плечей, День розгортає свій золотий сувій. Час залишає у минулому тіні ночей, Ми повертаємось до ковчегу мрій. Дивись на карту двох малих дітей, Радість тримай у серці ідей, Сонце є початком втілення мрій, Мир пульсує у крові надій. Будуємо мур — цеглинка до цеглинки, Простір Світла від падаючого зла, Марсельський малюнок спрямовує вись, Світло панує у наших краях. Нехай цей перший вірш-код стане вашим особистим щитом від будь-якого зла та увімкне внутрішнє світло. До зустрічі біля ковчегу мрій. Підписуйтесь, попереду ще 21 таємничий Аркан. Напишіть у коментарях, як вам такий формат? І яка карта Марсельського Таро ваша улюблена?
    1Kviews
  • 🇺🇦Українських параармреслерів оштрафували по 250 євро за відмову стояти під гімн РФ😡


    На міжнародних змаганнях у Будапешті Дмитро Луцишин із України та його колега по збірній залишили п'єдестал під час церемонії нагородження. Луцишин виборов бронзу на ліву руку, а інший український спортсмен — срібло. За словами параармреслера, вони порадилися з тренером і вирішили не слухати гімн країни-агресора.
    🇺🇦Українських параармреслерів оштрафували по 250 євро за відмову стояти під гімн РФ😡 На міжнародних змаганнях у Будапешті Дмитро Луцишин із України та його колега по збірній залишили п'єдестал під час церемонії нагородження. Луцишин виборов бронзу на ліву руку, а інший український спортсмен — срібло. За словами параармреслера, вони порадилися з тренером і вирішили не слухати гімн країни-агресора.
    254views 0Plays
More Results