#історія #особистості Майстер мрій та пам’яті: як Стівен Спілберг змінив світовий кінематограф 🎬 18 грудня 1946 року народився Стівен Спілберг — людина, чиє ім'я стало синонімом магії кіно. Він не просто режисер, а справжній архітектор сучасного Голлівуду, який навчив мільйони людей знову вірити в дива, боятися глибин океану та співчувати історії так глибоко, як ніколи раніше 🌟. Кар'єра Спілберга — це низка революцій. У 1975 році його фільм "Щелепи" створив поняття "літнього блокбастера", назавжди змінивши економіку кіноіндустрії. Він відкрив нам динозаврів у "Парку Юрського періоду", змусив полюбити прибульця в "Інопланетянині" та подарував найвеличнішого шукача пригод — Індіану Джонса. Спілберг володіє унікальним даром: він бачить світ очима дитини, але втілює ці бачення з технічною досконалістю генія 🦕. Проте справжня велич Спілберга розкрилася в його драматичних роботах. Фільм "Список Шиндлера" став не просто кіношедевром, а потужним гуманістичним маніфестом, який нагадав світу про трагедію Голокосту. За цю стрічку він отримав свій перший "Оскар" як найкращий режисер. Його вміння поєднувати масштабні візуальні ефекти з інтимними людськими історіями робить кожен його фільм незабутнім досвідом 🕯️. Спілберг також відомий своєю прихильністю до інновацій та меценатством. Він заснував фонд "Шоа" для збереження свідчень тих, хто вижив під час геноцидів, використовуючи технології на службі пам'яті. Навіть сьогодні, перебуваючи у поважному віці, він продовжує експериментувати з жанрами — від мюзиклів до автобіографічних драм, доводячи, що для справжнього таланту не існує меж 🎞️.

#поезія Щаслива ти жінка, - казали їй в очі, Свій смуток ховала у зоряні ночі, Шепталися в спину,- не дуже й красива... А жінка була собі просто щаслива. Не світська "левиця", підбори не носить, Зірок тих що в небі, ніколи не просить, Розбудить цілунком кохана людина Із присмаком кави, вона вже й щаслива. Щаслива дружина, бабуся і мати, Свою всю любов є для кого віддати, Їй кажуть,- пора полюбити себе, Щаслива, що просто для когось живе. Вона на дієтах щодня не сидить, Таку її люблять, аж серце щемить, В чужих вікнах щастя своє не шукає, Його по краплинам в долоні збирає. І щастя своє від людей не сховала, За нього боролась, ні в кого не крала, Весела та мудра, хоча й не красива, Була просто доля у жінки щаслива. Наталя Гнутова.

РОЗМОВА ПРО СВІТЛО Полюби себе ніжно, як Сонце ріллю Відпусти свій неспокій у дальній туман, Олівцями добра свою суть розмалюй, Хай цвіте в тобі сад, а не чорний бур'ян. Полюблю, як затупиться Місяця ніж, Що накреслив тривогу мені на руках. Свої хащі ховаю глибоко на дні. Кожна квітка там – чорна, а гілка – суха. Обійми свої мрії, що сплять в глибині, Дай їм крила з надії, літати вгорі. І нехай твоє серце без зайвого "ні" Відшукає свободу палку у зорі. Мої мрії колючі, як чортополох, Їх тримаю подалі до кращих часів. Я зорю не стрічаю із кимось удвох, І здається, що гірша і слабша з усіх. Не шукай у чужих дзеркалах висоти, Бо найкращий відбиток живе у тобі. Ти є промінь, що вміє свободу знайти І вночі засвітити, як хтось у журбі. Я сама у журбі, у ярах темноти, І по стежці моїй розсипається шлак. Якби хтось незвичайний мені присвітив – Свій загублений промінь, як голку, знайшла б. Автори: Мирослав Манюк Наталка Меленишин 12.08.2025 – 03.12.2025

#поезія Мережить Осінь сукню до вінчання — Хотілось золотом, та срібло нині в моді. Зима, казали, буде, мабуть, рання -- Дістати б свитку, сховану в комоді. Піде за Грудня. Має вже обручку. Він так давно за нею упадає. Придбав в сорòк з камінчиком каблучку. Освідчився. І відповідь чекає. Приходив свататись. Шарівся, як хлопчисько... На білім конику з годину гарцював. Просив руки. Вклонявся низько-низько. І край сукенки, як царівні, цілував. А що вона? Піде... Дармà, що чýдний. Його полюбить. Звикне. То пусте... Її Листòпад -- вертихвіст облудний, Рудих дівок цілує. Та й таке... Мережить сукню Осінь до вінчання. Така краса -- весь бісер на парчу. Зламалась голка срібненька, остання... Так і піде. У зúму. Без плачу. Людмила Галінська

#поезія Я далека від того, щоб бути моделлю, але я - це я. Я їм. Я важу трохи більше, ніж варто було б. Я маю шрами, бо маю історію. Комусь я подобаюся, хтось мене любить, а хтось ненавидить. Я різна й іноді говорю божевільні речі. Я не вдаю з себе тієї, ким не є. Ви можете любити мене, або ні. Але якщо я вас полюбила, то знайте - зробила це всім серцем

#поезія Вона любила дощ, а дощ любив її… Приходив уночі, сідав на підвіконні, Він знав про неї все, читав її вірші І цілував її простягнуті долоні. Смішний романтик дощ у душу заглядав, Він плакав про своє, у шибку бив щосили. Він знав, що він пропав, і мріяв про одне, Щоби вона його так само полюбила. Вона ділила з ним і радість, і печаль, І сльози під дощем здавалися водою, Котились по лиці, немов гірський кришталь. Їх бережно збирав і забирав з собою. Вона любила дощ, а дощ любив її, Тихенько обіймав її тендітні плечі, Він спокій дарував і мир її душі, Він рятував її від болю й порожнечі. Руслана Василів

Мариновані баклажани 🍆 прекрасний рецепт до будь якого гарніру , вже полюбився багатьом , спробуйте 🤗 Інгредієнти: 🌿баклажани 7-8 шт 🌿часник 9 зуб. , перець гострий 1-2 шт 🌿петрушка , кріп (можна без зелені ) Маринад: Спеції: паприка 1 ч.л. , лавровий лист 2 шт, духмяний перець горошком 6 шт Вода 150 мл , оцет 9% 200 мл (я взяла яблучний ) , цукор 150- 200 гр , сіль 2 ст.л. , олія 150-200 мл

#поезія Вона любила дощ, а дощ любив її… Приходив уночі, сідав на підвіконні, Він знав про неї все, читав її вірші І цілував її простягнуті долоні. Смішний романтик дощ у душу заглядав, Він плакав про своє, у шибку бив щосили. Він знав, що він пропав, і мріяв про одне, Щоби вона його так само полюбила. Вона ділила з ним і радість, і печаль, І сльози під дощем здавалися водою, Котились по лиці, немов гірський кришталь. Їх бережно збирав і забирав з собою. Вона любила дощ, а дощ любив її, Тихенько обіймав її тендітні плечі, Він спокій дарував і мир її душі, Він рятував її від болю й порожнечі. Руслана Василів

УЧИТЕЛЕМ У СВІТ ТРЕБА ПРИЙТИ Учителем у світ треба прийти З бажанням вчити, діяти, навчатись, Ключ до сердець дитячих віднайти, І долею людською перейматись. Учителем у світ треба прийти Й ступи́ть в житті на вчительську доро́гу. Йти впевнено і з неї не зійти, Долати негаразди і тривогу. Учителем у світ треба прийти, Здобуть знання та й іншим передати. І з цьо́го шля́ху гордо лиш піти Й весь час творити, сіяти, навчати. Учителем у світ треба прийти І ймення це в душі повинно жити. Аби висот на ниві досягти, Хліб нелегки́й душею полюбити. Учителем у світ треба прийти, І з у́смішкою сіять зе́рна в ду́ші. Щоб чуть від учнів: «Знов до нас прийди!», Й уя́ви про прекрасне не розрушить. Учителем у світ треба прийти, Йти з позитивом, радістю, сумлінням, Бо благороднішої праці не знайти, Та не в усіх є витримка й терпіння. Учителем у світ треба прийти, Давать знання, добро роби́ть, начати. І гідно шлях учительський пройти, Дух вчителя нікому не зламати. 29.10.2018 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 961650

Я навчилась себе цінувати - Це завдання було непросте! Я навчилась чужим відмовляти, А собі дозволяти усе! Я навчилася жити спокійно, Планувати, як зручно мені. Я навчилася слухати мрії І іти до своєї мети. Я навчилася бути собою - Не в угоду для всіх, а як є. Мені стало байдуже на осуд Неважливих для мене людей. Я навчилась людей відпускати... Не по серцю: он Бог, он порог. Я навчилась себе поважати І робити кольє з помилок. Я нарешті себе полюбила, Бо у себе я тільки одна! І мої переламані крила Поступово навчились літать! #Вірш автор: пані❤️золотко. Силянки внаявності ціна 750 і 1000 грн. #biserok_anita #бісероплетіння #beading #beadingtutorial #beadingjewelry #силянка #силянказбісеру #збісеру #handmade #handmadeuk #купуйукраїнське #подарунок #прикрасизбісеру #прикрасиукраїна #handmadeuk #подарунок #бісероплетінняприкраси #віршукраїнськоюмовою #психологія