#історія #події
🕵️‍♂️ Крадіжка століття: Як «Мона Ліза» повернулася після двох років зникнення.
Сьогодні, 12 грудня, ми переносимося у Флоренцію 1913 року, де завершилася одна з найгучніших і найзагадковіших кримінальних історій в історії мистецтва. Після 28 місяців пошуків, найвідоміша картина світу, «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, була знайдена цілою і неушкодженою. 🎉

Картина зникла з Лувру в Парижі 21 серпня 1911 року. Крадіжка викликала справжній міжнародний шок і стала світовою сенсацією. Французькі газети виходили із порожніми шпальтами, де раніше розміщувалося зображення картини. Поліція підозрювала всіх: від Пабло Пікассо до німецьких шпигунів.

Хто був злодій і чому він це зробив?

Злочинцем виявився італійський робітник, який раніше працював у Луврі склярем, Вінченцо Перуджа (Vincenzo Peruggia). Він просто сховався в музеї на ніч, наступного ранку зняв картину зі стіни, витягнув її з рами та спокійно виніс під своїм робочим халатом. 🤦
Перуджа зберігав шедевр у себе в паризькій квартирі, заховавши її у фальшивій валізі чи в шухляді під ліжком. Свої дії він пояснював патріотичними мотивами: він вважав, що Наполеон Бонапарт вкрав картину в Італії, і його місія — повернути її на історичну батьківщину. 🇮🇹

Як відбулося виявлення?

У грудні 1913 року Перуджа вирішив «повернути» картину, зв'язавшись із флорентійським антикваром Альфредо Джері (Alfredo Geri). Він запропонував продати «Джоконду» (як її називають в Італії) за 500 тисяч лір. Джері, разом із директором галереї Уффіці Джованні Поджі, зустрівся зі злочинцем у його готельному номері. Вони одразу впізнали оригінал і, зробивши вигляд, що їм потрібен час для перевірки, повідомили поліцію.

Наслідки крадіжки:
Народження Ікони: До 1911 року «Мона Ліза» була відома лише в колах поціновувачів мистецтва. Саме ця гучна крадіжка перетворила її на беззаперечний світовий шедевр і культурну ікону, про яку дізнався кожен.
Тріумфальне Повернення: Перед тим, як повернутися до Франції, «Мона Ліза» була виставлена в Галереї Уффіці, де її зустрічали з небувалим ажіотажем. Її урочисте повернення до Лувру на початку 1914 року стало справжньою національною подією.

Ось так завдяки зухвалому злочину та щасливому випадку усмішка Джоконди стала об’єктом світової уваги. 😊

Старий віз в музеї просто неба в Пирогові.
📷 Max Tokar

Міжнародний день цивільної авіації

Що це за день?
Романтика неба віддавна вабила людей. Мати крила та літати, мов птах — це бажання не полишало людство, але в давнину могло бути тільки мрією. Спроби піднятися в небо довго здавалися прагненням до неможливого — варто згадати хоча б легенду про Ікара. Та минув час, і нас вже не дивує, що завдяки авіалайнеру за лічені години можна опинитися в будь-якому найвіддаленішому кутку земної кулі. Авіація набагато зменшила відстані та відкрила для світу безліч нових можливостей. Щоб підкреслити вплив цивільної авіаційної індустрії на сучасне життя, 7 грудня кожного року планета відзначає Міжнародний день цивільної авіації.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день цивільної авіації?
Розвиток авіації на початку минулого століття набув швидких темпів. Але світ ще не мав ніяких загальних правил та багатосторонніх угод між країнами для регулювання міжнародних польотів та підвищення їх безпеки.


Перша в історії Конференція цивільної авіації відбулася 1910 року в Парижі. На ній були присутніми делегати від 18 європейських країн. Представників держав з іншого боку океану навіть не запрошували, бо трансокеанічні перельоти вважалися чимось фантастичним.

Після Першої світової війни, в 1919 році, Паризькою мирною конференцією було прийнято Міжнародну повітряну конвенцію для регулювання правил цивільної авіації.

Цей документ було ратифіковано в 38 країнах. І хоч завдяки йому до кінця 30-х років минулого століття було досягнуто деякого прогресу щодо угод про правила міжнародних польотів, авіакомпанії більшості країн, як і раніше, не співпрацювали, і не існувало договорів, що дозволяли б іноземним літакам здійснювати безпосадкові перельоти над територіями різних країн.

Міжнародний день цивільної авіації в історії
1783
Брати Монгольф’є підняли в повітря повітряну кулю з пасажирами на борту.
1900
Завдяки винахіднику Фердинанда фон Цеппеліна світ побачив політ дирижабля.
1903
Здійснено перший політ людини на літаку з двигуном, що був створений братами Райт.
1916
В США засновано компанію «Боїнг» — одного з найбільших виробників цивільних та воєнних літаків.
1939
Піднявся в небо перший гелікоптер, створений українцем Ігорем Сікорським.
1968
В Радянському Союзі відбувся перший політ надзвукового пасажирського літака Ту-144.


Яке місце цивільної авіації в глобальній світовій економіці?
Ця галузь забезпечує 65,5 мільйона робочих місць та 3,6% світової економічної діяльності.

Який пасажирський літак найбільший у світі?
Це Airbus A380, що вміщує 853 пасажири.

Скільки пасажирів на рік перевозять авіакомпанії світу?
Щороку цивільна авіація у всьому світі перевозить понад 4 мільярди людей.

Яка установа в Україні керує цивільною авіацією?
Керівництво цивільною авіацією в нашій країні покладено на Державну авіаційну службу України, створену в 2011 році.

Як відзначати Міжнародний день цивільної авіації?
В цей день за ініціативою Міжнародної організація цивільної авіації влаштовуються різноманітні заходи — семінари, просвітні лекції, анонси новин на тему міжнародної цивільної авіації. Ці заходи знаходять підтримку урядів, недержавних організацій, авіаційних компаній у всьому світі.

Україна, як держава, що в 1992 році підписала Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію, приєднується до світових традицій у відзначенні Міжнародного дня цивільної авіації.

На телебаченні та в пресі висвітлюються здобутки й проблеми галузі. Авіакомпанії пропагують послуги та оновлюють інформацію про свою діяльність на офіційних сайтах.

Всі працівники сфери цивільної авіації — пілоти, бортпровідники, авіадиспетчери, працівники аеропортів, виробники літаків — приймають привітання та нагороди від керівництва держави та безпосередніх керівників.

Мабуть, для кожного з нас найприємнішим способом приєднатися до святкування буде бронювання білету, а згодом і політ до якогось екзотичного куточка світу, про який давно мріялося.

А якщо часу чи коштів на далекі польоти не вистачає, є прекрасна альтернатива — побувати в музеї авіації України та дізнатися багато нового й цікавого про цивільну авіацію в нашій країні.

Чому важлива ця подія?
На сьогодні цивільна авіація — набагато більше, ніж можливість швидких та безпечних польотів. Це величезний стимул для економічного розвитку країн.

ООН стверджує, що на кожні 100 доларів і 100 робочих місць, створених у цивільній авіації, додатково 350 доларів та 610 робочих місць створюються в інших галузях економіки.

Також розвиток цивільної авіації є стимулом для загального науково-технічного прогресу. Наприклад, одна з найбільших авіабудівних компаній світу — Airbus — впроваджує програму «Розумне небо», завдяки якій до 2050 року час кожного польоту скоротиться на 13 хвилин. Це дозволить зекономити 9 мільйонів тонн пального та на 28 мільйонів тонн зменшити небезпечні викиди в атмосферу планети.

Завдяки святкуванню Міжнародного дня цивільної авіації для громадян є можливість краще ознайомитися з внеском сучасної мирної авіації в соціальну та економічну сфери, а також зрозуміти, чому таким потрібним є забезпечення ефективних і безпечних польотів цивільних літаків за єдиними для всіх держав вимогами.

Митці України...💙💛 Євген Буковецький. "Студентка" (1905). НХМУ🎨

Євген Йосипович БУКОВЕЦЬКИЙ (17 грудня 1866, Одеса - 27 липня 1948, Одеса) - відомий одеський художник-портретист та митець побутового жанру.🎨🎨
Закінчив Одеську школу рисування, де займався у Г. О. Ладиженського і К. К. Костанді. Потім, провчившись один рік в петербурзькій Академії мистецтв, Буковецький подорожував по Європі, відвідуючи музеї в Парижі і Мюнхені і навчаючись живопису у західних майстрів, зокрема в Академії Жюліана в Парижі.🎨🎨
В Одесу він повернувся у 1891 році і з цього часу постійно брав участь у виставках. Фігуру Євгена Йосиповича Буковецького можна з повним правом назвати однією з ключових для культурного життя Одеси кінця XIX - початку XX ст. Його будинок на вул. Княжій, 27, де спочатку по четвергах, а потім по неділях протягом багатьох років збирався цвіт місцевої інтелігенції, був одним з найзначніших культурних центрів міста. Буковецький написав сотні портретів своїх співгромадян, так що його можна вважати портретистом всієї Одеси.🎨🎨

Парфенон

Парфенон - це пам'ятка античної архітектури, давньогрецький храм, розташований на Афінському Акрополі. Головний храм присвячений покровительці міста і всієї Аттики богині Афіні. Парфенон був побудований в 447-438 роках до н. е. архітектором Каллікратом за проектом Іктіна і прикрашений в 438-431 роках до н. е. під керівництвом Фідія, попередній храм був зруйнований персами, близько 480 до н. е. Більша частина історичних знахідок з храму експонується сьогодні в музеї Акрополя. У храмі було створено величезну триступеневу основу, на якій був побудований прямокутний храм із сімнадцяти колон з північного і південного боків і восьми зі східного і західного. У центральному залі храму знаходилася золота статуя Афіни, нині втрачена. Скульптури були інтегровані в саму будівлю: педиментальні групи зображували народження Афіни і її боротьбу з Посейдоном. У метопах були сцени битв між богами і гігантами, а також між греками, кентаврами, амазонками і знаменитий фриз, який знаходився на вершині навколо целли, показуючи Панафінейську процесію на честь Афіни. Робота Фідія ознаменувала золотий вік грецької культури.

Джерело https://psahno.com/uk/places/parfenon

#Парфенон #Акрополь #Афіни #Греція #СтародавняГреція #Античність #Історія #Архітектура #КультураГреції #Подорожі #ПодорожДоГреції #КрасаСвіту
#ІсторичнаСпадщина #ВизначніМісця #СвітоваСпадщина

День без мистецтва
1 грудня відзначається “День без мистецтва” (Day Without Art). Цей день був створений для того, щоб привернути увагу суспільства до важливості мистецтва в нашому житті та згадати тих діячів культури та мистецтва, які помер від СНІДу.

Започаткування Дня без мистецтва
День без мистецтва був започаткований у 1989 році нью-йоркською групою “Візуальний СНІД” як національний день дій та жалоби у відповідь на кризу, спричинену СНІДом. У першому заході взяли участь понад 800 американських мистецьких та СНІД-груп, які проводили різноманітні заходи — від закриття музеїв до організації спеціальних виставок на тему СНІДу. 1

Перехід до “Дня без мистецтва”
У 1998 році подію перейменували на “День без мистецтва”, додавши лапки, щоб підкреслити включення мистецьких проектів, присвячених пандемії СНІДу, та заохотити до участі митців, які живуть з ВІЛ. Ця зміна ознаменувала перехід від дня жалоби до дня дії та обізнаності, підкресливши проактивну роль мистецтва у подоланні кризи.

Глобальний вплив та участь
З моменту свого заснування “День без мистецтва” перетворився на глобальну подію, в якій беруть участь близько 8 000 національних і міжнародних музеїв, галерей, мистецьких центрів та інших організацій. Ці установи проводять різноманітні заходи, від виставок і перформансів до освітніх програм, щоб привернути увагу до поточної пандемії СНІДу. 2

Такі установи, як Музей сучасного мистецтва та Музей Соломона Гуггенхайма, беруть участь в акції в унікальний спосіб, наприклад, проводячи виставки з порожніми рамами або завішуючи свої будівлі великими чорними стулками. Ці дії є потужними символами порожнечі, яку залишили митці, що померли від СНІДу.

Відзначення Дня без мистецтва
День без мистецтва можна відзначати різними способами: від вшанування пам’яті митців, які постраждали від СНІДу, до організації заходів, які продовжують підвищувати обізнаність про цю хворобу. Мистецькі галереї часто влаштовують виставки робіт митців, які постраждали від СНІДу, надаючи простір для роздумів про їхній внесок і вплив хвороби.

Цей день також слугує для того, щоб згадати і вшанувати різних митців і громадських діячів, яких торкнувся СНІД, таких як Фредді Мерк’юрі, Кіт Гарінг і Артур Еш. Їхню спадщину вшановують, підкреслюючи їхні таланти та внесок у відповідні галузі.

“День без мистецтва” – важлива подія, яка не лише вшановує пам’ять митців та людей, що померли від СНІДу, а й слугує закликом до дій у боротьбі з хворобою. Він підкреслює життєво важливу роль мистецтва у підвищенні обізнаності та сприянні колективній відповіді на виклики у сфері охорони здоров’я. Щорічне відзначення цього дня продовжує надихати та мобілізувати спільноти по всьому світу.

#дати
🎩 Федір Ернст (1891–1942): Фундатор Українського Мистецтвознавства та Рятівник Культури.
9 листопада 1891 року в Києві народився Федір Людвігович Ернст (справжнє ім'я Теодор-Ріхард Людвігович) – видатний український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець та один із ключових діячів у галузі охорони пам'яток історії та культури у 1920-х роках. Його діяльність стала міцним фундаментом для становлення українського мистецтвознавства як академічної науки.

🏛️ Наукова та Пам'яткоохоронна Діяльність

Незважаючи на німецьке коріння, Федір Ернст присвятив своє життя українській культурі. Освіту він здобував у Берлінському та Київському університетах, де його науковим керівником був професор Григорій Павлуцький.
Після революційних подій 1917 року Ернст активно включився у роботу Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. У цей час, коли культурні цінності були під загрозою, він разом із колегами:
* Провів інвентаризацію близько 160 архітектурних пам'яток Києва.
* Видав одну з перших ґрунтовних розвідок про мистецькі скарби Києва, постраждалі внаслідок бойових дій 1918 року.

🖼️ Музейний Діяч та Київознавець

Найбільший внесок Федір Ернст зробив у музеєзнавство та києвознавство. З 1923 року він протягом десятиліття очолював художній відділ Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка. За час його керівництва фонди відділу зросли у 15–20 разів завдяки його невтомній роботі зі збору та систематизації експонатів.
Федір Ернст вважається одним із найкращих дослідників Києва свого часу. Його путівник «Київ» (1930), який містив ґрунтовні статті та малюнки, донині визнається класичним і є цінним джерелом інформації про місто тієї епохи.

🛡️ Рятівник Культурних Цінностей

Особливою сторінкою його біографії є участь у Паритетній комісії (1928–1932) з обміну культурними цінностями між УРСР та РРФСР. Завдяки його принциповій позиції та фаховим знанням вдалося повернути з російських музеїв до України значну кількість цінних історичних та мистецьких пам'яток, зокрема портрети гетьманів. Він також боровся за збереження українських скарбів від більшовицької політики розпродажу за кордон.

Трагічна Доля

Федір Ернст був не лише вченим-практиком, а й теоретиком мистецтва, зокрема, він один із перших ввів до наукового обігу термін «мазепинське бароко». Його плідна робота була перервана хвилею сталінських репресій. У 1933 році його вперше заарештували у справі «Української військової організації» і заслали.
У 1941 році його заарештували втретє – вже в евакуації в Уфі – за абсурдним звинуваченням у «німецькому шпигунстві». У жовтні 1942 року видатного історика та музеєзнавця було розстріляно.
Життя Федора Ернста є прикладом самовідданого служіння науці та культурі. Його праці залишаються актуальними, а його ім’я – символом захисника української культурної спадщини в часи тоталітарної навали.

День народження неонової реклами
9 листопада відзначають День народження неонової реклами (Neon Sign Day) – це свято мистецтва яскравого світла. Цей день відзначається в пам’ять про розробку першої неонової вивіски французьким хіміком Джорджем Клодом у 1911 році, що знаменує собою більш ніж столітній внесок неону в міську естетику. Це день, коли можна оцінити сяючу привабливість неонових вивісок, які освітлюють наші міста та підприємства.

Перша неонова вивіска була використана паризьким перукарем у 1912 році, всього через рік після його винаходу. Це ознаменувало початок ери, коли неон став символом сучасності та прогресу, а бізнес швидко перейняв цю технологію для залучення клієнтів.

Неоновий цвинтар
Лас-Вегас, місто-синонім яскравого світла, вшановує пам’ять своїх неонових вивісок у музеї, який ласкаво називають “Цвинтарем”. Це сховище історії демонструє еволюцію неонових вивісок та їхній вплив на комерційну рекламу і міські горизонти.

Тривалість життя неону
Неонові вивіски не лише привертають увагу, але й довговічні та економічно вигідні. Неонова вивіска, що використовується цілодобово, може прослужити від 8 до 15 років, що робить її довгостроковою інвестицією для бізнесу. Кольори в неонових вивісках створюються за допомогою таких газів, як неон, аргон, гелій, ксенон і криптон, кожен з яких вносить свій внесок у яскраву палітру, що прикрашає ніч.

Переваги світлодіодного неону
Сучасні досягнення призвели до створення світлодіодних неонових вивісок, які мають кілька переваг над традиційним неоном:

Безпека – світлодіодні неонові вивіски стійкі до ударів, енергоефективні та придатні для вторинної переробки.
Вони можуть бути розроблені на замовлення та змінені відповідно до конкретних потреб та вподобань.
Світлодіодні неонові вивіски легко встановлюються завдяки попередньо просвердленим отворам і прозорим акриловим панелям для настінного монтажу.
Довговічність – з терміном служби понад 100 000 годин, світлодіодні неонові вивіски є довгостроковою інвестицією.
Енергоефективність – вони споживають менше енергії, забезпечуючи при цьому високу яскравість і яскраві, привабливі кольори.
День неонової реклами – це вшанування інновацій і творчості, які неон приніс у світ реклами та дизайну. Це день визнання поєднання мистецтва та науки, яке робить наші ночі трохи яскравішими, а міста – барвистішими, рекламу – привабливішою.

Автори фентезі "Мавка. Справжній міф" презентують перший розширений погляд на всесвіт фільму. Героями другого тизеру стали мавки, русалки та головні герої кінокартини — Мавка та Лук’ян у виконанні Аріни Бочарової й Івана Довженка. Повноцінними «героями» ролика є і природні локації — ліс та озеро.

Романтичне фентезі "Мавка. Справжній міф" розповідає історію забороненого кохання. Містична Мавка закохується у біолога Лук’яна замість того, щоб згубити його у таємничому лісовому Темному озері. Але мешканки озера, мавки та русалки, не готові так легко відпустити свою здобич. Вони ладні на все, щоб Мавка залишилася на темній стороні, а Лук’ян дістався їм.

"У цьому тизері ми маємо на меті показати красу наших основних містичних локацій, що відіграють велику роль у сюжеті та візуальній естетиці - Темного озера та Лісу, а також трохи привідкрити завісу у світ саме міфічних персонажів фільму — мавок та русалок. Це повноцінне перше знайомство з ними. Далі — більше", — поділилася продюсерка Ірина Костюк.

Зйомки фільму відбувалися у Голосіївському лісі, на Жуковому острові, у Коростишівському каньйоні зі спеціально побудованим водоспадом, у музеї Пирогів, у кіноселищі студії FILM.UA та в одному з київських басейнів для підводного плавання. Заради вдалого кадру творча група працювала у воді, знімаючи на понтонах чи човнах, при низькій температурі.

"Мавка. Справжній міф" вийде в українських кінотеатрах у березні 2026 року.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно