❗️Вночі загроза обстрілу України надзвуковими ракетами «Онікс» з Криму, – монітори.
Також очікується велика кількість БПЛА.
Будьте уважні до сигналів тривоги й слідуйте в укриття.
Поки 🐷🐶 живі, нашому народу спокою не буде!
Слава Україні! 🇺🇦
Слава ЗСУ! 💙💛

https://t.me/Ukraineaboveallelse

У Китаї мужик попросив дружину закупити енергозберігаюче освітлення, але вона зробила по-своєму і купила лампи з датчиком звуку 😂😂😂

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#поезія
Босонога кімната не встигла розплющити очі
І навшпиньках кружляє у вальсі із сонячним склом.
Шкереберть серед пальців на шибці біжать перехожі,
Мов гірчичником, спину стакато твоє обпекло.

Не мовчи, говори поміж нотами, створюй пастеллю
сьогодення. Забудь про безпечні світи у вікні.
Повтори дивний сум, розфарбуй його в жарти веселі.
Жар і крига. Топи і криши. Полони і звільни.

До ре мі, мі ре до. У октавах гублюся, як вітер.
Віднайди, потримай і мелодію перепиши.
І давай дивуватись життю, як розпещені діти:
без обмежень, без правил; не завтра, не потім – мерщій!

Нектарин на тарілці, як грішник, поживний і стиглий,
Ніжно тиснеш на клавіші й удосконалюєш смак.
Загорнувся рояль – тихо-тихо – в піано, у вигін.
Вже без нього потрапити в форте не можна. Ніяк.

Хоч по пам'яті граю, наосліп, загублені ноти,
Кожний звук відчуваю, як дотик, окремим ребром.
Та зусиллями долі долаю себе в кожній сотій,
Щоби вище звучати: так само, як твій камертон.

Оксана Мовчан

У Таганрозі загорівся трасформатор на підприємстві: є перебої з електроенергією
Таганрозі Ростовської області РФ поскаржилися на вибухи. Після них у районі промзони спалахнула пожежа, а в місті зникли світло і вода.

Вибухом, за попередніми даними, пошкоджено трансформатор на електропідстанції. Про це пишуть російські ЗМІ, зокрема незалежне видання ASTRA, а також український Telegram-канал Exilenova+.

Що відомо
Про вибух у Таганрозі росЗМІ почали повідомляти приблизно з 10:30 за київським часом.

"Мешканці Таганрога повідомляють, що чули вибух, потім у місті зникли світло і вода", – зазначає ASTRA.

Також видання повідомило про пожежу, що спалахнула після вибуху в міській промзоні.

Утім, очевидці стверджують, що вибух був не один: чутно було щонайменше два гучні звуки.

"Щось вибухнуло у нас, димить, жесть!" – панікує автор одного зі злитих у мережу відео з наслідками вибухів.В ASTRA також спробували прояснити, де конкретно пролунали вибухи.

"Місцеві жителі кажуть, що пожежа виникла в районі колишнього заводу ТОВ "Таганрозький автомобільний завод". Це колишня російська компанія, яка збирала легкові та вантажні автомобілі різних марок на потужностях Таганрозького комбайнового заводу в 1997—2014 роках", – зазначено в повідомленні.Інші росЗМІ почали писати, що в Таганрозі "загорівся трансформатор на одному з підприємств", що і призвело до перебоїв з електроенергією, а також зв'язком.За попередніми даними, горить трансформатор на "Електричній підстанції 110/35/6 кВ "Т-25", – підтвердив ці повідомлення Exilenova+.Згодом у російському МНС заявили, що горіла трансформаторна підстанція на вулиці Спортивній, 111К.

"Пожежу локалізовано на площі 30 квадратних метрів. Постраждалих немає", – цитували офіційну версію місцеві ЗМІ.У ПАТ "Россети" тим часом повідомили про "аварійне відключення високовольтної лінії", цю саму інформацію повторила і голова Таганрога Світлана Камбулова.Сталося аварійне відключення високовольтної лінії. У низці районів міста відсутнє електропостачанн

#поезія
Голіють віти. Високо ген, кудлаті хмари Непосидючий вітер зганяє у кошари,
Туман турботливо вкриває рамена дерев,
А ті стирчать, тяжіють вгору: чуттєвий голий нерв.

Пожухлий лист згрібає в купи листопад,
Багато на землі: ані приклеїти, ані пришити ʼго назад.
Ідуть жнива осінні, сумна життя толока,
Знеможено птахами лягають, побили хижі вроки.

Одна лиш втіха - молитвам нічого не завадить,
Прямісінько до Божих вух дійти-потрафить.
Бринять і тягнуться нитками срібними увись,
Сама душа стогніє, просить: молись, молись…

І в час, коли у небесах замиготять стожари,
Трохи притухнуть в сутінках лісні пожари,
Калина засвітиться ятручо-багряним світлом,
Простреться запах полину туманом тихим світом.

Жоржини примерзлі , схилили голови на груди,
Витають передчуття фіналу близького повсюди.
Закінчується драми акт…Завіса….
Стихають фанфарів звуки, далеко, ген за лісом.

Оксана Швед

#поезія
Тримай мене тромбами,
утвореними звуками
тромбонів
з широкими діапазонами
сонливості
та важкості у кінцівках –
загущенням крові,
що виникло в «так»т через «але».
Тактами мого серця.
Досліджуй коагулограму,
оцінюй здатність згортатися.
Бачиш,
звившися у клубок,
лежить величезна чорна гадюка.

І на кожний такий виток
Віднайдеться своє «але»,
Через крайнощі сторінок
До розв'язки ближче стає.

Від початку розмитих слів
Ти завжди відчував фінал,
У десятій главі зміцнів
І розвіявся назагал.

Снігом сіяним через дощ,
Через кригу – тлумачним сном,
Через повінь – водою, тощо…
Через всі мої «так» зі швом…

Кажанами сочиться пил,
У печері глуха пітьма,
Повня плямами перевтілень
Покривається крадькома.

Розгортається у «але»
Величезна чорна змія,
Наче зміям буває зле,
Наче є у змії ім'я…

Отрута гадюки
руйнує
червоні кров'яні тільця.
Не панікуй!
Вивчай розгорнуту коагулограму
тактами свого серця.

Оксана Мовчан

#поезія
Босонога кімната не встигла розплющити очі
І навшпиньках кружляє у вальсі із сонячним склом.
Шкереберть серед пальців на шибці біжать перехожі,
Мов гірчичником, спину стакато твоє обпекло.

Не мовчи, говори поміж нотами, створюй пастеллю
сьогодення. Забудь про безпечні світи у вікні.
Повтори дивний сум, розфарбуй його в жарти веселі.
Жар і крига. Топи і криши. Полони і звільни.

До ре мі, мі ре до. У октавах гублюся, як вітер.
Віднайди, потримай і мелодію перепиши.
І давай дивуватись життю, як розпещені діти:
без обмежень, без правил; не завтра, не потім – мерщій!

Нектарин на тарілці, як грішник, поживний і стиглий,
Ніжно тиснеш на клавіші й удосконалюєш смак.
Загорнувся рояль – тихо-тихо – в піано, у вигін.
Вже без нього потрапити в форте не можна. Ніяк.

Хоч по пам'яті граю, наосліп, загублені ноти,
Кожний звук відчуваю, як дотик, окремим ребром.
Та зусиллями долі долаю себе в кожній сотій,
Щоби вище звучати: так само, як твій камертон.

Оксана Мовчан

#поезія
Він знає її, здається, вже безліч століть та епох.
Це вже було. Це все вже точно було.
У кожну з цих інкарнацій втручався напевно Бог...
Він її зустрічав, викрадав, рятував, брав її у полон...

Його бригантина померла на рифах акулячих берегів.
Вона була з племені, що убиває чужинців-зайд.
І вони прожили життя — поруч з піснями китів,
На острові лавових скель та вічних кокосових пальм...

Севілья. Багаття. Крики палаючих єретиків,
Твердині фортець штурмує бубонна чума.
Він був інквізитором, що так її й не спалив.
Вона була відьмою — і його кохала вона.

Святої Землі безжально гарячий пісок.
Він — хрестоносець. Він тут — адже Deus vult!
Та падає меч. І плащ із червоним хрестом —
Перед солодким шаленством її сарацинських губ.

І за примхою демонів, чи, може, за рухом комет —
Перетинаються їхні шляхи у круговерті нової війни.
Під звуки сирен, під виття крилатих ракет
Вони знову разом — попри витівки Сатани.

Нехай, ніби хмари, на сході здіймається зло.
Нехай небокрай гарячим металом горить.
Так буде. Так є. І так — уже точно було:
Кохання — крізь вервицю війн та століть.

03.11.2023
Василь Мулік

#поезія
Степ

кажуть, тут у степу приживається тільки трава.
вона гусне як спокій, наврядчи він скоро настане
і коли ти не віриш у себе, чому тоді віриш в дива?
я сумую за твоїм голосом і за міста гарячим каменем.

кажуть, тут у степу молись не молись - дарма.
рикошетить молитва від священних дверей Едему.
хоч слова, як вода, а в степу і води нема...
я сумую за твоїм голосом, за кожним звуком окремо.

кажуть, тут тільки сон і трава, і трава, ковила
і родився тут день потривав, потривав, затерп.
і немає тут голосу, навіть голосу твого нема,
всюди тільки трава, і трава, і степ...

кажуть, тут не прижитись мені, хоч живи не живи,
тут і день не живе, конає сонцем підпалений.
куди оком не кинь - тільки шепіт німий трави .
я сумую за твоїм голосом і за міста гарячим каменем.

Ігор Мисяк ,
полеглий у квітні 2023