#поезія
ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА
Із семи криниць водиченька,
із семи полів пшениченька.
Випікала коровай.
Небо вабило зірницями
і шмагало блискавицями
молодого серця плай.
У семи світах шукала я,
на семи вітрах здолала я
до кохання довгий шлях.
Твого поля стану жницею,
твоїх мрій легких жар-птицею
чи зорею в небесах.
Де блукала ніч примарою
й випасала сни отарою --
сонця тенькає струна.
Відлітають дні хмаринками
і румовище* піщинками
зносить річки бистрина.
За основу -- неба хвилечки,
а пітканням -- срібні зірочки.
Доля ткала полотно.
Я довіку вишиватиму
візерунками багатими,
осяйними, як зерно.
ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА
Із семи криниць водиченька,
із семи полів пшениченька.
Випікала коровай.
Небо вабило зірницями
і шмагало блискавицями
молодого серця плай.
У семи світах шукала я,
на семи вітрах здолала я
до кохання довгий шлях.
Твого поля стану жницею,
твоїх мрій легких жар-птицею
чи зорею в небесах.
Де блукала ніч примарою
й випасала сни отарою --
сонця тенькає струна.
Відлітають дні хмаринками
і румовище* піщинками
зносить річки бистрина.
За основу -- неба хвилечки,
а пітканням -- срібні зірочки.
Доля ткала полотно.
Я довіку вишиватиму
візерунками багатими,
осяйними, як зерно.
#поезія
ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА
Із семи криниць водиченька,
із семи полів пшениченька.
Випікала коровай.
Небо вабило зірницями
і шмагало блискавицями
молодого серця плай.
У семи світах шукала я,
на семи вітрах здолала я
до кохання довгий шлях.
Твого поля стану жницею,
твоїх мрій легких жар-птицею
чи зорею в небесах.
Де блукала ніч примарою
й випасала сни отарою --
сонця тенькає струна.
Відлітають дні хмаринками
і румовище* піщинками
зносить річки бистрина.
За основу -- неба хвилечки,
а пітканням -- срібні зірочки.
Доля ткала полотно.
Я довіку вишиватиму
візерунками багатими,
осяйними, як зерно.

64переглядів