#поезія Скажіть мені, а спогади лікують? Коли вони в Душі, як вічний біль... Ти їх ніколи більше не забудеш, не повернути час минулих днів. Вони як книга, що писала доля... Вони...ці спогади, історія буття... В одних сторінка кольорова, а в інших, лише ніч і темнота. В людині світ, він чорно - білий... За полосою - інша полоса... Хтось завжди в пошуку, він мріє, Хтось тихо в спогадах - згаса... Минуле вже не повернути ... Не пережити знову й поготів... Тих почуттів...любові...люті... І ненависті...й добрих слів... Все перемішано у світі... Дві протилежності ідуть... По паралелі, наче діти... За руки взявшись...так живуть... Галина Адамович

🏐 «Епіцентр-Подоляни» крокує до 1/16 фіналу Кубка Виклику 📌 В 1/32 фіналу чоловічого волейбольного Кубка Виклику український клуб зустрічався з кіпрським «Анортосісом» 🇨🇾. 👏 Обидва поєдинки цього протистояння завершились перемогою «Епіцентру-Подоляни» 🇺🇦 з рахунком 3:0. 👀 В 1/16 фіналу на чемпіонів України 🇺🇦 чекають матчі проти переможця пари «Караджордже» 🇷🇸 - «Крка» 🇸🇮. У першій грі цієї пари перемогу з рахунком 3:2 здобули серби. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

БЛАГОСЛОВЕННЯ СЕРЦЯ Хай добро нам сіється, Все на краще змі́ниться, Всюди щастя множиться, Доля не тривожиться. Хай любов розквітнеться, Сонце в серці світиться, Лиш у краще віриться, Десь біда подінеться. Радість хай всміхається, Смуток не торкається, Мрія не розвіється, Впевненість засіється. Хай душа не зрадиться, Затишок лишається, Мир у домі стелиться Спокій хай оселиться. Віра хай тримається, Слізка не торкається, Хай бажання збудеться, Зви́тяга здобудеться. Хай земля квітчається, Слово розлітаться, Пісня хай співається, Горя хай не знається. Зло нехай не ро́диться, Все найкраще во́диться, Іскра хай не га́ситься, Щастям все прикра́ситься. 12.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1051331

БОЖЕ, ПОСЛУХАЙ БЛАГАННЯ Боже, послухай благання, Нищить недоля наш край. В єдності сила народу - Боже, нам єдності дай. Боже, зніми з нас кайдани, Не дай загинуть в ярмі. Волю зішли Україні, Щастя і долю дай їй. Боже, ти знаєш вигнання, Стогнуть могили в степах. Воскресне ще раз Україна На наших зболілих кістках. Пречиста Діво Маріє, Враз з нами Бога моли, Щоб дав Бог волю Вкраїні, Щоб люд наш дійшов до мети. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день". https://m.youtube.com/watch?v=W-FZ4eseze0&pp=0gcJCR4Bo7VqN5tD

БОЖЕ, ПОСЛУХАЙ БЛАГАННЯ Боже, послухай благання, Нищить недоля наш край. В єдності сила народу - Боже, нам єдності дай. Боже, зніми з нас кайдани, Не дай загинуть в ярмі. Волю зішли Україні, Щастя і долю дай їй. Боже, ти знаєш вигнання, Стогнуть могили в степах. Воскресне ще раз Україна На наших зболілих кістках. Пречиста Діво Маріє, Враз з нами Бога моли, Щоб дав Бог волю Вкраїні, Щоб люд наш дійшов до мети. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день". https://m.youtube.com/watch?v=W-FZ4eseze0&pp=0gcJCR4Bo7VqN5tD

#Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО» ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ Народився майбутній учений у селі Сонцівка (нині Харківська область) у бідній сім'ї псаломщика. Його батько, хоч і був людиною малограмотною, усіляко намагався дати синові освіту. Уже в університеті Дмитро Яворницький пише чимало статей, читає авторські лекції про козацтво, а у 1881-1882 рр. вийшла його перша праця «Виникнення і будова Запорозького Коша». Але улюблена тема історика тоді була практично заборонена. Спочатку його просто попередили, запропонували обрати інші теми. А коли Яворницький відмовився, просто звільнили зі звинуваченням у політичній неблагонадійності. Яворницький був вимушений переїхати до Петербурга. Саме там він знайомиться із Іллею Рєпіним, який, як міг, підтримував Дмитра Івановича. Їхня дружба була дуже щира і корисна для обох. Саме за порадою Яворницького Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». (Цікаво, що Яворницький зображений у центрі картини писарем.) До речі, Яворницький надихнув на написання опери «Тарас Бульба» і М. Лисенка. Узагалі Дмитро Іванович неначе магнітом притягував непересічних людей. Він мав широчінь творчих і дружній стосунків. Серед відомих постатей, з якими довелося спілкуватися Яворницькому, були діячі науки і культури. (Закінчення 9 листопада) З відривного календаря "Український народний календар" за 7 листопада. ------------ #Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО», ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (Закінчення. Початок 7 листопада) Більшість його сучасників вважали Дмитра Івановича «вартовим» рідної історії. Зокрема, В. Ключевський, М. Костомаров, А. Кримський, М. Грушевський. А ще - Леся Українка, П. Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, В. Леонтович тощо. Д. Яворницький був люди ною надзвичайно широких інтересів і залишив помітний слід як етнограф, археолог, фолькло рист, лексикограф. Але безцінною перлиною в його тритомна праця «Історія українських козаків». Упродовж усього життя, хоч би куди закидала доля Яворницького, він завжди мріяв повернутися в Україну. 1902 року ця мрія здійснилася. Його було запрошено до Катеринослава на посаду директора історико-краєзнавчого музею імені О. Поля. Цей період життя Дмитра Яворницького став особливо плідним. Важливою віхою у творчості Дмитра Яворницького стало видання 1920 року першого тому його «Словника української мови», роботі над яким він присвятив майже 40 років. У цей час історик виступав ще й як поет і прозаїк. 1933 рік не обійшов і Дмитра Івановича. За доносом «колеги» вченого було брутально викинуто з музею. Не стало українського «козацького батька» 5 серпня 1940 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро). З відривного календаря "Український народний календар" за 9 листопада. ------------

#Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО» ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ Народився майбутній учений у селі Сонцівка (нині Харківська область) у бідній сім'ї псаломщика. Його батько, хоч і був людиною малограмотною, усіляко намагався дати синові освіту. Уже в університеті Дмитро Яворницький пише чимало статей, читає авторські лекції про козацтво, а у 1881-1882 рр. вийшла його перша праця «Виникнення і будова Запорозького Коша». Але улюблена тема історика тоді була практично заборонена. Спочатку його просто попередили, запропонували обрати інші теми. А коли Яворницький відмовився, просто звільнили зі звинуваченням у політичній неблагонадійності. Яворницький був вимушений переїхати до Петербурга. Саме там він знайомиться із Іллею Рєпіним, який, як міг, підтримував Дмитра Івановича. Їхня дружба була дуже щира і корисна для обох. Саме за порадою Яворницького Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». (Цікаво, що Яворницький зображений у центрі картини писарем.) До речі, Яворницький надихнув на написання опери «Тарас Бульба» і М. Лисенка. Узагалі Дмитро Іванович неначе магнітом притягував непересічних людей. Він мав широчінь творчих і дружній стосунків. Серед відомих постатей, з якими довелося спілкуватися Яворницькому, були діячі науки і культури. (Закінчення 9 листопада) З відривного календаря "Український народний календар" за 7 листопада. ------------ #Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО», ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (Закінчення. Початок 7 листопада) Більшість його сучасників вважали Дмитра Івановича «вартовим» рідної історії. Зокрема, В. Ключевський, М. Костомаров, А. Кримський, М. Грушевський. А ще - Леся Українка, П. Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, В. Леонтович тощо. Д. Яворницький був люди ною надзвичайно широких інтересів і залишив помітний слід як етнограф, археолог, фолькло рист, лексикограф. Але безцінною перлиною в його тритомна праця «Історія українських козаків». Упродовж усього життя, хоч би куди закидала доля Яворницького, він завжди мріяв повернутися в Україну. 1902 року ця мрія здійснилася. Його було запрошено до Катеринослава на посаду директора історико-краєзнавчого музею імені О. Поля. Цей період життя Дмитра Яворницького став особливо плідним. Важливою віхою у творчості Дмитра Яворницького стало видання 1920 року першого тому його «Словника української мови», роботі над яким він присвятив майже 40 років. У цей час історик виступав ще й як поет і прозаїк. 1933 рік не обійшов і Дмитра Івановича. За доносом «колеги» вченого було брутально викинуто з музею. Не стало українського «козацького батька» 5 серпня 1940 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро). З відривного календаря "Український народний календар" за 9 листопада. ------------

#дати 🎩 Федір Ернст (1891–1942): Фундатор Українського Мистецтвознавства та Рятівник Культури. 9 листопада 1891 року в Києві народився Федір Людвігович Ернст (справжнє ім'я Теодор-Ріхард Людвігович) – видатний український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець та один із ключових діячів у галузі охорони пам'яток історії та культури у 1920-х роках. Його діяльність стала міцним фундаментом для становлення українського мистецтвознавства як академічної науки. 🏛️ Наукова та Пам'яткоохоронна Діяльність Незважаючи на німецьке коріння, Федір Ернст присвятив своє життя українській культурі. Освіту він здобував у Берлінському та Київському університетах, де його науковим керівником був професор Григорій Павлуцький. Після революційних подій 1917 року Ернст активно включився у роботу Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. У цей час, коли культурні цінності були під загрозою, він разом із колегами: * Провів інвентаризацію близько 160 архітектурних пам'яток Києва. * Видав одну з перших ґрунтовних розвідок про мистецькі скарби Києва, постраждалі внаслідок бойових дій 1918 року. 🖼️ Музейний Діяч та Київознавець Найбільший внесок Федір Ернст зробив у музеєзнавство та києвознавство. З 1923 року він протягом десятиліття очолював художній відділ Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка. За час його керівництва фонди відділу зросли у 15–20 разів завдяки його невтомній роботі зі збору та систематизації експонатів. Федір Ернст вважається одним із найкращих дослідників Києва свого часу. Його путівник «Київ» (1930), який містив ґрунтовні статті та малюнки, донині визнається класичним і є цінним джерелом інформації про місто тієї епохи. 🛡️ Рятівник Культурних Цінностей Особливою сторінкою його біографії є участь у Паритетній комісії (1928–1932) з обміну культурними цінностями між УРСР та РРФСР. Завдяки його принциповій позиції та фаховим знанням вдалося повернути з російських музеїв до України значну кількість цінних історичних та мистецьких пам'яток, зокрема портрети гетьманів. Він також боровся за збереження українських скарбів від більшовицької політики розпродажу за кордон. Трагічна Доля Федір Ернст був не лише вченим-практиком, а й теоретиком мистецтва, зокрема, він один із перших ввів до наукового обігу термін «мазепинське бароко». Його плідна робота була перервана хвилею сталінських репресій. У 1933 році його вперше заарештували у справі «Української військової організації» і заслали. У 1941 році його заарештували втретє – вже в евакуації в Уфі – за абсурдним звинуваченням у «німецькому шпигунстві». У жовтні 1942 року видатного історика та музеєзнавця було розстріляно. Життя Федора Ернста є прикладом самовідданого служіння науці та культурі. Його праці залишаються актуальними, а його ім’я – символом захисника української культурної спадщини в часи тоталітарної навали.

#поезія ДУЕТ ДВОХ СЕРДЕЦЬ 🖋️ Наталія Кульбака & Супрун Юрій ⸻ Вона твоя…ти відчував це і не раз… Вона проникла в твою душу й тіло… По твоїх венах кров’ю розлилась… А з ваших душ одна створилась… Вона твоя, ти знаєш це давно… Вона, мабуть, завжди була твоєю… Від її дотику, ти відчував тепло… А серце в грудях билося шалено… Вона твоя, відразу зрозумів… Вона давно належала тобі… Ти у її очах побачив це, Тоді як перший раз її зустрів… Вона твоя… ти відчував це і не раз… Вона була завжди твоєю… Бо доля знала… лиш її чекав… Тому й звела… бо ви повінчані на небі… 🖋️ Наталія Кульбака ⸻ Він твій…ти відчувала це й не раз, Його ім’я і душу, й серце гріло, Ти бачила серед небесних страз Той образ — що цілувать хотіла. Він твій… це знала ти давним-давно, Про це тобі шептав на вушко вітер, Те почуття всередині гуло, Коли шмагали любові ніжні віти. Він твій… читала ти в його очах, В зіницях тих не раз вже потопала, Долала в пристрасті у серці страх, Як жаги бабочка до тебе залітала. Він твій… ти відчувала це й не раз, Веселка ніжності ураночці качала, І під осінній багрянистий вальс На небі доля щаслива повінчала. 🖋️ Супрун Юрій Дві душі. Дві історії. Одна небесна доля.

⚡️Ситуація у Покровську критична: північна частина під загрозою контролю росіян На відео кореспондентки ТСН Юлії Кирієнко зафіксовано троє росіян — проти одного українського військового. Він піднімає руки, його доля наразі невідома. 💬 "Вийти вдалось не всім нашим. Це вже по-дорозі на Мирноград. Саме місто Покровськ в оточенні. Без перебільшення. Росіяни просуваються. На висотках виставляють снайперів аби унеможливити просування наших штурмовиків Ми втрачаємо місто, треба це визнати. Але ще ми втрачаємо людей на околицях, яким нема як вийти. Бо всі рішення було прийняті запізно", — стверджує кореспондентка. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни