#мистецтво
Легендарне мозаїчне панно «Боривітер» Алли Горської, зруйноване в Маріуполі, відтворили в Києві.
Ukraine WOW й фонд Алли Горської та Віктора Зарецького представили відтворену версію мозаїки, яка розміщена на Майдані Незалежності.

Історія мозаїки:
Улітку 1967 року команда художників-монументалістів на чолі з видатною мисткинею Аллою Горською створила мозаїчне панно «Боривітер» у Маріуполі.

Композиція із соколом у польоті вражала пластикою та динамікою руху. Сміливе поєднання матеріалів, чергування кольорів та рельєфів зробили «Боривітер» символом творчої свободи. Через три роки Аллу Горську — одну з лідерок українського шістдесятництва — вбили радянські спецслужби.

У 2022 році мозаїка була суттєво пошкоджена під час російського вторгнення. Наразі її доля невідома.

Відтворене панно з точністю до найменшої деталі повторює оригінальну мозаїку в Маріуполі та воно також вирушить у турне Україною та світом.

#поезія
ЧЕРВЕНЬ
Він пахне любиском і м'ятою з поля..
Лілеї в'ються до ніг.
Давно уже знала, що він моя доля..
І в серці любов- оберіг.
Ці коси вишневі..
В очах краплі неба..
На личку бурштинки медíв.
Для мене нічого більше не треба.
В душі моїй спалах вогнів,
Я спати не можу..
Все тіло палає.
Цей Червень мені наврочúв
Такого як він у світі немає!
Всю душу мені роз'ятрив.

Я піду за ним у ліси аж до краю
Ми канемо в ложе із трав..
І дотик його- насолода від раю...
Обíйми- відлуння заграв.
Медами спиватимем карії ночі..
Цілунком затулим вуста.
Я втòплюсь у сині з краплинками очі...
Над нами лиш Бог й небеса.
Я світ цей забуду і житиму в гáю..
Он там де ліани ростуть.
Загублюся з ним в духмянім розмаю,
Нехай дні за днями ідуть.

--Мій Червню коханий,
Вкради мене прошу..
У літню порý запроси.
Тобі лиш одному, кохання приношу,
Візьми у смерекові сни.


Оксана Лесик-Падучак

#поезія
Сонце котило воза
по лазуровім полі.
Що у тім возі, хтозна.
Може, пудів сто солі.
Може, щаслива доля...
Може, там міхи сміху,
що розгубили люди
за цим щоденним лихом,
що всім скувало груди.

Стало його так мало...
Сонце трудилось зрання:
сміх, мов росу, збирало,
мов промінець останній.
Десь по стежках забутих
та по слідах схололих,
вмерзлих у лютий ЛЮТИЙ,
згублений в нервах голих.

Змитий дощем кривавим,
змішаним зі сльозами,
він полином у травах
пише життєві драми.
Сонце зі всеї сили
жменьками сміх збирало,
розпачу чорні брили
жаром своїм спікало.

Віз покотився з неба,
вдарився об хмарину,
міхи всі, як і треба,
людям на землю скинув.
Сміх забринів поволі --
росами в травах зранку,
жайвором в житнім полі,
ніжок шльоп-шльоп на ґанку...
Сіявся сміх по полю,
квітнув між полинами
зіллям, що антиболем
стане для нас із вами.

Хай затепліє трішки
десь там, у міжребер'ї.
Ранок почніть з усмі'шки,
дню відчинивши двері!

Тамара Івусь

#кіно
#рекомендація
«Поки тут тихо»
(2022) реж. Олена Подолянко, Новруз Хікмет
Жанр: драма
Хронометраж: 12 хв.
💭 Про що фільм:
Молода пара відірвана від усього світу на одну довгу ніч в готельному номері прикордонного міста. Цієї ночі вони домовляються не говорити про війну. Повністю поглинуті одне одним в своєму маленькому світі вони не помічають, як настає ранок і змушує їх повернутись в реальність.

Дивитися - тут👇
https://takflix.com/uk/films/quiethere

Комісія обрала, депутати підтримали: лікарня в Черкасах знов стала здобиччю
Майже мільярд гривень щороку — не лікарня, а золота жила. Йдеться не про медицину, а про контроль над потоками, тендерами, обладнанням і людськими долями.
За рішенням Комісії, яке підтримали місцеві депутати, очолювати обласну лікарню знов буде Віталій Шило - багаторічний в.о., якого роками подавали як «професіонала без політики».
За його керівництва, лікарня стала замкнутою структурою з “входом за домовленістю”. Посади, рішення, харчування пацієнтів — усе контролювалося вузьким колом.
Сьогодні багато хто ще вважає, що історії про торгівлю органами під час війни — це вигадки. Але в цій лікарні органи розподіляють “своїм”, за домовленістю. А черга з понад 3 500 осіб у системі ЄДІСТ — просто декорація.
Правоохоронці мовчать. Бо, за словами джерел у медичному середовищі, за всім цим стоїть голова ОВА Ігор Табурець. Саме його “дах” дозволяє Шилу залишатися недоторканним.
Цей конкурс — не про фаховість. Це легалізація впливу. А пацієнти, як завжди, — лише статисти в чужій грі.

Вірші українських поетів отримують нове життя у піснях сучасних виконавців. Однак неочікувано вірші українського поета Василя Симоненка зазвучать у стилі панку.

Зазвучить один із віршів поета у новій пісні популярного панк-рок гурту "Сусіди Стерплять".

Артур Зубарев поділився, що читаючи вірші Василя Симоненка, натрапив на рядки, написані поетом у 1956 році.

Не бажаю я нічого, хочу тільки одного:
Стуку серця дорогого біля серденька мого.
Хай мене, немов пилину, носить доля по землі,
Подаруй мені хвилину – і забудуться жалі.

На основі цих рядків з'явилася нова пісня гурту – "Забудуться жалі", реліз якої запланований 19 червня 2025 року. Фанати гурту вже оцінили анонс та кажуть, що не можуть дочекатися прем'єри та окремо звертають увагу на те, що популяризація української поезії зараз у тренді.


https://24tv.ua/trends24/susidi-sterplyat-poklali-muziku-virsh-vasily...


https://24tv.ua/trends24/susidi-sterplyat-poklali-muziku-virsh-vasily...

#поезія
Складу я свої крила, як лебідка,
Тобі покірність свою покажу,
І розповім про все так швидко,
Щоб не образити, не перейти межу.
Не зустрічала випадку такого,
Щоби зізналась першою дівча,
Але коханий, ти ідеш в дорогу
На захист і під волею меча.
Прошу не відрікайся, я чекаю,
Тобою я пишаюсь й дорожу,
Тебе кохаю, звичайно зачекаю,
Але тривожно, я уся дрижу.
Моя любове! Доля інколи жартує,
А інколи кидає нас в огонь,
Нехай ця ніч сьогодні загартує,
Боронь, Господь, тебе боронь!

❗️ Подоляк про мобілізацію з 18 років в обмін на санкції проти РФ: Зеленський на це не піде

"Президент категорично наполягає на неможливості реалізації такого сценарію, тобто зменшення суттєвого термінів мобілізації до 18 років. Це точно президент не буде реалізовувати", - наголосив радник керівника Офісу президента у коментарі YouTube-каналу РБК-Україна.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#поезія
Я нині, пане, ваша полонянка,
служниця, що так віддано живе
заради вас од вечора до ранку
і вірить, що без вас усе пусте...
Я ваша доля, кара й нагорода,
я — відчай на межі пустих доріг.
Я ваша зачарована свобода
і амулет на щастя — оберіг...
Я та, заради кого варто вмерти
і перейти до краю всі шляхи.
Я стріну вас в раю, опісля смерті,
аби не заблукали лише ви...
Я, пане, вас давним давно обрала,
у міжсезонні фатумних світів.
Не знали ви? Я сто життів чекала,
аби знайти вогонь поміж вогнів...
А нині ми минулись серед вулиць,
межи людей, у голосній юрбі.
І ви, немов згадавши, обернулись
і ясний усміх кинули мені...
Я знала, що се станеться напевно,
наворожились ви мені у снах,
по зорях і по лініях таємних,
що доля малювала на руках.
Я нині, пане ваша полонянка,
і хай там що, неволя ця п'янка.
Я ваша найсвятіша забаганка...
Тримайте міцно. Ось, моя рука...


Людмила Галінська

#поезія
ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА

Із семи криниць водиченька,
із семи полів пшениченька.
Випікала коровай.
Небо вабило зірницями
і шмагало блискавицями
молодого серця плай.

У семи світах шукала я,
на семи вітрах здолала я
до кохання довгий шлях.
Твого поля стану жницею,
твоїх мрій легких жар-птицею
чи зорею в небесах.

Де блукала ніч примарою
й випасала сни отарою --
сонця тенькає струна.
Відлітають дні хмаринками
і румовище* піщинками
зносить річки бистрина.

За основу -- неба хвилечки,
а пітканням -- срібні зірочки.
Доля ткала полотно.
Я довіку вишиватиму
візерунками багатими,
осяйними, як зерно.