Фільм "Стрічка часу" Катерини Горностай увійшов до основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. Повнометражна документалка змагатиметься за головний приз — "Золотого ведмедя". Зазначимо, що це перший з 1997 року фільм української режисерки, що потрапив до основного конкурсу. "Стрічка часу" — документальне кіно про вчителів та учнів, які під час військових дій продовжують навчати та навчатися, зокрема на деокупованих і прифронтових територіях. Фільм показує, як війна в Україні впливає на повсякденне життя учнів і вчителів, та виклики, пов'язані з намаганням зберегти освіту і відчуття нормального життя в умовах постійної небезпеки. "Стрічка часу" — це елемент турнікета: важливо зафіксувати час накладання кровоспинного пристрою, аби не втратити знекровлені тканини. Зараз кожен школяр, на жаль, знає, що таке турнікет і для чого його використовують, адже тепер це вивчають і в школі. Але не це є основною темою фільму, - каже режисерка Катерина Горностай. - Ми акцентували свою увагу на буденності та простих шкільних досвідах, як от сльози на святі першого дзвоника, старшокласник у ролі святого Миколая, різнобарвні стрічки в руках випускників". Вона додає, що усе це містить контекст війни: школярі часто вчаться в укритті через тривогу, директор показує зруйновану й законсервовану частину школи, поки в іншому крилі ідуть уроки, а на онлайн-випускному звучить дзвоник, евакуйований з Бахмуту. Ідею фільму про освіту в часи війни запропонувала громадська спілка ОСВІТОРІЯ, яка виступила виконавчим продюсером. Виробником фільму стали 2BRAVE PRODUCTIONS. Картину знято на приватні кошти без залучення державного фінансування. "Ми хочемо нагадати світові, що війна в Україні триває, а її діти та вчителі платять надмірну ціну за можливість скористатися базовим людським правом — правом на освіту, - говорить засновниця ОСВІТОРІЇ та виконавча продюсерка фільму Зоя Литвин. - Цей фільм має стати засобом привернення уваги до нашої боротьби. Я вірю в його потужний потенціал викликати емпатію та стати платформою для діалогу у творчих, академічних, правозахисних та політичних колах". Мета фільму — не лише привернути увагу до викликів, з якими стикається українська освіта, але й зібрати кошти для відновлення шкіл, зруйнованих війною. За час повномасштабного вторгнення в Україні було пошкоджено близько 3000 закладів освіти, з яких 400 — повністю знищено. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

У мережі Youtube зʼявилась оцифрована версія документальної стрічки про українського письменника-шістдесятника, поета та режисера Миколу Вінграновського з ним самим у головній ролі. Стрічку оцифрували спеціально для меморіального вечора «Вінграновський-88», який відбувся 30 листопада у Будинку кіно. Документальний фільм зняли режисер Петро Марусик та оператор Віктор Єфименко у 1993 році. У фільмі Вінграновський зачитує свої вірші «Вночі, середночі хтось тихо…» та «І замалий, і неширокий…», написані у 1986 та 1980 відповідно, згадує про Максима Рильського та про свій вступ до Київського інституту театрального мистецтва. https://m.youtube.com/watch?v=vzW-qKxJjB0 #що_подивитись #літературний_флюгер #документалка #біографія

#відгук на «Сім місяців Маалі Алмейди» Шехана Карунатілака та рекомендація документального фільму Отже, автор отримав букерівську премію у 2022 році. Найбільш чітко жанр окреслює - сучасна проза, магічний реалізм, а також частина сюжету заснована на реальних подіях. Анотація: Коломбо, 1990 рік. Події розгортаються під час громадянської війни у Шрі-Ланці. Маалі Алмейда — воєнний фотограф та азартний гравець — прокидається у Міжсвітті, не пам’ятаючи обставин своєї смерті. Усе, що наразі відомо — його тіло розчленували та втопили в озері. Але навіть у потойбіччі час для чоловіка спливає. Маалі доведеться розкрити таємницю своєї загибелі та якось повідомити близьким, де зберігаються секретні фотографії, що мають змінити політичний світ Шрі-Ланки. Книга вражає реальністю, жорстокістю та магією потойбічного життя. Автор настільки старався передати атмосферу, що з'явилось бажання розібратись у подіях громадянської війни на Шрі-Ланці. В цьому випадку допоможе документалка "No fore zone: the killing fields of Sri Lanka" Смілива рекомендація, але видовище максимально неприємні. Фільм присвячений останнім місяцям громадянської війни в Шрі-Ланці, що тривала 26 років. Оповідь ведуть люди, котрі вижили у боротьбі. Чи не найдраматичніші й найстрашніші відеокадри в історії, які є прямим свідченням воєнних злочинів, масових страт, катувань, сексуального насильства, були зібрані як безпосередніми жертвами, так і самими виконавцями. Саме ці кадри формують провідний наратив фільму. Уряд був певен, що вийде сухим з води, але лишилися свідки, і саме їхні сміливі розповіді, а також неймовірні відеозаписи є кістяком цієї історії. Так як головний персонаж книги "Сім місяців Маалі Алмейди" військовий фотограф, то саме такі кадри ми могли б в нього побачити, а чи мали б вони вплив на історію, залишається лише здогадуватись. #літературний_флюгер

Корейська хвиля - це щось дахозносне. Корейські дорами та k-pop має безліч фанатів по всьому світу. Але що ховається за лаштунками найгламурнішої - і виснажливої - індустрії розваг? Скоро ми зможемо це дізнатися, адже AppleTV+ пропонує безпрецедентний погляд за лаштунки світу k-pop у документальному проєкті K-Pop Idols. Учасники проєкту - це корейські зірки Jessi, BLACKSWAN та CRAVITY. Вони розповідатимуть про своє життя, репетиції, тренування та засоби подолання тиску світової слави. Прем'єра K-Pop Idols відбудеться 30 серпня. Документалка складатиметься з шести епізодів, і глядачі зможуть побачити, яке воно - життя представника k-pop індустрії. Любите K-pop чи корейські дорами? Якщо так, то хто улюблений айдол чи актор(ка)? #Коло_Кіно #AppleTV #Анонси_серіалів