Що на порядку денному йде пунктом першим після годування-напування численної придворної зграї?:)
Правильно!
Приведення до ладу своєї планети!:)

Вчора в мене з цим важливим пунктом нічого не вийшло!!!
Як висунулася на обійстя, як зачепилася за роботу, яка на тебе очікує на кожному квадратному сантиметрі!:)

Вже доня з роботи приїхала, а в мене досі хата не метена була!
Та й з обіду - тільки борщ в холодильнику!:)
Навіть не вчорашній!:)))

Підозрюю, й сьогодні вчорашній алгоритм спрацював би б?:)

Та поки я з першими горнятком кави та цигаркою остаточно прокидалася у дворі на ослінчику, вже зібрався дощ?
Який був обіцяний аж на двадцять другу годину???

То й що?
Пішла я собі в хату!:)
Й мела старанно!
Й білизну в хаті по сушарням прилаштовувала!
Й колежанок чаями-кавами пригощала!

Та я така ґаздиня, ще й їсти наготувала!:)
Напхала до рукава в духовку страву, як баба Надя казала, каша, мед, гівввно та бджоли!:)
З морозилки витягла перці, моркву та зелену цибулю! Ну так, ще восени те все було про запас підготовано!:)
Мʼясо я ще на ніч витаскала з тієї ж морозилки!
Начекрижила цибулі й картоплі.
Додала сметани та соєвого соусу!

Запхала все це добро до духовки, дивлюся, аж ніякого дощу й близько нема!
То поки обід запекався, почеревичила я куди?:)
В квітники мої!!!

Гірку та всі, що ліворуч, вишшшкррребла!
Ті численні злаки, яких за офіційною версією в мене бути не може, бо я їх всі роздала, обстригла!:)
Килим кульбаб висапала!

Донечка з роботи прибігла, суворо жене мене в хату!:)
- Мамо, та кидай все! Йди відпочивай!:)
А як йти, коли я запланувала оту ділянку доробити?:)

Ззззздулася…
Руками ноги вже пересувала, коли намагалася до хати дістатися!:)

До ванни та з неї винятково на силі характеру потрапила!:)
Зняла пробу зі своєї печені!:)
Годне вийшло їдло!
Не встигла післяобідню цигарку допалити, отут вже й дощара вжарив!
Ще й з грозою!!!

Все.
Не рухати!
Навіть не дивитися в мій бік!
Я пішла закублюватися на канапу!

Ви там як?

Вчора вже сама себе хараХтеризувала?:)
Що я - хазяйка свого слова?:)
Схотіла - дала?
Не схотіла - назад забрала?:)

Вчора чого тільки не понаааааапланувала собі на сьогодні?
То й що?:)
То ж було вчора?:)

Зранку прокинулася, з першими цигаркою та горнятком кави випхалася у двір на ослінчик.
Помилувалася сонечком, ззззмерзла від холодного вітру й усі свої плани посунула кудись подалі?:)
Не хочу й не буду.
Потім.
Колись.

Ну та обовʼязкові справи, які посунути ніяк не можна, виконала?
Усю придворну зграю годувала, напувала.
Собачі «недопалки» по обійстю збирала.

Влаштувала молочний день!

Коли ми тільки влаштовувалися в новому для нас будинку на Полтавщині, купували по два трилитрових слоїка молока на тиждень.
Коли в 2015 вдалося перевезти до нас з Донбасу мою матусю, молока вже брали три слоїки на тиждень!

Дуже вона в мене манку неннннавиділа!:)
Один ранок виносила мені мозок оголошеннями, що кожен ранок повинен починатися саме з манки, а картоплю, яку я їй принесла, вона неннннавидить?:)
Наступного ранку вона вже неннннавиділа манку й вимагала товченої картоплі, з якої тре було починати день!:)

Матусі давно нема…
Діти молоко перестали вживати в промислових масштабах.
Потім розʼїхалися по навчаннях.
Взагалі їх вдома не було, коли трапилося «рятування» нас «доброзичливим братерським нароТом»…

Й молоко я купувала вже виключно для котів.
Ірина Олександрова досі згадує, як я не лила, а витрушувала в котячу миску густенькі вершки зі слоїку!:)
А в неї серце зупинялося з цього приводу!:)

Зараз купуємо молоко двічи на тиждень.
Схотілося мені сьогодні какао?:)
Варю!
Й з донечкою згадуємо часи, коли онучик мій Савко скандував як не щоранку:
- Баба-баба!!! Каша-каша!!!
Бєлая-бєлая!!!

Так назгадувалися, що доня запросила в мене тієї бєлої каші?:)
То я ще й манки наварила!!!:)

А ще на плиті киплять добрезна така свиняча голяшка зі шматом підчеревини!
Зельц буде!
А поки що шум з того варева збираю!

А ще у дворі багатенько бджіл зʼявилося!
Аааааа в хаті вже перша муха звідкілясь взялася!

Ще ж новина.
З 26 жовтня 2025 перший раз знеструмлень на сьогодні взагалі не заплановано!!!

То будьмо та невсеремося ж?

#історія #події
1702: "The Daily Courant" — Народження щоденної звички знати все 🗞️✒️
Завершуємо наш історичний марафон подією, без якої важко уявити сучасний ранок. 11 березня 1702 року в Лондоні почала виходити "The Daily Courant" — перша у світі успішна щоденна газета. До цього новини з’являлися хаотично, раз на тиждень або у вигляді чуток, але Елізабет Маллет (так, першим видавцем щоденки була жінка!) вирішила, що світ змінюється занадто швидко, аби чекати сім днів.

Лише факти, жодних пліток (майже)

У першому номері, який складався лише з однієї сторінки, надрукованої з одного боку, редакція висунула революційний маніфест: вони обіцяли давати лише перевірені закордонні новини, не додаючи від себе жодних коментарів. Мовляв, «нехай читач сам робить висновки». Це був прототип об'єктивної журналістики, про яку ми так мріємо сьогодні. 🧐📑

Кавова культура та інформаційний вибух

Поява щоденної газети збіглася з розквітом лондонських кав'ярень. Чоловіки (жінок туди зазвичай не пускали) збиралися за горнятком кави, щоб обговорити свіжі новини з "The Daily Courant". Саме там народжувалася громадська думка, політичні партії та фінансові ринки. Газета стала дзеркалом, у яке суспільство почало заглядатися щоранку. ☕👔

Чому це важливо?

"The Daily Courant" проіснувала 33 роки, але вона заклала фундамент усього нашого інформаційного простору. Від тієї першої сторінки 1702 року веде пряма лінія до сучасних стрічок новин у Вашому смартфоні. Ми стали залежними від інформації, і саме 11 березня ця залежність офіційно отримала свій щоденний формат.
Пошук зображень за темою: The Daily Courant 1702 first daily newspaper

Зима з ароматом кави,
Чи кава зі смаком снігу?
Щипає мороз ласкаво,
І квіти на склі із криги
І дзвінко сміється вітер.
Така за вікном зима.
Зима з ароматом кави.
А місяць зігрітись хоче,
Всміхається нам ласкаво
І дивиться хитро в очі,
Та проситься до кімнати.
Надворі ж таки зима.
Така, з ароматом кави,
З морозами і снігами,
З завіями за вікном.
А ми проженемо холод
Горнятком смачної кави.
Давай відкладемо справи,
Щоб просто побути разом.
Надворі ж таки зима…

Як там кажуть?:)
Ти остаточно вже дорослий, коли почав їсти оливки й вони тобі смакують?:)

Сподіваюся, я ще достатньо молода, якщо вживаю тих оливок лише штуки дві-три на тарілку солянки, коли я її готую?:)
Поза солянкою вони мене не цікавлять взагалі?:)

А ось ще за одним пунктом дорослішання вже питання виникли!:)

Нещодавно якось так сталося, що в хаті чай в «тампаксах» геть закінчився?
Що й не дивно?:) З такою кількістю гостей, яка перманентно ввалюється до нашої оселі?:)

Почимчикувала до крамниці!
Яких тільки чаів в Татьяна Лоза не набралася?
Чорний!
Липовий!
Мʼятний!
Бергамотовий з лимоном! Чи апельсином? Не памʼятаю вже!
Аааааа вдома ще пачка Саусепу прихована!:) Очікує на візит Люда Ерошкина!

Бергамотовий - винятково для гостей. Бо ніхто з домашніх його не лю?:)

Й що?
Та хуч би що!:)
Якось одній з колежанок чай колотила й помилково той бергамотовий тампакс в своєму горняткові втопила?:)

Йййййй мені ж сподобалося???
Сама в шоці!:)
Кожен раз його тепер пʼю?
Кожен раз з себе дивуюся?:)

Й кожен раз Емільчика Emil Pechuk згадую!:)
Дееееекілька минулих життів тому, в Донецьку, запрошує він мене на дегустацію нового бергамотового чаю під назвою «Сивий граф»!:)

А мене ж довго вмовляти не тре?:)
Підірвалася, до ліфту вскочила та й почеревичила через два двори!:)
Хто такий, той бергамот, гадки не мала?:)

Ааааааа Емільчик з його жіночкою Аліною, світла їй пам’ять, люди ж добрі?:)
Чаю не пожаліли!:)
Й окропу також!:)
Наколотили мені навіть не горнятко, а цілий кухоль!:)

Сьььььорбнула я один ковток…
Очі на лоба полізли!:)
Й якось далі той чай мені вже не пʼється?:)))

А я ж - чемна жіночка?:)
Сиджу собі за столом й мовчу!:)
Я б і далі мовчала?:)

Та окрім того, що я чемна, я ж ще й чесна?:)
До тої дегустації життя мене вже давно навчило, що свою думку далеко не завжди має сенс озвучувати?:) Особливо коли запиту на мою думку не надходило?:)
Й що куди як розумніше тримати її при собі?:) Мммммовчки?!:)

Ааааааалееее?:)
Як змовчати, коли Еміль ставить конкретне питання про чай, на яке очікує відповіді?:)

Я з усіх сил намагалася й далі бути чемною, тому дуууууже ввічливо відповіла!:)
- Жодного разу в житті не мала можливості понюхати старого та сивого графа?:) Але підозрюю, що пахняє він десь саме так, як оцей чай?:)

Не пройшло й декілька десятків років, як я нарешті той бергамот вподобала!:)
Подорослішала, чи що?:)))

Так що, люди добрі, якщо що, я на вас чекаю!

Чаю накупили!:)
Варення під нього - тільки до підвалу зганяй!
У підвалі ж не тільки варення в асортименті?:)
Є ще що жерти!:)

Газове опалення в нас є, хуч і економимо з усіх сил!
Вода є! В двох варіантах!
Навіть гаряча!
Світло… Та є й світло, згідно графіків!

Людини три розмістимо!
Чотири, якщо розкладачку мати на увазі?

З вас тільки комуналка.
Та порядок.
Бо вже були прецеденти…

З наших мінусів!:)
Кожен раз, як я палитиму в тамбурі, зграя моїх собак вистрілює у двір, як Пилип з конопель, й несамовито волає!:)

Волає півень!:)
Таке враження, що цілодобово!:)

Хтось з моїх шістьох котів настирливо намагатиметься просочитися в гостьовий будиночок.

Санвузол та пралка-автомат є в моїй хаті. Яка метрів за пʼять від «апартаментів».
Й горшик також.

В будиночку горшик, який тре виносити.
Й ще придворні халабуди, на кшталт сортиру, є в наявності!:)

Ще є інтернетовський кабель.
Роутера нема.
Бо його в нас сссссспиззздили!:)
За офіційною версією він, начебто, зламався?
Чому не зремонтували ті, в кого він зламався, не питайте!:)
В мене відсутня відповідь на це питання?:)
Так я й зламаного не знайшла!:)))

Світлини умов, які пропонуються, є!

Тттттаааак!
Ірина Олександрова коКлет насмажила!
Я припхала на плиту гусятницю. В якій +/- однакова кількість сала, свинської печінки, моркви ти цибулі!
Тушкується!
Потім буде паштет.
Ні.
Не так.
Багато паштету!:)
Із запасом в морозиловці!:)

В черговий раз похмуро сновигаю по хаті та обійстю та примовляю:
- Невсеремось!!! Авжеж?

Піііііішла собі вмикати газовий котел…
Поза мого економного графіку…

Прокидаюся з ранку?
Лежу на пузі!:)
Майже дзьоб у дзьоб з котиком Пилипком!
Тіііііііільки розклипала очі, розплющує свої й Пилипко!:)
Мабуть, почув шурхіт моїх вій?:)

- Ммммммяяяя!!!
- Й тобі доброго ранку!:)

Приємність яка!
Світло набагато раніше графіку дали!

А я ж до цього не готувалася?:)
Тому зранку хуткенько покульгала до Тищі дрібниць!
Де вчора ж вже була?:)
Та не про все згадала!:)

На Укрпошту також завернула!
Неочікувано отримала аж три «китайці»!:) Замість очікуваних двох!

Ще не про все згадала!:)
Ще раз повернулася у Тищу дрібниць до Марина Жовнир!:)
Замордувала дівку
своїми нескінченними відвідуваннями!:)

А ще ж?
Відчиняю зранку двері!
Сунуся з першими цигаркою та горнятком кави?
Ааааа у дворі валяються дві моїх новеньких лопати? Які для прибирання снігу.

Суворрррро розмірковую, кому саме навішати ллллюлєй за таку шкоду?:)
Та ну так?:)

Я їх куди прилаштувала?
Прррравильно!
В кучугур запхала!!!
Аааааа кучугур де???:)
Аааааааа нема кучугура!!!
Більш доби то дощ йшов?
То взагалі злива спостерігалася!
Де б там збереглися ті кучугури?:)

Ще ж щось?
Та нічого нового!:)
Зграю годувала, напувала.
Яйця збирала.
Сьогодні аж чотири яєчечка вполювала!

Ви там як?
Цілі?

#поезія
Я намалюю осені портрет,
Коли вже третій місць Осені містом ходить:
Горнятко кави, столик, тет-а-тет,

І дощ, і ранок, і осіння мряка,
І трішки сумно, що нема тепла…
І нічого ніхто не змінить, пора така Осіння наступила.Любіть її таку, яка вже є вона.

#поезія
Туман, настояний на листі,
П'янкий дарує аромат.
Під ноги килимом барвистим
Долоньки кленові летять.

М'якими стали навіть звуки,
Підсилюючи тиші смак.
Туман мої цілує руки,
Як той закоханий юнак...

І жовтень кутає у шалик,
Щоб не замерзла, не втікла...
Туман розмиє листя спалах,
В траву насипле крихти скла.

До рук вкладе горнятко кави -
Не поспішай, притримай час
І насолоджуйся помалу
Осіннім днем, що ще не згас...

Наталія Рибальська

#поезія

Коли багряні кетяги калини
Впадуть додолу і скотиться сльоза.
Запеленає в накрохмалені перини
Пухкий туман оголені поля.

Коли чортополохи сколять трави..
Розвіє вітром згíрчений полин.
Прийди до мене на горнятко кави..
Серед пожовклих стоптаних стежин.

Коли червоні льолі знімуть з кленів..
У серденьку журливо защемить
І позолота облізе з гобеленів.
Прийди в мої обійми хоч на мить.

Коли бурштинові дощі заллють у душу..
Укриє падолист усі сади
Руденький лис вкраде останню грушу.
Прийди до мене у забуті сни.


Оксана Лесик-Падучак

#поезія
З колишніх осеней...

Наснилась Осінь, руда панянка.
В широкім брилі з квіткaми руж.
У неї сукня в дрібну крапàнку,
вуста звабливі, зі смàком груш.
У неї коси -- морквяний спалах,
відтінок міді і шал пожеж.
У неї погляд листків опалих
і усміх сонця... Так-так, авжеж!
Вона, як фея, з казок дитячих,
чаклує мжичку, щоб на гриби.
По гривах пестить вітрів ледачих,
щоб в диких танцях листки жили.
Вона золòтить ранетам щоки,
корицю сипле в горнятко кави.
І крàде літо, як ті сороки,
що цуплять перстні в важких оправах
собі до сховку... Тo -- пані Осінь.
Щодень інакша. Як фея фей.
У неї срібло в рудім волоссі
буває часом , як у людей...

Наснилась Осінь...

Людмила Галінська

Може, осінь оця -- особлива?
Скільки їх у моєму житті ?
Кожна -- рідна. І в них я -- щаслива.
Як люблю я ці дні золоті.
Все багряне, руде і пахуче,
Кожен день -- як веснянка на носі...
Ці тумани, ажурно- тягучі,
І берези, такі довгокосі...
І каштани , -- малі антистреси,
І горіхи, --- вороняче щастя.
Пишні айстри, ще ті, баронеси.
Виногоади, як давнє причастя.
Запах ранків. І сиві морози.
І зайцІ', що от-от змінять шуби.
Гарбузи, що лежать при дорозі.
Перший дим із старенької груби.
Я все те кожен рік так чекаю.
Може, я вся із осені родом ?
Кожен раз у скарбничку складаю,
І у серці тримаю. Під кодом...


Людмила Галінська