Зима з ароматом кави,
Чи кава зі смаком снігу?
Щипає мороз ласкаво,
І квіти на склі із криги
І дзвінко сміється вітер.
Така за вікном зима.
Зима з ароматом кави.
А місяць зігрітись хоче,
Всміхається нам ласкаво
І дивиться хитро в очі,
Та проситься до кімнати.
Надворі ж таки зима.
Така, з ароматом кави,
З морозами і снігами,
З завіями за вікном.
А ми проженемо холод
Горнятком смачної кави.
Давай відкладемо справи,
Щоб просто побути разом.
Надворі ж таки зима…

Як там кажуть?:)
Ти остаточно вже дорослий, коли почав їсти оливки й вони тобі смакують?:)

Сподіваюся, я ще достатньо молода, якщо вживаю тих оливок лише штуки дві-три на тарілку солянки, коли я її готую?:)
Поза солянкою вони мене не цікавлять взагалі?:)

А ось ще за одним пунктом дорослішання вже питання виникли!:)

Нещодавно якось так сталося, що в хаті чай в «тампаксах» геть закінчився?
Що й не дивно?:) З такою кількістю гостей, яка перманентно ввалюється до нашої оселі?:)

Почимчикувала до крамниці!
Яких тільки чаів в Татьяна Лоза не набралася?
Чорний!
Липовий!
Мʼятний!
Бергамотовий з лимоном! Чи апельсином? Не памʼятаю вже!
Аааааа вдома ще пачка Саусепу прихована!:) Очікує на візит Люда Ерошкина!

Бергамотовий - винятково для гостей. Бо ніхто з домашніх його не лю?:)

Й що?
Та хуч би що!:)
Якось одній з колежанок чай колотила й помилково той бергамотовий тампакс в своєму горняткові втопила?:)

Йййййй мені ж сподобалося???
Сама в шоці!:)
Кожен раз його тепер пʼю?
Кожен раз з себе дивуюся?:)

Й кожен раз Емільчика Emil Pechuk згадую!:)
Дееееекілька минулих життів тому, в Донецьку, запрошує він мене на дегустацію нового бергамотового чаю під назвою «Сивий граф»!:)

А мене ж довго вмовляти не тре?:)
Підірвалася, до ліфту вскочила та й почеревичила через два двори!:)
Хто такий, той бергамот, гадки не мала?:)

Ааааааа Емільчик з його жіночкою Аліною, світла їй пам’ять, люди ж добрі?:)
Чаю не пожаліли!:)
Й окропу також!:)
Наколотили мені навіть не горнятко, а цілий кухоль!:)

Сьььььорбнула я один ковток…
Очі на лоба полізли!:)
Й якось далі той чай мені вже не пʼється?:)))

А я ж - чемна жіночка?:)
Сиджу собі за столом й мовчу!:)
Я б і далі мовчала?:)

Та окрім того, що я чемна, я ж ще й чесна?:)
До тої дегустації життя мене вже давно навчило, що свою думку далеко не завжди має сенс озвучувати?:) Особливо коли запиту на мою думку не надходило?:)
Й що куди як розумніше тримати її при собі?:) Мммммовчки?!:)

Ааааааалееее?:)
Як змовчати, коли Еміль ставить конкретне питання про чай, на яке очікує відповіді?:)

Я з усіх сил намагалася й далі бути чемною, тому дуууууже ввічливо відповіла!:)
- Жодного разу в житті не мала можливості понюхати старого та сивого графа?:) Але підозрюю, що пахняє він десь саме так, як оцей чай?:)

Не пройшло й декілька десятків років, як я нарешті той бергамот вподобала!:)
Подорослішала, чи що?:)))

Так що, люди добрі, якщо що, я на вас чекаю!

Чаю накупили!:)
Варення під нього - тільки до підвалу зганяй!
У підвалі ж не тільки варення в асортименті?:)
Є ще що жерти!:)

Газове опалення в нас є, хуч і економимо з усіх сил!
Вода є! В двох варіантах!
Навіть гаряча!
Світло… Та є й світло, згідно графіків!

Людини три розмістимо!
Чотири, якщо розкладачку мати на увазі?

З вас тільки комуналка.
Та порядок.
Бо вже були прецеденти…

З наших мінусів!:)
Кожен раз, як я палитиму в тамбурі, зграя моїх собак вистрілює у двір, як Пилип з конопель, й несамовито волає!:)

Волає півень!:)
Таке враження, що цілодобово!:)

Хтось з моїх шістьох котів настирливо намагатиметься просочитися в гостьовий будиночок.

Санвузол та пралка-автомат є в моїй хаті. Яка метрів за пʼять від «апартаментів».
Й горшик також.

В будиночку горшик, який тре виносити.
Й ще придворні халабуди, на кшталт сортиру, є в наявності!:)

Ще є інтернетовський кабель.
Роутера нема.
Бо його в нас сссссспиззздили!:)
За офіційною версією він, начебто, зламався?
Чому не зремонтували ті, в кого він зламався, не питайте!:)
В мене відсутня відповідь на це питання?:)
Так я й зламаного не знайшла!:)))

Світлини умов, які пропонуються, є!

Тттттаааак!
Ірина Олександрова коКлет насмажила!
Я припхала на плиту гусятницю. В якій +/- однакова кількість сала, свинської печінки, моркви ти цибулі!
Тушкується!
Потім буде паштет.
Ні.
Не так.
Багато паштету!:)
Із запасом в морозиловці!:)

В черговий раз похмуро сновигаю по хаті та обійстю та примовляю:
- Невсеремось!!! Авжеж?

Піііііішла собі вмикати газовий котел…
Поза мого економного графіку…

Прокидаюся з ранку?
Лежу на пузі!:)
Майже дзьоб у дзьоб з котиком Пилипком!
Тіііііііільки розклипала очі, розплющує свої й Пилипко!:)
Мабуть, почув шурхіт моїх вій?:)

- Ммммммяяяя!!!
- Й тобі доброго ранку!:)

Приємність яка!
Світло набагато раніше графіку дали!

А я ж до цього не готувалася?:)
Тому зранку хуткенько покульгала до Тищі дрібниць!
Де вчора ж вже була?:)
Та не про все згадала!:)

На Укрпошту також завернула!
Неочікувано отримала аж три «китайці»!:) Замість очікуваних двох!

Ще не про все згадала!:)
Ще раз повернулася у Тищу дрібниць до Марина Жовнир!:)
Замордувала дівку
своїми нескінченними відвідуваннями!:)

А ще ж?
Відчиняю зранку двері!
Сунуся з першими цигаркою та горнятком кави?
Ааааа у дворі валяються дві моїх новеньких лопати? Які для прибирання снігу.

Суворрррро розмірковую, кому саме навішати ллллюлєй за таку шкоду?:)
Та ну так?:)

Я їх куди прилаштувала?
Прррравильно!
В кучугур запхала!!!
Аааааа кучугур де???:)
Аааааааа нема кучугура!!!
Більш доби то дощ йшов?
То взагалі злива спостерігалася!
Де б там збереглися ті кучугури?:)

Ще ж щось?
Та нічого нового!:)
Зграю годувала, напувала.
Яйця збирала.
Сьогодні аж чотири яєчечка вполювала!

Ви там як?
Цілі?

#поезія
Я намалюю осені портрет,
Коли вже третій місць Осені містом ходить:
Горнятко кави, столик, тет-а-тет,

І дощ, і ранок, і осіння мряка,
І трішки сумно, що нема тепла…
І нічого ніхто не змінить, пора така Осіння наступила.Любіть її таку, яка вже є вона.

#поезія
Туман, настояний на листі,
П'янкий дарує аромат.
Під ноги килимом барвистим
Долоньки кленові летять.

М'якими стали навіть звуки,
Підсилюючи тиші смак.
Туман мої цілує руки,
Як той закоханий юнак...

І жовтень кутає у шалик,
Щоб не замерзла, не втікла...
Туман розмиє листя спалах,
В траву насипле крихти скла.

До рук вкладе горнятко кави -
Не поспішай, притримай час
І насолоджуйся помалу
Осіннім днем, що ще не згас...

Наталія Рибальська

#поезія

Коли багряні кетяги калини
Впадуть додолу і скотиться сльоза.
Запеленає в накрохмалені перини
Пухкий туман оголені поля.

Коли чортополохи сколять трави..
Розвіє вітром згíрчений полин.
Прийди до мене на горнятко кави..
Серед пожовклих стоптаних стежин.

Коли червоні льолі знімуть з кленів..
У серденьку журливо защемить
І позолота облізе з гобеленів.
Прийди в мої обійми хоч на мить.

Коли бурштинові дощі заллють у душу..
Укриє падолист усі сади
Руденький лис вкраде останню грушу.
Прийди до мене у забуті сни.


Оксана Лесик-Падучак

#поезія
З колишніх осеней...

Наснилась Осінь, руда панянка.
В широкім брилі з квіткaми руж.
У неї сукня в дрібну крапàнку,
вуста звабливі, зі смàком груш.
У неї коси -- морквяний спалах,
відтінок міді і шал пожеж.
У неї погляд листків опалих
і усміх сонця... Так-так, авжеж!
Вона, як фея, з казок дитячих,
чаклує мжичку, щоб на гриби.
По гривах пестить вітрів ледачих,
щоб в диких танцях листки жили.
Вона золòтить ранетам щоки,
корицю сипле в горнятко кави.
І крàде літо, як ті сороки,
що цуплять перстні в важких оправах
собі до сховку... Тo -- пані Осінь.
Щодень інакша. Як фея фей.
У неї срібло в рудім волоссі
буває часом , як у людей...

Наснилась Осінь...

Людмила Галінська

Може, осінь оця -- особлива?
Скільки їх у моєму житті ?
Кожна -- рідна. І в них я -- щаслива.
Як люблю я ці дні золоті.
Все багряне, руде і пахуче,
Кожен день -- як веснянка на носі...
Ці тумани, ажурно- тягучі,
І берези, такі довгокосі...
І каштани , -- малі антистреси,
І горіхи, --- вороняче щастя.
Пишні айстри, ще ті, баронеси.
Виногоади, як давнє причастя.
Запах ранків. І сиві морози.
І зайцІ', що от-от змінять шуби.
Гарбузи, що лежать при дорозі.
Перший дим із старенької груби.
Я все те кожен рік так чекаю.
Може, я вся із осені родом ?
Кожен раз у скарбничку складаю,
І у серці тримаю. Під кодом...


Людмила Галінська

Національний день кави
В Сполучених Штатах Америки, Канаді та ще низці англомовних країн щороку 29 вересня відзначається Національний день кави. Про походження цього напою існує безліч легенд, однак перші згадки про вживання плодів кавового дерева з’явилися в середині XV ст. у монастирях біля міста Мохи у Ємені. Згадувалось, що монахи обсмажували, а потім заварювали зерна, привезені з Ефіопії. Згодом ці рослини єменці почали вирощувати у себе на батьківщині. Пізніше Баба Будан контрабандою вивіз декілька зернят у себе на грудях, і відтоді кавове дерево почали вирощувати також у Майсурі, а ще пізніше – в Італії, Іспанії та інших країнах Європи, звідки кава згодом потрапила до Америки та Індонезії.

Сьогодні кавове дерево вирощують у понад 50 країнах світу, лідерами серед яких Бразилія та Колумбія.

Невідомо, чому саме 29 вересня призначене для вшанування цього напою, проте чому б не відзначити цей день горнятком запашного еспресо чи горіховим капучино.

#поезія
Допиваю серпень по ковточку…
Бережливо і смакую кожним днем.
І годинник стукає вальсочком.
А зозульці все ж бракне хвилин.
Допиваю серпень по ковточку…
І вдихаю запахи дощів.
У повітрі аромати м‘яти
і смаки достиглих слив.
Літо знов покине,крапочку поставить.
Через рік його чекаю,як завжди…
В пам‘яті плекаю кольорові ночі,
запах матіоли і тепло жоржин…
Білою зимою, коли сніг навколо,
за горнятком чаю із суниць ,малин.
Літо пригортаю,в спогадах тримаю…
Серпень п‘ю ковточком,
щоби не змілів…

Надія Стрілецька

#думки
Колись моя бабуся сказала:
- Не дозволяй, щоб сковорідки блищали більше, ніж ти сама.
Не став прибирання вище за себе.
Життя - надто коротке, щоб витерти весь пил. Радій.
Прибирай, коли треба -
але не забувай: світ чекає за вікном.
Напиши вірш. Намалюй картину.
Сходи в гості. Посміхнись незнайомцеві.
Полий квіти. Послухай улюблену музику.
Просто сядь із горнятком чаю і подивись у небо.
Так, можеш вимити підлогу. Але не забудь прогулятись босоніж по траві.
Можеш приготувати вечерю - але танцюй, поки готуєш.
Бо життя - не між стінами. Воно - в дотику, в погляді, в тиші поруч.
І пам’ятай: жоден день не повториться.
З роками речі стають важчими. Люди відходять.
А коли тебе не стане - бо це станеться з кожним -
ніхто не згадає, скільки було пилу на поличках.
А згадають…
як ти сміялась.
Як слухала.
Як любила.