#дати #свята 🕊️ 14 ГРУДНЯ: День Пам'яті Святих Мучеників Тирса, Левкія і Калиника. Сьогодні, 14 грудня (за григоріанським календарем), православна та греко-католицька церкви вшановують пам'ять святих мучеників Тирса, Левкія та Калиника, які постраждали за свою віру в III столітті. 📜 Часи Гонінь Подвиг цих святих припав на жорстокий період в історії раннього християнства — часи правління римського імператора Деція (249–251 рр.). Децій видав указ, який вимагав від усіх громадян імперії публічно принести жертву римським богам і отримати спеціальну довідку (libellus), що підтверджувала їхню лояльність. Ті, хто відмовлявся, вважалися ворогами держави і підлягали смерті. 👤 Мучеництво Тирса Святий Тирс був християнином із Кесарії Віфінської (Мала Азія). Коли імператорський намісник Кумврікій прибув до міста для виконання указу, Тирс, бачачи страждання своїх братів по вірі, відкрито виступив проти гонінь. За це він був схоплений і підданий жорстоким тортурам. Згідно з житієм, під час катувань Тирс постійно демонстрував неймовірну стійкість, а знаряддя тортур та навіть вогонь нібито втрачали над ним свою силу. Зрештою, він помер від знемоги, але до самого кінця не відмовився від Христа. 🤝 Подвиг Левкія і Калиника Святий Левкій був знатним жителем Кесарії. Він також публічно викрив несправедливість імператорських наказів. Його схопили першим і негайно стратили мечем за наказом Кумврікія, який бажав залякати інших християн. Святий Калиник був фінікійським волхвом або жрецем, який став свідком стійкості святого Тирса під час тортур. Вражений його вірою, Калиник сам увірував у Христа і був обезголовлений невдовзі після Тирса. День пам'яті цих мучеників є нагадуванням про те, що істинна віра вимагає мужності, а її ціна іноді може бути найвищою. 🕯️

#історія #особистості 🕯️ Совість Нації та Апостол Шістдесятників: Життя Євгена Сверстюка. Сьогодні, 13 грудня 1928 року, народився Євген Олександрович Сверстюк — видатний український літературний критик, есеїст, поет, філософ, активний учасник руху шістдесятників і один із найстійкіших політв'язнів радянського режиму, якого часто називали «совістю нації». Сходження на Арені Шістдесятництва 🧠 Отримавши освіту психолога та літературознавця, Сверстюк швидко став однією з ключових постатей у середовищі української інтелігенції 1960-х років. Він працював редактором у журналі «Український ботанічний журнал», але його справжнім покликанням була боротьба за національну свідомість і культуру. Його есеїстична проза, що поширювалася переважно у самвидаві, була гострою, філософськи глибокою і присвячена моральному відродженню нації та критиці радянської системи. Серед його найвідоміших праць — «Собор у риштуванні» (присвячений роману Олеся Гончара), «Іван Котляревський сміється» та «Блудні сини України». Ключові теми творчості: Сверстюк акцентував на необхідності збереження високих моральних і християнських цінностей, культурної спадщини та подолання «духу провінціалізму» і рабства. Довгий Шлях на Зону ⛓️ Сверстюк був одним із перших, хто підняв голос проти масових арештів української інтелігенції у 1965 році. Його активна громадянська позиція призвела до постійних звільнень з роботи та переслідувань. У січні 1972 року (під час другої хвилі масових арештів шістдесятників) Євгена Сверстюка було заарештовано. Його звинуватили у «антирадянській агітації та пропаганді» за його есе. Вирок: 7 років таборів суворого режиму (Перм-36) та 5 років заслання (Бурятія). Стійкість: Сверстюк провів у неволі 12 років, зберігши при цьому свою гідність та інтелектуальну активність, залишаючись прикладом незламності для інших в'язнів. Спадщина Незалежної України 🇺🇦 Після повернення із заслання у 1983 році та відновлення України, Євген Сверстюк продовжував залишатися моральним камертоном суспільства. Він не пішов у велику політику, зосередившись на культурній та освітній діяльності: Публіцистика: Видавав журнал «Наша віра». Наука: Очолював Український ПЕН-клуб (між 1993 та 2010 роками). Визнання: У 1995 році був нагороджений Державною премією України імені Тараса Шевченка. Євген Сверстюк до останніх днів свого життя (помер у 2014 році) був живим свідченням того, як сила духу однієї людини може протистояти тоталітарній системі, та залишається однією з найважливіших постатей у пантеоні борців за незалежну Україну

#дати #свята 🙏 Непорушна стіна: Свято ікони Божої Матері «Знамення». Сьогодні, 10 грудня (за новим стилем), православні християни відзначають одне з найшанованіших свят, присвячених Богородиці — Свято на честь ікони Божої Матері «Знамення». Ця ікона є однією з найдавніших та найбільш чудотворних в історії християнства, шанована як захисниця і покровителька від ворогів та лих. 🛡️ 📜 Історія та походження Назва ікони походить від біблійного пророцтва Ісаї: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина, і назвуть ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14), що в перекладі означає «З нами Бог». Саме «Знамення» є одним із найпоширеніших іконографічних типів, де Богородиця зображена з руками, піднятими у молитві (оранта), а на рівні грудей розташований медальйон (кліпеус) з образом Немовляти Ісуса Христа. Головна історія, пов'язана зі встановленням цього свята, відноситься до 1170 року, часів міжусобних воєн на Русі: Облога Новгорода: Коли військо суздальського князя Андрія Боголюбського обложило Великий Новгород, місто опинилося у вкрай важкому становищі. Диво: Новгородці молилися про порятунок. Єпископ Ілля виніс ікону Божої Матері на стіну, звернену до ворогів. Згідно з переказом, одна з ворожих стріл потрапила в лик Богородиці. Із очей ікони покотилися сльози, і вона обернулася обличчям до міста. Після цього військо суздальців охопив жах та безладдя, і вони почали відступати. На честь цього чудесного порятунку і було встановлено щорічне святкування 10 грудня. 🛐 Значення для віруючих Для віруючих ікона «Знамення» є символом заступництва Божої Матері, її постійної молитви за рід людський та «непорушної стіни» (як її часто називають) для тих, хто звертається до неї із щирою вірою. До цієї ікони традиційно звертаються з молитвами про: Захист від ворогів та стихійних лих. Зцілення від хвороб, особливо очних. Примирення тих, хто ворогує. Свято ікони Божої Матері «Знамення» нагадує про те, що віра та молитва здатні творити дива і забезпечувати захист навіть у найтемніші часи. ✨

День пам’яті Мучеників Мини, Єрмогена та Євграфа 10 (23) грудня православна церква відзначає День пам’яті Мучеників Мини, Єрмогена та Євграфа. День пам’яті святих мучеників Мина, Єрмоген і Євграф — це день, коли православна Церква вшановує трьох святих, які у IV столітті постраждали за віру в Христа. Святий Мина був посланий імператором у місто Олександрію для приборкання смути між християнами і язичниками. Але, володіючи даром красномовства, він став відкрито проповідувати християнство, і багато язичників навернув. Єрмоген спочатку був язичником і навіть епархом у цьому процесі, але, побачивши мужність і чудеса святого Мини під час катувань, навернувся до віри. За це він також зазнав мученицької смерті. Євграф був близьким співпрацівником святого Мини, секретарем, і коли його брат у Христі постраждав, він відкрито визнав віру і також був страчений. Мощі святих були кинути в море в залізному ящику, але згодом знайдені 17 лютого й перенесені до Константинополя. Чому День пам’яті Мучеників Мини, Єрмогена та Євграфа важливий Приклад цих трьох святих демонструє стійкість віри навіть у часи жорстоких гонінь. Їхня історія нагадує, що віра може перемінити людину: Єрмоген — із переслідувача — в стать мученика. Вшанування таких мучеників допомагає сучасним християнам знайти приклад мужності, любові до Бога і ближнього. День також покликаний показати, що святість не обов’язково означає «безпеку» чи «комфорт» — інколи це шлях, сповнений випробувань. Як відзначати День пам’яті Мучеників Мини, Єрмогена та Євграфа Відвідати богослужіння у храмі, де згадують цих святих. Помолитися за їхнім заступництвом — у матеріалі на сайті церковному є спеціальна молитва до святого Мини. Прочитати або розповісти близьким історію цих мучеників, звернувши увагу на їхній подвиг. Спрямувати увагу на власну віру: чи готові ми бути вірними навіть коли важко, чи відмовляємося від віри заради зручності. День пам’яті мучеників Мини, Єрмогена та Євграфа — це заклик до нас сьогодні. Їхня віра, сміливість і любов до Христа — це потужний приклад того, як можна бути світлом у темряві. Нехай їхня пам’ять допомагає нам зміцнювати віру, любити й підтримувати одне одного.

#поезія ЧЕКАЮ НА РІЗДВО Чекаю на Різдво, як на якесь спасіння.. Кожного року, мов мале дитя. Серед печалі днів, як те прозріння... щира молитва, віра і життя Чекаю на Різдво як на чарівне диво. Де янголята сиплять з неба сніг. Де колядують пастушки красиво. Де дітлахів знадвóру чути сміх. Чекаю на Різдво, як спраглий на джерельну воду.. Щоби напитися на зцілення душі. Нехай Різдво відновить силу мого роду. Нехай в серцях заквітнуть спориші. Чекаю на Різдво так як чекаю Перемогу... Щомиті, кожен день і цілий рік. Молюсь Ісусові і пресвятому Богу, Щоби благословив Вкраїну на щасливий вік. Оксана Лесик-Падучак

Світло вимикають по графіку. Ми живемо по графіку, по ньому й помираємо. Графік жорсткий - сім годин без, три години з. Але зі світлом. Воно вмикається і ти розгублено думаєш - а що робити? куди йти, коли в темряві ти вже звик щось жувати, думати, дивитися в нікуди і чекати, чекати, чекати. За вікном гуде генератор. Він входить в резонанс з твоїми думками, він надривно плаче і стогне, але живить лінію і чиєсь життя. Ще якийсь час працює інтернет і ти, чомусь жадібно, ковтаєш новини, давишся ними і шукаєш щось для душі. А що для душі? коли вона закуталась в темряву і дрімає поруч з тобою. А що для неї рідної, коли вона не встигає насититися любов'ю, як знову зневіра і відчай беруть гору. Знову ця війна, що вбиває і калічить, руйнує і палить. Цинізм зашкалює. Ворог добрався до складів марлі і бинтів, ліків для лікарень, продуктів для сиріт. Ворог вбиває живих і мертвих. Мертвих? Так, бо цілить по кладовищах, по хрестах і пам'ятниках. Світла нема, говорять, що не скоро зможуть відновити вкрай зруйновані лінії ГЕС, ТЕС і АЕС. Що цей терор буде продовжуватися і ми будемо надіятися лише на Бога та наших дорогих чоловіків, що мертво стоять на лініях оборони. Сиротливо ялинки чекають свого покупця. Мигають гірлянди, блищать кульки, дідухи пахнуть вівсом і пшеницею. Все нагадує, що скоро Різдво. Скоро ВІН народиться і все зміниться - мріємо ми. Ми мрійники, нам притаманний ген мрійництва і віри в перемогу. Так станеться неодмінно, так буде і крапка! Та потрібно почекати, потерпіти, позбирати всю силу до купи і вгатити по ..., і вигнати в три шиї, і забути назавжди дорогу до тих, хто вирвав з грудей наше серце. Не надійся, враже! Ми маємо не одне серце. Одним ми любимо, другим допомагаємо, а третім ненавидимо тебе і всю твою рать. Наші серця світяться в темряві і ми бачимо дорогу, по якій нам потрібно йти. Ми не зійдемо з неї, ми вистоїмо. Життя темрявою не зупинити! Чим густіша темрява, тим більше народиться дітей! Галина Потопляк 07.12.25

#дати #свята 📊 Навігатори Держави: День Працівників Статистики України. Щороку 5 грудня в Україні відзначається День працівників статистики — професійне свято, присвячене фахівцям, чия щоденна праця забезпечує надійну, неупереджену та своєчасну інформаційну основу для державного управління, економічного планування та наукових досліджень. Дата і Зв'язок з Історією Свято було офіційно встановлене Указом Президента України у 2002 році. Вибір дати 5 грудня є символічним і прямо пов'язаний з однією з найважливіших подій у новітній історії України, про яку ми вже згадували: саме 5 грудня 2001 року розпочався перший і дотепер єдиний Всеукраїнський перепис населення часів незалежності. Таким чином, цей день вшановує не лише поточну роботу, а й історичний внесок українських статистів у формування демографічного та соціального "знімка" нації. Стратегічна Вага Статистики Статистика — це більше, ніж просто цифри; це мовна система, що дозволяє державі та суспільству розуміти самих себе. У сучасному світі якісна і достовірна статистика є критично важливою для суверенної держави. Основні функції працівників статистики: Об'єктивна Оцінка: Збір та обробка даних про ключові соціально-економічні процеси (ВВП, інфляція, зайнятість, народжуваність, смертність). Підґрунтя для Рішень: Надання урядовим органам точної інформації для розробки бюджету, соціальних програм, планування інфраструктури та оборонних потреб. Без статистики неможливе ефективне управління ресурсами. Міжнародна Звітність: Забезпечення відповідності національних даних міжнародним стандартам та їхнє подання до світових організацій (ООН, МВФ, Світовий банк). В умовах ринкової економіки та демократичного суспільства статистика також є ключовим джерелом інформації для бізнесу, інвесторів, журналістів та науковців. Свято 5 грудня підкреслює важливість професійної чесності та неупередженості, адже довіра до державних рішень залежить від довіри до даних, на яких вони ґрунтуються.

Вітаю із Днем волонтера! Ваша допомога — це не просто дії, це врятовані життя та віра у краще завтра. Я щиро вдячний за кожну годину, яку ви віддаєте суспільству й воїнам. Бажаю вам невичерпного запасу сил та натхнення! https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події 📜 Вирок Епохи: Булла «Summis desiderantes affectibus» та початок «Полювання на відьом». 5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VIII видав свою найвідомішу папську буллу «Summis desiderantes affectibus» («Прагнучи з найглибшим бажанням»). Цей документ, хоча і був спочатку спрямований на вирішення місцевих конфліктів у Німеччині, став юридичним та теологічним підґрунтям, що санкціонував і значно посилив масове «полювання на відьом» в Європі. Контекст: Страх і Легітимізація До кінця XV століття віра в магію, чаклунство та шкоду, заподіяну нею, була широко поширеною. Однак переслідування чаклунства часто залишалося справою місцевих світських або церковних судів, які не завжди були впевнені у правомірності своїх дій. Булла Інокентія VIII була прямою відповіддю на прохання двох домініканських інквізиторів: Генріха Крамера та Якоба Шпренгера. Вони зіткнулися з опором з боку місцевих єпископів та духовенства у деяких регіонах Німеччини (зокрема в Майнці, Кельні та Зальцбурзі), які сумнівалися в існуванні організованого поклоніння дияволу та відмовлялися допомагати інквізиторам у переслідуваннях. Зміст та Повноваження «Summis desiderantes affectibus» надавала Крамеру та Шпренгеру беззастережне папське повноваження на переслідування осіб, які займаються чорною магією, чаклунством та єретичною діяльністю. Булла фактично: Підтверджувала реальність чаклунства та єретичних змов із дияволом, що руйнувало сумніви скептиків. Усувала будь-які юридичні перешкоди, які створювалися місцевими церковними установами для роботи інквізиторів. Закликала світську владу надавати всю необхідну допомогу інквізиторам під загрозою церковного відлучення. Цей документ вперше на такому високому рівні повністю легітимізував віру в організований диявольський культ, пов'язаний із чаклунством, що стало офіційною позицією Католицької Церкви. Трагічний Наслідок: «Молот відьом» Головним і найбільш руйнівним наслідком булли стала публікація у 1486–1487 роках книги, написаної переважно Генріхом Крамером, — «Malleus Maleficarum» (Молот відьом). Крамер використав папську буллу як передмову до свого трактату, надавши йому небувалої ваги та авторитету. «Молот відьом» став найбільш впливовим і систематизованим посібником для інквізиторів, суддів та прокурорів, детально описуючи процедури виявлення, допиту (зокрема під тортурами) та покарання відьом. Таким чином, булла «Summis desiderantes affectibus» перетворила місцеві забобони та поодинокі судові справи на інституціоналізований, систематичний терор, що охопив Європу на наступні два століття та призвів до страти десятків тисяч людей. Це був поворотний момент, що відокремив розрізнені випадки магії від державної та церковної програми масових переслідувань.

#ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Yankee - Віражі (2025) https://www.youtube.com/watch?v=46tWamj3c88