🎬
Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

Був 1942 рік.

Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
На борту — 740 польських дітей.
Сироти.
Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
ніхто не хотів їх прийняти.

Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

«Не наша проблема. Пливіть далі».

У дітей закінчувалася їжа.
Ліки.
Час.

Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
Британці контролювали його порти, економіку, армію.
У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
щось у ньому зламалося.

— «Скільки дітей?»
— «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

Махараджа стиснув щелепи.

— «Британці контролюють мої порти.
Але вони не контролюють мою совість.
Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
Готуйте їм прийом».

— «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
— «Значить, я кину виклик».

Він передав кораблю повідомлення:
«Ви тут бажані».

Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

«Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
Вони вже нічого не чекали.
І не вірили.

Махараджа чекав їх на причалі.
У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

— «Ви більше не сироти.
Ви — мої діти.
Я ваш Бапу — ваш батько».

Марія відчула, як тремтить рука брата.
Невже після стількох зачинених дверей це правда?

А далі сталося ще важливіше.

Махараджа не побудував табір біженців.
Він побудував дім.

У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
польські вчителі,
польська кухня,
польські пісні в індійських садах,
різдвяні ялинки під тропічними зорями.

«Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
Але ваша мова, культура, традиції — святі.
Збережіть їх тут».

Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
нарешті відчули дім.

Томек знову почав сміятися.
Аня заговорила.
Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
і згадувала, що таке спокій.

Махараджа приходив часто.
Запам’ятовував імена.
Святкував дні народження.
Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
Викликав лікарів.
Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
у чому імперії відмовили:

гідність, дитинство, майбутнє.

Чотири роки, поки світ палав,
740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

Вони вчилися.
Одужували.
Починали мріяти.
Знову ставали цілісними.

Після війни їм довелося роз’їхатися.
Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
І ніколи не забули.

У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
Школи носять його ім’я.
Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

Це ті самі діти.

Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
і розповідають онукам історію про індійського правителя,
який побачив за політикою просту істину:

740 дітям був потрібен батько.
І він ним став.

У 1942 році, коли всі великі держави сказали
«це не наша відповідальність»,
одна людина сказала:

«Тепер це мої діти».

І врятувала 740 життів.

Не імперії.
Не армії.
А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

Це не просто історія.
Це нагадування:
коли сильні зачиняють двері,
іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
Post Kenguru.ua

⚡️ З 1 січня вчителям і викладачам підвищать посадові оклади на 30% — відповідну постанову ухвалив Кабмін
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Нардепи з Освітнього комітету Верховної Ради України пропонують припинити безстрокові трудові договори з вчителями шкіл та коледжів
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=46108

#свята
✨Сьогодні, 13 листопада, у світі відзначається Всесвітній день доброти (World Kindness Day) — свято, яке нагадує нам про силу співчуття, взаємодопомоги та важливість простих добрих вчинків у нашому повсякденному житті. Це день, коли світ намагається зосередитися на позитивних емоціях та усвідомити, що доброта єднає людей незалежно від кордонів.

Історія виникнення свята

Ідея створення Всесвітнього дня доброти виникла у 1997 році під час першої конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement) в Токіо, Японія. Цей рух об'єднав представників різних країн, які виступали за поширення доброти у суспільстві.
Офіційно свято було проголошено 13 листопада 1998 року – на річницю відкриття першої конференції. Відтоді Всесвітній рух доброти став глобальною організацією, що включає понад 30 країн, а сама дата стала важливим пунктом у міжнародному календарі.

Чому саме доброта?

Свято має на меті надихнути людей на "випадкові акти доброти" (Random Acts of Kindness) — це можуть бути як масштабні волонтерські ініціативи, так і незначні, але важливі жести:
* Психологічний вплив: Науково доведено, що прояв доброти та співчуття активує в мозку центри задоволення, знижує рівень стресу та підвищує відчуття щастя як у того, хто робить добро, так і в того, хто його отримує.
* Соціальне значення: Доброта є фундаментальною цінністю, що сприяє створенню міцніших та більш стійких громад. Вона є протиотрутою від агресії та байдужості.
* Символ: Часто символом цього дня виступає квітка серця — символ чистоти та відкритості намірів.
Як відзначають День доброти?
У цей день людей закликають активно практикувати доброту. Це не вимагає великих фінансових витрат чи надзусиль. Ось лише кілька прикладів добрих вчинків, які можна зробити сьогодні:
* Допомога ближньому: Привітати незнайомця, притримати двері, допомогти сусідові з важкими сумками.
* Слова вдячності: Подякувати людям, які допомагають вам щодня (водіям, продавцям, вчителям).
* Благодійність: Пожертвувати кошти чи речі, або ж присвятити свій час волонтерству.
* Екологічна доброта: Прибрати сміття, посадити дерево.
Всесвітній день доброти – це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що зміна світу починається з нас самих. Один маленький добрий вчинок сьогодні може запустити ланцюгову реакцію позитиву, яка зробить світ трохи кращим. 💖

11 листопада 1978 р. Міністерство освіти усср видало директиву: «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки». Відбулося чергове посилення русифікації, наслідком якої стала наявність в сучасній Україні хворих людей, зображених на фото вище.

Наслідки цієї директиви:

🔸 вчителям російської мови в українських школах було запроваджено доплати 16-25 % (за зросійщення);
🔸клас для вивчення російської ділився на дві групи;
🔸 ВПК оплачував виготовлення підручників, методичок і наочності для уроків російської мови.
🔸 Класних керівників переконали умовляти батьків писати заяви на звільнення дітей від вивчення української мови.
🔸 Звільнені від вивчення учні мали бути присутніми на уроках української. Оскільки часто кількість тих, хто не вивчає переважала, вчителі більше «пастушили», ніж викладали.

Напередодні Дня працівника освіти, у Палаці творчості дітей та юнацтва відбувся урочистий захід, присвячений тим, хто щодня сіє зерна знань, мудрості та добра — нашим вчителям, вихователям та усім працівникам освітньої сфери! Теплі слова привітань лунали від керуючої справами виконавчого комітету Броварської міської ради Людмили Ленчицької та очільниці Управління освіти і науки Оксани Мельник.
Людмила Ленчицька привітала освітян зі святом, відзначила високий рівень їх педагогічної майстерності, побажала натхнення, миру та нових професійних успіхів.
Оксана Мельник, у свою чергу, подякувала за професіоналізм, стійкість та здатність адаптуватися до будь-яких викликів, підкресливши, що освіта є надійною інвестицією у майбутнє нашої громади та всієї країни.
На урочистостях педагоги отримали подяки та грамоти за вагомий особистий внесок у розвиток освітив Броварській громаді. ПОДЯКОЮ Броварського міського голови
були відзначені тренери ДЮСШ управління освіти і науки БМР - ЗТУ Микола Кузьмук та Ірина Усатюк
Вітаємо!!!
#Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

ВЧИТЕЛЯМ
( На мелодію « ЗАГРАЙ МИ, ЦИГАНЕ СТАРИЙ» )

Зі святом, любі вчителі,
Я щиро вас вітаю,
Летять у небі журавлі,
Я щастя вам бажаю.

Летять у небі журавлі,
Жоржини багряніють,
Знання несете на крилі,
Які щораз рясніють.

Знання несете на крилі,
Засіюєте зе́рна,
За це вам вдячні школярі,
Хоч зарплатня мізерна.

За це Вам вдячні школярі,
Цінують, поважають,
Мов сяйво ясної зорі́,
Щоразу вас вражають.

Мов сяйво ясної зорі́,
І ви всі, як зірниці,
Вже злота осінь надворі́,
Й ми в школі, як в світлиці.

Вже злота осінь надворі,
Кружляє листя в танці,
І свято наше в цій порі,
Й душа у вишиванці.

І свято наше в цій порі
Щороку в нас буває,
А школа рідна на зорі́
Нам двері відчиняє.

Тому́ зі святом ще раз всіх,
Прийміть вітання щирі,
Нехай лунає всюди сміх
Й щоб нам жило́сь у мирі.

20.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 994377

ВЧИТЕЛЯМ

(рондель)

Крізь світанки несіть ці знання доброти,
Де дитячі думки, наче квіти, ростуть.
Ваші душі, мов зорі, у темряві — путь,
Що веде у майбутнє цілком до мети.

Ви плекаєте мрії, немов з пустоти,
Наче в полі джерела прозорі течуть.
Крізь світанки несіть ці знання доброти,
Де дитячі думки, наче квіти, ростуть.

Ваші учні завжди всі підтягнуть "хвости",
Бо навчили ви їх розрізняти де суть,
Тож в майбутньому гідно життя проживуть.
Поки сяє ваш вогник — у кожні кути
Крізь світанки несіть ці знання доброти.

Мирослав Манюк
03.10.2025

ТГ Бахмутський Демон
Треба щось думати з зарплатами військових в тилу, бо служити за 20 К - це відверте знущання. Добре, що вчителям і медикам ЗП підвищують в новому бюджеті, але армія - це не тіки передок, звільнитися до завершення війни неможливо, а багато поранених відправлені в тил і там мають платити мінімум 50 тис, як це вже було раніше. Вірю, що це під силу нашим чиновникам.
Бачу лідерів думок цивільних ця тема про зарплати військових не сильно цікавить. Дякую Жоріну, що підтримав тему. Поки вона цікавить військових та їх рідних.