Додому на щиті повертається вірний син України, спортсмен, тренер, Воїн Олександр КАЛІНІЧЕНКО Олександр Калініченко – легенда веслування та Воїн світла. Його життєвий шлях – це історія про відданість справі, силу духу, любов до родини й Батьківщини. Калініченко Олександр Анатолійович народився 18 травня 1966 року у місті Фастів, Київської області. Виріс у родині, де цінували працю, витримку та гідність — риси, які він проніс через усе своє життя. У 1983 році, ще юнаком, він став чемпіоном Європи серед юніорів у складі каное-сімки, повторивши досягнення старшого брата. Надалі здобував нагороди на численних всеукраїнських і міжнародних змаганнях. У дуеті з Віктором Ренейським у 1986 році виборов срібну медаль чемпіонату світу у Монреалі (500 м). Ще через рік здобув золото на всесоюзній першості на дистанції 10 000 метрів. Після розпаду радянського союзу у складі збірної України у 1993 році здобув бронзу чемпіонату світу в Копенгагені у складі каное-четвірки. За спортивні досягнення удостоєний почесного звання "Майстер спорту СРСР міжнародного класу". Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1990), кваліфікація – викладач-тренер з веслувального спорту. Багато років працював тренером, передаючи свій досвід молодому поколінню. З початком повномасштабного вторгнення 12 березня 2022 року Олександр добровольцем пішов до Збройних Сил України. Відважно боронив Батьківщину, починаючи з Київської області, згодом – у боях за Бахмут. Після контузії 4 січня 2023 року продовжив службу, не зважаючи на поранення. За героїзм під час оборони міста 31 травня 2023 року був нагороджений медаллю "За оборону Бахмута". У подальшому боронив Україну на Куп’янському напрямку, а з листопада 2023 року – на Запорізькому. 30 листопада 2023 року, після виходу на бойове завдання, перестав виходити на зв’язок. Відтоді вважався зниклим безвісти. Усі вірили в його порятунок і понад півтора року тривали пошуки через офіційні й волонтерські канали. На жаль, згодом підтвердилася його загибель. Олександр Калініченко – це приклад гідності, честі, сили й відданості. У сімейному колі він був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Вдома на нього чекали дружина, донька, син, брат, рідні, друзі та вихованці. Його відданість, людяність, здатність підтримати і залишатися сильним у складні моменти — назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав. Його побратими згадують: «Він був не просто колегою — він був братом по духу, мужнім воїном і людиною великої гідності. У строю та в житті — завжди надійний, відповідальний, справедливий. Він був тим, на кого можна було покластись у найскладніші моменти. Завжди перший, коли потрібна була допомога, завжди поруч, коли важко. Його серце билося в ритмі служби, в ритмі любові до України та до побратимів». 30 листопада 2023 року, під час чергового бойового виходу, зв’язок із ним обірвався. Довгі місяці родина жила надією… Але згодом стало відомо про його загибель. Серце Олександра Калініченка перестало битись у бою за незалежність та територіальну цілісність України. Але пам’ять про нього — світла, сильна, вічна. Розділяємо з родиною біль втрати. Не пробачимо ворогові жодної втраченої душі. 🙏Вічна слава та світла пам'ять Герою України! Церемонія прощання із Захисником відбудеться 17 травня. Деталі будуть повідомлені згодом. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport та https://www.threads.net/@igarbrovary

Жінки на фронті: медичні ризики та суспільні наслідки До повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року понад 32,5 тис. жінок проходили службу в ЗСУ. Станом на осінь 2024 року ця цифра зросла до 68 тис. На передовій виконують бойові обовʼязки близько 5 тис. жінок. У суспільстві триває гаряче обговорення можливості обовʼязкової мобілізації жінок, але про що мовчать? Давайте розбиратися. Фізіологічні ризики: ✨у жінок нижчий рівень м'язової маси та міцності кісток, ніж у чоловіків; ✨вищий ризик стресових переломів, зокрема таза та гомілок – особливо при носінні бронежилетів, які часто не адаптовані до жіночого тіла; ✨перегрів та переохолодження – серйозніша загроза через гормональні особливості терморегуляції. Психоемоційні наслідки: ✨жінки частіше за чоловіків мають симптоми ПТСР, депресії та тривожних розладів після участі в бойових діях; ✨в умовах війни жінки можуть переживати подвійну травму – не лише як військові, але і як матері, які залишили дітей або втратили сім’ї. Репродуктивне здоров’я: ✨порушення менструального циклу, гормональні збої, загострення хронічних гінекологічних хвороб. Наприклад, дані США: 30% жінок-військовослужбовиць мають проблеми з безпліддям після служби. ✨згідно з українськими дослідженнями, рівень гінекологічних захворювань у військовослужбовиць удвічі вищий, ніж у цивільних жінок. Як вважаєте, чи готове наше суспільство до реальної рівності – навіть у таких питаннях, як мобілізація? #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

🇺🇦🤾‍♂️🔥Україна кваліфікувалася на Євро-2026 з гандболу! ⚡️Чоловіча збірна України з гандболу вийшла до фінальної частини чемпіонату Європи! Попри складний відбірковий цикл і поразку в заключному турі, «синьо-жовті» здобули право зіграти на чемпіонаті Європи-2026! 🗓Відбірковий турнір стартував 7 листопада 2024 року. Протягом півроку українці провели шість матчів у своїй групі: 🔴Україна – Нідерланди 39:40 🟢Україна – Фарерські острови 35:32 🔴Косово – Україна 31:30 🟢Україна – Косово 36:25 🔴Нідерланди – Україна 35:27 🔴Фарерські острови – Україна 35:27 🏆 У підсумку підопічні Вадима Бражника здобули дві перемоги та чотири поразки, фінішували третіми у своїй відбірковій групі та набрали 4 очки. 📈Однак вийти на Євро «синьо-жовті» змогли як одна з найкращих третіх команд відбіркового турніру. Вирішальну роль зіграли результати в паралельних матчах: Косово не зуміло обіграти Нідерланди, а інші конкуренти втратили очки. 🔙Нагадаємо, що востаннє збірна України грала на чемпіонаті Європи у 2022 році: на Євро-2024 наші гандболісти не потрапили. Для збірної України це буде 8 участь на чемпіонатах Європи (2000, 2002, 2004, 2006, 2010, 2020, 2022, 2026). 📅Зазначимо, що Євро-2026 пройде впродовж 15 січня-1 лютого 2026 року у Швеції, Норвегії та Данії. У фінальному турнірі візьмуть участь 24 найкращі збірні континенту. Вітаємо українських гандболістів з виходом до фінальної частини чемпіонату Європи-2026!💙💛 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

🔴“Три дні — це не перемир’я. Це перекур, щоб почистити автомат”: Тарас Чмут про ідею короткострокового затишшя на фронті Голова фонду «Повернись живим» вважає, що перемир’я вигідне насамперед Росії — бо саме вона ближче до поразки. Натомість Україна “ще має ким і чим воювати”, а фронт, попри втрати, тримається. ➡️ Про ймовірність заморожування війни, провали РФ у реалізації стратегічних цілей, ситуацію на Покровському напрямку та як TikTok і Telegram працюють на ворога — дивіться в інтервʼю Тараса Чмута спеціальній кореспондентці ТСН Наталії Нагорній (https://youtu.be/gbhzwxHcBg8?si=k8wyUgLg4SRlqkA8) 📼

#думки Навіть коли болить — живи Іноді серце мовчить так голосно, що хочеться затулити вуха. Світ іде далі, а ти ніби залишаєшся позаду — зі своїм болем, розчаруванням, втомою. Ніхто не помічає, що всередині щось обвалилось. А ти мусиш усміхатись, ніби нічого не сталося. Буває, здається, що більше не піднімешся. Що все розсипалося, як розбита чашка — і вже не склеїти. Але саме в цей момент у тобі народжується тиша, у якій з’являється сила. Вона не гучна. Не героїчна. Вона ніжна, як дотик. Міцна, як сльоза, що не скотилася. Життя не питає, коли ти готовий. Воно просто тече. І разом з ним — дні, втрати, зустрічі, прощання. Хтось іде назавжди. Хтось приходить, коли вже не чекаєш. Але кожна людина, кожен погляд, кожне слово залишає в тобі відбиток. І ти вже не той, ким був учора. Навіть коли розбите — твоє серце б’ється. І поки воно стукає, ти можеш дихати. Можеш жити. Не для когось. Для себе. Навчись берегти себе, як щось крихке, але цінне. Як дитину в собі, що хоче вірити, любити, сміятись, навіть якщо світ не завжди лагідний. Життя не обіцяє легкості. Але воно дарує моменти, заради яких варто йти далі. Варто знову вдихнути, знову встати, знову подивитися в небо. Навіть коли болить. Бо жити — це теж любов. Микола Савченко

#поезія Що ви знаєте про непоправні втрати? Я ось втратила всіх, а нічого не знаю. Бо після таких ти не можеш жити. А я можу. І знову настає «завтра». І це «завтра» нормальне. Хоч я втрачених не забуваю. Не думаю, що я взагалі жила до двіжухи. І що без контрастів була хоча б день щаслива. Бо коли ти не бачиш суцільного нещастя Побачити щось крім буденності стає неможливо. Все життя тут. У цій весні на Донбасі. У цих моментах, коли за мною не стежать вєртухаї. Коли спина рівна. Ви не знаєте, що маю я на увазі. Я з усього сміюся, при всій до болю повазі. Я болю не знаю. Мені якось стабільно добре. Бо можна ходити. І бігати. Можна лежати. І при цьому я ніколи не була особливо хоробра. Просто вмію свій час, що лишивсь витрачати На те, щоб дивитись. Весна ця така неповторна. Її ці тюльпани, нарциси і все загалом. Мій дім зруйновано. Але при цьому я вдома. Навіть з забитим на випадок прильотів вікном... Нава Сталева.

#особистості Сержантка Юлія Римаренко служила у 93-й бригаді, втратила п’ятку, пройшла важку реабілітацію, але головне — виховує доньку, яка з дитинства чекала маму з ротацій. Своєю історією Юлія поділилась у проєкті «Nostos. Повернення героїв».👇 https://youtu.be/l9uA_yvEYkg?si=-MMgqdpcc4cexwmp

❤️‍🩹🎶 Сапер знешкодив міну та перетворив її на унікальний музичний інструмент Боєць із позивним "Чорнозем" у цивільному житті був професійним музикантом. Під час бойового завдання підірвався на протипіхотній міні і втратив стопу. Тоді саме гітара і музика допомогли Андрію подолати фантомні болі. Андрій навчився ходити з протезом, повернувся до бригади, а у перервах між бойовими завданнями грає концерти, зокрема, для поранених побратимів у госпіталях. 🎥 Фото\відео: 128-а ОБр ТрО "Дике Поле" #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

#архів У 1945 році B-25, бомбардувальник, який втратив орієнтацію через туман, зіткнувся з 79-м поверхом Емпайр-стейт-білдінг.

#кіно #новини Світова прем’єра фільму «Куба&Аляска» відбудеться на одному з найпрестижніших документальних кінофестивалів Європи — Sheffield DocFest у Великій Британії 💭 Про фільм: «Куба&Аляска» розповідає історію двох військовослужбовиць з позивними «Куба» та «Аляска» — подруг, парамедикинь, які працюють пліч-о-пліч на передовій. Це фільм не лише про війну, а й про дружбу, втрати та намагання зберегти себе у світі, де щоразу доводиться прощатися з минулим. Знімання тривали з 2022 по 2024 рік. Більшість локацій, зафіксованих у стрічці, нині — окуповані або зруйновані. Саме тому «Куба&Аляска» — це ще й хроніка зниклого простору, за який досі точиться боротьба. 📆 Прем’єра відбудеться у червні, під час фестивалю, що проходитиме з 18 по 23 червня у Шеффілді, Велика Британія.