УКРАЇНОРІДНЕНЬКА, ЖИВИУкраїно рідненька, живи!Хай лунає твій голос крилато,Щоб ніко́ли твої́ ворогиНе отримали бажане свято.Україно рідненька, живи!Хай цвітуть тво́ї ниви й діброви,Височіють святині-церкви́Й не зрікаються рідної мови.Україно рідненька, живи!Бо тебе не посміють скорити,Та й за тебе звучать молитви́,Щоб могла ти усі віки жити.Україно рідненька, живи!Хоч щомиті тебе атакують,Роблять згарища з тебе й рови́І щоразу страшне щось готують.Україно рідненька, живи!Хоч тебе намагаються вбити,Ти тримаєш свої́ хоругви́,Які зможуть тебе захистити.Україно рідненька, живи!Ти приречена вижити й жити,Крізь вогонь і жорстокість війниМи зумієм тебе відродити.02.06.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026ID:  1063467

РАНОК ПІСЛЯ НОЧІБула́ тривога, сльо́зи, біль,Не знала я чи зможу встати,В думках, неначе заметіль,Не стала Бога проклинати.І тиша в серці, наче ніч,Вкраїна-ненька вся у ранах,Торкавсь, напевно, Ангел пліч,Аби не втілив ворог плани.Війна гірка, як хліб без рук,Щоразу сльо́зи землю ро́шать,Ми при житті зазнали мук,Нас вороги щораз тривожать.Минула ніч, як тінь, гірка,В очах – і розпач, і – тривога,Та в серці – кри́ла, мов ріка,Що прагне вийти до порога.Я йду крізь темряву і страх,Хоч все розбито на уламки,У вірі сила – не в книжках,В молитві, яка го́їть ранки.Я чую голос тих, хто впав,Він кличе жити, не здаватись,Бо їхня жертва – то причал,Де ми вчимося підніматись.І крок за кроком йду вперед,Хоч тінь війни мене тримає,Та в серці з вогнища намет,Що навіть ніч не подолає.І серед вибухів і злаЯ вірю – сонце знов засяє,Бо кожна ніч колись пройшла,І ранок душу обіймає.02.12.2025 р.©КоролеваГір Клавдія Дмитрів,2025ID:  1052582

ВИШИВАНКА БУДЕ Й БУДЕ УКРАЇНА Батько наш Бандера, мати – Україна, По світах лунає наша солов’їна. По світах лунає, в піднебесся лине, Як роса на сонці воріженько згине. Як роса на сонці згине воріженько, Не дамо ординцям Україну-неньку. Не дамо ординцям – будем захищати, Стяг наш буде вітер за́вжди розвівати. Стяг наш буде вітер розвівати всюди, У ярмі ворожім ненечка не буде. У ярмо вороже не дамо ми неньку, Ра́зом берегтимо нашу дорогеньку. Ра́зом берегтимо, не дамо упасти, До кінця ітимо, щоб життя не скласти. До кінця ітимо рідною землею, Герб і славень будуть навіки́ із нею. Герб і славень будуть, й буде вишиванка, Молитви́ й Вкраїна будуть до останку. Молитви й Вкраїна, і свята землиця, На усіх теренах хліб заколоситься. На усіх теренах будуть українці, Неньку не поставить ворог на колінці. Не поставить неньку воріженько клятий, В вишиванку будем неньку одягати. Одягне́мо неньку в МИР і ПЕРЕМОГУ, Вороги забудуть у наш край дорогу. Шлях до нас забудуть, вистоїть Вкраїна, Вишиванка буде й буде солов’їна! 21.05.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062793

УСЕ НАЙКРАЩЕ ХАЙ ЗБЕРЕТЬСЯ Хай душа сміє́ться, Хай душа радіє. Щастя додається І добро Бог сіє. Хай вирує втіха, Сльо́зи хай не ллються, Щиро зичу смі́ху, Зо́рі хай зійду́ться. Росяне намисто Душу прикрашає, Буде все сяйнисто, Смуток хай минає. Перли хай встеляють Кожную стежину, Квіти розквітають, Не пізнать поли́ну. Сльо́зи полино́ві Ворог хай пізнає. Будьмо ми здорові Й серце хай не крає. Ке́тяги калини На кущі звисають, Пісня нехай лине Й вороги лишають. Хай душа сміє́ться В кожного вкраїнця, Серце в грудях б’ється, Щастя нам по вінці. Хай любов палає До Вкраїни-неньки, В мирі хай зростають Дітоньки маленькі. 08.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1062605

СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ Світили нам всю ніч не ліхтарі, В заграві вогняній ми потопали, Летіли нас вбивати москалі – Життя наші на кон вони поклали. Над нами висло вбивчеє шатро, Під куполом небесним – павутина, Яку вночі снувало вбивче зло, І падала палаюча хустина. Бляшанки, мов пацьорки на разка́х, І їх щоразу більше додавалось, Нас обіймала не́нависть і страх, Нам ворогом смертельне ложе ткалось. Стелилися вогненні килими́ І висла всюди димова завіса, Не видно вранці й сонця з-за пітьми́… Несло́ся це усе до нас від біса. Від вибухів здригалася земля, Столиця у вогні уся палала – Така була́ розвага в москаля. Чия́сь свіча в цім пеклі догорала. Бажання жити огортало нас, Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли, Вогненне плесо більшилось чимраз, Та вороги чому́сь не спопеліли. 04.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1043031

КОЛИ ЗАПАХНЕ МИРОМ? Коли запахнуть МИРом Небеса? Коли усюди МИРом зарясніє? Чи зді́йсняться Господні чудеса? Чи МИРом Україну Бог засіє? Коли запахне МИРом навкруги? Коли на землю ступить ПЕРЕМОГА? Коли із неньки щезнуть вороги? Коли для них закриється доро́га? Коли запахне МИРом на землі́? Коли безпека вступить в володіння? Коли в болото ве́рнуть москалі І зрадникам коли прийде́ прозріння? Коли запахне МИРом поміж нас? Коли з війни пове́рнуть всі в домівки? Коли до нас пове́рне мирний час? Коли вже не складатимуть голівки? Коли запахне МИРом вже? Коли? Тим МИРом, за який ми так благаєм, Щоб ми в страху вже більше не жили́… Той МИР, якого вже роки́ чекаєм. Коли запахне МИРом, Боже мій? Ще скільки цвіту має облетіти? Коли вже, Боже, переможний бій? Чи зможемо, Всевишній, ми вціліти? 08.06.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1041706

УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ Уже весна буяє навкруги, А лютий ворог далі атакує, У нього вдосталь до цього́ жаги, Й від цьо́го вбивця тільки торжествує. Уже весна буяє навкруги, І паросток з землі угору пнеться, В домівці нашій кляті вороги, На землю далі наша крівця ллється. Уже весна буяє навкруги І повняться сади пташиним співом, Вже й кригу відпустили береги, Й поля рясніють вражим міносівом. Уже весна буяє навкруги І зеленню земля уся візьметься, Ми спраглі від бажання і снаги, Зате орда ніяк не схаменеться. Уже весна буяє навкруги Й струмки гірські почали жебоніти, Зійшли вже всюди білії сніги, Продовжує Вкраїна нас боліти. Уже весна буяє навкруги, Зима цього́річ відійшла в минуле, Наш край не має ворогам руги́*, Ми зе́млі ще свої́ не повернули. Уже весна буяє навкруги, І хочеться дихну́ть на повні груди. Коли не буде вражої ноги́? Коли у нас вже МИР і спокій буде? 08.03.2025 р. РУГА* - передана комусь земля на утримання ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1034963

СТІКАЮТЬ СЛЬО́ЗИ Стікають сльо́зи і душа болить За тих, кого́ вже серед нас немає. А кожен з них ще довго міг прожить, Та ворог в нас найкращих убиває. Стікають сльо́зи, бо в нас гине цвіт, Щодня цвинта́рі більше в нас рясніють, У них з чола вже не стікає піт, І вмить вони наза́вжди всі німіють. Стікають сльо́зи, мову відбира, І слів, бува, ніяк не підібрати, Бо окупант життя в нас забира Й продовжує усе він спопеляти. Стікають сльо́зи, наче ручаї, Течуть вони і їм нема упину. Ввірвався вбивця у мої́ краї́, І люд щодня по всіх усюдах гине. Стікають сльо́зи і пече вогнем, Від болю серце і пече й палає, Бо палить ворог багатьох живцем… Ні кра́ю пеклу, ні кінця немає. Стікають сльо́зи, їх не зупини́ть, Вони уже роки не висихають, Усі понад усе ми хочем жить, Та кляті вороги нас убивають. 15.01.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1030874

ℹ️ Іван Трейко: Подільський месник, генерал УПА та людина, яка воювала 28 років. У нашому "Таємничому Архіві" сьогодні історія воїна, чиє життя нагадує гостросюжетний трилер. Іван Демидович Трейко (1898-1945) - легендарний командир, який боровся за незалежність України майже три десятиліття. Від часів УНР до лав УПА, він пройшов шлях від партизанського ватажка до генерала розвідки, залишаючись невразливим для ворогів роками. ☑️ Сирота зі Старостинців. Іван народився 16 квітня 1898 року в селі Старостинці на Вінниччині. Рано втративши батьків, він ріс із мачухою, з якою стосунки не склалися, тому ще підлітком пішов із дому. Юність пройшла в окопах Першої світової війни, де він воював у російській армії та зазнав важких поранень. Але його справжня війна почалася у 1919 році, коли він став на бік Української Народної Республіки. ☑️ Жорстока помста і партизанська війна. Більшовики не могли подолати Трейка в бою, тому вдалися до терору: вони закатували його першу дружину, коли сам Іван перебував за кордоном. Згодом поранили й другу. Це лише загартувало його. У 1920-1925 роках загін Трейка наводив жах на чекістів на території південно-західної Київщини (Сквира, Тараща, Біла Церква). Він був настільки популярним серед селян, що вороги вірили в його містичну здатність "зникати в повітрі". ☑️ Куля в шию від ДПУ. З 1925 року Трейко перебрався на Рівненщину (с. Самостріли), яка тоді була під владою Польщі. Він створив комітет допомоги українським емігрантам. Радянські спецслужби не забули про нього та у 1927 році агенти ДПУ влаштували на нього замах. Трейко отримав вогнепальне поранення в шию та щелепу, але вижив. ☑️ Втеча з катівень гестапо та створення розвідки УПА. Коли почалася Друга світова війна, Трейко знову взяв до рук зброю. У 1941 році він долучився до "Поліської Січі" Тараса Бульби-Боровця. У 1942-му його заарештувало гестапо в Холмі, але він вирвався і з 1943 року разом із дружиною вступив до УПА. Маючи колосальний військовий досвід, він отримав псевдо "Немо" і очолив відділ розвідки спочатку військової округи "Заграва", а потім ВО "Тютюнник". Його поважали як живу легенду: він викладав тактику у старшинській школі УПА, навчаючи молодь боротися з більшовиками їхніми ж методами. ☑️ Останній бій генерала. Шлях воїна завершився 18 липня 1945 року. Кінний загін Трейка потрапив у засідку військ НКВС (близько 70 солдатів) біля села Сторожів. Навіть тоді 47-річний командир прийняв бій. Посмертно Івану Трейку було присвоєно звання генерал-хорунжого УПА. ☑️ Чому Іван Трейко у нашому "Таємничому Архіві"? Його історія - це доказ того, що український опір не переривався. Трейко був тим залізним ланцюгом, який з’єднав героїзм бійців УНР часів Холодного Яру з партизанською стратегією УПА. Він віддав Україні все: родину, здоров'я і зрештою життя. За відсутності його фото - зображення було створено ШІ. #Person

РИТОРИКА ВІЙНИ Коли бляшанки в порох оберну́ться? Коли ординець згине, як роса? Коли потвори кляті схаменуться? Коли їх скосить білая коса? Коли загоїть час глибокі рани? Коли у небі стихне грізний грім? Коли спаду́ть загарбника кайдани? Коли пове́рне мир у кожен дім? Коли зійде́ зоря над виднокраєм? Коли затихне болісний набат? Коли ми всіх додому дочекаєм? Коли в саду всміхне́ться рідний брат? Коли засяють очі, як джере́льця? Коли весна розквітне у серцях? Коли відпустить туга наші се́рця? Коли забудем назавжди́ про страх? Коли засієм ниву золотую? Коли почуєм шепіт ковили? Коли зали́шать землю цю святую? Коли наві́ки щезнуть вороги? Коли відлуння пострілів затихне? Коли почуєм солов’я пісні́? Коли вже клятий ворог більш не ди́хне? Коли війна не при́йде і вві сні? Коли й сліду́ не буде від чужинців? Коли ми будем на своїй межі́? Коли вже не вбиватимуть вкраїнців? Коли верну́ться наші рубежі?? Коли в ординців горло перетисне? Коли поглине темрява чужих? Коли останній зайда в полі звисне? Коли не буде з мінами доріг? Коли озветься правдою каміння? Коли настане неминучий суд? Коли засипле попіл зле насіння? Коли очистим ми священний ґрунт? 13.04.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1060793