#поезія
#думки
Вона любила дощ. І каву з кардамоном.
Була звичайна жінка — звичайна, як і всі…
Ходила на роботу й борщ варила вдома,
Любила, коли влітку над квітами — джмелі.
А ще — всі сукні «міді», такі, що зараз в моді.
Чи, може, вже не в моді?.. Та геть не в тому суть.
Вона любила дощ, жила не по погоді
І страшно не любила, коли у спину б’ють.
А ще — звичайна жінка — вбачала щастя в сонці
І часто помилялась у сутності людей…
Та все ж таки збирала хороше по крупинці
Й садила в дощ на ґанку горшки із орхідей.
Аліна Войтенко
Як мало людей знає нас справжніх…
І як мало з них знає, який твій улюблений колір, чи пора року…
Чи скільки ложок цукру тобі потрібно до чаю…
І що, насправді, ти любиш дощ і теплоту людських сердець… як мало…
Але цінність не у кількості, а у якості тієї однієї людини, що гріє твоє серце на світанку поцілунком і горнятком запашної кави…
Цінуйте по-справжньому своїх!
#поезія
#думки
Вона любила дощ. І каву з кардамоном.
Була звичайна жінка — звичайна, як і всі…
Ходила на роботу й борщ варила вдома,
Любила, коли влітку над квітами — джмелі.
А ще — всі сукні «міді», такі, що зараз в моді.
Чи, може, вже не в моді?.. Та геть не в тому суть.
Вона любила дощ, жила не по погоді
І страшно не любила, коли у спину б’ють.
А ще — звичайна жінка — вбачала щастя в сонці
І часто помилялась у сутності людей…
Та все ж таки збирала хороше по крупинці
Й садила в дощ на ґанку горшки із орхідей.
Аліна Войтенко
Як мало людей знає нас справжніх…
І як мало з них знає, який твій улюблений колір, чи пора року…
Чи скільки ложок цукру тобі потрібно до чаю…
І що, насправді, ти любиш дощ і теплоту людських сердець… як мало…
Але цінність не у кількості, а у якості тієї однієї людини, що гріє твоє серце на світанку поцілунком і горнятком запашної кави…
Цінуйте по-справжньому своїх!