🕯17 липня 2014 року неподалік Тореза Донецької області (нині Чистякове) було збито Boeing 777 компанії "Малазійські авіалінії", що виконував регулярний рейс МН17. Загинули 298 осіб — всі пасажири та екіпаж. Катастрофа стала однією з найбільших за кількістю жертв в історії.

Активні бойові дії на Донбасі почалися з квітня 2014 року. До МН17 бойовики збили три українські літаки.

А вночі з 16 на 17 липня росія заборонила польоти цивільної авіації у прилеглих до України областях на висоті до 16000 м.

Регулярний рейс MH17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія) вилетів 17 липня 2014 року о 13:30 за київським часом та прямував до міжнародного аеропорту "Куала-Лумпур". За даними чорних ящиків, несправностей на літаку не було і політ тривав штатно, однак близько 16:00 зв'язок з лайером перервався.

Незадовго після цього у соцмережах почали з'являтися повідомлення, відео та фотографії, які показували рештки літака, що розбився неподалік Тореза, а близько 17:50 один з лідерів бойовиків на Донбасі Ігор Стрєлков менш ніж за дві години після катастрофи опублікував в соцмережах повідомлення про те, що сепаратисти збили в районі Тореза АН-26. Коли стало зрозуміло, що було збито пасажирський літак, а не військовий, Стрєлков видалив свій пост.

Того ж дня Служба безпеки записала телефонні розмови бойовиків, в яких, імовірно, йдеться про збиття пасажирського лайнера, що дало підстави висунути версію, згідно з якою літак збили зенітно-ракетною установкою “Бук”.

Судовий процес у Гаазі розпочався 9 березня 2020 року. Учасники вирішили, що справу будуть розглядати за національним, а не міжнародним законом, оскільки більшість загиблих — громадяни Нідерландів. Слухання відбуваються у судовому комплексі "Схіпгол". Після початку слухань двоє з чотирьох обвинувачуваних Ігор Гіркін та Сергій Дубинський, заявили, що не визнають компетенцію голландського суду, а всі докази вважають непереконливими.

11 квітня 2021 року нідерландські ЗМІ опублікували результати власного розслідування, яке доводить, що фігуранти справи у день катастрофи мали прямий контакт з Москвою на вищому рівні. Журналістам вдалося отримати записи тисяч телефонних розмов, проведених одним із підозрюваних Сергієм Дубінським у липні та серпні 2014 року — до та після катастрофи МН17. На цих записах він розповів, що у день катастрофи 17 липня 2014 року мав прямий контакт з Москвою, а його шеф, "міністр оборони ДНР" Ігор Гіркін провів бесіду з Кремлем "на вищому рівні".

10 червня 2022 року відбулося останнє судове засідання щодо загибелі пасажирів рейсу Малайзійських авіаліній, збитого у небі на Донбасі в липні 2014 року: остаточне рішення планується ухвалити наприкінці 2022 року.

У травні 2022 року прокуратура Нідерландів виклала у відкритий доступ всі матеріали справи.

Більшість доказів вказує на те, що літак збив російський "Бук", однак РФ продовжує звинувачувати у трагедії українські Збройні сили, хоча свідчення її експертів вже спростовано на слуханнях.

17 листопада 2022 року Гаазький суд визнав винними трьох із чотирьох підсудних справі про знищення літака MH17 та вбивство 298 пасажирів рейсу.

Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, названо одним із виконавців злочину і визнано винним, так само, як і Лєоніда Харченко та Сєргєя Дубінського.

Тільки Олєга Пулатова визнано невинним

Перед цим було визнано:

Боїнг рейсу МН-17 збили ракетою із ЗРК "Бук", яку запустили з району Первомайського.

Суд підтвердив, що на той час росія контролювала територію так званої "днр".

Дубинському, Гіркіну та Харченку суд в Гаазі заочно призначив найвищу міру покарання за збиття Боїнга над Донбасом — довічне ув'язнення.

Застрелений у Києві полковник СБУ Воронич відіграв ключову роль у наступі на Курщину, — NYT з посиланням на його колишнього колегу
Як пише видання, також полковник керував групою, що ліквідувала бойовика Арсенія Павлова «Моторолу».

⚠️ Під час обміну за схемою «1000 на 1000» рф передала Україні Анатолія Тараненка – військовослужбовця, який ще у 2021 році власноруч підпалив свою БМП і добровільно здався проросійським бойовикам
Після потрапляння в полон він, за свідченнями, просив надати йому ніж для катування українських військовополонених, а також виявляв бажання отримати громадянство росії, щоб воювати на її боці проти України.

🗓День визволення Маріуполя від російських окупантів 2014 року.
Саме цього дня українські військові здійснили операцію, внаслідок якої російські війська втратили контроль над містом Маріуполь. ЗСУ розпочали штурм о 5 годині ранку, а вже за кілька годин успішно взяли штаб бойовиків, ліквідувавши кількох сепаратистів і взявши два десятка у полон. Навесні 2022 року Маріуполь знову став місцем жорстоких боїв. Майже три місяці український гарнізон стримував сили супротивника, які значно переважали чисельністю. Незважаючи на тимчасову окупацію Маріуполь завжди був і буде українським.

Amazon MGM Studios перемогла у перегонах за права на екранізацію гри Split Fiction. Режисером фільму буде Джон М. Чу (“Wicked: Чародійка”, “Шалено багаті азійці”). Deadline повідомляє, що угода зі студією Amazon MGM зараз знаходиться на стадії завершення, і вона коштуватиме трохи понад $2 млн.

Одну з головних ролей в екранізації зіграє Сідні Свіні. Також вона буде виконавчою продюсеркою проєкту. Над сценарієм працюватимуть сценаристи “Дедпула та Росомахи” Пол Вернік та Ретт Різ.

Split Fiction — це пригодницький бойовик та платформер, розроблений Hazelight Studios та виданий Electronic Arts. Вона орієнтована виключно на кооперативний мультиплеєр і розповідає про письменниць Міо Хадсон та Зої Фостер, які опиняються ув'язненими у світі своїх оповідань, коли їх підключають до машини, створеної для викрадення креативних ідей. Гра вийшла 6 березня цього року, а рішення про те, що її будуть екранізувати, було ухвалене буквально за два тижні з моменту релізу. І питання було лише у тому, хто це робитиме.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Екранізації_ігор

🇺🇦  Доброго ранку, друзі!

Починаємо цей четвер, 17 липня, разом. І, як завжди, цього дня світ відзначає безліч різних подій та дат 👇

➡️ Всесвітній день Емодзі — відзначається з 2014 року. Ідея виникла завдяки творцеві Emojipedia. Дата обрана невипадково: на іконці календаря у більшості емодзі стоїть саме 17 липня.

➡️ Всесвітній день міжнародного кримінального правосуддя — проголошений на честь підписання Римського статуту 17 липня 1998 року, який заснував Міжнародний кримінальний суд.

➡️ День дарування подарунків

➡️ День татуювання — відзначають любителі тату всього світу. Це мистецтво має тисячолітню історію.

Слово «tattoo» походить від «tatau» — «бити, маркувати». У давньому Єгипті татуювання носили переважно жінки. На муміях жриць знайшли татуювання у вигляді точок і геометричних узорів. Вважалося, що вони захищають від духів.

➡️ Міжнародний день щирої радості за досягнення інших

➡️ Річниця трагедії рейсу MH17 (2014)

Літак був збитий російським зенітно-ракетним комплексом «Бук», який прибув із території росії, 17 липня 2014 року близько 16:20. Ракета «Бук» влучила в кабіну пілотів. Літак розпався в повітрі над підконтрольною бойовикам територією.

Загинули усі 298 людей на борту.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

З 23 жовтня в прокат в українських кінотеатрах вийде екранізація роману Андрія Куркова «Сірі бджоли» 2018 року. Режисером є Дмитро Мойсеєв.

Фільм перенесе глядача в саме серце «сірої зони» на Донеччині — території між позиціями українських військових та проросійських бойовиків. У покинутому селі без світла залишилися лише двоє пенсіонерів — колишні вороги дитинства, які в умовах війни намагаються знайти мир і порозуміння. Їхнє тихе, напружене існування змінюється після появи в селі російського снайпера...

У Держкіно говорять, що стрічка обіцяє стати глибоким емоційним переживанням, де переплітаються буденність і війна, біль і надія, людяність і внутрішня тиша — як гул сірих бджіл у вуликах самотності.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

#архів
Легенди бойовиків 80-90-х

🕯🇺🇦Степану Чубенку назавжди 16 років. У 2014 році його жорстоко вбили бойовики «днр» за синьо-жовту стрічку на рюкзаку.

Юнак із Краматорська був спортсменом, воротарем місцевої футбольної команди «Авангард». Та любив він не лише футбол — писав вірші, грав в КВК, разом з друзями опікувався дитячим будинком і завжди мріяв про власних дітей... У ці дні виповнюється вісім років з дня загибелі Степана.

11 років тому бойовики банди «Керч» жорстоко вбили шістнадцятирічного Степана Чубенка. За наказом ватажка Погодіна, його підлеглі Михайло Сухомлинов і Юрій Москальов вивезли хлопчика в село під Донецьком, довго катували і розстріляли. Після скоєних на Донбасі злочинів Погодін утік до Криму, де і був затриманий за запитом Інтерполу. 30 липня стало відомо, що окупанти в Криму звільнили терориста “ДНР” Погодіна, якого звинувачують у вбивстві школяра.

10 листопада 2019 року суд Торецька заочно засудив убивць українського школяра Чубенка до довічного ув’язнення.

Хлопчина мріяв стати професійним футболістом та вже встиг стати успішним голкіпером місцевої команди «Авангард». У старших класах Степан вже був дуже свідомим громадянином, цікавився політикою та був небайдужим до майбутнього своєї Батьківщини.

Але 12 квітня 2014 року його рідний Краматорськ захопили російські окупанти. Степан не лишився осторонь та організував допомогу нашим військовим. Разом із такими ж юними друзями вони носили визволителям харчі та воду, зривали прапори сепаратистів та розповсюджували містом листівки: «Краматорськ – це Україна»!

Мама Степана Чубенка – дуже боялась за сина, але він твердо відповідав: «Чому я маю боятись якихось чужинців? Я на своїй землі, на українському Донбасі».

Але, у червні 2014 року, через постійні погрози від терористів так званої «ДНР», Степан був змушений виїхати у Київ до друзів. Зовсім скоро Краматорськ нарешті звільнили, і хлопець одразу побіг на вокзал за квитком до батьківської домівки та до цуценя Біма, за яким так сумував.

Квитки були лише через окупований Донецьк, в який досі ходили потяги зі столиці. Він дуже хотів зробити рідним сюрприз, тож про повернення нікому не сказав. Згодом Сталіна Чубенко отримала страшні новини від окупантів: «Вашого сина заарештовано». Так почались пекельні місяці пошуків найдорожчого у житті.

Жінка негайно приїхала в Донецьк, де їй сказали, що Степана, начебто, відправили у селище Горбачево-Михайлівка. Невтомна мати ходила з фотографією молодшого сина в руках, стукалася у всі двері і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. Жінка сподівалась, що в одному з підвалів полишених домівок тримають її сина. Живого. Але сподівання були марними. Після зустрічі з ватажком «ДНР» Захарченком, їй повідомили, що Степана вже немає серед живих.

Бойовики зізналися, що заарештували Стьопу через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку і шарф ФК “Карпати”, який знайшли серед речей. Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито рити окопи, під час чергового обстрілу хлопчина втік разом з іншими полоненими. Більше його не бачили. Пізніше один з найманців сам зізнався: “Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло – ніхто не знає”.

Після того, як бойовики “ДНР” проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі підняли всю землю навколо ненависного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі окупанти.

Шістнадцятирічного українця вбили дуже жорстоко: руки замотали скотчем за спиною, вибили зуби, довго знущались, а потім закрили обличчя його ж футболкою та зробили п’ять смертельних пострілів у голову.

Ексгумацію провели шостого жовтня. Зазвичай цього дня Сталіна святкувала День вчителя, а тепер це назавжди найстрашніший день у житті Чубенків.

Указом Президента України від 28 червня 2017 року Степан нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

10 грудня 2021 року на стадіоні в Краматорську відкрито пам’ятник юному патріоту-футболісту.

Одинадцять років тому стався перший бій за донецький аеропорт.

У ніч проти 26 травня 2014-го угруповання проросійських бойовиків здійснило спробу захопити летовище, авіасполучення на якому припинено ще 6 травня. З другої спроби бойовики зайняли частину приміщень будівлі. Вони в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які перебували у старому терміналі, скласти зброю і здатися.

Український уряд, зі свого боку, теж висунув бойовикам ультиматум про звільнення захоплених будівель. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки — розпочався бій.

У медіацентрі РНБОУ тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Було залучено штурмову і армійську авіацію, проведено висадку десанту.

Сили АТО в результаті ефективної спецоперації знищили третину сепаратистського батальйону «Восток». У лавах бойовиків почалася паніка, натомість українські військові підрозділи надійно закріпилися в районі аеропорту.

У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го кіровоградського полку спецпризначення та батальйону «Дніпро-1», артилеристи й танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК «Правого сектору» та батальйону «ОУН», військові з інших частин.

20 січня 2015 року проросійські бойовики, не припиняючи штурмів, підірвали новий термінал Донецького аеропорту, остаточно перетворивши колись один з найбільших аеропортів країни на руїни. Після того військовим керівництвом було прийнято рішення відвести українських бійців, і 21-22 січня останні (як тоді гадалося) вцілілі захисники залишили зруйнований термінал.

23 січня 2015 року, вже після руйнування нового терміналу, вийшла остання група з території Донецького аеропорту з позиції «Пожарка», що була між новим терміналом та диспетчерською вежею. Але тоді мало хто знав, що група «Адама» тримала оборону в пожежній частині ще 2 дні.

Донецький аеропорт став своєрідним символом нескореності. Україна дізналася про людей, що міцніші за бетон. Про «кіборгів», які захищали летовище неймовірних 244 доби. Вічна слава героям!