14 вересня 1917 року народилася Ярослава Бандера (уродженка — Опарівська) — українська політична діячка, керівник жіночої мережі і юнацтва ОУН. Дружина Провідника ОУН Степана Бандери. Членкиня Асоціації українських студентських організацій у Польщі до 1939 р.

Народилася у Сяноку, на українських етнічних землях східної Лемківщини (нині Підкарпатське воєводство Республіки Польща). Батько, о. Василь Опарівський (Опаровський) народився у с. Бонарівка, був греко-католицьким священиком, капеланом Української Галицької армії (УГА). Загинув 14 червня 1919 в Бережанах у боях під час Польсько-української війни. Похований на військовому кладовищі у Підгайцях. Мати, Юлія з Ганківських, була донькою шкільного інспектора, працювала вчителькою і 26 липня 1944 була застрілена, вірогідно, польськими бойовиками Армії Людової. Похована у с. Бонарівка. Брат Лев був розстріляний німцями в 1942 в Жовкві.

У 1936 закінчила жіночу гімназію ім. Емілії Платер у Сяноку, потім середню школу в Коломиї. У школі використовувала прізвище матері — Ярослава Ганковська. Вступила на вищі студії до Технічного університету Львова, де в 1936 році приєдналася до ОУН.

За участь у студентських маніфестаціях була арештована польським окупаційним режимом в квітні 1939 року у Львові. З майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою, познайомилася 1940 в Кракові. Шлюб узяли в краківській Церкві Воздвиження Хреста Господнього. Вінчання здійснив священник Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера (загинув у 1942 у нацистському таборі смерті Аушвіц). За свідченнями очевидців, весілля пройшло «скромно і без алкоголю».

Через загрозу арешту німцями і після розколу в ОУН на бандерівців і мельниківців, Ярослава переїхала з чоловіком до Варшави, де вони жили під вигаданим гуцульським ім'ям. На початку 1941 Степан і Ярослава Бандера повернулися до Кракова і відвідали її рідне місто Сянок.

Після закінчення Другої світової війни разом із донькою та сином опинилася в московсько-радянській зоні окупації Німеччини, де вони мешкали під псевдонімами. У 1948-1950 роках родина жила в Баварії в таборі для біженців, а з початку 1950-х — в селі Брайтбрун (Breitbrunn, Баварія, американська зона). У 1954 Ярослава Бандера з дітьми переїхала до Мюнхена, де на той час уже жив Степан Бандера.

Після вбивства у 1959 Степана Бандери агентом кґб Богданом Сташинським, Ярослава з дітьми восени 1960 переїхала з Мюнхена до Торонто, де працювала в різних українських організаціях. Померла 17 серпня 1977 і похована в Торонто.

Порошенко визнав УПЦ МП «церквою агресора», хоча сам роками був її меценатом та прислужував там паламарем, - УНІАН
Як пише УНІАН, Заява Петра Порошенка про необхідність заборонити УПЦ МП суперечить його власній позиції: сам політик багато років був пов’язаний з московським патріархатом – служив паламарем та був щедрим меценатом московської церкви. Саме завдяки цим зв’язкам, за даними видання, Порошенко свого часу зміг закріпитися у владі Януковича та Азарова, які також підтримували контакти з патріархом Кирилом.
Порошенко навіть клопотав про український паспорт для олігарха Вадима Новинського, відомого лобіста московського патріархату. У зверненні до Януковича міністр його уряду Порошенко підкреслював «заслуги» Новинського у відновленні храмів МП і просив Януковича дати російському олігарху та брату по вірі українське громадянство, – пише політичний експерт Петро Олещук.
Варто згадати, що після анексії Криму Порошенко не припинив бізнес у РФ. Більше того, він фігурує у справі про держзраду за переговори з Кремлем і бойовиками «ЛДНР» у 2014–2015 роках. Саме тоді в мережі з’явився запис, де Порошенко каже Путіну: «Жму руку! Обнимаю!».

#архів
Українські "кіборги" за обідом. Світлина зроблена в період оточення російськими бойовиками Донецького аеропорту восени 2014 року.

Автор Сергій Лойко, журналіст "Лос-Анджелес Таймс"

Робота над фільмом Space Invaders досі триває. Так, проєкт не покинули, він дійсно повільно, але рухається вперед. За даними Deadline, над сценарієм фільму для Warner Bros.' New Line Cinema працюють сценаристи комедійного бойовика "Родичі поза законом" Бен Зазове та Еван Тернер.

Екранізація класичної аркадної гри Taito готується вже понад десять років. Warner Bros. придбала права на екранізацію Space Invaders ще у 2014 році. Поки що немає інформації про дату виходу фільму або про те, як буде подана історія про вторгнення інопланетян. Однак останнім часом екранізації відеоігор переживають певний підйом, тож, можливо, автори фільму вирішили скористатися цим моментом і нарешті втілити цей проєкт у життя.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Екранізації_ігор

🕯🇺🇦Степану Чубенку назавжди 16 років. У 2014 році його жорстоко вбили бойовики «днр» за синьо-жовту стрічку на рюкзаку.

Юнак із Краматорська був спортсменом, воротарем місцевої футбольної команди «Авангард». Та любив він не лише футбол — писав вірші, грав в КВК, разом з друзями опікувався дитячим будинком і завжди мріяв про власних дітей... У ці дні виповнюється вісім років з дня загибелі Степана.

11 років тому бойовики банди «Керч» жорстоко вбили шістнадцятирічного Степана Чубенка. За наказом ватажка Погодіна, його підлеглі Михайло Сухомлинов і Юрій Москальов вивезли хлопчика в село під Донецьком, довго катували і розстріляли. Після скоєних на Донбасі злочинів Погодін утік до Криму, де і був затриманий за запитом Інтерполу. 30 липня стало відомо, що окупанти в Криму звільнили терориста “ДНР” Погодіна, якого звинувачують у вбивстві школяра.

10 листопада 2019 року суд Торецька заочно засудив убивць українського школяра Чубенка до довічного ув’язнення.

Хлопчина мріяв стати професійним футболістом та вже встиг стати успішним голкіпером місцевої команди «Авангард». У старших класах Степан вже був дуже свідомим громадянином, цікавився політикою та був небайдужим до майбутнього своєї Батьківщини.

Але 12 квітня 2014 року його рідний Краматорськ захопили російські окупанти. Степан не лишився осторонь та організував допомогу нашим військовим. Разом із такими ж юними друзями вони носили визволителям харчі та воду, зривали прапори сепаратистів та розповсюджували містом листівки: «Краматорськ – це Україна»!

Мама Степана Чубенка – дуже боялась за сина, але він твердо відповідав: «Чому я маю боятись якихось чужинців? Я на своїй землі, на українському Донбасі».

Але, у червні 2014 року, через постійні погрози від терористів так званої «ДНР», Степан був змушений виїхати у Київ до друзів. Зовсім скоро Краматорськ нарешті звільнили, і хлопець одразу побіг на вокзал за квитком до батьківської домівки та до цуценя Біма, за яким так сумував.

Квитки були лише через окупований Донецьк, в який досі ходили потяги зі столиці. Він дуже хотів зробити рідним сюрприз, тож про повернення нікому не сказав. Згодом Сталіна Чубенко отримала страшні новини від окупантів: «Вашого сина заарештовано». Так почались пекельні місяці пошуків найдорожчого у житті.

Жінка негайно приїхала в Донецьк, де їй сказали, що Степана, начебто, відправили у селище Горбачево-Михайлівка. Невтомна мати ходила з фотографією молодшого сина в руках, стукалася у всі двері і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. Жінка сподівалась, що в одному з підвалів полишених домівок тримають її сина. Живого. Але сподівання були марними. Після зустрічі з ватажком «ДНР» Захарченком, їй повідомили, що Степана вже немає серед живих.

Бойовики зізналися, що заарештували Стьопу через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку і шарф ФК “Карпати”, який знайшли серед речей. Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито рити окопи, під час чергового обстрілу хлопчина втік разом з іншими полоненими. Більше його не бачили. Пізніше один з найманців сам зізнався: “Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло – ніхто не знає”.

Після того, як бойовики “ДНР” проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі підняли всю землю навколо ненависного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі окупанти.

Шістнадцятирічного українця вбили дуже жорстоко: руки замотали скотчем за спиною, вибили зуби, довго знущались, а потім закрили обличчя його ж футболкою та зробили п’ять смертельних пострілів у голову.

Ексгумацію провели шостого жовтня. Зазвичай цього дня Сталіна святкувала День вчителя, а тепер це назавжди найстрашніший день у житті Чубенків.

Указом Президента України від 28 червня 2017 року Степан нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

10 грудня 2021 року на стадіоні в Краматорську відкрито пам’ятник юному патріоту-футболісту.

#архів
Легенди бойовиків 80-90-х

🕯17 липня 2014 року неподалік Тореза Донецької області (нині Чистякове) було збито Boeing 777 компанії "Малазійські авіалінії", що виконував регулярний рейс МН17. Загинули 298 осіб — всі пасажири та екіпаж. Катастрофа стала однією з найбільших за кількістю жертв в історії.

Активні бойові дії на Донбасі почалися з квітня 2014 року. До МН17 бойовики збили три українські літаки.

А вночі з 16 на 17 липня росія заборонила польоти цивільної авіації у прилеглих до України областях на висоті до 16000 м.

Регулярний рейс MH17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія) вилетів 17 липня 2014 року о 13:30 за київським часом та прямував до міжнародного аеропорту "Куала-Лумпур". За даними чорних ящиків, несправностей на літаку не було і політ тривав штатно, однак близько 16:00 зв'язок з лайером перервався.

Незадовго після цього у соцмережах почали з'являтися повідомлення, відео та фотографії, які показували рештки літака, що розбився неподалік Тореза, а близько 17:50 один з лідерів бойовиків на Донбасі Ігор Стрєлков менш ніж за дві години після катастрофи опублікував в соцмережах повідомлення про те, що сепаратисти збили в районі Тореза АН-26. Коли стало зрозуміло, що було збито пасажирський літак, а не військовий, Стрєлков видалив свій пост.

Того ж дня Служба безпеки записала телефонні розмови бойовиків, в яких, імовірно, йдеться про збиття пасажирського лайнера, що дало підстави висунути версію, згідно з якою літак збили зенітно-ракетною установкою “Бук”.

Судовий процес у Гаазі розпочався 9 березня 2020 року. Учасники вирішили, що справу будуть розглядати за національним, а не міжнародним законом, оскільки більшість загиблих — громадяни Нідерландів. Слухання відбуваються у судовому комплексі "Схіпгол". Після початку слухань двоє з чотирьох обвинувачуваних Ігор Гіркін та Сергій Дубинський, заявили, що не визнають компетенцію голландського суду, а всі докази вважають непереконливими.

11 квітня 2021 року нідерландські ЗМІ опублікували результати власного розслідування, яке доводить, що фігуранти справи у день катастрофи мали прямий контакт з Москвою на вищому рівні. Журналістам вдалося отримати записи тисяч телефонних розмов, проведених одним із підозрюваних Сергієм Дубінським у липні та серпні 2014 року — до та після катастрофи МН17. На цих записах він розповів, що у день катастрофи 17 липня 2014 року мав прямий контакт з Москвою, а його шеф, "міністр оборони ДНР" Ігор Гіркін провів бесіду з Кремлем "на вищому рівні".

10 червня 2022 року відбулося останнє судове засідання щодо загибелі пасажирів рейсу Малайзійських авіаліній, збитого у небі на Донбасі в липні 2014 року: остаточне рішення планується ухвалити наприкінці 2022 року.

У травні 2022 року прокуратура Нідерландів виклала у відкритий доступ всі матеріали справи.

Більшість доказів вказує на те, що літак збив російський "Бук", однак РФ продовжує звинувачувати у трагедії українські Збройні сили, хоча свідчення її експертів вже спростовано на слуханнях.

17 листопада 2022 року Гаазький суд визнав винними трьох із чотирьох підсудних справі про знищення літака MH17 та вбивство 298 пасажирів рейсу.

Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, названо одним із виконавців злочину і визнано винним, так само, як і Лєоніда Харченко та Сєргєя Дубінського.

Тільки Олєга Пулатова визнано невинним

Перед цим було визнано:

Боїнг рейсу МН-17 збили ракетою із ЗРК "Бук", яку запустили з району Первомайського.

Суд підтвердив, що на той час росія контролювала територію так званої "днр".

Дубинському, Гіркіну та Харченку суд в Гаазі заочно призначив найвищу міру покарання за збиття Боїнга над Донбасом — довічне ув'язнення.

🇺🇦  Доброго ранку, друзі!

Починаємо цей четвер, 17 липня, разом. І, як завжди, цього дня світ відзначає безліч різних подій та дат 👇

➡️ Всесвітній день Емодзі — відзначається з 2014 року. Ідея виникла завдяки творцеві Emojipedia. Дата обрана невипадково: на іконці календаря у більшості емодзі стоїть саме 17 липня.

➡️ Всесвітній день міжнародного кримінального правосуддя — проголошений на честь підписання Римського статуту 17 липня 1998 року, який заснував Міжнародний кримінальний суд.

➡️ День дарування подарунків

➡️ День татуювання — відзначають любителі тату всього світу. Це мистецтво має тисячолітню історію.

Слово «tattoo» походить від «tatau» — «бити, маркувати». У давньому Єгипті татуювання носили переважно жінки. На муміях жриць знайшли татуювання у вигляді точок і геометричних узорів. Вважалося, що вони захищають від духів.

➡️ Міжнародний день щирої радості за досягнення інших

➡️ Річниця трагедії рейсу MH17 (2014)

Літак був збитий російським зенітно-ракетним комплексом «Бук», який прибув із території росії, 17 липня 2014 року близько 16:20. Ракета «Бук» влучила в кабіну пілотів. Літак розпався в повітрі над підконтрольною бойовикам територією.

Загинули усі 298 людей на борту.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Застрелений у Києві полковник СБУ Воронич відіграв ключову роль у наступі на Курщину, — NYT з посиланням на його колишнього колегу
Як пише видання, також полковник керував групою, що ліквідувала бойовика Арсенія Павлова «Моторолу».

З 23 жовтня в прокат в українських кінотеатрах вийде екранізація роману Андрія Куркова «Сірі бджоли» 2018 року. Режисером є Дмитро Мойсеєв.

Фільм перенесе глядача в саме серце «сірої зони» на Донеччині — території між позиціями українських військових та проросійських бойовиків. У покинутому селі без світла залишилися лише двоє пенсіонерів — колишні вороги дитинства, які в умовах війни намагаються знайти мир і порозуміння. Їхнє тихе, напружене існування змінюється після появи в селі російського снайпера...

У Держкіно говорять, що стрічка обіцяє стати глибоким емоційним переживанням, де переплітаються буденність і війна, біль і надія, людяність і внутрішня тиша — як гул сірих бджіл у вуликах самотності.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно