МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ

Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх (імена), родичів, добродійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм усі гріхи вільні та невільні, й даруй їм Царство Небесне. Амінь.
----------------

М'ЯСОПУСНА СУБОТА

М'ясопусна субота є особливим днем, встановленим Церквою для всецерковного поминання всіх спочилих у благочесті та правдивій вірі. Це день, коли Церква, готуючись до Страшного суду Христового, звершує молитви за тих, хто відійшов з життя, зокрема, за померлих раптово або без християнського поховання.

Поминання у цей день засноване на апостольському переданні, що підтверджується церковним Уставом і практикою давніх християн. У IV столітті святий Іоанн Золотоустий закликав молитися за померлих, а вже в V столітті преподобний Сава Освячений впорядкував цей звичай у церковному богослужінні. М'ясопусна субота передує Неділі Страшного суду, нагадуючи нам про єдність Церкви, що охоплює живих і спочилих.

Церква молиться за всіх, від початку світу, хто завершив земний шлях у вірі. Особливо згадуються ті, хто загинув раптово, на війні, у водах, від пожеж, землетрусів чи інших стихійних лих. У молитвах виголошується прохання про їхнє помилування та спокій.

Цей день нагадує кожному християнину про важливість молитов за спочилих, адже спасіння можливе лише в спільноті Церкви. Молитва за померлих - це вияв нашої любові та єдності в Христі.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 лютого.
-----------

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ

Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх (імена), родичів, добродійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм усі гріхи вільні та невільні, й даруй їм Царство Небесне. Амінь.
----------------

М'ЯСОПУСНА СУБОТА

М'ясопусна субота є особливим днем, встановленим Церквою для всецерковного поминання всіх спочилих у благочесті та правдивій вірі. Це день, коли Церква, готуючись до Страшного суду Христового, звершує молитви за тих, хто відійшов з життя, зокрема, за померлих раптово або без християнського поховання.

Поминання у цей день засноване на апостольському переданні, що підтверджується церковним Уставом і практикою давніх християн. У IV столітті святий Іоанн Золотоустий закликав молитися за померлих, а вже в V столітті преподобний Сава Освячений впорядкував цей звичай у церковному богослужінні. М'ясопусна субота передує Неділі Страшного суду, нагадуючи нам про єдність Церкви, що охоплює живих і спочилих.

Церква молиться за всіх, від початку світу, хто завершив земний шлях у вірі. Особливо згадуються ті, хто загинув раптово, на війні, у водах, від пожеж, землетрусів чи інших стихійних лих. У молитвах виголошується прохання про їхнє помилування та спокій.

Цей день нагадує кожному християнину про важливість молитов за спочилих, адже спасіння можливе лише в спільноті Церкви. Молитва за померлих - це вияв нашої любові та єдності в Христі.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 лютого.
-----------

Від вересня 1946 до січня 1947 року у гірському масиві Хрещата у Західних Бескидах, функціонувала найбільша криївка-шпиталь УПА.

23 січня 1947 року польським військам вдалося відшукати криївку-шпиталь. Три лікарі, три санітарки та шість поранених вояків трималися в обложеній криївці цілу добу. Одинадцятеро оборонців останніми набоями повбивали себе, а дванадцятий повстанець спалив документи та підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові до рук.
У шпиталі були лікар «Рат», його дружина «Дора», помічник лікаря «Орест», санітарки «Пчілка» і «Калина», санітар «Арпад» та хворі, референт СБ «Гуцул», командир боївки «Мірник», стрільці з сотня «Бродича» «Сметана», «Лук», «Кавка», «Дружба», «Жук», з боївки «Шугая» — «Когут» та кілька бійців з сотні «Хріна».
У 2006 році побратими загиблих у глухому безлюдному масиві, де в навколишній місцевості на відстані 5-6 км не має жодної людської оселі, встановили бетонний обеліск у вигляді хреста із стилізованим тризубом і двомовним текстом українською й польською мовами: «Тут, на горі Хрищатій, спочивають вояки УПА, полягли 23.01.1947 р. в бою з відділом ПВ в обороні підпільної лікарні. Вічна пам'ять. Друзі по зброї. Хрищата. 2006 р.». Поруч було встановлено 7 маленьких безтекстових хрестів.
У 2009 році, напередодні Воскресіння Христового, невідомі особи вчинили акт вандалізму щодо дуже скромного за формою увічнення місця загибелі поранених і хворих вояків УПА та медичного персоналу криївки-шпиталю на Хрещатій.
@УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting

Продовжуємо серію "Різдвяні зустрічі"...

Якщо дотримуватись логіки, 25-е грудня, як день народження Христа, теж маразм. Якщо вже ви вважаєте, що 1-е січня це початок нового року від Різдва Христового, то святкуйте Різдво Хр. саме 1-го січня. Або переносіть святкування Нового року на 25-е грудня. Але, у будь-якому випадку, відзначати Різдво Хр. 7-го січня це маразм найкрутіший. Хоча... а що у будь-якій релігії не маразматичне?! Але Християнство у цьому неперевершений та абсолютний лідер. Там куди не копни... Особливо у православії!

P. S. Після публікації цього відео у YouTube одна жіночка написала мені, що звернулася до "батюшки" у церкві з подібним питанням, на що їй "батюшка" відповів, що це нормально, на все воля Божа, все в руках Господа.
А що ще він міг відповісти?

https://youtu.be/RmBX96NeFsM?si=A8OIlJOZGu4cnAmN

ПРОРОК МАЛАХІЯ

Святий пророк Малахія, останній із дванадцяти малих пророків, жив і пророкував у V столітті до Різдва Христового. Його ім'я означає «Мій ангел» або «посланець Господній».

Пророцтва Малахії спрямовані на викриття духовної байдужості, порушення Божого закону і лицемірство, які тоді панували серед народу та священства. Він закликав до щирої віри, відданості Богові та дотримання Його заповідей.

Малахія звіщає день Господній як день суду і очищення, який сповниться через прихід Христа. Він пророкує велике відновлення, яке почнеться з повернення сердець батьків до дітей, а сердець дітей до батьків, що знаменує гармонію між Богом і Його народом.

Його життя і пророцтва закликають нас до духовного пробудження, ревності у вірі та очікування Другого пришестя Христа.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 січня.
-----------

ПРОРОК МАЛАХІЯ

Святий пророк Малахія, останній із дванадцяти малих пророків, жив і пророкував у V столітті до Різдва Христового. Його ім'я означає «Мій ангел» або «посланець Господній».

Пророцтва Малахії спрямовані на викриття духовної байдужості, порушення Божого закону і лицемірство, які тоді панували серед народу та священства. Він закликав до щирої віри, відданості Богові та дотримання Його заповідей.

Малахія звіщає день Господній як день суду і очищення, який сповниться через прихід Христа. Він пророкує велике відновлення, яке почнеться з повернення сердець батьків до дітей, а сердець дітей до батьків, що знаменує гармонію між Богом і Його народом.

Його життя і пророцтва закликають нас до духовного пробудження, ревності у вірі та очікування Другого пришестя Христа.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 січня.
-----------

Та святом Різдва христового

#дати #свята
Святвечір: Магія Дванадцяти Страв та Єднання Роду 🌟🌾
24 грудня за Новоюліанським календарем українці відзначають Святвечір — вечір напередодні Різдва Христового. Це час, коли вся родина збирається разом, а дім наповнюється ароматом сіна, меду та свіжоспеченого хліба. Це не просто вечеря, а цілий ритуал, кожна деталь якого має глибокий сакральний зміст. 🏠✨

Головним символом столу є Кутя — каша з пшениці з додаванням маку, горіхів та меду. Пшениця символізує вічне життя, а мед — насолоду від перебування у царстві небесному. 🍯🥣 Поруч із нею обов'язково стоїть Узвар, що уособлює життя та очищення. За традицією, на столі має бути рівно 12 пісних страв — на честь дванадцяти апостолів. Борщ із вушками, голубці з грибами, вареники з капустою та смажена риба — справжній бенкет без м’яса та молока! 🥟🐟

Особливе місце в хаті займає Дідух — сніп із жита чи пшениці, який символізує дух предків та добробут. Його зазвичай ставить господар на найпочесніше місце під іконами. Вважається, що на Святвечір душі померлих родичів приходять до оселі, тому для них на столі часто залишають додаткову тарілку та ложку. 🌾👴

Вечеря розпочинається лише з появою першої зірки на небі, яка сповістила про народження Христа. Господар першим куштує кутю, і лише після спільної молитви родина приступає до трапези. Атмосфера має бути спокійною та мирною: у цей вечір не можна сваритися, кричати чи лихословити. 🌌🙏

Завершується вечір першими колядками. Молодь та діти готуються йти від хати до хати, щоб сповістити радісну звістку та побажати господарям щедрого врожаю і перемоги. Святвечір — це свято надії, світла та незламності нашого духу, яке об'єднує покоління українців у всьому світі. 🎶🇺🇦

Святвечір

Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.

Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.

Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.

Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.

Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.

Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.

Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.

За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.

Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.

Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.

Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.

Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.

Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.

Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.

Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.

Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.

#дати #свята
Передсвято Різдва Христового.
З сьогоднішнього дня розпочинається безпосередній період підготовки до одного з найбільших християнських свят. Церковні піснеспіви вже наповнюються різдвяними мотивами, а віряни дотримуються суворого посту. Це час внутрішнього очищення та очікування дива. У кожній українській хаті вже панує передчуття Святої вечері та звучать перші репетиції колядок. ✨🎄🌠