#історія #речі Парова машина — це металеве серце промислової революції, пристрій, який змусив людство відмовитися від м’язової сили коней та примх вітру на користь нестримної енергії пари. Це була точка неповернення: світ перестав залежати від пори року чи течії річки, він почав залежати від вугілля та тиску. 🚂💨 Хоча перші спроби приборкати пару робилися ще в античності (Герон Александрійський створив іграшку «еоліпіл» у I столітті н.е.), справжню роботу вона почала виконувати лише наприкінці XVII століття. Тоді Томас Севері та Томас Ньюкомен винайшли перші насоси для відкачування води з шахт. Це були незграбні, ненажерливі монстри, які споживали гори вугілля, але вони довели головне: пара може рухати поршень. 🛠️🌫️ Справжня магія сталася у 1769 році, коли шотландський інженер Джеймс Ватт запатентував свою вдосконалену машину. Він додав окремий конденсатор, що дозволило неймовірно підвищити ефективність. Ватт настільки хотів пояснити замовникам переваги свого винаходу, що вигадав термін «кінська сила», порівнюючи потужність двигуна з реальною роботою тварин. 🎠⚙️ Парова машина змінила все: Текстиль: Ткацькі верстати почали працювати зі швидкістю, недоступною людським рукам. Транспорт: З’явилися пароплави, що перетинали океани проти вітру, та паротяги, які зробили подорожі суходолом миттєвими. Урбанізація: Заводи більше не будували біля річок — їх зводили в містах, формуючи нові мегаполіси та робочий клас. Це була епоха заліза та кіптяви. Парова машина стала символом прогресу, але й принесла нові виклики — від екологічних проблем до зміни ритму життя: тепер людина мусила підлаштовуватися під такт машини, а не навпаки. 🏭🌆 Сьогодні парові машини — це експонати музеїв або частина стімпанк-фантастики. Але кожен сучасний двигун або турбіна на електростанції — це далекий нащадок того самого гучного парового велетня, що одного разу навчив нас перетворювати тепло на рух. ⚡💎

#історія #речі 🎶 Вінілова платівка: Чорне золото з душею в канавках. Якщо ви думали, що вініл — це просто забавка для хіпстерів, які люблять запах пилу та звук старого горища, то ви недооцінюєте найживучіший формат в історії музики. Вінілова платівка — це справжня «чорна магія» фізики, де звук можна буквально помацати пальцями. Поки цифрові файли розсипаються на нулі та одиниці, платівка зберігає музику у вигляді нескінченної спіральної траншеї, по якій голка програвача подорожує, як самотній мандрівник. До появи вінілу у 1948 році світ мучився з крихким шелаком. Платівки на 78 обертів були важкими, билися від одного суворого погляду і вміщували заледве 5 хвилин музики на кожній стороні. Компанія Columbia Records змінила правила гри, випустивши Long Play (LP). Раптом виявилося, що оперу можна слухати, не бігаючи до програвача кожні кілька хвилин, як на спринті. 💎 Голка в копиці звуків Принцип роботи платівки — це чистий вікторіанський стімпанк, що вижив у епоху ШІ. Голка йде по канавці, стінки якої мають мікроскопічні нерівності. Ці нерівності змушують голку вібрувати, а картридж перетворює цей механічний танець на електричний сигнал. Це настільки чесний процес, що іноді здається, ніби в кімнаті з'являється привид Френка Сінатри. 🔊 Критичний погляд на «теплий звук» Аудіофіли готові битися на дуелях, доводячи, що вініл звучить «тепліше». Давайте внесемо дрібку іронії: це «тепло» часто є нічим іншим, як приємними для вуха гармонійними спотвореннями та легким тріском статичної електрики. Цифра — це стерильна операційна, а вініл — це затишна вітальня з каміном, де іноді стріляє поліно. Міф про абсолютну перевагу звуку вінілу розбивається об перший же глибокий подряпин, що перетворює вашу улюблену баладу на нескінченну істерику заїждженого такту. Сьогодні вініл переживає ренесанс не через якість звуку, а через ритуал. Це протест проти епохи споживання, де пісню можна перемкнути за секунду. Платівка змушує вас сісти, дістати конверт із великим артом і слухати альбом так, як його задумав автор — від першої до останньої секунди. 📀 Порада від «Історії речей»: якщо життя здається надто хаотичним, поставте платівку. Вона навчить вас, що навіть якщо ви йдете по колу, це може бути чудова мелодія.

Друзі, на тлі масштабних обстрілів хочу поділитись з вами однією короткою прогулянкою дійсно чарівним місцем, побувати в якому я бажаю всім вам. Сподіваюсь, воно хоча б трішки покращить ваш настрій і поліпшить самопочуття. Запрошую вас на коротку прогулянку музейною ресторацією "Старий млин". Старий Млин - це місце, де оживають легенди. На вулиці Бродівській у Тернополі стоїть незвичайна будівля - «Старий Млин», ресторан-музей, у якому переплітаються кулінарія, історія й казка. Його фасад - мов із чарівної книжки: трохи схожий на пряниковий будиночок, трохи - на летючий корабель із дитячих снів. Стінами будинку навпроти в’ється драконячий хвіст, звідкись визирають три голови змія, а поруч із ним стоїть відважний Котигорошко з булавою. Будівлю звели у 2003 році, та в її серці живе давнина: стіни складені зі старої цегли зруйнованого під час Другої світової війни парового млина, який колись працював на цьому місці. Саме тому заклад і зветься «Старий Млин». Кожен поверх - своя історія. Перший - зустрічає гостей духом старої галицької хати: розшиті рушники, борщівські візерунки, глиняні макітри й килими з Карпат, а страви тут готують у справжньому п’єці. Другий поверх - їдальня-музей в австрійському стилі. Тут смакують автентичні галицькі наїдки. Третій - царство солодощів. Давні рецепти десертів тут поєднуються з авторськими ідеями. А на четвертому - рибні делікатеси й навіть суші-бар. У теплу пору року працює літній майданчик. «Старий Млин» - це ще й музей народного побуту, де кожна річ - зі своєю душею. На полицях - старовинні ключі, праски, глечики, посуд, яким користувались понад сто років тому. У дворі вишикувались дивовижні скульптури, зібрані з металобрухту. Автор - відомий митець Сергій Кузнєцов, який працює у стилі, що поєднує стімпанк з джанк-артом. На подвір’ї розташована «Фермерська крамниця», де продають натуральні продукти від місцевих виробників. #СтарийМлин #Тернопіль #МузейнаРесторація #Фламінго #ПрогулянкаТернополем #МузейТернопіль #СергійКузнєцов #ДжанкАрт #Стімпанк #СтімпанкДжанкАрт https://youtu.be/VFCmF6Zkfls

Видавництво Богдан продовжує ділитись у своєму тг-каналі новинами з проектує «Література Європи: інші часи, інші світи» за підтримки програми «Креативна Європа» вийде аж 12 книг. Вчора був анонс других 6-ти книг, і там знайшлась, ще одна книга, яка має бути цікаво фанатам sci-fi. Це фантастична стімпанк книга від французького письменника. Більш детально можна почитати отут: https://bohdan-books.com/news/anons_proyektu_literatura_yevropy_ch2/ #sci_fi_не_нудно

24-27 квітня у Києві буде фестиваль "Книжкова країна", тож ми передивились програму фестивалю, та пропонуємо деякі події, які пов'язані з науквою фантастикою, або просто наукою. У четвер і п'ятницю таких подій на жаль, немає, а ось розклад на суботу доволі щільний: 12:00 - Дискусія Київ в антиутопії та фантастиці: дискусія з письменниками Катериною Зінов'євою та Павлом Шикіним Павільйон 7 12:00 - Презентація нового журналу Universe Space Tech та популярна лекція про Сонце Павільйон 1 зал 2 14:00 - Дискусія Коротка проза, або фантастичні оповідання на перетині світів Павільйон 7 14:00 - Презентація «Як виживати у світі стімпанку» Павільйон №5, Omni Campus (ІІ поверх) 17:00 - Дискусія Світ незвичних істот, або хто живе у фантастичних книжках? Павільйон 7 #sci_fi_не_нудно

Поки чекаємо на результати голосування, то поговоримо про продовження книжок, або про те над якими книгами зараз працюють автори. Еліел: Я б хотів, щоб у синтези буде продовження, але вона має змінитись. Продовження буде без інтернету, і тоді питання що буде з усіма цими кіберпанками та кіборгами? Сергій: очікує чи хочуть читачі продовження, і вже залежно від того буде прийматись рішення. Наразі в автора в роботі стімпанк книга і всі думки перебувають там. #sci_fi_не_нудно

Яким же був 2024-й для української фантастики? Так склалось, що люблю цей мета-жанр вже не один десяток років. Спочатку у 1990-х це було не надто розбірливе читання того, що "під руку потрапить". В 2000-і мій внутрішній читач уже голосував гаманцем. 2010-і мені цікаві як час початку українського фантастичного ренесансу. А у 2020-х, зокрема вже минулого року, я сам стартував як автор. До цього крім читацького досвіду займався іноді і написанням журналістських рецензій, читаючи книги, про які писав, що примітно. А ще волонтерив колись в одному видавництві. Тому можна сказати, що бачив багато і на власну точку зору право маю. Так от. Минулий рік і в числовому, і в якісному плані виявився вдалим. Шукаючи видавця і занурившись в ситуацію на ринку, я почав рахувати і дивитись, що і як видають наші паблішери. А завдяки "Зоряній фортеці" набраний масив інформації можна було порівняти із 2021-23 роками. Певен, Олег Силин найближчим часом розкаже і покаже все з картинками. Для мене ж ситуація наступна (це суб'єктивний погляд). У 2024-му вийшло вперше 123 книги українських фантастів великої форми. Це на 10 назв більше 2023-го. Також ще кілька книг перевидаються, змінивши видавництва, іноді мову. При цьому, ростуть і наклади. Кількість видавців та ж: 38. Але склад на 10% змінився. Дівчат-"одиначок" знову більше 64/52. Є 7 міжавторських видань (одне змішане, 5 жіночих і 1 чоловічий дует). Якщо говорити по вікових аудиторіях, то вийшло 13 книг для дітей до 12 років, 12 - для дітей 13-15 років, одразу 35 для 16-25 років, 40 - для осіб до 30-35 років і 23 книги для тих, "кому за 35". По жанрах: 17 просто фентезійних книжок (певнішій класифікації не піддалися), 7 героїчних фантастик, 13 про "меч і магію", 15 ромфантів, 1 ЛГБТ, 3 дарк адемії, 12 міське фентезі, 7 магічних реалізмів, 16 жахів, 5 космічних опер, 2 НФ, 4 постапокаліптики, 1 фантастика ближнього приціла, 1 стімпанк, 3 кіберпанка (у т.ч. і мої "Зніми VR-оки"), 2 подорожі в часі, 1 потраплянець, 1 козацьке фентезі, 2 слов'янські фентезі, 2 гумористичне фентезі, 8 альтернативних історій, Десь так...

Після української наукової фантастики думаю спробувати химерний жанр, у якому поєднані і стімпанк, і фентезі, і наукова фантастика, і купа всякого) #книгиБогдан #Лана_читає

Нещодавно, частково проти своєї волі, але з науковою цікавістю, почала потроху читати sci-fi, хоча ставлюся до нього доволі скептично. От, сьогодні до читань із [bookish_owl_kate] почала читати "Вокзал на вулиці Відчаю". Стімпанк - моя скептична зона, але поки описи доволі непогані.

Сьогодні принесли вам рекомендацію книжки-перевертайки від українських авторів Яна Браза та Анни Стаднік під назвою "Штрафна група/Свій чужий". Книга містить у собі два твори, які об'єднанні однією тематикою. Обидві історії розповідають нам про рутерів Ліфіри, студентів, які навчаються в Академії Рутерів. Ця академія, це елітний заклад з підготовки суперсолдатів, але не кожен може стати там студентом. І ні гроші тут не допоможуть, зв'язки теж. Єдине, що треба аби вступити до академії це бути чутливим до мани. Студентам після першого курсу треба пройти практику, та чи вдасться це їм? Бо завдання практики то побороти мутів. А мути це потойбічні паразити і їх напади почастішали. Та чи лише мути є проблемою? І чи можуть студенти довіряти усім, хто їх оточує? Дуже цікава та захоплива пригодницька стімпанк книга, яка містить у собі доволі багацько зображень зі схемами, які пояснюють як влаштовані ті чи інші механізми. На форзацах є мапа світу де відбуваються події, тож якщо треба вони можуть стати вам допоміжними. Окрім того, на межі двох творів є кольорова вставка з портретами головних героїв кожного з творів, так що допоміжних матеріалів доволі багацько, і це круто (от би всі наші видавництва так робили). Окремо адміну цієї групи вдалось поспілкуватись з однією з авторок книги, тож маємо трошки цікавинок) Адмін: "А можна питання щодо жанрового позиціонування книги?)" Анна Стаднік: "Це пригодницький стімпанк))" Адмін: "Про стімпанк я зрозуміла ще з перших сторінок. Дуже люблю цей жанр. Тут скоріше питання у тому, що дехто вважає стімпанк піджанром наукової фантастики, а хтось виокремлює як піджанр фантастики загалом. Мені видалось з усіми тими: інʼєкціями, мутаціями, пилком, перевірками на вплив мани та описами роботи механізмів... що книга більше схиляється саме до наукової фантастики, аніж просто фантастики. Але вирішила спитати у вас, як саме ви позиціонуєте книгу. Дякую!)" Анна Стаднік: "Для наукової фантастики у нас недостатньо підґрунтя. Наприклад, гравекс. Немає пояснень що та звідки він, як саме працює. Або рецепт створення мани. Чи механізм мутації. Тому не позиціонували як твердий сай фай))" Адмін: "Ну окрім твердого ще ж існує і мʼякий sci-fi. Але я вас почула.P.S. сподіваюсь буде продовження і там зʼявиться ще більше всяких цікавих пояснень" Анна Стаднік: "Буде ще книга-перевертайка з двома романами інших авторів. І вони відрізнятимуться за подачею та матимуть інші цікаві описи й особливості))" Тож читаємо цю книгу, чекаємо на нову, та складаємо свої враження, а якщо ви вже читали, діліться у коментарях щодо своїх вражень, або може ви знаєте якісь інші цікаві книги у жанрі стімпанку та хочете поділитись ними у коментарях. Придбати книгу можна у видавництва BookBanda за посиланням: https://www.bookbanda.org/product-page/shtrafna-hrupa-i-sviy-chuzhyy-knyha-2-v-1 #sci_fi_не_нудно